12-22 українська мова

II семестр

16.05.2023

Урок № 69-70

Тема:Підсумкова контрольна робота за ІІсеместр 

Контрольна робота

Варіант 1

І рівень                                                                      

Ø  Завдання 1-12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1.   Позначте рядок, у якому є контекстуальні синоніми.

а) Шлях лежав на вододілі Дніпра й Бугу, лежав високо і рівно. Турчанська могила

присядькувато чапіла над чор­ним шляхом прибіленою копицею (С. Колесник).

б)  Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, револю­ційне крило якого очолив

 Т. Г. Шевченко (З журналу).

в) Минуло кілька днів, як Озиваймо не чув і не бачив вовка. З його володінь принаймні сіроманець зник. Лісовичок на­віть хвилюватися почав — все-таки живе створіння пропало

    (А. Давидов).

г) Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то ховаються по байраках і котловинах

(О. Стороженко).

2.   У якому рядку всі словосполучення містять омоніми?

а) Піщана коса — дівоча коса, веселі люди — сумні люди;

б) розгорнути книгу — закрити книгу, мітити крейдою — мі­тити в серце;

в) плакати від щастя — сміятись від щастя, написати листа — одержати листа;

г) материнська ласка — хижа ласка, маскарадний бал — ви­сокий бал.

3.                   Визначте речення, у якому використано перифразу.
а) Над бистротечим Дніпром западав вечір (Ю.Опільський).
б) Он хмари повільно бредуть одна за одною над самим обрієм, схожі на білих лебедів (О.Копиленко).
в) І диво дивнеє сталось: з ним совість заговорила (І.Ющук).
г) І вкриє мудрість голову сріблом (М.Рильський).

4.  У якому рядку всі словосполучення є фразеологізмами?

а) П'ятами накивати, швидко втекти, хапати дрижаки;

б) ні пари з уст, комарика придушити, як кіт наплакав;

в) стояти як пень, весела людина, зуб на зуб не попадає;

г) сидіти склавши руки, дбайливо доглядати, бігти стрімголов.

5.Продовжте речення: "Словотвір вивчає...".

 а) ...правила вимови слів.

 б) ...звукову будову мови.

 в) ...способи творення слів.

 г) ...слова, їх значення, походження, використання.

 д). ...правила написання слів.

6. У якому рядку всі слова непохідні?

 а) Білити, зачарований, хід, братський, радість.

 б) Бігати, весна, білий, стіл, хата.

 в )Темрява, глибина, сіруватий, знаходити, пустеля.

 г )Біг, ходити, неспокій, дівчинонька, ручка.

 д)Біліти, темніти, радіти, посміхатися, кричати.

7. З’ясуйте, у якому рядку в усіх словах на місці крапок треба ставити м’який знак:

 а) брун..ка. п’ят..десят. в’яз..кість, ц..вірін..кає, у мас..ці;

 б) дівчин..ці, учотир..ох, нян..чити, с..вятковий, Хар..ків;

 в) близ..кість, бат..ківщина, у кишен..ці, міл..йон, приз..ба;

 г) молот..ба. майбут..нє, рибал..ці, рибал..с..кий, кін..чик.

8. Визначте рядок, у якому допущено орфографічну помилку:

 а) ближчий, дужчий, сміється, піщаний, у шапочці;

 б) стомишся, дуб, казка, нігті, легкий;

 в) боротьба, вишчий, зцідити, книжці, дочці;

 г) молотьба, легший, дорожчий, нижчий, річці.

9. Відбувається спрощення в групах приголосних на письмі в усіх словах рядка:

 а) проїз..на, безжаліс..но, гіган..ський, ряс..ний;

 б) доблес..ний, цінніс..ний. захис..ник, студен..ський;

 в) безжаліс..ний, тріс..нути, форпос..ний. улес..ливий;

 г) блис..нути, сутніс..ний. благовіс..ний. благочес..ний.

 10.  Усі слова пишуть із кореневою літерою о в рядку:      

а) к..лосистий, ч..рнило, марм..р, х..зяйство, к..жан;

б)  л..пух, зд..буток, газопров..д, с..бака, п..рхати;

в) р..зумний, зл..мити, репр..дукція, ж..лудь, ..таман;

г) г..лубонька, ж..натий, бор..дка, пам..розь, к..лач.

11. Апостроф не ставиться після букв, що позначають губні приголосні, перед буквами я, ю, є, ї  в  таких словах:

а) сузір..я, міжгір..я, повір..я, пір..я;

б) черв..як, верб..я, арф..яр, верф..ю;

в) медв..яний, рутв..яний, мавп..ячий, цв..ях;

г) без..ядерний, під..їхати, двох..ярусний.

12. Позначте рядок, у якому всі іншомовні слова написано правильно:

а) гідромасаж, імобілізація, Кассандра, Ватт;

б)  імітація, іподром, зуммер, ірреальний, кілька тонн;
в)  інтер’єр,  вар’єте, квартир’єр, Женев’єва, Руж’є;

г) інтермецо, піца, брутто, бравісимо, карманйола.

  ► Завдання 13-14 мають по п`ять варіантів відповіді. Потрібно вибрати правильні ва­ріанти відповіді.

13. Позначте рядки, у яких слова утворюють синонімічний ряд.

А Горизонт, обрій, небосхил, височина;

Б слабкий, нечутний, добрий, сумирний;

В дбати, піклуватися, турбуватися, клопотатися;

Г рясний, густий, буйний, розкішний;

Д любо, мило, весело, приємно.

14. Позначте правильні відповіді.

А Слова булава, десниця, пірнач у сучасному вжитку замінені іншими.

Б Слова воєвода, осавул, полковник є застарілими.

В Слова аршин, курінний, очіпок є словами, що вийшли з ужитку.

Г Слова файний, гарний, будинок є діалектними.

Д Слова ланіти, перст, зелейник у сучасному вжитку замі­нені іншими.

15. Вставте префікси пре-, при- або прі-:

 ...буття, ...погано, …завзятий, ...брати, ...звище, ...ходити, …гарний, ...глядатися, ...рва, ...копати, …кордонний, ...варити, …подобний, …бігти, …ярок, …зирство, …швидшити, …буття, …тулок, …старкуватий.

►    Завдання 16-18 потребують самостійного розв'язання.

16. Утворити від поданих прикметників іменники за допомогою суфікса -ин(а).

Київський, словацький, сумський, німецький, гуцульський, гайдамацький, полтавський, кріпацький, львівський, тернопільський, козацький, турецький.

17. Подані слова розберіть за будовою.

Подорожник, гірськими, збудують, мізинчик, обкладинка, тонюсінький, вночі, посміхається, бюро, музикант, прочитати, електрозварювальник.

18. Перепишіть словосполучення, розкривши дужки:

(На протязі, протягом) літа. Цей вчинок(не вартий, не вартує) уваги. Написав (вірно, правильно). Поштова (скринька, ящик). (Приймаю, беру) участь. (Відкриваю. Відчиняю) віконце. Зробити (прививку, щеплення).

Контрольна робота

Варіант 2

Ø  Завдання 1-12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1.         Позначте рядок, у якому є контекстуальні синоніми.

а)Минуло кілька днів, як Озиваймо не чув і не бачив вовка. З його володінь принаймні сіроманець зник. Лісовичок на­віть хвилюватися почав — все-таки живе створіння пропало

     (А. Давидов).

б) Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то ховаються по байраках і котловинах

     (О. Стороженко).

в) Шлях лежав на вододілі Дніпра й Бугу, лежав високо і рівно. Турчанська могила присядькувато чапіла над чор­ним шляхом прибіленою копицею (С. Колесник).

г) Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, револю­ційне крило якого очолив

    Т. Г. Шевченко (З журналу).

2.У якому рядку всі фразеологізми становлять синонімічний ряд?

а)  Зуби з'їсти, мов муха в окропі, як білка в колесі;

б)  кривити душею, крутити хвостом, надягати овечу шкуру;

в)  горло драти, криком кричати, милити шию;

г)  лежати лежнем, дурня валяти, брати на сміх.

3. У якому рядку всі словосполучення є фразеологізмами.

а) Сидіти склавши руки, дбайливо доглядати, бігти стрім­голов;

б)  п'ятами накивати, швидко втекти, хапати дрижаки;

в)  ні пари з уст, комарика придушити, як кіт наплакав;

г)  стояти як пень, весела людина, зуб на зуб не попадає.

4. Як називається спосіб творення нового слова шляхом відкидання значущих частин?

а) суфіксальним;

б) складанням;

в) префіксальним;

г) безафіксним.

5. Як називається основа, від якої утворюється нове слово?

а) твірною основою;

б) похідною основою;

в) непохідною основою;

г)  твірним словом.

6. Назвіть рядок, у якому допущено орфографічну помилку:

 а) кур’єр, дев’ять, з’явитися, Лук’ян, двох’ярусний;

 б) з’єднаний, рум’яний, дзвякнути, свято, цвях;

 в) вітряк, духмяний, різдвяний, торф’яний, моркв’яний;

 г) без’ядерний, надвечір’я, п’явка, міжбрів’я, кров’ю.

7. Укажіть рядок, у якому в усіх словах слід вписати літеру и:

 а) пр..блуда, пр..білий, пр..білений, пр..віз;

 б) пр..хороший, пр.хорошений, пр..спокійний, пр..мерзання;

 в) пр..знатися, пр..їхати, пр..вітність, пр..кидатися;

 г) пр..бічник, пр..дорогий, пр..жорстоко,пр..землити.

8. Правильно написано всі слова іншомовного походження в рядку:

 а) інтермецо, оппонент, бравісимо, бароко;

 б) лібрето, вар’єте, досьє, Вірджинія, імміграція;

 в) Сирія, сольфеджіо, беладона, мадона;

 г) Джульетта, сюрреалізм, голандський, акомпанемент.

9. У коренях слів допущено орфографічні помилки в рядках:

а) помережити, кажан, паперовий, криниченька, пором;

б)  велетень, глибочінь, президент, погарячитись, серпневий;

в)  щебетати, левада, котушка, грибники, узбережжя;

г) технічний, блищати, хрестоносець, козуля, слав’янський.

10. М’який знак не  пишеться

а) перед буквою о;

б) перед буквосполученням  йо;

в) у дієсловах на –ть, -ться;

г) після букв, що позначають губні та шиплячі приголосні, а також  після букви р.

11. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?

а) влас..ний, безвиїз..ний, зліс..ний, гіган..ський, кіс..лявий;

б)  тріс..нути, пес..ливий, хворос..няк, облас..ний, зас..нути;

в) ліс..ник, зап’яс..ний, хвас..нути, провіс..ник, шіс..надцять.

Г) сер..це, шелес..нути, гус..нути, ціліс..ний, радіс..ний.

12.  Позначте рядок, у якому допущено помилки в чергуванні голосних:

а) Чернігова, річний, доріжці, більшості;

б)  хлібороб, розгін, новобудова, ночі;      

в)  роковини, газопровід, опік, подорожувати;

г) пішохід, будівля, обпекти, ніжностю.

► Завдання 13-14 мають по п`ять варіантів відповіді. Потрібно вибрати правильні ва­ріанти відповіді.

  13. Позначте речення, у яких вжиті слова-антоніми.

А  Решта байдаків розсипалась без ладу, пливуть — котрий попереду, а котрий десь позаду

  (М. Пригара).

     Б  Ледве зійшло сонце, козаки сипнули на берег (М. При­гара).

     В  Тридцять весел зліта вгору одним помахом, падає, не хлюп­нувши (М. Пригара).

Г Байдак сидить у воді глибоко: сім десятків козаків у кож­ному й вантажу багато

   (М. Пригара).

Д Човни летіли по бистрині, мов чудернацькі птахи (М. При­гара).

   14. Позначте правильні відповіді.

А Слова булава, десниця, пірнач у сучасному вжитку замінені іншими.

Б Слова аршин, курінний, очіпок є словами, що вийшли з ужитку.

В Слова воєвода, осавул, полковник є застарілими.

Г Слова чалапати, зеленесенький, лементувати є стилістично забарвленими.

     Д Слова файний, гарний, будинок є діалектними.

15. Від поданих слів за допомогою префіксів з- або с- утворіть нові слова:

Питати, ламати, чистити, сунути, шити, дути, гортати, дати, палити, котити, тягнути, формувати, чесати, творити, цідити, хитрувати, важити, думати, класти, фотографувати.

►       Завдання 16-18 потребують самостійного розв'язання.

16.   Утворіть від поданих слів прикметники, використовуючи суфікс - ськ( -зьк, -цьк).

Дрогобич, Відень, Воронеж, чумак, латиш, альпініст, Запоріжжя, Кременчук, Рига, Прилуки, козак, Норвегія.

17.   Подані слова розберіть за будовою.

Міжгір’я, праліс, вранці, радістю, розбагатіти, неуважний, синочок. швидко, поні, землемір, побачивши, невиправдано.

18. Перепишіть словосполучення, розкривши дужки:

(Котра, яка) година. Моє (ставлення, відношення) до тебе. Екзаменаційний(квиток, білет). (Перегортаю, перевертаю) сторінки книги. Терміново (подзвони, зателефонуй). Я ( рахую, вважаю), що це правда. Я (рахую, лічу) олівці.

09.05.2023

Урок № 65-66

Тема:Складні випадки відмінювання іменників III-IV відмін.

  Закінчення іменників 3 та 4  відмін

        ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Іменники, визначивши їхню відміну і групу, поставте в орудному відмінку однини (ки м? чи м? ) і запишіть у дві колонки: 1) з буквою о в закінченні; 2) з буквою е або є в закінченні. 

1. Алмаз, сюрприз, паранджа, янтар, серце, Ася, яблунька, депеша, яблуня, директор, ядро, межа, звіробій, вітер, вдача, пісняр, пластир, комар, плащ, вівчар. 2. Якір, квартира, осокір, кресляр, ветеринар, столяр, пустир, панцир, екземпляр, стайня, силач, сторож, льотчиця, вимпел, ювіляр, кочегар, книжка, остача, тягар, хабар. 

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте: 1) вислів І. Карпенка-Карого; 2) вислів, приписуваний Галілео Галілею.

Завдання 2. Іменники поставте в родовому відмінку однини (кого? чого?) і запишіть у дві колонки: 1) із закінченням -а (-я); 2) із закінченням -у (-ю). 

1. Мармур, ураган, Дунай, Ужгород, квітень, рис, Омельченко, Інгул [ріка], старт, туризм, Гайдай [прізвище], Острог [місто], ювілей, синус, електрон, Буг, Арарат [гора], Ромодан [місто], гіпс, Алжир [держава], циферблат, ерг [міра роботи], Тибет [нагір’я], Ельтон [озеро].  

2. Сніг, Нью-Йорк, Ерзурум [місто], Ліван [країна], обмін, Вашингтон [місто], Іртиш [ріка], вир, Амур [ріка), Вашингтон [штат], Дністер, Донець, інстинкт, Дніпрогес, Дагестан, інвентар, листопад [місяць], ідеалізм, листопад [опадання листя], явір, йорж, алюміній, міліметр, ом. 

Ключ. З перших букв виписаних слів прочитаєте: 1) початок вислову А. Малишка, який закінчується словами «...тому глибини всякі перейти»; 2) вислів М. Коцюбинського.

Завдання 3. Розгляньте ілюстрації (камінь, бал). Запишіть номер ілюстрації й відповідний іменнику формі родового відмінка однини.

Дом.завд.

Таблицю і завдання виконати письмово.

03.05.2023

Урок № 63

Тема:Складні випадки відмінювання іменників I-II відмін.

Відмінок — граматична категорія іменника, що вира­жає його синтаксичні зв’язки з іншими словами в ре­ченні. Відмінок іменника є морфологічною самостій­ною категорією.

 

ПРИГАДАЙМО. Які є відмінки іменника? На які питання вони відповідають?

 Іменники мають сім відмінків: 

1) називний — хто? що? ; 
2) родовий — кого? чого? до кого? до чого? ; 
3) давальний — кому? чому? ; 
4) знахідний — кого? що? про кого? про що? ; 
5) орудний — ким? чим? ; 
6) місцевий — на (у) кому? на (у) чому? ; 
7) кличний — хто? що? 

Для розрізнення відмінків іменників, зокрема родового і знахідного, називного і знахідного, доцільно ставити два питання: Сухорляві, але міцненькі руки тримали на плечі великий (кого? що? ) кошик, повний малини. (Леся Українка.)

Відмінювання іменників — це їхня словозміна.

Є чотири типи відмінювання іменників за відмінками (I, II, III й IV відміни).

Закінчення іменників 1 відміни

                                                                       Закінчення іменників 2 відміни

                                     ЗАВДАННЯ

1. Випишіть у дві колонки словосполучення, вставляючи букви: 1) о, а, у; 2) е, я, ю. 
Під ясними зор..ми, свіжими вітр..ми, знайомий з бетоняр..ми, пам’ятай про товариш.., мчав кул..ю, бережи як зіниц.. ока, останньому косар..ві, струснув кучер..ми, оснащений радіоапаратур..ю, сьогодні перед вечер..ю, стер ірж.., свіжою їж..ю, працюватиму столяр..м, був з командир..м, здійняв буч.., зустріч із школяр..ми, стоїть над душ..ю, праця шахтар.., вчуся на муляр.., буду бджоляр..м, зеленими кущ..ми, їдуть бездоріжж..м, пішов з косар..ми, осінньою пор..ю, отаборилися на глинищ..х, відповів столяр..ві. 
Ключ. У першому слові кожного словосполучення підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів П. Тичини.  

Завдання 2. Пригадайте, у яких випадках приголосні подовжуються. Запишіть подані іменники у формі орудного відмінка однини.
Рось, діагональ, велич, сухість, хліб-сіль, глазур, Керч, подорож, користь, віддаль, паморозь, медаль, любов, спадковість, вуаль, мудрість.

Правило і завдання запишіть у зошити.

Перегляньте відео

https://www.youtube.com/watch?v=7qsAhWzzbAU

02.05.2023

Урок № 61-62

Тема:Число іменника.Іменники,що мають лише форму однини або множини.

Для розрізнення кількісних ознак є дві числові форми — однина і множина (зошит — зошити, поле — поля). Є іменники, які мають лише одну форму числа.

Уживаються тільки в однині:

- власні назви (Одеса, Донбас, Тарас Григорович Шевченко, Чумацький Шлях).

Зверніть увагу! Власні іменники в окремих випадках можуть мати і форми множини (сім’я Сосніних, справа Артамонових).

- іменники, що означають збірні поняття, сукупність однорідних осіб або предметів, що мисляться як одне ціле (професура, рідня, піхота, селянство, молодь, коріння, гілля);

- більшість іменників, що означають матеріал, речовину, хімічні елементи тощо (золото, сталь, молоко, чай, кисень, водень, вуглець, бензин, електрика).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи при означенні різних сортів даної речовини можуть вживатися і в множині (технічні масла, чаї першого сорту, мінеральні води).

- абстрактні назви, що означають якості, властивості, дії (сміливість, бадьорість, краса, висота, глибина, спокій, радість, патріотизм, біганина, нудьга).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи, набуваючи значення конкретності, можуть мати і форми множини (висоти науки, глибини моря, красоти природи).

Вживаються тільки у множині:

- власні назви (Карпати, Чернівці, Альпи);

- іменники, що означають предмети парної або симетричної будови (окуляри, ножиці, ворота, ковзани, сани);

- іменники, що означають масу, речовину (дріжджі, помиї, парфуми, вершки);

- назви періодів часу, подій, ігор (канікули, іменини, дебати, піжмурки, шахи);

- деякі іменники дієслівного походження (радощі, веселощі, гордощі).

Усі іменники, що вживаються тільки у множині, не мають ознак граматичного роду.

Збірні іменники

Серед іменників, що означають загальні назви, виділяються так звані збірні іменники, які означають сукупність однорідних предметів, що сприймаються як одне ціле (молодь, студентство, дітвора, гілля, бурячиння).

Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання що?: вороння, ганчір’я. Збірні іменники характеризуються властивими їм граматичними особливостями. Вони виділяються серед інших іменників передусім своїми особливостями форм словозміни і словотворення.

Збірні іменники, означаючи сукупність предметів як єдине ціле, вживаються лише в однині. Означаючи предмети, які не піддаються лічбі, вони не можуть сполучатися з кількісними числівниками і не вживаються у множині.

Зверніть увагу! Не є збірними іменники: група, загін, рота, команда, ансамбль, народ, хор (хоч вони і означають певну сукупність). Вони означають предмети, які піддаються лічбі. Ці іменники можуть вживатися і в множині: дві групи, три загони, чотири роти, п’ять команд тощо.

Збірні іменники можуть сполучатися лише з неозначено-кількісним числівником багато і дробовими числівниками: багато дітвори, чотири п’ятих селянства.

Збірні іменники творяться за допомогою суфіксів -ств(о), -цтв(-о), -инн(-я), -н(-я), -ин(-а), -ст(-а), -ур(-а), -ат, -ник, -як та ін.: птаство, козацтво, картоплиння, собачня, городина, агентура, терник, вишняк.

Опрацюйте теоретичний матеріал і запам'ятайте.

Виконайте вправи № 4,7 на стр.163-165.

Виконайте завдання розділу"Культура слова",переглянути обов'язково експрес-урок.

25.04.2023

Урок № 59-60

Тема:Іменник.Рід іменника.

Паралельні родові форми іменника.

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Політики погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).

Іменники можуть бути також:

• неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
• іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
• обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:

1.	загальні назви - власні назви
2.	назви істот - назви неістот
3.	конкретні - абстрактні
4.	збірні
5.	речовинні

НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ

іменники	приклади
загальні	ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення
власні	Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета "ТВпарк",

Загальні іменники позначають предмети в цілому.

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ

іменники	приклади
назви істот	хто?- гитарист, люди, окунь, зозуля
назви неістот	що?- поле, вітер, посуд, клавіатура

Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?

У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).

Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?

До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).

КОНКРЕТНІ І АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
конкретні	корабель, шлях, Китай, Маргаріта, осел
абстрактні	прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.

Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.

Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.

ЗБІРНІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
збірні	козацтво, студенство, зілля, братство

Збірні іменники- це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.

РЕЧОВИННІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
речовинні	алебастр, молоко, камінь, кисень

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо) або тільки форму множини (гроші, дріжджі).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА

Іменник має такі морфологічні ознаки:

рід:
чоловічий жіночий середній	блокнот, край пожежа, матуся небо, дитинство
число:
однина множина	громадянин, музей громадяни, музеї
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	вікно вікна вікну вікно вікном (на) вікні

РІД ІМЕННИКІВ

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина), або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).

Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона, середнього- воно. Іменники за родами не змінюються.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:

• за різними основами (чоловік - жінка, кобила - кінь);
• за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);
• за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);
• за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду - кішка, муха, миша, суниця),

У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.

Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е), лист(я).

Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа).

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).

В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).

Запишіть тезовий конспект.

Виконайте тренувальні вправи за вивченим матеріалом

Тренувальні вправи

Розподіліть іменники за родами: А- чоловічий рід, Б- жіночий рід, В- середній рід. .

 

1.      ніжність,

2.      ласка,

3.      доброта,

4.      сміх,

5.      радість,

6.      гумор,

7.      сіль,

8.      солянка,

9.      соління,

10. курка,

11. півень,

12. курча,

13. курчатко,

14. лист,

15. листя,

16. листочок,

17. листячко,

18. насіння,

19. насінина,

20. насінник,

21. бадилля,

22. бадилина.

Доберіть до іменників чоловічого роду іменники жіночого роду. Встановіть відповідність.

Наприклад, козак – козачка

 

1. батько

а) мати
б) жінка

2. чоловік

а) жінка
б) дитина

3. хлопець

а) дівча
б) дівчина

4. хлоп’я

а) дівча
б) дитя

5. онук

а) онука
б) бабуся

6. кум

а) кума
б) родичка

7. українець

а) Україна
б) українка

8. киянин

а) київлянин
б) киянка

9. громадянин

а) громадянка
б) патріотка

10. артист

а) артистка
б) циркачка

11. брат

а) тітка
б) сестра

12. син

а) дочка
б) племінник

13. півень

а) півничка
б) курка

14. бик

а) бичиха
б) корова

15. цап

а) коза
б) цапиха

16. баран

а) вівця
б) баранка

До поданих іменників допишіть прізвища, імена та по батькові жінки або чоловіка. Складіть з ними шість речень. 

 

Педагог, юрист, адвокат, менеджер, медик, слюсар, економіст, директор,  інженер, хірург, бухгалтер, капітан.

 

 

 Сформулюйте висновок: як визначається рід таких іменників.

 

 Визначте рід іменників: А- чоловічий рід, Б-жіночий рід, В-середній рід. Г-спільного роду. Вводити через кому з пробілом.

1.      ГЕС.

2.      Баку.

3.      Капризуля.

4.      Пенсне.

5.      Філософ.

6.      Лівша.

7.      ТЕЦ.

8.      Колібрі.

9.      Таксі.

10. Кепі.

11. Поні.

12. ВНЗ.

13. Панно.

14. Забіяка.

15. Сільрада.

16. Невдаха.

17. Трудяга.

18. Вітрогон.

19. Спеціаліст.

20. Знавець.

21. Фізорг.

22. Депутат.

23. Староста.

24. Фотограф.

25. Левада.

26. Кривда.

27. Фініш.

28. Портьє.

29. Конферансьє.

Виправте помилки у вживанні роду іменників.

 Широке степ, висока насип, рушнична дріб, холодна Сибір, важлива запис, далекий путь, улюблена собака, залізничний магістраль, прозорий тюль, гостра біль, старовинна рукопис.

Перегляньте експрес-урок і перекажіть його.

https://www.youtube.com/watch?v=poLDaBLZNz4

18.04.2023

Урок № 57-58

Тема:Морфологічна норма.

Морфологічна помилка.

Опрацювати і виписати тези зі стр. 152.

Виконати завданя № 2,3,стр.153

Опрацюйте і прокоментуйте розділ"Зауважте"

Перегляньте телесюжет  і виконайте завдання.

Стисло перкажіть, доповніть свій переказ своіми враженнями.

https://www.youtube.com/watch?v=-EOD10fM021

11.04.2023

Урок № 55-56

Тема:Контрольна робота

  « Орфографічна норма »  (тестові завдання)

1.Букву е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:

      а) вул…чка, оч…рет, ч…мпіон, юр…сдикція;

      б) ф..стиваль, гр..чаний, плет..во, в..чоріти;

      в) зам..рехтіти, гус..ниця, л..вада, т..раж;

      г) ал..горія, скл..піння,ш..ренга, дон..чка.

  2.   Без апострофа треба писати всі слова рядка:

        а) мор..як, за..ява, різдв..яний, м..який;

        б) зв..язок, п..юре, б..юджет, духм..яний;

         вв) цв..ях, зор..яний, рел..єф, ф..юзеляж;

         г) під..йом, зар..яд, карб..юратор, об..єм.

  3.   М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:

     а) голубон..ці, стіл..чик, злаз..те;

     б) кін..цівка, крад..кома, чист..те;

     в) сіл..ський, наріж..те, дивац..кий;

     г) молот..ба, глян..те, пятдесят…

4. Позначте рядок, у якому допущено помилку в чергуванні приголосних:

 а) кавказький, гадяцький, верещати, козацтво;

      б) латишський, поштовий, мангишлацький, воронезький;

      в) бряжчати, мандрівництво, черкаський, птаство;

      г) сільський, розміщувати, самаркандський, висаджений.

5.Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка:

         а) перс..ні, випус..ний,тріс..нути;

         б) аген..ство, капос..ний, якіс..ний;

         в) артис..ці, хрус..нути, зас..ланий;

         г) влас..ний, ціліс..ний,шелес..нути.

6.Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка: 

     а) блаки(т/тт)ю, сестри(ч/чч)ин, пі(д/дд)анство;

     б) ста(т/тт)ями, безсмер(т/тт)я, нездола(н/нн)ий;

     в) ста(т/тт)ей, подоро(ж/жж)ю, страй(к/кк)ом;

     г) народже(н/нн)ий, довкі(л/лл)я, пі(в/вв)ідра.

7.Літеру з на місці пропуску треба писати в кожному слові рядка:

 а) ро..чин, ..формувати, бе..хребетний;

 б) бе..перешкодний, ро..колоти, ..тесати;

 в) бе..порадний, ..повістити, ..читати;

 г)  ро..галуження, бе..крилий, ..судомити.

8.Літеру с на місці крапок треба писати в кожному слові рядка:

 а) ..творення, ..котити, ..шивач;

 б) ..фабрикувати, ..тяжка, ..пуск;

 в) ..чесати, ..кинути, ..цілення;

 г) ..тишити, ..терпіти, ..чинити.

9.Оберіть рядок, у якому з великої літери потрібно писати лише перше слово власної назви:

 а)  (З,з)елена (Н,н)еділя, (В,в)елика (В,в)ведмедиця (сузір’я);

      б) (С,с)вято (Т,т)рійці, (Г,г)олова (В,в)верховної (Р,р)ади;

      в) (К,к)онституція (У,у)країни, (П,п)агорб (С,с)лави;

      г) (К,к)римський (П,п)івострів, (Ч,ч)орне (М.м)оре.

 10. НЕ всі власні назви пишуться в лапках у рядку:

      а) будинок відпочинку Зоря, станція метро Контрактова площа, кав’ярня Затишок, готель Золотий колос;

      б) журнал Наука і суспільство, Слово о полку Ігоревім, санаторій Медобори,               компанія Дженералмоторс;

      в) повість Тіні забутих предків, підручник Історія України, пісня Стоїть гора високая, епоха Відродження;

      г) газета Бульвар, кінофільм Таксі-2, дискусійний клуб Діалог, оперета Сильва;

      д) медаль За відвагу, корабель Титанік, соната Місячна.

11. Укажіть рядок, у якому в одному зі слів допущено помилку під час переносу:

      а) яр-лик, якнай-легше, стін-газета, зі-в’янути, са-джанець;

      б) І. П.-Котляревський, без’-язикий, дово-джу, по-клик, буль-йон;

      в) сер-йозно, нянь-чин, вій-сько, дзьо-бати, вояч-чина;

      г) мен-ший, зап’я-стний, товари-ство, ви-мкнути, під-йом;

      д) сиві-ють, три-гранний, су-джу.

12. Разом треба писати кожне слово рядка:

  а) пів/Болгарії, пів/сотні, напів/притомний;

  б) напів/темрява, напів/чагарник, пів/Києва;

  в) пів/апельсина, напів/м’який, пів/години;

  г) пів/біди, пів/Америки, напів/землянка;

  д) пів/коло, напів/сонний, пів/Туреччини.

13. Обидва слова треба писати через дефіс у рядку:

   а) розлого/крислатий дуб/велетень;

   б) мерехтливо/голубе край/небо;

   в) барвисто/пахучий лісо/степ;

   г) кисло/солодкий чорно/слив;

   д) шовковисто/зелений вербо/ліз.

14.Усі слова пишуться окремо в рядку:

   а) з/по/серед, на/передодні, де/на/якому, невідь/чому;

         б) під/час, коли/б, хоч/би, скільки/ж/то;

        в) пиши/бо, а/то/ж, у/разі, аби/коли;

        г) ніби/то, авже/ж, ані/трохи, не/той;

        д) ходи/но, все/ж/таки, без/угаву, уві/сні.

15.  Літеру і на місці пропуску треба писати в усіх словах іншомовного походження   

        рядка:

        а) Ч..каго, м..шень, соц..олог;

        б) Флор..да, нотар..ус, к..моно;

        в) Дон К..хот, сандв..ч, ек..паж;

        г) Т..бет, лаб..ринт, г..рлянда;

        д) Мер..ме, станц..я, шп..нат.

16.  М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах іншомовного  походження в рядку:

        а)  квінтил..йон, вол..єр, прес-пап..є;

        б)  ал..фонс, гіл..йотина, сек..юриті;

        в) Джул..єтта, лос..йон, р..юш;

        г)  він..єтка, бракон..єр, пен..юар;

      д)  кабал..єро, кал..ян, рез..юме.

17.  Позначте рядок, у якому всі прізвища пишуться з йо:

      а) Ока…мов, Син…в, Ма…ров, Грач…в;

      б) Вороб…в, За…мов, Пана…тов, Руч…в;

      в) Корол…в, Солов…в, Хмел…в, Алф…рова;

      г) Лихач…в, Парф…нов., …сипов, Горбач…в;

      д) Вер…вкін, Корол…в, …лкін, Пугач…в

18.  Частку не треба писати окремо з наступним словом у рядку:

а) плани не/здійснені; не/прогріта сонцем земля;

б) не/заплетена, а розплетена коса; не/випитий сік;

в) не/спростовані нею чутки; не/скопані ділянки;

г) не/зважаючи на дощ; ще не/оголошені результати;

д) ніким не/порушене питання; не/знайдені скарби.

 19.Запишіть поданий текст, дотримуючись орфографічних норм (3бали).

Остан..ім часом з..явилося багато охочих «удосконалити» текст (Д, державного (Г, г)імну (У, у)країни. Одні в..ажают.., що текст застарів, інших дивує, що там ідет..ся не про ворогів, а про вор..жен..ків. Тобто дивує, що слово з негативним забарвленням (у/в)жите з пес..ливим наростком і/й що цей вірш (П, п)авла (Ч, ч)убин..с..когооп..нився на найвищому щаблі символів нашої (Д, д)ержави.

Критикам слів нашого (Г, г)імну раджу зв..рнутися до подібних творів інших народів. Гімн (Г, г)реції, текст якого (Д, д)іонісій (С, с)оломос написав у/в першій третині ХІХ століт..я, під час борот..би (Г, г)рец..кого народу за визволення з (Т, т)урец..кого (Я, я)рма, поч..наєт..ся так: «Впізнаю тебе (волю) з удару твого грізного меча. Впізнаю тебе з погляду, яким ти силоміц.. краєш.. землю».

Що ж маємо тепер? (Г, г)реція вже понад півтора століт..я віл..на, хоч і/й втратила багато своїх земел.. і/й найбіл..шу перлину (В, в)ізантійс..кої (Д, д)оби — (К, к)онстантиноп..л… З погляду сучасних реалій багато що в текстах (Г, г)імнів (К, к)раїн застаріло, якщо підходити формал..но. Але у/в тому і/й річ, що (Н, н)аціональні (С, с)имволи не старіют… Вони постают.. у/в певні моменти історії кожного народу і/й залишаються з ними назавжди (О. Пономарів).

04.04.2023

Урок № 53-54

Тема:Написання -НЕ-НІ-з різними частинами мови.

Як правильно писати "не" з різними частинами мови? Все у таблиці.

Правопис частки "не" з різними частинами мови

Частина мови	Пишеться разом	Пишеться окремо
Іменник, прикметник, прислівник	якщо слово без не не вживається: ненависть, нероба, недбалий, негайно	якщо в реченні є протиставлен­ня, заперечення: не зрада, а вірність; не слабкий, а сильний; не рідко, а густо
	якщо до слова з не можна дібрати синонім без не: недруг (ворог), нещирий (фальшивий), небагато (мало)	якщо не стосується присудка: Це озеро не глибоке (не є глибо­ке). Узимку тут не холодно (не є холодно).
	якщо не входить до префікса недо-: недооцінка, недовчений	якщо прикметник з не має при собі пояснювальні слова (займенники чи прислівники): Аж ніяк не потрібні слова. Зовсім не цікава презентація.
Дієслово та Дієприслів­ник (форма дієслова)	якщо слово без не не вживається: ненавидіти, нестямившись	у решті випадків: не знати, не купивши
	якщо не входить до пре­фікса недо-: недочувати, недовиконавши
	Зауважте! Написання деяких дієслів з "не" залежить від лек­сичного значення: нездужати (хворіти) — не здужати (не змогти), неславити (ганьбити) — не славити (не прославля­ти), непокоїтися (хвилюватися) — не покоїтися (не бути похованим), недоїдати (жити впроголодь) — не доїдати (залишати частину їжі).Треба розрізняти прислівник немає (нема) від дієслова не має: У нього немає вибору — Він не має вибору.
Дієприкмет­ник (форма дієслова)	якщо дієприкметник виступає означенням і не має залежних слів: Червоніли незірвані яблука.	якщо є протиставлення: Черво­ніли не зірвані, а опалі яблука.
		якщо дієприкметник виступає присудком: Яблука не зірвані.
		якщо дієприкметник має залеж­ні слова: Червоніли не зірвані ще яблука.

Правопис "ні" разом

Правила	Приклади
у заперечних займенниках і прислівниках	ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк
якщо слово без ні не вживається	нікчемний, нічліг

Правопис "ні" окремо

Правила	Приклади
якщо вживається для заперечення наявності  предмета чи ознаки, а також в стійких  словосполученнях без дієслова-присудка	ні краплини; ні се ні те; ні на макове  зерно; ні так ні сяк
якщо виступає повторювальним сполучником  із заперечним єднальним значенням	Не люблять кайданів ні слово, ні ідея  (М.Рильський)
із займенниками та прислівниками,  від яких відокремлюється прийменником	ні в кого, ні при чому, ні в скількох

 

   

                                                           Прочитайте речення й виконайте завдання.

Більшості професійних боксерів світу не здужати Олександра Усика й Василя Ломаченка.
Майк Тайсон відмовився від бою, бо незду­жав через травму коліна.
А. Розкрийте лексичне значення виділених слів.
Б. Чому ці слова з не написано по-різному?

МЕТОДИЧНІ   ВКАЗІВКИ

Не з дієприкметниками пишеться разом, якщо дієприкметник не має при собі залежних слів і виступає в реченні означенням: Незасіяні поля чекають на хліборобів.
Не з дієприкметниками пишеться окремо в таких випадках:
• дієприкметник має при собі залежні слова: Не засіяна вчасно нива не дасть доброго врожаю;
• дієприкметник виступає присудком: Нива не засіяна;
• є протиставлення: Ми під’їжджали до не засіяного, але вже зораного поля.

                                    Якщо при дієприкметниках є пояснювальні слова досі, ще і подібні, а також слова, які містять в собі заперечення: далеко, зовсім, аж ніяк тощо. 

Порівняймо. Незакінчена праця, ненаписаний твір, нез’ясоване питання, недоведений факт, необмежений простір.
Досі не закінчена праця, ще не написаний твір, далеко не з'ясоване питання, аж ніяк не доведений факт, зовсім не обмежений простір.

Частка НЕ  при дієслівних формах на -но, -то пишеться окремо:  

праці не закінчено;  підлогу не вимито.

З чотирма дієслівними формами НЕ може писатися разом або окремо, залежно від їхнього значення:
• непокоїтися (хвилюватися) — не покоїтися (не спочивати);
• нездужати (хворіти) — не здужати (не змогти);
• неславити (ганьбити) — не славити (не прославляти);
• нестямитися (втратити самовладання) — не стямитися (не прийти до тями).

ЗАВДАННЯ

 Завдання 1. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Обґрунтуйте написання не, ні з різними частинами мови.
1. Микола вже був (не) молодий хлопець, а чоловік з довгими вусами (І. Нечуй-Левицький). 2. Сонце, ще (не) сховане за хмари, пекло щедро (В. Собко). 3. Прикрощі (ні) кого ще (не) зблизили, (не)вдачі теж (В. Шевчук). 4. (Не) має на світі нічого страшнішого за (не) людяних людей (І. Жиленко). 5. (Не) зчувся - літо проминуло (Л. Горлач). 6. (Не) переможним є все, що роджене для творчості, для радості… (І. Багряний). 7. З його засмаглого обличчя, либонь, (ні) коли (не) сходило літо (М. Стельмах). 8. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним (Л. Дмитерко).
II. Підкресліть граматичні основи. Знайдіть вставне слово й доберіть до нього синонім.

Завдання 2. Запишіть у дві колонки словосполучення з дієприкметниками: • ті, що пишуться з не разом; • ті, що пишуться з не окремо.
(Не)вибілене полотняне рядно, ще (не)прочитана книга, дерево (не)полите, (не)зачинена скриня, (не)дописана мною стаття, (непогашена гаряча іскра, (не)в’їжджена нова дорога, (не)заіржавілий якір, (не)зламана вітром тополя, (не)скошений вчасно ячмінь, (не) з’ясоване важливе питання, (не)очікувана гроза, (не)складені дітьми речі, (не)розібраний намет, (не)розтоплений сонцем сніг, каша (не) зварена.
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних іменників складеться закінчення прислів’я: «Людина неучена …».

Завдання 3. Прочитайте фразеологізми, добираючи з довідки потрібні синоніми. Запишіть їх парами, розкриваючи дужки.
Молоти язиком (не)билиці, (не)високого льоту, один від одного (не)далеко втекли, ятрити (не)загойну рану, на розум (не)багатий, бачити (не)мало світу, (не)солоно сьорбавши, щербатої копійки (не)вартий, канути в (не)буття, з (не)легким серцем, усіма правдами й (не)правдами, (не)сите око.
Довідка: невелике цабе, сім мішків гречаної вовни, та й ті неповні, бувати в бувальцях, з каменем на серці, впіймавши облизня, будь-якою ціною, руки загребущі, одним миром мазані, допікати до живих печінок, лобом неширокий, дешевший за дірку від бублика, канути у воду.

Завдання 4. Перепишіть речення, розкривши дужки й уписавши пропущені літери е та и на місці крапок.
1. Світ який — м..реж..во казкове!.. Світ який — (ні)краю, (ні)кінця! 2. Дай мені свій простір і (не)спокій, сонцем душу жадібну налий! 3. Мож..ш виб..рати друзів і дружи­ну, вибрати (не)можна тільки Батьківщину. 4. На цвинтарі розстріляних ілюзій уже (не) має місця для могил. 5. Народ мій є! Народ мій завжди буде! (Ні)хто (не)п..р..креслить мій народ! 6. І розтинають ніч (не)вагому квадратні очі віконних рам. 7. Сім д..сятків ді­дові старому, сам (не)зчувсь, коли і відгуло… 8. (Не)мелодія — збур..на рана, (не)слова, а безжальні голки, тільки бачу (не)сині л..мани і (не)горді козацькі полки. А вв..жа­ється там, біля шляху, на потоптаній кіньми траві жирний ворон, мов чорна папаха… 9. Назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні. В них дзв..ніло щастя (не)почате, ра­дість (не)в..мовна і ж..ва… (В. Симоненко).

Завдання 5. Запишіть речення, знявши у словах риску.
1. Мовчав. He/плакав ні/від/чого. 2. Не/сказане лишилось не/сказанним. 3. Нажився він і не/другів нажив. 4. Сни у нього ще не/чорно/білі. 5. Мені не/стерпно душно, передгрозово. 6. І не/повторність кожної хвили­ни шукає шлях від болю до перлини. 7. Хіба це мало — не/забуття мить. 8. Великий сон душі, не/втілений у слові. 9. Я не/люблю не/волі. 10. І я прийду в життя твоє, тебе, не/знаного, впізнаю. 11. Верблюд високий — не/ доскочиш (Л. Костенко). 12. І скажи їй: у світ широкий Іди, не/знаючи про спокій, І, согрішивши, не/гріши (М. Рильський). 13.І душу спомином стис­кає — Hi/що не/вернеться назад (3. Кучерява).

Завдання 6. Запишіть подані словосполучення з дієсловами у дві колонки: • ті, що пишуться з не окремо; • ті, що пишуться з не разом.

(Не)прочитавши книгу, (не)покоїться про урожай, (не)волячи сусідів, (не)здобув перемоги, (не)стямившись від скрути, (ненавиджу хитрість, (не)вгавав ні на хвилину, (не)хтуючи ускладненням, (не)відпочивала на озері, (не)бачив сяйва, (не)дослухався до звуків, (не)дооцінюючи можливості, (не)славлячи скупість, (не)помітила ошуканства, (не)доївши пирога, (не)здужає вже тиждень, (недолюблюючи брехунів, (не)підготував звіт, (не)добачаючи в тумані.
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних іменників складеться початок прислів’я: «… , хату не збудуєш».

Завдання 7. Спишіть речення, розкриваючи дужки.
1. (Не)ховаю у пам’ять (ні)чого, перед нею ні (з)чим (не)таюсь (П. Перебийніс). 2. Очерети всім шепочуть: «Люлечки!» Та річка (не)втомилась (ні)стілечки (В. Сторожук). 3. І тільки при людях, мабуть, дерева тремтять від жаху, бо кращих із них поведуть ні(за) що ні(про)що на плаху(Л. Костенко). 4. Людина, що зневажливо ставиться до рідної історії, (ні)трохи (не)заслуговує на повагу (О. Довженко). 5. (Ні)чого (не)треба, (ні)чого (не)хочу від світу, лишень аби мати на білому світі була (С. Пушик). 6. Кобзарю, знаєш, (не)легка епоха, оцей двадцятий (не)вгамований вік. Завихрень — безліч. Тиші — (ані)трохи (Л. Костенко).

Завдання 8. Перепишіть, розкриваючи дужки.  1. Хай розквітне веселкове у (не) виданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. (П. Тичина.) 2. То (не) просто мова, звуки, (не) словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини. (П. Тичина.) 3. Душа народу (не) сліпа, вона стоока. (М. Рильський.) 4. Так, армія тоді (не) переможна, коли любов зове її на бій! (Б. Олійник.) 5. Я винний в тім, що світ (не) ліпший, (не) розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє. (Л. Первомайський.) 6. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним. (Л. Дмитерко.) 7. Краса — лиш відображення земного у (не) земному дзеркалі душі! (І. Жиленко.) 8. В дружній сім’ї (не) порозуміння тривають (не) довго. (О. Копиленко.)

Попрацюйте  в тренажері з правопису української мови.

Виконайте тестові завдання.

1. Орфографічну помилку допущено в реченні
А Діти бігли, не дивлячись під ноги.
Б Яблуньки довкола були зовсім не високі.
В На роздоріжжі ріс незахищений від вітру дуб.
Г Невмирущі пісні склав наш народ.
2. Разом треба писати не з дієприкметником у кожному реченні, ОКРІМ
А Ми підійшли до (не) пофарбованого паркана.
Б У мене багато (не) реалізованих мрій.
В На заводі відновлено (не) завершену перевірку.
Г Залишився на полі ще (не) зібраний урожай.
3. Разом треба писати обидва слова в рядку
А (ні)чий, ні(з)ким
Б (ні)кого, (ні)звідки
В (ні)один, (ні)коли
Г (ні)який, ні(в)кого
4. Окремо з не треба писати слово у варіанті
А сторонитися не/другів
Б потрапити в не/волю
В за вікном не/года
Г не/щастя, а горе
5. Окремо з не треба писати слово в рядку
А не/сміливий вчинок
Б за не/повну годину
В її слова не/правдиві
Г не/залежна Україна
6. Окремо з не треба писати слово в рядку
А біля не/зачинених дверей
Б досі не/вивчений матеріал
В не/скорені народи Кавказу
Г не/обробленідані досліджень
7. Окремо з не треба писати слово в рядку
А не/дочувати від народження
Б вони не/добачають змалку
В ти постійно не/досипаєш
Г я не/дочитав оповідання
8. Усі слова з не треба писати разом у рядку
А не/роба, не/гриби,не/хтувати
Б не/ук, не/ягоди, не/притомніти
В не/мовля, не/щастя, не/навидіти
Г не/забудка, не/вікно, не/тямитися
9. Усі слова з не треба писати разом у рядку
А спіткала не/доля, не/завершений урок, не/зводячи очей
Б вершина не/смаку, не/спокійна дитина, не/покоїти батьків
В робити щось не/хотя, не/змиті дощем слова, піду не/вдовзі
Г не/контрольована поведінка, не/мої речі, численні не/доліки
10. Разом із не треба писати виділене слово в реченні
А Невже фінал п’єси досі не/зіграний?
Б Тюльпани мають бути не/вирвані, а зрізані.
В Їдемо до не/добудованого заміського будинку.
Г Зібраний студентами матеріал не/систематизований.
11. Разом із не треба писати виділене слово в реченні
А Де є кохання, там не/може бути зради.
Б He/можливо бути одночасно у двох місцях.
В Тяжко, коли не/можеш допомогти людині.
Г He/можна забувати свого родоводу.
12. Окремо з не треба писати виділене слово в реченні
А Не/має щастя без любові.
Б Там не/має злагоди, де панує заздрість.
В Справжнє кохання не/має терміну придатності.
Г За дурною головою рукам і ногам не/має спокою.

КУЛЬТУРА СЛОВА

ДО РЕЧІ…

Заперечні частки не і ні поети часто використовують у своїх творах. Зазвичай ці частки вира­жають твердість позиції ліричного героя, відхилення непотрібного.

Прочитайте поезію й переконайтеся в цьому.

Я хочу буть несамовитим,

Я хочу в полум’ї згоріть,

Щоб не жаліти за прожитим,

Димком на світі не чадіть.

Щоб не пекли дрібні образи,

Дрібненьку душу день при дні,

Я згоден вибухнуть відразу,

Не наче бомба на війні.

І диву дивному даюся,

Що з того користі катма:

Чомусь не лопаюсь, не рвуся —

Напевне, капсуля нема.

В. Симоненко

Василь Симоненко

Питання для самоконтролю

1. Як пишеться частка НЕ з іменниками, прикметниками?
2. Як пишеться частка НЕ з дієсловами?
3. Визначте особливості написання частки НІ.
4. З якими частинами мови й за якими правилами частка НЕ пишеться разом?
5. Сформулюйте правила, спільні для різних частин мови, за якими частка 

НЕ пишеться окремо

28.03.2023

Урок №51-52

Тема:  Розрізнення прислівників і співзвучних сполук

   

Пригадайте, які страви ви готували на швидку руку? Зверніть увагу на правопис слова - нашвидкуруч

                                                                                                         МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 

Розряди прислівників за значенням
Розряд	Приклади
1 )способу дії, міри й ступеня (як? яким способом? скільки? наскільки?):	поволі, трохи, удвічі, дощенту; читати вголос; багато наслухавшись; поділити надвоє; надзвичайно вразливий.
2) місця (де? куди? звідки? кудою?):	внизу, ліворуч, здалеку, навпростець; перебувати поблизу; піднявшись угору; приїхати здалеку;
3) часу (коли? доки? відколи? як довго?):	позавчора, довіку, зранку, щодня; працювати щодня; здавна помічати; пам’ятати довіку;
4) причини (з якої причини? чому?):	спросоння, зопалу, зозла; закричати спросоння; накричати згарячу;
5) мети (з якою метою? навіщо?):	навмисно, наперекір, у гості; зробити наперекір;
6) умови (за якої умови?):	зненацька, випадково, навмання, принагідно, безнадійно, обов’язково;

Прислівники звичайно стоять при дієсловах.

За походженням прислівники бувають:
а) первинні: де, там, звідти, сюди, коли, тоді, так;
б) відприкметникові: старанно, скажено, якнайвище, зблизька, знову, уповні, по-молодечому;
в) відіменникові: вгорі, вранці, похапцем, спересердя;
г) відчислівникові: подвічі, подвоє, учетверо, по-перше, по двоє;
д) відзайменникові: зовсім, передусім, настільки, тому.

За будовою прислівники бувають:
а) прості (одна основа): радісно, нескінченно, замолоду, раптом, наприкінці, по-новому;
б) складні (дві основи одним словом): власноручно, босоніж, насамперед, обабіч, нашвидкуруч, віч-на-віч, всього-на-всього;
в) складені (пишуться двома і більше словами): кінець кінцем, одним одно, сам на сам, раз у раз, все одно.

Найбільше прислівників походить від прикметників. 

Прислівники від прикметників утворилися трьома способами:

Правопис прислівників
Спосіб творення	Правило
За допомогою суфіксів -о, -е	Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е, повністю зберігають правопис цих прикметників, зокрема й форму вищого та найвищого ступенів порівняння: туманний — туманно, нескінченний — нескінченно, шалений — шалено, нежданий — неждано, коротший — коротше, вищий — вище, важчий — важче, найдорожчий — найдорожче.
Злиття прийменника з короткою формою прикметника	Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом: віддавна, завидна, дочиста, насухо, потиху, помаленьку, згарячу.
	Три прислівники, утворені за допомогою прийменника в, пишуться окремо: в основному, в цілому, в середньому.
Злиття прийменника по з прикметником	Прислівники, утворені злиттям прийменника по з прикметником на -ому, -и, пишуться через дефіс: по-новому, по-сільському, по-батьківському, по-батьківськи, по-німецьки, по-вовчи. Це стосується й прислівників, утворених таким же чином від займенників: по-іншому, по-всякому, по-вашому, по-твоєму.
	Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. Прислівник відповідає на питання як?: Живемо по-новому. Прийменник з прикметником відповідає на питання по якому?: Машини пішли по новому мосту. І прийменник у цьому словосполученні пов’язується не з прикметником, а з іменником: по мосту.

Серед прислівників, утворених від іменників, виділяються чотири різновиди:

Правопис прислівників
Спосіб творення	Правило
Від застиглих відмінкових форм іменника	Прислівники, утворені від застиглих відмінкових форм іменника, не становлять якихось труднощів у написанні: жаль, кружка, бігцем, пішки, притьма, жартома.
Злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається	Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: взимку (немає слова “зимко”), дощенту (немає слова “щент”), восени (немає форми “осени”), навпростець, навколішках, невтямки, спересердя, упереміш, ущерть.
Злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається	Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, теж пишуться разом: надворі, нагору, вдень. Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменником, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день. Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет (якийсь двір, подвір’я, якусь гору, якийсь день), а прислівник лише абстрактно вказує на місце (надворі — тобто не в приміщенні), напрямок (нагору — означає, що дія скерована вверх), час (удень — йдеться про пору, коли надворі видно) тощо. Такі ж абстрактні поняття виражають і прислівники звечора, надвечір, пополудні, спідлоба, зроду, зсередини, запанібрата, вголос, вплач, наяву і т. д. Іноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос: наві́ки — на віки́, надво́рі — на дворі́, на́бік — на бі́к, на́сміх — на смі́х. Між прийменником і іменником можна вставити означення (на правий бік, на тому дворі́), а між частинами прислівника цього зробити не можна.
Прислівникові сполучення	Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлено тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення. Нерідко між їхніми складовими частинами можна вставити означення. Сюди належать такі прислівникові сполучення: без [мого] відома, без ладу, без пуття, без смаку, без угаву, без упину, в гості, в далечі, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до відома, до вподоби, до загину, до ладу, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті, нарешті), до смаку, (але всмак), за дня, з дому (але додому), на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на око, на світанку, на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу), по змозі, по правді, по суті, по черзі, у височінь, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо).
	Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора.

Правопис прислівників, утворених  від числівників та прислівників

Правопис прислівників
Спосіб творення	Правило
Злиття прийменника з числівником	Прислівники, утворені злиттям прийменника з числівником, пишуться разом: вперше, вп’яте, водно, вдвоє, вчетверо, заодно, натроє, навосьмеро, утрьох, усімох, утричі, поодинці, подвічі, потричі.
	Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників пишуться через дефіс: по-перше, по-друге, по-третє і т. д.;
	Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником пишуться окремо: по одному, по двоє, по троє і т. д.
	Примітка. Ці прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з числівником, які пишуться окремо: у перше (в яке?) вікно, у трьох (у скількох?) класах. Прийменник у цих словосполученнях пов’язується не з числівником, а з іменником: у вікно, у класах.
Злиття прийменника з прислівником	Прислівники, утворені злиттям прийменника з прислівником, пишуться разом: відколи, відтепер, відтоді, забагато, назавжди, назавтра (те саме, що й “завтра”), післязавтра, позавчора.

Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: на коли, на потім, на завтра (в значенні “на завтрашній день”), до завтра, на відмінно.

 Ступені порівняння прислівників

ЗАВДАННЯ

Завдання 1.   Випишіть підряд словосполучення за розрядами прислівників: 1) способу дії; 2) місця; 3) часу; 4) причини; 5) мети; 6) умови. 

Близько підійшов, сьогодні побачиш, зробив навмисно, ляснув зопалу, звично мовчав, стемніло вже, рано-вранці, жене наперекір, скинувся спросоння, високо піднісся, очманіло біг, обов’язково зустріне, осторонь стояв, стукнув зозла, навмання брів, скоро закінчу, тихо сидів. 
Ключ. З других букв перших слів прочитаєте слова, пропущені у вислові Т.Шевченка: “Якби ви …, то й мудрість би була своя”. 

Завдання 2. Запишіть прислівники, уставляючи на місці крапок -н- або -нн-. Зауважте, що в прислівниках пишеться стільки букв н, скільки їх у прикметниках і дієприкметниках, від яких походять прислівники.
Організова..о, гума..о, безпереста..о, захопле..о, безви..о, стара..о, враже..о, невблага..о, зра..я, безупи..о, невпевне..о, неприховано, навма..я, щоде..о, самовідда..о, безпричи..о, тума..о, стурбова..о, невгамов..о, шале..о, невпи..о, стривоже..о, бездога..о, спросо..я, схвильова..о, нежда..о, віртуоз..о.

Завдання 3. Випишіть підряд слова й словосполучення за походженням прислівників: 1) первиннії; 2) відприкметникові; 3) відіменникові; 4) відчислівникові. Здалека, нишком, спав досі, нашвидку, двічі, плазом, брав тут, по-перше, вільно, навиворіт, клали втрьох, остаточно, там був, звідти йшов, тяв надвоє, зісподу. Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову Т.Шевченка: “В своїй хаті своя…” 

Завдання 4. Перепишіть, розкриваючи дужки.  1. Краю мій! Люблю я тебе (в) день і (в) ночі, (в) ранці і (в) вечері і не знаю краю своєї любові! (Панас Мирний.) 2. Любіть Україну (у) сні й (на) яву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. (В. Сосюра.) 3. Не народилася і не народиться та сила, щоб наш народ (на) вколішки поставила. (М. Стельмах.) 4. Загін (по) волі просувався розпеченим степом. (Ю. Яновський.) 5. Час, моя пісне, (по) волі буяти, послухать, як вітер заграв понад морем. (Леся Українка.) 6. Герой користі не шукає (з) роду. (Леся Українка.) 7. Під ним коник вороненький (на) силу ступає. (Т. Шевченко.) 8. На виріст, і (на) силу, й на личко у батька вдавсь. (Марко Вовчок.).

Завдання 5. Утворіть прислівники з поданих словосполучень. Поясніть їх правопис. З далеких країн, дуже розсердившись, українською мовою, кожної суботи, кожного літа, у два рази, в усіх місцях, не поміркувавши, останнім разом, у десять разів, латинською мовою, кожного разу, на голодний шлунок, голими руками, на швидку руку

Завдання 6. Спишіть, розкриваючи дужки, утворіть від прислівників форми вищого ступеня порівняння. Яка мета вживання їх у реченнях? Для якого стилю мовлення вони властиві?
1. Сонце пригрівало (сильно), земля дихала (вільготно) (Гр. Тютюнник). 2. (Швидко) і (швидко) котилися хвилі, заливали все, розливались (широко) і помалу заспокоювались (Леся Українка). 3. Нечутно ступаючи, Василь спустився ще (низько), пірнув у темряву, як у густу чорну хмару (Д. Ткач). 4. Орел змахнув ще (сильно) широкими крилами і підлетів ще (високо) (О. Іваненко).

Завдання 7. До поданих слів доберіть антоніми й утворіть від них форми найвищого ступеня порівняння.
Зразок.                       Сумно — весело, найвеселіше, якнайвеселіше, найбільш весело.
Добре, легко, вузько, багато, близько, повільно, високо, недбало, дешево.

Завдання 8. Складіть і запишіть речення із поданими прислівниками та співзвучними з ними словами. Поясніть, чим зумовлена відмінність у їх написанні. Насторожі – на сторожі, назустріч – на зустріч, доволі – до волі, усередині – у середині, по-третє – по третє, вгору – в гору, вниз – в низ.                                         

Попрацюйте в тренажері з української мови. 

НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННІ ЧАСТИНИ МОВИ
ПРИСЛІВНИК

КУЛЬТУРА СЛОВА

Питання для самоконтролю 

1. Що таке прислівник? 
2. Яку функцію в реченні виконують прислівники? 
3. Які прислівники називаються первинними? вторинними? Від чого залежить значення вторинних прислівників? 4. Від яких частин мови утворюються прислівники? 
5. Якими способами творяться прислівники? 
6. Як пишуться прислівники, утворені від прикметників? 
7. Як розрізнити прислівники та сполучення прийменника з прикметником чи займенником?
8. Як пишуться прислівники, утворені від іменників? 
9. Як відрізнити прислівники від сполучення прийменника або частки з іменником? 
10. Які прислівникові сполучення пишуться окремо? Як можна пояснити таке написання? 
11. Як пишуться відчислівникові прислівники? 
12. Які складні прислівники, утворені від простих прислівників, пишуться разом, а які окремо? 
13. Як пишуться прислівники, утворені від різних сполучень слів?

21.03.2023

Урок № 49-50

Тема:Складні випадки написання прізвищ.

 Складні випадки написання географічних назв

Дефіс у географічних назвах

Через дефіс пишемо географічні назви, які:

 Приклади
складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника Пу́ща-Води́ця,
Ко́ло-Миха́йлівка,
Бері́зки-Берша́дські,
Кам’яне́ць-Поді́льський

становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка - без нього) Андрі́єво-Іва́нівка,
Іва́но-Франкі́вськ

складаються з іншомовних елементів - повнозначних слів Буе́нос-А́йрес, Думбарто́н-Окс, Ісси́к-Куль, Кзил-Орда́, Рі́о-Не́гро, Ула́н-Уде́

з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под.,

 а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд Вест-І́ндія, Іст-Ло́ндон, Нью-Йо́рк, Сан-Сальвадо́р, Сант-Я́го, Са́нта-Кла́ра, Сент-Луї́с, Фолл-Ри́вер, Атла́нтик-Сіті

складаються з іменників, що поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль Новосі́лки-на-Дніпрі́, Фра́нкфурт-на-Ма́йні, Ла-Ма́нш, Ла-Пла́та, Лас-Ве́гас, Лос-А́нджелес, Ріо-де-Жане́йро

Зверніть увагу!

Через дефіс пишемо й прикметники, утворені від зазначених географічних назв. 

Наприклад: пуща-водицький, атлантик-сітинський, франк- фуртський-на-Майні.
-поль і -піль

У назвах українських міст треба розрізняти -поль (грецьке polis «місто»): Маріуполь, Мелітополь, Сімферополь - і -піль (з українського «поле»): Бориспіль, Тернопіль, Крижопіль.

Запишіть географічні назви разом, окремо або через дефіс.

Новоград/Волинський, Іва́но/Франкі́вськ, Білгород/Дністровський Південно/украї́нський кана́л, Вели́кий/У́стюг, Пу́ща/Води́ця, Старо́костянтинів, Біло/пі́лля, Новосі́лки/на/Дніпрі, Го́ла/При́стань, П’яти́ха/тки, Ісси́к/Куль, Іст/Ло́ндон, Ріо/де/Жане́йро, Лос/А́нджелес, Атла́нтик/Сі́ті, Санта/Барбара, Сан/Сальвадор.

Утворіть від поданих назв прикметники й запишіть.

Кам’янка-Бузька, Коло-Михайлівка, Пуща-Водиця, Великий Бурлук, Ла-Манш, Нью-Йорк, Сан-Франциско, Франкфурт-на-Майні, Новосілки-на-Дніпрі.
Виберіть географічні назви, які треба писати через дефіс, і запишіть їх правильно.
Нова/Каховка, Корсунь/Шевченківський, Кам’янець/Поді́льський, Крижо/піль, Східно/європе́йськарівни́на, Ла/Ма́нш, Буе́нос/А́йрес, Дави́дів/Брід, Сан/Франциско, Бері́зки/Берша́дські, Сант/Я́го, Кам’яно/гі́рка, Фра́нкфурт/на/Ма́йні, Верхньо/дніпро́вськ, Ула́н/Уде́, Вест/І́ндія, Трипі́лля, Лас/Ве́гас, Нью/Йо́рк, Сан/Сальвадо́р, Дмитро́/Варва́рівка.

Запишіть у зошити правило написання географічних назв.

 

Перегляньте експрес-урок за вивченою темою

https://www.youtube.com/watch?v=4kZty_2KC9Y

Підручник О.Авраменко " Українська мова"10 клас (головна сторінка)

Тема:Складні випадки написання прізвищ.

 1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника 

2. Перегляньте відео та дізнайтеся, як розв"язувати типові завдання ЗНО на правопис прізвищ

Оскільки найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:

1.Російський е на письмі передається:

а) буквою е після приголосних звуків (Лермонтов, Державін);

б) буквою є: на початку слова (Єгоров, Єршов); у середині слова після голосного звука (Воєводін, Грибоєдов); у середині слова при роздільній вимові (Аляб’єв, Оладьєв, Євгеньєв); у суфіксах -єв, -єєв після приголосних звуків, крім ж, ш, ч, щ та р і ц (Тимірязєв, Алексєєв, але: Подьячев, Писарев, Муромцев, Аракчеєв, Плещеєв, Андреєв, Мацеєв); у коренях слів, коли російському е у словах-загальних назвах, від яких походять прізвища, відповідає український і, тобто на місці колишнього звука h (Бєлінський (бо рос. белый — укр. білий), Лєсков (бо рос. лес — укр. ліс), Столєтов (бо рос. лето — укр. літо).

Російське ё на письмі передається:

а) сполученням літер йо на початку слова, після голосних, а також після губних приголосних б, п, в, м, ф (Йолкін, Бугайов, Воробйов);

б) сполученням літер ьо в середині слова на позначення попереднього м’якого приголосного (Верьовка, Тьоркін), але у прізвищах, утворених від спільних українських та російських імен, пишеться е: Семенов, Федоров, Артемов);

в) буквою о після ч, щ: Горбачов, Хрущов, Лигачов.

3.Російське э на письмі завжди передається літерою е: Ельяшев, Етов.

4.Російське и передається:

а) буквою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих ж, ч, ш, щ і ц (Іванов, Ігнатьєв, Чибісов, Гусін, Мухін, Роднін);

б) буквою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних (Воїнов, Абраїмов, Мар’їн, Ільїн);

в) буквою и: після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосними (Жилін, Чичиков, Шишкін, Щигров, Марциков);

г) у прізвищах, утворених від власних імен та загальних назв, спільних для української та російської мов (Денисов, Кирилов, Тимофєєв, Виноградов, Малинін, Тихомиров, Кисельов, але: Ніколаєв, Нікітін, Філіпов — тому що вихідними є імена, відмінні від українських);

д) у суфіксах -ик, -ник, -ич, -ович, -євич, -иц, -ищ (Бєликов, Шапошников, Маничев, Марахович, Продаєвич, Голицин, Радищев);

е) у префіксі при– (Привалов, Пришвін);

є) у прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Климовських, Косих.

5. Російське ы на письмі завжди передається літерою и: Крилов, Рибін.

6. Російські суфікси -ск-, -цк- передаються буквосполуками -ськ, -цьк: Бабаєвський, П’ятницький, Крамський, Руцький. Увага! Тепер російські прізвища на -ой пишуться з українським закінченням -ий (Трубецький, Донський, але: Лев Толстой)

7.Російський суфікс -жск- передається буквосполукою -зьк-: Черторизький, Волзький.

8.У російських прізвищах при роздільній вимові після губних (б, п, в, м, ф), к, р перед я, ю, є, ї ставиться апостроф: Аляб’єв, В’юнков, Лук’янов, Дар’їн. При м’якій вимові цих приголосних перед голосними звуками а, у, е апостроф не ставиться: Пєтухов, Пясецький.

3. Потрібно і цікаво! Відеоуроки від Олександра Авраменка

4.  Запишіть прізвища відповідно до українського правопису

Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев.

Домашнє завдання

Запишіть прізвища відповідно до українського правопису

    Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева, Бехтерев, Котёночкин, Грачёв, Бугаёв, Абраимов, Пирогов, Филиппов, Попович, Юрьев, Позняя, Дымарский, Марьянинов, Пригаров

14.03.2023

Урок № 48-49

Тема:Правило 'дев'ятки'

Пра́вило дев’я́тки — правописне правило української мови. У чинному правописі вимагає писати в запозичених загальних назвах після 9-ти приголосних, д, т, з, с, ц, ж, ш, ч, р, перед наступною літерою, що позначає приголосний звук (крім «й») літеру «и» на місці «і»: сигнал, динамо, режим, дизель, зиґзаґ, принтер тощо — а не сігнал, дінамо, режім, дізель, зіґзаґ, прінтер, як у першоджерелі.

Якщо після і в іншомовному слові йде літера, що позначає голосний звук, то правило дев’ятки не діє. Наприклад: діадема, діоптрія, тіофен, станція, адажіо, Чіо-чіо-сан. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів також пишеться літера «і»: колі́брі, парі́, фрі, таксі́ (але таксист).

Чинний Український правопис (Київ, 2007, § 90) до правила про правопис літери і в іншомовних словах подає такий виняток до «правила дев’ятки»:

З и, а не з і пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо.

Проте сучасний Орфографічний словник української мови (Київ, 1999) подає як нормативні архієпископ, архієрей, архімандрит, клір, клірик та ін. з літерою і відповідно до правила «дев’ятки».

У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після, б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: бурмистер (але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін., а також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак (§ 90, примітка 1 до п. а.5 чинного правопису)

На власні назви «правило дев’ятки» не поширюється — після д, т, з, с, р відбувається написання і (Дізель, Тіто, Зімбабве, Міссісіпі, Грімм).

Запишіть правило у зошити

Перегляньте відео і виконайте завдання

https://www.youtube.com/watch?v=-E35r5eXgas

1.Уставте пропущені літери. Запишіть у дві колонки слова з літерами и та і. 

Д..зайнер, сер..ал, тр..умф, ш..рма, патріот, г..гант, т..тан, ..кебана, велос..пед, колор..т, шас.., пр..нтер, ком.жс, пункт..р, зен..т, компл..мент, д..ктант, под..ум, автор..тет, емоц..я, ц..ркуль, ш..фон, коп..райт, р..тм, еф..р, цунам.., серпант..н, ап..ляція, п..нцет, магн..т, аквар..ум, клас..ка, сп..кер, апенд..кс, кл..п, б..фштекс, антрац..т, в..заж, оф..с, б..ограф, окул..ст.

2.✵ Пригадайте й запишіть лінгвістичні терміни — іншомовні слова, що пишуться за правилом «дев'ятки».

✵ Як співвідносяться орфографічна норма й орфографічне правило?

. Перепишіть, вибираючи з дужок потрібну літеру.

1. У витворюванні власного (иД)міджу рішуче відкиньте понурість невдахи і скепт(и,і)чний прижмур очей (О. Сенчик). 2. На марнославство ціни невисокі на торжищі дев(и,і)зів і (и,і)дей (Н. Диб’як). 3. На щирість і тепер відчутний дефіц(и,і)т (Б. Березінський). 4. Д(и,і)скусія, звісно, триватиме гаряча (Б. Березінський).

✵ Позначте у словах орфограму «літери и-і в іншомовних словах».

✵ Чи потрібно творити імідж старшокласнику? Чому? Відповідь побудуйте у формі роздуму.

07.03.2023

Урок №45-46

Тема-Написання слів разом,окремо,через дефіс.

Написання слів іншомовного походження.

Написання складних слів разом та через дефіс

Складні іменники

Разом	Через дефіс
утворені за допомогою сполуч­ного голосного о, е: чорнозем, зорепад, водогін	утворені з двох іменників без сполуч­них голосних: купівля-продаж, інтер-нетп-магазин, Вовчик-Братпчик, хліб-сіль
першою частиною яких є слова авіа, аудіо, агро, відео, екстра, кіно, мокро, мікро, моно, радіо, супер, стерео тощо: авіарейс, відеорепортаж, макроекономіка, радіопередача, супершоу	з першою частиною віце-, екс-, лейб-, альфа-, бета- максі-, міні-, міді-, обер-: віце-ректор, екс-президент, максі-програма, міні-маркет
	назви одиниць виміру: тонно-кілометр, людино-день
першою частиною яких є дієсло­во у формі наказового способу: горицвіт, перекотиполе, пройдисвіт (але люби-мене)	назви посад, професій, спеціальностей: прем’єр-міністр, генерал-майор
першою частиною яких є числів­ник, записаний словом: п’ятикласник, сторіччя	прикладки, що стоять після пояснюва­ного іменника й виражають ознаку, яку можна передати прикметником: дівчина-красуня, хлопець-богатир, дуб-велетень (але красуня дівчина, богатир хлопець, велетень дуб)
з першою частиною niв-, напів-, полу-: пів’яблука, півогірка, напівавтомат, полумисок	прикладки — видові назви, які стоять перед пояснюваним словом: Дніпро-ріка, сон-трава, Ведмідь-гора
	власні назви з частиною niв-: niв-Києва, niв-Японії

Складні прикметники

Разом	Через дефіс
утворені від залежних між со­бою слів (між ними не можна вставити сполучника і): схід­нослов’янський (східні слов’яни), лівобережний (лівий берег), теплолюбний (любить тепло)	утворені від незалежних між собою слів (між ними можна вставити сполучник і): мовно-літературний (мовний і літера­турний), валютно-фінансовий (валютний і фінансовий)
до складу яких входять слова мало-, багато-, ново-, старо-, давньо-, нижньо-, верхньо- тощо: багатоканаль­ний, староукраїнський	назви відтінків кольору, смаку та поєдна-ня кольорів: темно-зелений, кисло-солоний, червоно-чорний (але жовтогаря­чий, червоногарячий, золотогарячий)
першою частиною яких є числівник, записаний словом: семиденний, двадцятирічний	першою частиною яких є числівник, записаний цифрами: 50-річний, 2-гігабайтний
	назви проміжних частин світу: південно-східний, північно-західний
	з першою частиною військово-, воєнно-: військово-спортивний, воєнно-стратегій-ний (але військовополонений, військовозо­бов’язаний — прикметники, що стали іменниками)

Зверніть увагу! Прикметники, утворені від складних іменників, пишуть­ся так, як відповідні іменники: лісостеп — лісостеповий, Івано-Франківськ — івано-франківський, але іванофранківець.

Треба відрізняти складні прикметники та словосполучення, утворені з прислівника та прикметника (дієприкметника): чітко окреслений, ціл­ком правильний (прислівник у таких випадках логічно наголошений і виступає членом речення).

Слова з іншомовними префіксами інтер-, контр- пишуться разом: інтерконтинентальний, контрудар (алеконтр-адмірал).

Прислівники

Разом

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ху, утри́чі. !!! Від цих прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (не відклада́йте цього до за́втра, на за́втра, на по́тім), за бага́то, на бага́то (пор.: забага́то гуля́єш і за бага́то ро́ків упе́рше приї́хав, ста́ло набага́то ле́гше й зал на бага́то місць);

Складні прислівники, що виникли від сполучення прийменника з відмінковою формою іменника чи колишнього короткого прикметника або утворені за зразком таких прислівників: безпереста́нку, вбік, вве́чері, ввіч, вво́лю, вго́лос, вгорі́, вго́ру, вдень, взи́мку, взнаки́, відра́зу, вкрай, вку́пі, влад, влі́тку, внизу́, вночі́, восени́, впа́м’ятку, впень, впере́д, вплав, вплач, впо́перек, впо́ру, враз, вра́нці, вре́шті, врі́вень, врі́вні, вро́зкид, вро́зліт, вро́зсип, вро́зтіч, вряд, всере́дині, вслід, всмак, вщерть, дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́мужем, за́очі, запанібра́та, запі́вніч, за́раз, заразо́м, за́світла, збо́ку, зве́рху, зві́ку, згори́, зду́ру, зза́ду, зіспо́ду, зни́зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, на́бір, наве́рх, наверху́, навесні́, нави́воріт, нави́літ, наві́дліг, навідрі́з, наві́к, наві́ки, на́віч, наго́ру (але на-гора́), надве́чір, надво́рі, на́дголодь, на́дзелень, надмі́р, надмі́ру, наза́д, наза́хват, наздо́гад, назу́стріч, нани́з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, наперебі́й, напере́ваги, напере́д, наперекі́р, наперері́з, напівдоро́зі, напідпи́тку, напока́з, наполови́ну, напо́хваті, напри́клад, напро́весні, напроло́м, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наро́зхват, наси́лу, наспі́д, на́спіх, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, опі́вдні, опі́вночі, о́пліч, підря́д, по́біч, поблизу́, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́реду, споча́тку, убі́к, убрі́д, уве́чері, уві́ч, уго́лос, угорі́, уго́ру, уде́нь, узи́мку, узнаки́, укра́й, уку́пі, ула́д, улі́тку, уни́з, унизу́, уночі́, упе́нь, упере́д, упла́в, упла́ч, упо́перек, упо́ру, ура́нці, уре́шті, урі́вень, урі́вні, уро́зкид, уро́зліт, уро́зсип, уро́зтіч, уря́д, усере́дині, услі́д, усма́к, уши́р.

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́вна, воста́ннє, вручну́, до́гола́, допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́рівні, на́різно, нашвидку́, пома́лу, помале́ньку, потихе́ньку, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ну;

Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: аби́куди, аби́як, аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деи́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́нше, щонайши́рше, щоно́чі, щопра́вда, щора́з, щора́зу, щоро́ку, щоси́ли, щохвили́ни (але: дарма́ що, по́ки що, ті́льки що, хіба́ що, чи що́); якомо́га, я́кось і яко́сь (з різними значеннями), якра́з, якнайбі́льше, якнайду́жче, якнайдо́вше.

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдво́є, втро́є, вче́тверо та ин.; впе́рше, вдру́ге, втре́тє й под.; на́дво́є, на́тро́є, наче́тверо; удво́х, утрьо́х, учотирьо́х і т. д.; водно́, заодно́, пооди́нці, спе́ршу;

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічи́ю, втім, наві́що, на́що, передусі́м, почі́м, почо́му, але за ві́що;

Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників зі словом будь-якої частини мови: вдо́світа, вподо́вж, завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло, навкруги́, навкула́чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскіс, навскоси́, навспра́вжки, на́встіж, навтікача́, навздогі́н, наздогі́н, нао́сліп, напогото́ві, позавчо́ра, поза́торік, попідти́нню, спідло́ба;

Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо́ніж, водно́сталь, ліво́руч, мимово́лі, мимої́здом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в, тимчасо́во, чимду́ж, чимра́з;

В словах іншомовного походження пишемо и:

У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.

У власних географічних назвах:

1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.

2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).

3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).

4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.

Пишемо і:

У загальних назвах:

- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;

- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;

- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;

- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;

- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.

У власних назвах:

- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: апеляція, бароко, колектив, комісія, шасі.

- Подвоєння зберігається в окремих загальних назвах: тонна, ванна, вілла, бонна, нетто, брутто, мадонна, манна, булла, мірра, пенні, мотто, аннали, мулла.

- У власних назвах та їх похідних: Шиллер, Одіссей, Мекка, Марокко (марокканець), Голландія (голландський).

- При збігові однакових приголосних префікса і кореня (коли в мові існує слово без префікса): імміграція (бо є міграція), порівняй з еміграція; контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Увага! Ватт (прізвище) — ват (одиниця виміру); Максвелл (прізвище) — максвел(одиниця виміру); Жаккард (прізвище) — жакард (тканина); Торрічеллі (прізвище) — торічелієва порожнеча (термін); біль (страждання) — білль (законопроект); була' (ж. р. від дієслова бути) — бу'лла (папська грамота, послання, скріплене печаткою); мана (привід, ілюзія) — манна (їстівні лишайники); миро (запашна олія) — мирра (тропічне дерево, смола з нього); мото (частина складного слова «моторний») — мотто (епіграф); пені (родовий відмінок від іменника «пеня») — пенні (розмінна монета).

Увага! Подвоєння відбувається в географічних, особових власних назвах та у чоловічих і жіночих іменах: Апенніни, Ассирія, Бонн, Еллада,; Авіценна, Аллах, Будда; Апполінарій, Аполлон, Віссаріон, Геннадій; Алла, Анна, Елла (але: Агнеса, Інеса, Каміла, Сара).

Законспектуйте коротко правила в зошити

Виконайте вправу №7 на стр.126,№2,3 на стр.129

28.02.2023

Урок №43-44

Тема: Правила перенесення слів із рядка в рядок.

Графічні скорочення.

Основні правила переносу слів із рядка в рядок

Теорія:

Зверни увагу!

Частини слів із рядка в рядок переносимо за складами. Але не кожен склад можна залишати в попередньому рядку або записувати в наступному!

Запам'ятай такі правила:

  

Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний.	Можна: Ма-рія,   пла-ваю.   НЕ можна: Ма-рі-я, пла-ва-ю.
Не  розриваємо сполучення літер дж, дз, які позначають один звук [дж], [дз], [дз'].	Можна: про-во-джу, пі-джак, ро-дзин-ка.   НЕ можна: про-вод-жу, під-жак, род-зин-ка.
Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх можна розривати.	Можна: під-за-хис-ний, від-жи-ти.   НЕ можна: пі-дза-хис-ний, ві-джи-ти.
Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери.	Можна: куль-ба-ба, ка-в'яр-ня, буль-йон.   НЕ можна: кул-ьба-ба, кав-'яр-ня, бул-ьйон.
Не розриваємо буквосполучення ьо, йо.	Можна: ко-льо-ро-вий, ра-йон.   НЕ можна: коль-оро- вий, рай-он.
При переносі складних слів не  залишаємо в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу.	Можна: од-но-но-гий, ба-га-то-рів-не-вий.   НЕ можна: од-нон-огий, ба-га-тор-ів-не-вий.
Не відриваємо скорочення від слів, яких вони стосуються.   Так само не відриваємо ініціали від прізвища.	Можна: 15 км, ХХ ст., Т. Г. Шев-чен-ко,  ООН.   НЕ можна:15-км, ХХ-ст., Т. Г.- Шевченко, ОО-Н.

 

У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами.

 

 Правила графічних скорочень

Теорія:

Графічні скорочення, на відміну від абревіатур, вимовляємо повністю, а скорочуємо лише на письмі: г — грам, т. зв. — так званий, перен. — переносне значення.

Після скорочення звичайно ставимо крапку, при цьому зберігаємо написання великих і малих літер і дефісів, як і в повних назвах.

Приклад:

півн.-зах. (північно-західний),  Півд.-Африк. респ. (Південно-Африканська республіка), Півд.-Зах. залізниця (Південно-Західна залізниця).

Не скорочуємо слова на літеру, що позначає голосний звук, якщо він не початковий у слові, і на ь.

Приклад:

Слово селянський може бути скорочене так: сел., селян. і селянськ., АЛЕ у. о. — умовна одиниця.

При збігові однакових приголосних скорочення  робимо після першої літери, що позначає цей збіг: кінний загін — кін. загін (а не кінн. загін).

При збігові двох (і більше) літер, що позначають різні приголосні, скорочення можна робити як після першої, так і після останньої літери цього збігу: власноруч. і власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий), щоб уникнути двозначного трактування (власний і властивий).

Якщо пропускаємо cередню частину слова, то на її місці ставимо дефіс. У таких скороченнях після першої частини слова крапки не ставимо.

Приклад:

гр-н (громадянин), вид-во (видавництво), ін-т (інститут), ун-т (університет), р-н (район), ф-ка (фабрика).

Дефісом також приєднуємо перші букви частин складного слова. У таких випадках після скорочених частин слів ставимо крапку.

Приклад:

ст.-сл. — старослов’янський, с.-г. (сільськогосподарський), півн.-сх. (півні́чно-східний), півд.-зах. (південно-західний).

Зверни увагу!

Скісна риска використовується при скороченні словосполучень, рідше — складних слів. У таких випадках після скорочених частин слів крапки  не ставимо:

п/в (поштове відділення), а/с (абонентська скринька), р/р (розрахунковий рахунок), м/хв (метрів за хвилину), км/год (кілометрів за годину).

У стандартних скороченнях значень метричних мір крапки не ставимо.

Приклад:

м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр, год — година, хв — хвилина, га — гектар.

Сьогодні розслідуємо те, які ще є прийоми скорочення слів. У матеріалі Хоч складні, зате скорочені на нашому уроці ми поговорили про абревіатури. Близькими до абревіатур (оскільки теж вживаються не повністю) є графічні скорочення. Однак вони мають одну цікаву ознаку: графічні скорочення “живуть” виключно на письмі, адже в усному мовленні у такий спосіб оформлені слова вживаються повністю: мм – мілімЕтр, в/ч – військова частина, обл. – область, проф. – професор, півд.-сх. – південно-східний, м-р – майор, ст. л-нт. – старший лейтенант, гр. – громадянин. В неофіційному усному мовленні такі скорочення можуть використовуватися для створення гумористичності.

Графічні скорочення бувають:

1) крапкові: обл. (область), ім. (імені), м. (місто), інфл. (інфляція), табл. (таблиця);
2) дефісні: п-к (полковник), р-н (район), м-во (міністерство), ін-т (інститут), м-ць (місяць), б-ка (бібліотека);
3) скіснолінійні (дробові): о/с (особовий склад), р/р (розрахунковий рахунок), а/с (абонентська скринька), в/ч (військова частина);
4) нульові, або курсивні (вживаються при цифрових позначеннях): 500 кг, 350 т, 2000 грн;
5) комбіновані: пів.-схід., півд.-зах.

У графічних скороченнях на місці скорочення ставиться крапка, зберігаються відповідні написання дефісів, великих і малих літер: Півн. крим. канал (Північнокримський канал), чл.-кор. (член-кореспондент).

Виняток становлять стандартні скорочення назв метричних мір: кг – кілограм, км – кіломЕтр, т – тонна. У таких випадках з графічного скорочення вилучаються літери на позначення голосних звуків.

Скорочення прикметників на -ський, утворених від власних назв, здійснюється шляхом усічення суфіксальної частини “ський”: шевченків. < шевченківський, грінченків. < грінченківський; Закарпат. обл., Коростен. р-н.

Якщо суфіксальна частина “ський” входить до складу кінцевого компонента складної географічної назви, що пишеться через дефіс, вона теж зазнає усічення: Кам’янець-Поділ., Білгород-Дністров., Володимир-Волин.

У складних іменниках, що пишуться через дефіс, усікають обидві частини або одну з них: шк.-інт., шк.-інтернат, школа-інт.

Графічні скорочення. При збігу:

1) літер, що позначають той самий звук, скорочення слід робити після першої літери: ден. < денний, стін. < стінний.
2) літер, що позначають різні приголосні звуки, скорочувати можна як на першу, так і на останню літеру (вибір залежить від структури слова): власноручний: а) > власноруч.; б) > власноручн. (*Однак для уникнення омонімії – тільки: властивий > власт.)

Не можна скорочувати:

а) на літеру, що позначає голосний звук (якщо це не початок слова): методичн., а не методи.;
б) на м’який знак: поліс., а не полісь;
в) на літеру “й”: інформаційн., а не інформацій.

Не підлягають графічному скороченню:

а) подвійні прізвища: Дзюбишина-Мельник, а не Дзюб.-Мельник  чи Дзюбишина-Мельн.;
б) псевдоніми: Марко Вовчок, а не М. Вовчок, Леся Українка, а не Л. Українка;
в) імена та імена по батькові: Андрій Володимирович Горовий, а не Андр. Володим. Горовий (*крім ініціалів: А.В. Горовий);
г) складні іменники, – географічні назви, – що пишуться через дефіс: Івано-Франківськ.

Не можна перенасичувати текст скороченими словами, оскільки це призводить до ускладнення його розуміння: Ст. слідчий СВ Шевченків. РУГУ МВС У-ни у м. Києві к-н міл. Коваль О.В. по КС № 13-2561, порушеній за ознаками ст. 86-1 КК У-ни з дотриманням вимог ст. 85 КПК У-ни, керуючись ст. 199 КПК У-ни, склав проток. одержання експеримент. зразків почерку підозр. Дорошенко З.С.

Ще один різновид скорочень – це ініціали. Слово ініціал – іншомовного походження (лат. initialis – “початковий”). Вживається воно з двома значеннями. Одне  з них – спеціальне. Ініціалом у друкарській справі називають першу літеру будь-якого розділу книжкового тексту, відповідним чином оздоблену – ілюстративним малюнком або орнаментом. У другому значенні слово ініціал називає початкові літери імені, по батькові та (рідше) прізвища людини. Скорочували один (найчастіше – перший) із складників офіційної особової назви уже в Стародавньому Римі, де у вжитку було всього 18 імен, тому зрозуміти, хто заховався за скороченням, було неважко: Г (Гай), Л (Люцій), М (Марк), П (Публій).

У давнину українці теж користувалися ініціальними скороченнями. Багато їх виявлено у виданнях Печерської друкарні, широко вживані вони у навчальній діяльності Києво-Могилянської академії.

Ініціальний спосіб скорочення компонентів особової назви від українців перейняли їхні сусіди, зокрема, росіяни. Існує версія, що Петро І, відвідуючи Київську друкарню, помітив скорочення і теж почав їх використовувати. Скорочення імен та по батькові до початкових літер побутували в офіційних паперах, а пізніше увійшли в загальний ужиток.

Далі – найпоширеніші загальноприйняті скорочення слів:

ком.	–	комітет	о., о-в	–	острів
авт.	–	автор	пров.	–	провулок
адм.	–	адміністративний	р-н	–	район
адмін.	–	адміністрація	рез.	–	резюме
акад.	–	академія	рекл.	–	реклама
акад. (при прізвищі)	–	академік	п. (при прізвищі)	–	пан (пані)
амер.	–	американський	реф.	–	реферат
англ.	–	англійський	рец.	–	рецензія
арк.	–	аркуш	док.	–	документ
арх.	–	архів	докум.	–	документальний
асист. (при прізвищі)	–	асистент	доц. (при прізвищі)	–	доцент
асп. (при прізвищі)	–	аспірант	доп.	–	доповідь
б. р.	–	без року	доруч.	–	доручення
бібліогр.	–	бібліографія	допов.	–	доповнення
б-р	–	бульвар	канд.	–	кандидат
брош.	–	брошура	з-д	–	завод
в. о.	–	виконувач обов’язків	інд.	–	індекс
вид.	–	видання	обл.	–	область
вид.	–	видання	ілюстр.	–	ілюстрація
ген.	–	генеральний	інозем.	–	іноземний
гр.	–	громадянин	оз.	–	озеро
див.	–	дивись	пор.	–	порівняйте
до н.е.	–	до нашої ери	тт	–	томи
дод.	–	додаток	довід.	–	довідник
доц.	–	доцент	проф.	–	професор
і т. ін.	–	і таке інше	с.	–	село, сторінка
і т.д.	–	і так далі	рр.	–	роки
ім.	–	імені	р.	–	рік, річка
н. е.	–	нашої ери	т.	–	том
напр.	–	наприклад	ст.	–	станція, сторіччя
напр.	–	наприклад	ф-ка	–	фабрика
нац.	–	національний	обл.	–	область
нормат.	–	нормативний	інсп.	–	інспектор
об-ня	–	об’єднання	інспек	–	інспекція
оголош.	–	оголошення	н.-д.	–	науково-дослідний
орг.	–	організація	ін-т	–	інститут
ориг.	–	оригінал	інстр.	–	інструкція
офіц.	–	офіційний	рукоп.	–	рукописний
пом.	–	помічник	сер.	–	серія
с.г.	–	сільське господарство	співроб.	–	співробітник
с.-г.	–	сільськогосподарський	сусп-во	–	суспільство
табл.	–	таблиця	прикл.	–	приклад
тижд.	–	тиждень	т-во	–	товариство
у т. ч. (в т. ч.)	–	у тому числі (в тому числі)	ун-т	–	університет
упр.	–	управління	та ін.	–	та інші
учасн.	–	учасник	ф-т	–	факультет
федер.	–	федерація	фотогр.	–	фотографія
чл.-кор. (при прізвищі та назві установи)	–	член-кореспондент	заст. (при назві посади)	–	заступник

Правило записати в зошити (скорочено).

Виконати вправи на стр.118-121,№ 3,4,7.

Перегляньте відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=-8oBHIQ-1s4

21.02.2023

Урок №41-42

Тема:Уживання великої літери.

Велика літера й лапки у власних назвах.

Правопис великої літери

Одними із найбільш важливих правил в українські мові є правила вживання великої літери. Бо коли виникає потреба написати про якусь власну назву, події чи місця, то її використання не уникнути. Ці правила допоможуть писати власні назви правильно!

---

З великої літери пишуть:

1. Перше слово, яким починається речення після крапки, трьох крапок, знака оклику, знака питання, що стоять у кінці попереднього речення:

• Ой яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс — лісок — лісочок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс, Є ще і байрак (Підс.)
• Шопена вальс… Ну хто його не грав і хто не слухав? (Рил.)

2. Перше слово після знака оклику, яким відокремлюють звертання:

• Прекрасний Києве на предковічних горах! Многострадальному хвала тобі, хвала! (Рил.)

3. Слово, що йде за знаком оклику після вигуку:

• Ой горенько! Косо моя/ Косо моя золотая! (Л. Укр.).

4. З великої букви пишуть ремарки, які вказують на ставлення слухачів до якоїсь особи:

• Мова — категорія загальнонародна, вона характеризує відмінності народів, а не суспільних класів («Сучасна українська літературна мова»).
• Мова є духовне надбання усього народу, всієї нації… (Там же);
• Катря. Мамо, цитьте! (Прислухається). Хтось іде до нас; може, лікар? (Біжить з тривогою; дивиться за ворота) (Стар.)

Примітка. З великої букви також пишуть:

• перше слово рубрики тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою;
• перше слово прямої мови після двокрапок;
• початкове слово постанови, резолюції, протоколу;
• після двокрапки за словами «Слухали», «Ухвалили» в протоколі.
  (Довідкова література з цього питання: «Український правопис», «Довідник з українського правопису».)

---

Велика літера у власних назвах

1. З великої букви пишуть індивідуальні імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей, назви дійових осіб байок, казок, драматичних творів.
У подвійних (потрійних і т. д.) іменах і прізвищах з великої букви пишуть кожне слово (окремо або через дефіс): Іван Якович Франко, Артем (Федір Андрійович Сергєєв), Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка), Ярослав Мудрий, Зіновій-Богдан, Мавка, Перелесник, Лебідь, Щука і Рак, Івасик-Телесик, Дід Мороз, Хо, Вернигора, Квітка-Основ’яненко, Вольфґанґ-Амадей, Франклін Делано Рузвельт, Вільгельм Фрідріх Гегель.

Примітка. З малої букви пишуться імена, які вживають як загальні назви людей: меценат, робінзон, донжуан. Коли власні імена ще не втратили свого індивідуального значення, але вживають як загальні, то пишуться з великої букви: наші майбутні Макаренки і Сухомлинські.
Назви одиниць виміру, конкретних предметів, утворені від власних імен, пишуть з малої букви: ампер, ом, кулон, дизель (двигун), рентген (апарат, процедура), максим (кулемет), френч (одяг). Скорочені позначення одиниць виміру пишуться з великої букви: А — ампер, К — кельвін, Н — ньютон.

2. У романських і германських прізвищах та іменах артиклі, прийменники, частки ван, да, дас, де, даль, дер, дю, ла, ле, фон тощо пишуть з малої букви і окремо від інших складових частин: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, Лопе де Вега, Женні фон Вестфален, фон дер Штольц.

Примітка. Артиклі, прийменники, частки пишуть з великої букви, якщо вони разом з другою частиною становлять одне слово (Вандервальде, Декорт, Дюбуа, Лафонтен, Фонвізін), якщо в мові-оригіналі пишуться з великої літери (Ле Корбюзье, Де Голль).

3. В арабських, тюркських та інших східних назвах осіб з великої букви пишуть початкова частка Ібн: Ібн Сіна, Ібн Русте.Частини власних імен аль, аш, ас, ад, ель, ес, бей, бек, заде, зуль, паша, шах, огли, оглу пишуть з малої букви і, як правило, через дефіс: аль-Біруні, Омар-аш-Шаріф, Ібрагім-бей, Турсун-заде, Ізмаїл-паша, Мелік-шах, Кер-огли, ес-Зайят.

4. Усі частини корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських, японських прізвищ та імен пишуть окремо і з великої букви: Кім Ір Сен, Хо Ші Мін, Нгуєн Конг Хоан, Наборі Семи, Курахара Корехіто.

5. З великої букви пишуть індивідуальні міфологічні та релігійні найменування: Прометей, Молох, Перун, Зевс, Венера, Магомет, Будда. Якщо міфологічні індивідуальні назви вживаються як загальні, то пишуть із малої букви (аполони і венери), з малої букви пишуть також видові міфологічні назви (русалка, муза, німфа, сирена).

6. З великої букви пишуть умовні власні імена в договорах і актах: Договірні Сторони, Уряд, Надзвичайний і Повноважний Посол, Автор.

7. З великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну належність людині: Вірин, Галин, Олексіїв, Петренків.

Присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають значення «пам’яті», «імені», також пишуть із великої букви: Шевченківська конференція, Макаренківські читання.
Присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс -ськ- чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.

8. З великої букви пишуть клички тварин: Рябко, Мурка, Каштан, Гнідий, Лиса, Ряба. Назви порід тварин пишуться з малої букви: білий леггорн, азербайджанський гірський меринос, сибірська лайка, вівчарка, пінчер.

9. У спеціальній літературі з великої букви пишуть назви сортів рослин: Білий налив, Шпанка рання (вишні), Лісова красуня (груші), Ренклод (сливи).

10. 3 великої букви пишуть астрономічні назви: Земля, Місяць, Сатурн, Венера, Юпітер, Великий Віз, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях.

11. Назви частин світу у прямому значенні пишуть із малої букви: схід, захід, північ, південь, південний захід, північний схід тощо. Якщо ці назви входять до складу територіальних найменувань, то пишуться з великої букви: Далекий Схід, країни Заходу, Південне Полісся, народи Крайньої Півночі.

12. Назви морів, озер, річок, гір тощо, крім родових назв, які вживаються у прямому значенні, пишуть із великої літери: Антарктида, Говерла, Москва-ріка, озеро Світязь, Скандинавський півострів, Північний полюс, Чорне море.

Якщо складова частина найменування втратила своє пряме значення, то пишуть із великої літери: Великі Луки, Ясна Поляна, Булонський Ліс, Золотий Ріг.

Службові слова, що входять до складних географічних найменувань, пишуть із малої літери і виділяються дефісом: Комсомольськ-на-Амурі, Ростов-на-Дону, Ріо-де-Жанейро, Па-де-Кале.

13. У назвах геологічних і водних басейнів, родовищ корисних копалин неродові назви пишуть із великої букви: Дніпровський басейн, Кременчуцьке водосховище, Курська магнітна аномалія, Волго-Донський канал, Чіатурське родовище.

14. У вітчизняних назвах вулиць, площ, парків, гаїв їх родові означення пишуть із малої літери: вулиця Шевченка, Львівська площа, Першотравневий парк, проспект Перемоги.

Примітка.Так само з малої букви пишуть у назвах вулиць слова брід, узвіз, яр, вал. ворота, міст: Кузнецький міст, Андріївський узвіз, Цимбалів яр, Добрий шлях, Верхній вал.

15. У назвах шляхів, залізниць, каналів, вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо усі слова, крім родових, пишуть із великої букви: Одеська автострада, Київський вокзал, Військово-Осетинська дорога, Південно-Західна залізниця, аеропорт Бориспіль (але бориспільський аеропорт), пристань Канів.

16. У назвах районів, сільрад, шкіл, радгоспів тощо з великої букви пишуть тільки перше слово: Рожищенський район, Любченська сільрада, Переспинська середня школа, Тарасівський радгосп.

17. У назвах держав усі слова пишуть із великої букви: Угорська Республіка, Республіка Індія, Сполучені Штати Америки, Французька Республіка.

18. У назвах міжнародних об’єднань, союзів держав, а також у назвах міжнародних організацій усі слова, крім родових, пишуть із великої букви: Антанта, Балканські країни, Скандинавські країни, країни Близького Сходу, Всесвітня Рада Миру, Організація Об’єднаних Націй, Товариство Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (але південні республіки, північні країни).

19. З великої літери пишуть неофіційні назви держав, міст, одиниць територіального поділу інших географічних об’єктів: Волинь, Закарпаття, Київщина, Підмосков’я, Полісся, Російська Федерація, Славутич (Дніпро), Лівобережна Україна.

20. У назвах міністерств та їх головних управлінь, а також у повних найменуваннях інших центральних установ і організацій з великої букви пишуть тільки перше слово: Академія наук України, Державний банк України, Міністерство освіти та науки України УРСР, Харківська облпрофрада, Волинський облвно, профком Технологічного університету Поділля

 

Примітка. На штампах, вивісках, заявах усі слова, крім службових, як правило, пишуть із великої букви: Українське Управління Цивільного Повітряного Флоту, Ректорові Київського Державного Університету їм. Т, Г. Шевченка.

21. З великої букви пишуть власні назви академій, інститутів, науково-дослідних установ, театрів, музеїв тощо, хоч перше слово цих назв може бути родовим означенням: Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні АН України, Музей українського мистецтва, Театр ляльок, Будинок учителя, Палац одруження (але будинок відпочинку, будинок побуту).

22. Назви частин, відділів, секторів, інших підрозділів установ та організацій пишуть із малої букви: кафедра української мови, планово-економічний відділ заводу «Арсенал».

23. У назвах історичних епох, періодів, подій, революцій, народних повстань, рухів, селянських війн, знаменних дат, революційних свят тощо з великої літери пишеться перше слово: Жовтнева революція, Лютнева революція, Паризька комуна, Брестський мир, Вітчизняна війна 1812 року, Велика Вітчизняна війна, Бородінський бій, Перше травня.

24. У назвах з’їздів, конференцій, сесій, пленумів, засідань, президій, конгресів тощо з великої літери пишуть тільки слова типу всесоюзний, всеросійський, всеукраїнський, всесвітній, міжнародний, перший, другий: V Всеросійський з’їзд Рад (або П’ятий Всеросійський з’їзд Рад), Всесвітній конгрес прихильників миру.

25. У назвах орденів усі слова, крім родових і службових, пишуть із великої букви: орден Ярослава Мудрого, орден Трудового Червоного Прапора (але: орден Дружби народів, орден «Мати-героїня», орден «Материнська слава» 2-го ступеня).

26. Назви документів, якщо їм не передує родове слово, що стоїть поза назвою (статут, інструкція тощо), прийнято не брати в лапки й починати з великої букви: Декларація прав людини і громадянина, Декрет про мир, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

27. У назвах творів літератури, мистецтва, наукових праць з великої букви пишуть перше слово: роман «Чотири броди», драма «Свіччине весілля», опера «Запорожець за Дунаєм», балет «Спартак», журнал «Мовознавство», газета «Освіта».

28. Умовні індивідуальні найменування кораблів, поїздів, літаків, автомобілів тощо, а також назви, що являють собою позначення машин, беруть у лапки й починаються з великої букви: крейсер «Аврора», атомохід «Арктика», бронепоїзд «Смерть ворогові», автомобілі: «Волга», «Жигулі», «Москвич-412», «Шкода», «Мерседес».

Прочитайте(коротко запишіть у зошити) правила написання великої літери

Виконайте завдання №3.4 на стр.114 і №6 на стр.116

Перегляньте відеоурок за посиланням і запам'ятайте правила.

https://www.youtube.com/watch?v=UlChKS0e-eM

14.02.2023

Урок №39-40

Тема:Правопис суфіксів.

 Правопис префіксів

Запам’ятайте! 

Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів –ович, -йович, –ич, -іч Лазарович, Юрійович, Ілліч, Якович (Яковлевич).
Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів –івна, -ївна: Василівна, Степанівна, Сергіївна, 
З відхиленням від загальних правил творяться лише такі імена по батькові: Микола – Миколайович, Миколаївна; Григорій – Григорович, Григорівна; Яків – Яківна.

 ЗАВДАННЯ

1. Спишіть, розкриваючи дужки та ставлячи пропущені розділові знаки.

1. Пр(е,и)пало літо до землі грудьми (з,с)томившись бігти (в)слід оста(н,нн)ій птиці (М. Боровко). 2. Верби (з,с)хилившись над тихим (д,Д)інцем ро(з,с)чісують коси зелені (В. Сосюра). 3. І нехай промі(н,нн)я те (не) гріє що послала зірка (с,з)далека та до неї лине й лине мрія ніби світло тиха і ле(г,х)ка (В. Симоненко). 4. Місяць срібними пучками торкає(ц,тьс)я шибок ніжне їхнє мере(г,х)ті(н,нн)я пр(е,и)ковує зір (Є. Гуцало). 5. Я ніжним сном пр(е,и)йду до тебе, зі(л,лл)юсь з твоїм душі тремті(н,нн)ям я стану над тобою небом я пр(е,и)горнусь до тебе ті(н,нн)ю (О. Довгоп'ят). 6. (У)горі над самим підз(е,и)ме(л,лл)ям ро(з,с)ташувались княжі охорон(ь)ці (А. Чайковський). 7. Блаже(н,нн)им бе(з,с)турботн(і,и)м малюком я всмоктував у сер(д)це рідну мову з цілю(шч,щ)им мат(е,и)рин(ь)ським молоком (Д. Луценко). 8. Випрошу у сонця аж чотири дні, забр(е,и)ду у (з,с)покій, мов у хвилі жита. І мене обійме стріч(е,и)чка блакитна воло(ж,ш)кових рад(о,і)с(т)них вогнів (М. Боровко). 9. Ми підем, де трави похилі де зорі в ясній дал(е,и)ні і карії очі і руч(е,и)ньки білі ноч(я,а)ми насняться мені (В. Сосюра). 10. Мріють у тр(и,е)мтячому мар(е,и)ві далекі села (Григорій Тютюнник). 11. Пр(и,е)тихлі явори стоять бе(з,с)шелес(т)но  (Л.Костенко).

2. Запишіть подані слова у дві колонки: зі вставленою буквою з;   зі вставленою буквою с.

..творив, ..сох, ро..питав, ..ховане, нав..кіс, ..чавити, ..помин, ро..діл, ..чинити, ро..чин, бе..помічна, ..просоння, ..прадавен, ..добич, ..фотографувала, ..далеку, ..хлип, ро..клад, ..тривожено, ..тер, бе..причинно, ..чистив, ..корила, ..шила.
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, з останніх букв записаних слів складеться вислів Олександра Олеся.

3. Запишіть подані словосполучення у дві колонки: • із вставленою буквою и; • із вставленою буквою е-

Пр..в’язав до воріт, пр..старий дід, пр..крашена ялинка, пр..страшенне місце, пр..кумедний острів, пр..дивно завмер, пр..мудрився сам, пр..глибоке озеро, пр..солоджений обман, пр..швидшена хода, пр..забутий звичай, пр..зирливий погляд, пр..вокзальний квітник, пр..швидкі кроки, пр..старкуватий кавалер, пр..мудрість віків, пр..густий ліс, пр..надна усмішка, пр..сумна пісня, пр..дорожній кущ, пр..чудовий світ, пр..білена стіна, пр..білі сніги.

Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, з останніх букв останніх слів складеться закінчення вислову Дмитра Павличка: «Всі народи рівні, а земля ...

4. У ліву колонку випишіть слова зі вставленою у суфіксах буквою и, у праву—зі вставленою буквою е. 

Станов..ще, мереж..во, стеж..чка, дал..ч, вдесят..ро, велет..нь, ровесн..ця, промов..стий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебетуш..чка, вдумл..вий, звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ожинн..к, вжал..ний, велич..на, виховат..ль, старш..нький, стривож..ний, хмар..ще, п’ят..ро, вінн..чанин, озелен..ння, незнайом.ць, зйомн..к, осич..на, плюш..вий, лелеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня. 

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів Й.- В. Ґ

КУЛЬТУРА СЛОВА

   А. Перегляньте експрес-урок «Яблучний чи яблуневий?» і перекажіть його.

                                        Б. Запам’ятайте правильний варіант слововживання.

Питання для самоконтролю

1. Що може відбуватися в коренях слів?
2. Назвіть усі випадки чергування голосних і  приголосних.
3.  Назвіть випадки спрощення в основі слова.
4. Перед якими приголосними вживається префікс с- ?
5. В яких випадках вживаються префікси пре-, при-, прі- ?
6. Які суфікси вживаються для вираження найвищої міри  ознаки?
7. За допомогою яких  суфіксів  утворюються чоловічі та жіночі імена по батькові?

Тема:Правопис префіксів

Правопис префіксів в українській мові відповідає простим правилам, які слід запам’ятати.

Префікс – це частина слова, що стоїть перед коренем. Вона може придавати відповідний специфічний відтінок слову, а в іноді навіть кардинально змінювати його лексичне значення. Отже давайте розберемося з префіксами, щоб вміти правильно доносити свої думки.

Префікси з-/ с-

Тут все дуже просто – використання того чи іншого префікса залежить від звука, з якого починається корінь – який йде відразу після префікса.

С- уживається перед глухими приголосними: к, п, т, ф тах, а з- - перед дзвінкими: схопити, справити, згорнутися.

Як же запам’ятати всі глухі приголосні? Дуже просто, адже всі вони містяться в словосполученні «Кафе «Птах».

У тих випадках, коли корінь слова починається з приголосної, префікс з- може змінюватися на зі- для милозвучності: зіграти, зібрати.

А префікс зі- в деяких випадках може чергуватися із префіксом зо-: зітліти або зотліти, зімліти або зомліти.

Префікси без-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, роз-, через-

На відміну від префіксів с-/з- вищенаведені префікси ніколи не міняють своєї форми навіть якщо знаходяться перед глухим приголосним.

безбатченко, відлига, міжнародний, передмістя, розчинник

Префікси пре-/при-/прі

Для правильного написання цих префіксів вам не потрібно розбиратися в морфології, проте важливо знати значення слова.

Пре- вживається в більшості в прикметниках та прислівниках у 2 основних випадках:

1. Якщо за допомогою цього префікса виражається найвища ступінь ознаки предмета чи живої істоти.

пречудовий, препогано, преострий

2. У словах старослов’янського походження.

престол, преосвященство, преподобний

При- в своїй більшості вживається в дієсловах у таких випадках:

1. Якщо ця дія означає наближення до чогось.

прийти, приставити, прикотити

2. Коли це вираження приєднання до чого-небудь.

приклеїти, пришити, прибити

3. Якщо за допомогою префікса показується часткова, незавершена дія або її результат.

прилягти, присісти, призупинитися

4. У всіх похідних словах від цих дієслів.

5. У словах, утворених як результат поєднання іменників із прикметниками.

прикордонний, прибережний

Виняток: слова - презирство, презирливий.

Прі- можна вживати лише в наступних словах: прізвище, прірва, прізвисько.

На завершення - корисні відео:

https://www.youtube.com/watch?v=9dqZTKZU-eE

Прочитайте правило та коротко запишіть основні приклади правопису префіксів.

Виконайте письмово завдання №2,3,на стр.110

Перегляньте відео завдання.

07.02.2023

Урок №37-38

Тема:Подвоєні літери (внаслідок збігу)

Подвоєні літери (внаслідок подовження)

1. Подвоєння букв на позначення приголосних звуків маємо, якщо збігаються однакові приголосні:

1) префікса й кореня: ввіч, вві́чливий, відда́ти, ві́дділ, завви́шки, зза́ду, беззву́чний, обби́ти, роззбро́їти, роззя́ва.

Примітка. Немає подвоєння букв у таких словах, як ото́й, оту́т, ота́к, ота́м, отепе́р, ото́ді, а також оце́й тощо.

2) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: військкома́т (військовий комісаріат), міськко́м (міський комітет), юнна́т (юний натураліст);

3) кореня або основи і суфіксів прикметників чи іменників: день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, тума́н — тума́нний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — тума́нно;

2. Якщо збігається буква с основи дієслова минулого часу і постфікса -ся: ви́нісся, па́сся, розрі́сся, тря́сся.

3. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо також:

1) у наголошених суфіксах -анн-(ий) (-янн-(ий), -енн-(ий) прикметників, що вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості або на можливість чи неможливість дії: невблага́нний, недоторка́нний, нездола́нний, незрівня́нний, несказа́нний; височе́нний, здорове́нний, нездійсне́нний, незліче́нний, непримире́нний, нескінче́нний, силе́нний, страше́нний, числе́нний;

2) у суфіксах -енн-(ий), -янн-(ий) прикметників старослов’нського походження зі значенням можливості або неможливості дії: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний, свяще́нний, спасе́нний, а також у прикметникові боже́ственний; дві букви н зберігаємо також в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола́нність, нездола́нно, числе́нність, числе́нно тощо.

Примітка. Немає подвоєння н у дієприкметниках: ви́вершений, ви́хований, зро́блений, поо́раний, ска́заний, спе́чений, у прикметниках на -ен-(ий), співвідносних із відповідними дієприкметниками (що мають інший наголос): варе́ний (пор. дієприкметник ва́рений), пече́ний (пор. дієприкметник пе́чений), а також у прикметниках віддієприкметникового походження: довгожда́ний, жада́ний, навіже́ний, скаже́ний, шале́ний.

Треба розрізняти такі слова, як здійсне́нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді́йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола́нний (непереможний) і нездо́ланий (якого не подолали), незліче́нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́чений (не порахований) та ін.

4. Маємо подвоєння приголосних у словах бовва́н, Га́нна, лляни́й, овва́, сса́ти, а також у похідних від них словах боввані́ти, Га́ннин, ви́ссати, ссавці́ та ін.

Записати скорочено правило у зошити.

Виконати завдання у підручнику на стр.107-108,№6,7.

Перегляньте експрес-урок "ЛікАрський чи лІкарський?"

https://www.youtube.com/watch?v=EA6IikMdY5A

Подвоєні літери (внаслідок подовження)

Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших). Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:

1. В iменниках середнього роду: знаряддя, знання. Але в назвах малих iстот подовження немає.

   Наприклад: гусеня, каченя, теля.

2. В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед -ю: сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю.

3. У прислiвниках перед я, ю: зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню.

4. У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя.

5. У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо.

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка: гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я Орлиний, глиняний, кутя

Записати правило у зошити

Виконати завдання на стр.106 №2,3

24.01.2023

Урок №35-36

Тема:Спрощення приголосних

Iнодi при вiдмiнюваннi слова або його твореннi виникає важкий для вимови збiг приголосних звукiв. Тому в процесi мовлення один з таких приголосних випадає, тобто вiдбувається спрощення.

Спрощення вiдбувається:

1. У групах приголосних -ждн-, -здн- випадає д: виїздити – виїзний, тиждень – тижня.

2. У групах приголосних -стл-, -стн- випадає т: щастя – щасливий, честь – чесний.

3. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при твореннi дiєслiв iз суфiксом -ну-. Наприклад: бризк - бризнути, трiск – трiснути.

4. У групi приголосних -слн- випадає л: масло - масний, ремесло - ремiсник.

5. У групах приголосних -рдц-, -рнц- випадають д, н: чернець – ченця, сердечний – серцевий.

Спрощення НЕ вiдбувається: 1. У словах зап’ястний, кiстлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шiстнадцять i похiдних вiд них. 2. У прикметниках, утворених вiд iменникiв iншомовного походження з кiнцевим СТ (вiдповiдний звук не вимовляється). Наприклад: баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний. 3. У групах приголосних –стц-, -стч-, -стськ-, -нстськ-, -нтств-. Наприклад: артист – артистцi, студент – студентський, агент – агентство. 4. У словах вискнути, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скнiти.

Спрощення в групі приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка: захис..ник, форпос..ний, тиж..невик учас..ник, контрас..ний, хрус..нути бриз..нути, умис..ний, хворос..няк віс..ник, щас..ливий, напас..ник Форпостний, контрастний, хворостняк.

Записати правило у зошити.

Виконати вправи у підручнику стр.104 №7

Перегляньте відео-урок за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=rFsGcFMzi1s

Виконайте тестові завдання

Тестові завдання з теми «Спрощення приголосних"

1. У якому рядку допущено помилку в групах приголосних?

А Якісний, пристрасний, розісланий, пісний;

Б Випускний, тижневий, нещасний, кісники;

В Авантюриський, артистці, чесно, кістлявий;

Г Хруснути, шістсот, студентський, компостний.

2. Позначте рядок, у якому порушено правила спрощення в групах приголосних.

А Ремісник, абстрактний, піаністчин, пискнути;

Б якістно, участник, туристський, пестливий;

В кістлявий, пристрасний, дилетантський, пропускний;

Г комендантський, буревісник, баяністці, шістнадцять.

3. Позначте рядок, у якому спрощення приголосних в усіх словах передається

на письмі.

А Артис.ці, зап'яс.ний, тиснути, злощасний;

Б кореспонден..ський, швидкісний, аванпост..ний, кіслявий;

В дріж..жовий, ях..смен, жалісний, інтелігент..ський;

Г проїз..ний, свис..нути, чес..ний, сер..цевина.

4. Позначте рядок, у якому спрощення приголосних у всіх словах передається

на письмі.

А Заіз..ний, шіс..сот, хвасливий, со..нце;

Б безчес..ний, блис..нути, якіс..ний, щотиж..ня;

В студен..чин, п'ятдесят, відпуска, сер..це;

Г очисний, шіснадцять, випусний, усно.

5. Позначте рядок, у якому допущено помилки в написанні груп приголосних.

А Пестливий, тижневий, модерністський, серце, невістці;

Б міський, артисці, гіганський, туристський, якісний;

В шістсот, блиснути, почесний, абонентський, медалістці;

Г намісник, свиснути, улесливий, парламентський, прикрісний.

6. Позначте рядок, у якому всі слова зі спрощенням у групах приголосних

записані правильно.

А Безсмертний, виснути, ненависний, компостний, тижневий;

Б туристський, вартісний, присвистнути, пестливий, заїжджений;

В студенство, буревісник, зап'ястний, випускний, бризнути;

Г брязнути, пропагандиський, місцевий, вискнути, шістнадцять.

7. Спрощення в групах приголосних на письмі відбувається в усіх словах рядка:

А блис..нути, сервіс..ний, шубовс..нути, гігант..ський;

Б бряз..нути, під'їз..на, облас..ний, парламент..ський;

В якіс..ний, хрус..нути, страс..на, заздріс..ний;

Г їж..жу, шелес..не, пес..ливо, очис..ний.

8. У словах якого стовпчика спрощення на письмі не позначається?

А Капус..няк, капус..ниця, капус..ний;

Б шіс..десят, шіс..десятники, шіс..десятий;

В захис..ниця, полезахис..ний, захис..ник;

Г улес..ливо, підлес..ливість.

9. Спрощення приголосних відсутнє на письмі:

А кіс..лявий, закарпа..ський, кіль кіс..ний, влас..ник;

Б учас..ник, щотиж..ня, баскетболіс..ці, стис..нути;

В швидкіс..ний, безвиїз..ний, контрас…ий, ус..но;

Г зап'яс..ний, пес..ливий, випус..ний, хвас..ливий.

10. Спрощення приголосних позначається на письмі у всіх словах рядка:

А облас..ний, безкорис..ливий, хрус..нути, тиж..невик;

Б щас..ливий, пес..ливий, президен..ський, захис..ник;

В кіс..лявий, блис..нути, натщесер..це, наперс..ник;

Г заздріс..ний, контрас..ний, влас..ник, благовісний

11. В якому рядку в усіх словах допущено помилку:

а) Брязнути, вискнути, контрасний

б) Песливий, областний, тиждневик

в) Хворостняк, щасливець, чесний

г) Блиснути, тріснути, форпостний.

12. В якому рядку допущено помилку у двох словах

а) Компостний, пропускний, буревісник, туристський

б) Гіганський, перехресний, пристрасність

в) Агентство, баластний, захисний, шістсот

г) Навмисне, безчестний, шістнадцять, перстня

13.12.2022

Урок №33

Тема:Апостроф.Позначення м'якості приголосних.

► На місці пропусків уставте, якщо треба, знак м’якшення. Поясніть орфограми.

Налаштувати найтон..шу струну в людській душі — людяніс..ть — це значить перш за все навчити мален..ку людину творити радіс..ть для іншої людини і відчувати у зв’язку з цим вищу людську радіс..ть (В.О. Сухомлинський).

Самостійна робота з підручником

► Ознайомтеся з теоретичними відомостями підручника з теми «Правопис апострофа».

Моделювання «Карти пам'яті»

► З пам’яті доповніть таблицю «Правопис апострофа» правилами, що відповідають поданим прикладам.

Правопис апострофа

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки:
1) після б, п, в, м, ф (мавпа Буф), якщо перед ними немає іншого кореневого приголосного (крім р):	б’ю, п’є, тім’я, в’язи, черв’як, В’ячеслав
2) після р у кінці слова або складу при роздільній вимові	бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, подвір’я, кур’єр
3) після к у слові Лук’ян (у власних назвах) та похідних	Лук’яненко й ін.

4)	без’язикий, пів’юрти, об’єм, пан’європейський, дит’ясла
Апостроф не пишеться:
5) коли перед губними б, п, в, м, ф стоїть інший кореневий приголосний, крім р:	мавпячий, тьмяний, цвях, різьбяр
6)	буря, гарячий, крюк, рясний, Рєпін

Довідка: 4) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: 6) після р (коли р на початку складу).

Коментоване письмо

► Запишіть слова, уставте, де треба, апостроф, поясніть орфограми. Поясніть значення виділених слів.

Реп..ях, п..ятдесят, арф..яр, дев..ятсот, роз..ятрити, з..ясовано, духм..яно, серм..яга, хутор..янин, сер..йозний, пор..ядок, зв..язок, без..язикий, тьм..яно, цв..ях, присв..ята, Солов..йов, медв..яний, дзв..якнути, розв..язано, помор..янин, св..ято, харків..янин, під..яр..я, сузір..я, вар..яг, від..їзд, різьб..яр, мавп..яча, при..їзд.

Самостійна робота з підручником

► Ознайомтеся з теоретичними відомостями підручника з теми «Правопис знака м’якшення».

Моделювання «Карти пам'яті»

► З пам’яті доповніть таблицю «Правопис знака м’якшення» правилами, що відповідають поданим прикладам.

Правопис знака м'якшення

Знак м’якшення пишеться після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз (де ти з’їси ці лини):
1) перед наступним твердим приголосним або перед о:	виходьте, виносьте, Грицько, дзьоб, тьохкати й ін. Виняток: різьбяр, тьмяний та похідних: різьблення, тьмяно та ін.;
2) після м’якого л у середині слова перед приголосним, у тому числі перед суфіксами -ченко, -чук, -чишин:	їдальня, ковальський; Михальченко, Михальчук, Михальчишин;
3) у словах із суфіксами -зьк-, -ськ-, -цьк-; -еньк-, -оньк-, -іньк-:	козацький, близькість, рученька, голівонька, тонюсінький;
4) у групах льц, льч, якщо походять від слова зі знаком м’якшення:	ляльці, ляльчин (тому що лялька);
5) у відмінках слів, які в називному відмінку пишуться зі знаком м’якшення:	редьці (бо редька), на письмі (бо письмо);
6) в окремих словах-винятках після н перед ч:	бриньчати (бо бренькіт), доньчин (бо донька), дівчиноньці (бо дівчинонька), няньчити, няньчин (бо нянька)

7) у кінці слів відповідно до вимови:	пристань, даль
8) у дієсловах на -ться:	пишається
Знак м’якшення не пишеться:
9) після твердих приголосних:	кобзар, вірте, ставте, ознайомте й ін. Виняток: Горький, трьох, чотирьох
10) між подовженими м’якими приголосними:	волосся, гіллястий, піччю
11) у групах -лк-, -лч-, -лц-, -нк-, -нч-, -нц-, якщо слова походять від слова без знака м’якшення:	балці (бо балка), галці, галченя (бо галка), хустинка — хустинці, Наталці, Наталчин (бо Наталка)
12) після л у суфіксах -алн (о), -илн (о):	держално, пужално, ціпилно;
13) після д, н, т перед суфіксами -ченко, -чук, -чишин:	Безбатченко, Панченко, Федченко, Степанчук, Федчишин
14)	баский, боязкий, в'язкий, дерзкий, ковзкий, плаский, різкий та похідних: боязкість, різкість, вязко й ін.

15)	няня, дяк, люди, ллє
16) перед сполученням йо після літер р, б, п, в, м, ф:	Воробйов, Соловйов
17) у більшості слів після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ств, ськ (ий):	інженер, зменшити, тонший, Уманщина, кінчик, камінчик, волинський, українство

Довідка. 14) у словах із сполуками -ск-, -зк-, які не є суфіксами; 15) перед я, ю, є, що пом’якшують попередній приголосний.

Коментоване письмо

► Запишіть слова, уставляючи, де треба, знак м’якшення.

Кавказ..кий, юр..ма, абстракціоніст..с..кий, різ..бяр, арал..с..кий, камін..чик, ремін..чик, щіл..ний, емул..сія, мален..кий, електропаял..ник, астрахан..ці, щонаймен..ший, нян..чити, економіч..ний, шахтар..с..кий, емал..ований.

Долон.., сукон.., міл..ко, в’яз..кіст.., дяд..ко, майбут..н..ого, повіс..т..ю, зав’яз..зю, слиз..кий, кул..ка, дон..чин, невіст..ці, русал..чин, волен..ка, зозул..ка, зозул..чин, зозул..ці, пот..марився, в тан.. ці, піс..ня, насін..ня, різ..ба, парасол..ка, парасол..чин, парасол..ці, Хар..ків, кіл..кіст.., т..охкати, козац..кий, Кас..ян, Омел..ян, Омел.. чук, жмен..ка, у жмен..ці, у таріл..ці, кущ.., бондар.., мен..ше, хвилин..ка, хвилин..ці, Севаст..ян, роздоріж..жя, вітал..ня, плат..ня, Стапан..чишин, тон..ше.

Вибірково-розподільна робота

► Подані іменники в давальному відмінку однини запишіть у дві колонки: 1) у яких треба вставляти знак м’якшення, 2) у яких не треба.

Квіт..ці, жін..ці, авос..ці, бджіл..ці, очеретян..ці, жмен..ці, гус..ці, свин..ці, галуз..ці, стеблин..ці, кізон..ці, мис..ці, однокол..ці (візок на двох колесах), внучен..ці, снігурон..ці, колис..ці, оболон..ці, нян..ці, тріс..ці, сопіл..ці.

► Запишіть слова у дві колонки, уставивши сполучення літер йо та ьо. Сформулюйте правила.

Зна..мий, ..го, до н..го, ма..ліка, Андрі..вич, дружн..го, ..сип, с..годні, п’ят..х, осінн..го, Мурав..в, Карас..в, л..х, сл..зи, с..рбати, д..готь.

Пошукова робота. Взаємоперевірка (Виконати завдання, помінятися ними із сусідом по парті й перевірити.)

► Визначте, за якою правописною нормою подані слова об’єднано в групи. Знайдіть слова, у яких допущено помилки.

І

1. Ляльчин, жіньчин, няньчин, Галчин, доньчин.

2. Волзький, людський, ковзький, український, донецький.

3. Нежить, мазь, секретарь, місяць, камінь.

4. Інший, менший, кінчик, цвіріньчати, женьшень.

5. Баский, боязкий, різбар, різкий, плоский.

6. Гринчишин, Панченко, Михалчук, Степанчук.

7. Маньчжурія, тонший, Уманьщина, інженер.

8. Шістьсот, просьба, військо, кільце.

9. Мадяр, дяк, пізьнє, слушність, пісня.

ІІ

1. Бязь, Маряна, хуторянин, буря, варяг.

2. Дзвякнути, розв’ючувати, червяк, різдвяний, святковий.

3. Роз’яснити, під’їхати, з’йомка, з’єднати, під’юджувати.

4. Лук’янівка, лукянівський, Лук’янів, Лук’янчук.

5. Без’ядерний, з’явитися, від’їзд, під’вялити, від’єднати.

6. В’язом, м’язом, подвірям, Об’ю, п’єсою.

7. Дит’ясла, пів’Європи, трьох’ядерний, пів’яблука.

8. Торф’яний, змякшений, мавпячий, рутвяний, медвяний,

9. Бур’ян, бур’як, довір’я, сузір’я, Дар’я.

► Поясніть написання і відсутність апострофа, знака м’якшення.

Буря — бур’ян, морквяний — торф’яний, відсвяткувати- відв’язати, підйом — під’язичний, тьмяно — рум’яно, дзвякнути — черв’як, Луківна — Лук’янівка.

Бриньчати — промінчик, дерзкий — боягузький, сміється — смієшся, Верьовкін — Соловйов.

Готуємося до ЗНО

► Виконайте тести.

1. Апостроф пишеться в усіх словах рядка:

А пів..яблука, марнослів..я, скип..ятити, без..ініціативний;

Б львів..янин, підрум..янений, з..являтися, ф..юзеляж;

В торф..яний, між..ярусний, Лук..яненко, дев..яносто.

2. У якому рядку допущено орфографічні помилки в написанні слів?

А Пам’ять, пів’яблука, Лук’яненко, солов’їний, розв’язати;

Б з’явитися, об’єднати, черв’як, довір’я, святкувати;

В воззєднання, верб’я, пів-ящика, торф’яний, підгір’я.

3. Визначте, у якому з поданих рядків усі слова пишуться зі знаком м’якшення.

А Донец..кий, ган..ба, швец.., тон..ший, с..огодні;

Б нян..чити, рибал..ство, нен..чин, робит..ся, стан..те;

В корис..тю, дівчинон..ці, на пис..мі, кін..чик.

4. У якому з поданих рядків у всіх словах у формі давального відмінка пишеться знак м’якшення?

А Рибон..ці, ніж..ці, пісен..ці, баб..ці, приятел..ці;

Б ручен..ці, кишен..ці, брун..ці, прос..бі, нічен..ці;

В дон..ці, доріжен..ці, вишен..ці, яблун..ці, сторін..ці;

«Я — редактор»

► Виправте помилки в тексті.

Есе — публіцестичьний твір, що пропонує роздум автора над якоюсь пньйого. Варто уникати різких стребків від однієї ідеї до іншої, думку треба розкривати послідовно.

Давайте більш детально розглянемо структуру. В цілому, текст пишуть довільно, але бажано дотримуватися певного порядку викладу.

Теза. Початок есе утворюєтся внаслідок критичного осмислення певної тези (чиясь думка, афоризм, прислівя), яку треба схвалити або ж спростувати.

Актуальність проблеми. Зясуйте, чому запропонована тема важлива.

Особисте ставлення до проблеми. Не просто погоджуйтесь або спростовуйте чиюсь думку, а наводте аргументи. Робіть поглиблений аналіз, вибераючи приклади з публікацій, художьноїлітератури, власного досвіду.

Висновок. Запропонуйте оцінку або шляхи розвязання проблеми.

Дана структура дуже проста, вона дає простір для творчесті.

Довідка: Наказова форма дієслова не твориться в українській мові за допомогою слова давайте (треба розгляньмо).

2. Прикметника дана (даний) в українській мові немає (треба подана чи запропонована).роблемою. За обсягом не більше одного аркуша А-4.

В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішьня логіка. Вона визначається, з одного боку, змістовим наповненням обговорюваного питання, а з іншого — субєктивнимставленням автора доньйого. Варто уникати різких стребків від однієї ідеї до іншої, думку треба розкривати послідовно.

Давайте більш детально розглянемо структуру. В цілому, текст пишуть довільно, але бажано дотримуватися певного порядку викладу.

Теза. Початок есе утворюєтся внаслідок критичного осмислення певної тези (чиясь думка, афоризм, прислівя), яку треба схвалити або ж спростувати.

Актуальність проблеми. Зясуйте, чому запропонована тема важлива.

Особисте ставлення до проблеми. Не просто погоджуйтесь або спростовуйте чиюсь думку, а наводте аргументи. Робіть поглиблений аналіз, вибераючи приклади з публікацій, художьноїлітератури, власного досвіду.

Висновок. Запропонуйте оцінку або шляхи розвязання проблеми.

Дана структура дуже проста, вона дає простір для творчесті.

Довідка: Наказова форма дієслова не твориться в українській мові за допомогою слова давайте (треба розгляньмо).

2. Прикметника дана (даний) в українській мові немає (треба подана чи запропонована). 

Виконайте подані завдання.

09.12.2022

Урок № 32

Тема: Ненаголошені -Е-И- вкорені слова.

Правопис ненаголошених голосних Е, И в коренях слів

Теорія:

Наголошені голосні  Е, И  у вимові виразні, тому  передаємо їх тими самими буквами: зме́рзнути,  ви́соко.

  

Ненаголошені голосні Е, И в корені слова пишемо за такими правилами:

Е пишемо

• у сполученнях -еле-, -ере-: ожеледь, череда;
  
  
• при чергуванні з І: почепити — чіпляти, каменя — камінь;
  
  
• якщо при зміні форми слова чи при словотворенні Е випадає (так званий «нуль звука»): женця — жнець, справедливий — правда;
  
  
• у дієслівних коренях -бер-, -мер-, -тер-, -дер- тощо (без суфікса -а-): прибереш,  обдеру;
  
  
• якщо в наголошеній позиції — Е: село, бо  се́ла; земля, бо  зе́млі.

И пишемо

• у сполученнях -ри-, -ли- між приголосними: гриміти, дрижати, глитати;
  
  
• у дієслівних коренях -бир-, -тир-, -дир- (із суфіксом -а-): набирають, протирати, обдираєш;
  
  
• якщо в наголошеній позиції — И: криве́, бо кри́во; широкий, бо ши́роко.

Зверни увагу!

Написання слів, які не можна перевірити за допомогою правила, визначаємо за словником: детектор, електрон, килим, реклама, силует, циферблат.

Запишіть правило у зошити.

Перегляньте відеоматеріал за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=fI7f2hkBOfU

Виконайте завдання № 3,7 на стр.87-89 у підручнику.

06.12.2022

Урок № 30-31

Тема:Контрольна робота. Орфоепічна норма.

 ВИКОНАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

Завдання 1-8 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1. Який зі словників регулює правильну вимову звуків, звукосполучень і наголосу в словах?

А Орфографічний;

Б тлумачний;

ad

В іншомовних слів;

Г орфоепічний.

2. Яке явище впливає на милозвучність української мови?

А Правильний запис слів;

Б правильне творення слів;

B чергування [д]/[дж];

Г чергування у/в, і/й.

3. Позначте рядок слів, у якому наголос падає на перший склад.

А Спина, разом, випадок, олень;

Б дочка, донька, фартух, новий;

В завдання, читання, кохання, люблю;

Г агент, документ, каталог, вірші.

4. Позначте рядок слів, у якому наголос падає на другий склад.

А Гуртожиток, дужки, ім’я, легкий;

Б задовго, далеко, циган, експерт;

В навскоси, приятель, живопис, вчення;

Г глядач, статуя, ненависть, симетрія.

5. Які голосні звуки в українській мові вимовляють чітко?

А [а], [у], [о];

Б [а], [у], [і];

ad

В [е], [а], [у];

Г [и], [а], [у].

6. Позначте рядок, у якому правильно подано звуковий запис слів:

А [го^алубка], [зо^азул’а];

Б [голубка], [зозул’а];

В [го^ул’убка], [зо^узул’а];

Г [го^улубка], [зо^уз’ул’а].

7. Позначте рядок слів, у якому наголос змінює значення слова:

А замок, мука, характерний;

Б пора, сонце, сон це;

В орел, Орел, приклад;

Г завжди, житло, свята.

8. Позначте рядок слів, у яких відбулося спрощення у вимові й на письмі:

А студен..ство, зві..но, че..ний;

Б облас..ний, виїз..ний, сер..це;

В балас..ний, хворос..няк, невіс..ці;

Г зліс..ний, корис..ний, шістдесят.

У завданнях 9-10 треба встановити відповідність. До кожного рядка, позначеного буквою, дібрати відповідник, позначений цифрою.

ad

9. Поєднайте поняття, позначене цифрою, з прикладами, позначеними буквами.

1 Уподібнення приголосних 2 Подвійний наголос 3 Форморозрізнювальний наголос 4 Словорорізнювальний наголос

А Води — води, викликати — викликати Б Косьба, боротьба В Замок — замок, атлас — атлас Г Помилка, також Д Зате, проте

10. Поєднайте поняття, позначене цифрою, з прикладами, позначеними буквами.

1 Чергування у/в розрізнює значення слів 2 Чергування у/в не розрізнює значення слів 3 Порушено чергування і/й 4 Порушено чергування у/в

А Весь — увесь, вчитель — учитель Б Василь й Ярина В Вправа — управа, враження — ураження Г Приїхала в Львів Д Батьки і діти

Завдання 11 та 12 — завдання відкритої форми.

11. Запишіть речення, обравши правильний варіант з наведених у дужках:

ad

Рідну Батьківщину (в, у) (усі, всі) віки порівнювали (з, із) матір’ю, бо нема нічого найдорожчого (в, у) людини, як мати (й, і) рідна земля. Окрема людина невіддільна (від, од) народу, а народ невіддільний (від, од) Батьківщини: (в, у) цьому сила народу (і, й) міць його, невмирущість (і, й) безсмертя (Є. Гуцало).

12. Запишіть транскрипцію слів:

Легко, дьогтю, молотьба, книжка.

29.11.2022

Урок №28-29

Тема:Наголос.Основні правила наголошування слів.

Наголос. Принципи наголошування, проблемні випадки

Які принципи діють при постановці наголосу?

 

Наголос у словах української мови є властивістю частини слова – складу. Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Дуже часто у людей виникають проблеми з правильним уживанням наголосу, бо часто в процесі спілкування ми чуємо неправильний наголос слів, а згодом і самі починаємо вимовляти деякі слова неправильно.

Наголос у словах української мови складно правильно визначити, бо він не тільки може припадати на будь-який склад, але йому також властива рухомість – можлива зміна наголосу при відмінюванні слова. Ситуацію також ускладнює відсутність чітких правил щодо формування наголосу та велика кількість винятків. Проте наголос – одна з тем на ЗНО з української мови та літератури, тому нам необхідно знати ключові випадки утворення наголосу та основні винятки. Винятки треба просто запам’ятати!

Спочатку розберемо принципи наголошування за частинами мови.

Основні принципи наголошування іменників

1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадки, огірки.

2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом -к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка – тарілки, книжка – книжки, АЛЕ: сусідка – сусідки.

3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та закінчуються на -ання, частіше всього мають  наголошений суфікс: наприклад, читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.

4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на -метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв – по-інакшому: термометр, барометр.

Основні принципи наголошування прикметників

1. Суфікс прикметників -еньк-, що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, маленький, чорненький, гарненький.

2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.

Основні принципи наголошування дієслів

1. Правила наголошування дієслова «бути» наступні: в теперішньому часі - бути, будемо, проте в минулому часі: була, було, були.

2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нести, везти, мести.

3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, веземо, ідемо, підете. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.

4. Інфінітив -ти: навестИ, віднестИ

Основні принципи наголошування числівників

1. У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.

2. У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.

У деяких словах, які будуть на ЗНО, наголос не піддається правилам, його потрібно тільки запам’ятати.

асиметрІя
борОдавка
бюлетЕнь
вимОга
вимОва
вИпадок
вітчИм
граблІ
горошИна
грОшей
дІтьми
довІдник
дочкА (але дОнька)
заіржАвіти
зубОжіти (зубОжілий, зубОжіння)
діалОг
каталОг
квартАл
кропивА
кУрятина
мАркетинг
ненАвидіти (ненАвисть, ненАвисний)
одноразОвий
Олень
отАман
перЕпис
псевдонІм
рАзом
серЕдина
симетрІя
спИна
фартУх
фенОмен
цемЕнт
цЕнтнер
чорнОслив

***

Для зручності також таблиця з наголосами на складах:

1-й	2-й	3-й	4-й
вАги вИпадок вІльха вчЕння гЕтьман дАно дОнька, дОньчин (але дочкА, доччИн) жАлісливий зрУчний кАмбала кИшка кОлія кОсий нІздря Оцет пОмилка (рідше – помИлка) пОсмішка прИщіпка рИнковий рАзом рУно спИна стАтуя фОльга фОрзац цЕнтнер цИган щИпці Яловичина	абО аджЕ алЕ арАхіс борОдавка вибОїна визвОльний вітчИм вперЕміш/ж всерЕдині гуртОжиток данИна допІзна експЕрт жадАний житлО індУстрія іржАвіти квартАл мерЕжа надлИшок отАман позАторік почАсти промІжок пулОвер серЕдина танОк тризУб цемЕнт ціннИк чорнОслив чорнОзем	бюлетЕнь верблюдИця гастронОмія горілИць горошИна двоскладОвий диспансЕр джентльмЕн докумЕнт жалюзІ запитАння інженЕрія інструмЕнт каталОг металУргія некролОг низинА перелЯк псевдонІм симетрІя  соломИнка урочИстий	безготівкОвий безперестАнку буржуазІя ветеринАрія дешевинА медикамЕнт нафтопровІд начистотУ невитравнИй неврастенІя недовіднИй сирокопчЕний щодобовИй

***

Запам’ятати також потрібно слова з подвійним наголосом: 

пОмИлка, зАвждИ, назАвждИ, правОпИсний, прОстИй, слІзьмИ, рОзбІр, АлфавіІт, веснЯнИй, доповІдАч, зАвждИ, дОговОру, жАлібнИй, м ‘Я’зовИй, пЕрвІсний, перЕстАрок, пОмИлка, прОстИй, тАкОж.

Розуміємо, що наголос – тема не з легких, тут потрібно мати відмінну пам’ять. Тому надаємо вам декілька порад по запам’ятовуванню наголосу в словах:

1. Багато-багато разів перечитайте слова! Скоро ваш мозок запам’ятає їх та буде видавати «на автоматі». Тільки читати вголос!

2. Пограйте у картки: з одного боку картки напиши слово без виділення наголосу, а з іншого – з виділенням наголошеного складу. Поки робитимеш картки, вже багато запам’ятаєш!

3. Ті слова, що ніяк не можеш запам’ятати, напиши на папірцях та приклей вдома на місця, куди часто дивишся – наприклад, на холодильник.

4. Слова з наголосом, що ти запам’ятав, намагайся застосовувати в мовленні якомога частіше, щоб це відклалося в твоїй пам’яті.

Бажаємо гарної пам’яті та правильного мовлення. А ще рекомендуємо для цікавого вивчення наголосів сайт: ukr-mova.in.ua. Лепетун вам допоможе)

 

А на завершення корисне відео: 

***

Основні правила наголошування запишіть у зошити.

Виконайте завдання №7 на стр.84 у підручнику

О.Авраменко "Українська мова"10 клас.

22.11.2022

Урок №25-26

Тема:Орфоепічна норма.

Орфоепічна помилка.Милозвучність.

Чергування-У-В-,І-Й-,як засіб милозвучності.

Що вивчає орфоепія

Орфоепія  (від грец. orthos — правильний і epos — мовлення) — це розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови.  Орфоепією також називають сукупність правил вимови, що становлять систему норм літературної мови.

Орфоепія  стосується насамперед усної форми мовлення, тобто вона вчить, як вимовляти ті чи інші звуки в певних фонетичних позиціях, сполученнях з іншими звуками, у граматичних формах, групах слів чи окремих словах. Крім норм вимови окремих звуків, звукосполучень, словоформ, орфоепія  встановлює правильне наголошування.  Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання вимовних помилок, що підвищує загальну культуру українського літературного мовлення.

Орфоепічні норми, як і орфографічні, граматичні та інші норми літературної мови, допомагають мові бути засобом спілкування. Дотримання норм літературної вимови має велике значення: це один із найважливіших показників загальної культури особи.

Порушення  норм уважається відхиленням від правильної літературної вимови, тобто орфоепічною помилкою. Орфоепічна помилка полягає в неправильному наголошенні слів, неправильній вимові звуків у слові.

Ефективне користування літературним мовленням необхідне  в різних сферах суспільного життя – від побуту до закладів освіти, культури, науки, державного управління. Знання орфоепії необхідне кожному, але є професії, роди діяльності, у яких літературна вимова — ключовий чинник: політики, дипломати, диктори, актори, лектори, ведучі, прессекретарі тощо.

Загальні правила орфоепії

• Вимовляємо чітко, без оглушення дзвінкі приголосні в кінці слів: [са́д], [д'і́д]; дзвінкі приголосні перед глухими: [ри́бка], [кни́жка].
   
• Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко внаслідок уподібнення за дзвінкістю: [бород'ба́], [про́з'ба], [воґза́л], [фудбо́л].
   
• Губні [б], [п], [в], [м], [ф] у кінці слова вимовляються твердо: [кра́м], [ра́б], [ве́рф], 
  
  перед [і] — напівпом'якшено: [б'і́к], [в'і́к], [м'і́рка], [п'іра́т], [ф'і́кус],
  
  у словах іншомовного походження вимовляються пом'якшено також перед голосними [у], [о], [а]: [п'уре́], [м'у́с'л'і].
   
• У кінці слова завжди вимовляємо [ц']: [к'іне́ц'], [бойе́ц'], [куни́ц'а]; крім слів іншомовного походження та вигуків:[пала́ц], [ба́ц].
   
• Буквосполучення дж, дз  передають один звук у межах морфеми: [(дж)у́ра], [(дз)е́ркало]  або два звуки на межі морфем: [від-жи́в], [над-звукови́й].
   
• Вимова звука [г] замість [ґ] у словах є грубим порушенням орфоепічної норми: ґава, ґедзь, ґудзик, але генерал, гламур, Гюго.
   
• У кінці слова ненаголошені голосні [е] та [и] вимовляються з наближенням до [и] і відповідно [е]: прати [прáтие ], кисле [кúслеи ] яблуко. 

Усі запозичені слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються. Однак окремі з них характеризуються орфоепічними особливостями. 

Приклад:
В іншомовних загальних назвах після [д], [т], [з], [с], [ц], [ж], [ч], [ш], [р], [дж]  вимовляється [и], а після інших приголосних — [і]: дизель, шифр, жираф, джинси,  але хірург, гідра, фінанси. 
 
Звукосполучення «голосний + [і]» замінюється в українській мові на «голосний + [йі]»: егоїст, мозаїка. 
 
Те ж саме із сполученням [і] + [йе]: гігієна, ієрогліф, але всередині слова у звукосполученнях [іа], [іу], [іо] приголосний [й] не з'являється: аксіома, авіація, тріумф.




Законспектуйте теоретичний матеріал і виконайте тестові завдання (у зошити).



1. Знайди рядок
Умова завдання:
1Б.
Укажи рядок, у якому подано приклад статті орфоепічного словника.
  
• атракцiон [атракц'ióн], -ну, м. -ні
• гача — лоша
• Вестибюль (фр., від лат., вхід) переднє приміщення у громадських, рідше житлових будинках.
• жа́ ді́ бний прикметник




2. [ф] чи [хв]?
Умова завдання:
2Б.
На місці пропуску постав потрібний звук чи звукосполучення відповідно до норм орфоепії.
 
	илеріз
	рикадельки
Варіанти відповідей:
[хв]
[ф]


3. Знайди орфоепічну помилку
Умова завдання:
1Б.
Орфоепічну помилку допущено в слові
  
(Запис [е(и)] означає ненаголошений [е], що вимовляється з наближенням до [и]. Так само записано ненаголошені [и(е)] та [о(у)].)
 
• боротьба [бород'ба́]
• молишся [мо́ли(е)с':а]
• дочці [до(у)ц':і́]
• рюкзак [р'укза́к]


4. Однакова кількість звуків і букв
Умова завдання:
1Б.
Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка 
 
• п'ятниця, щонеділі, розв'язок
• танці, роздільний, кольори
• озброєння, ліщина, добровільний
• ущільнити, єднання, в'язкість




5. Наголошуй правильно (перший склад)
Умова завдання:
1Б.
Укажи слово, у якому наголошено перший склад.
 
• колія
• фартух
•  кулінарія

6. Вибери правильну відповідь

Умова завдання:

2Б.

Укажи, який звук потрібно вимовляти.

 

	речний
	лін..вістика

Варіанти відповідей:

[г]

[ґ]

7. Той чи не той?

Умова завдання:

1Б.

Виділені літери позначають той самий звук у всіх словах рядка

 

• смужці, жалюзі, жаба
• жито, корж, (у) ложці
• губка, кігті, гратиму
• джура, джерело, аджика

8. Правильна транскрипція

Умова завдання:

2Б.

Вибери рядок, у якому правильно затранскрибовано слово.

 

1. Дренаж

• [дре(и)нáш]
• [дре(и)нáж]

2. Розжувати

• [рож:увáти(е)]
• [розжувáти]

9. Орфоепічна хвилинка

Умова завдання:

4Б.

Заповни пропуски.

  

С[и][і]рія, кол[і][и]брі, к[і][и]сет, рад[и][і]ація

10. Один чи два?

Умова завдання:

2Б.

Укажи, злито чи окремо вимовляються буквосполучення дж, дз у запропонованих словах.

 

	бджола, дзбан
	наджаркий, надземний

Варіанти відповідей:

[д]+[ж], [д]+[з]

[дж], [дз], [дз']

11. Прочитай слово

Умова завдання:

1Б.

Прочитай записане фонетичною транскрипцією слово й поміркуй. Яке слово з довідки треба поставити на місці пропуску?

 

У мене в [сýмоц′:і] 

 лежав сірий пакет (В.Симоненко).

Варіанти відповідей:

сумоці

сумочці

12. Порушення норм як літературний прийом

Умова завдання:

4Б.

Прочитай уривок із п'єси М. Старицького «За двома зайцями». З'ясуй, які види норм порушено автором для досягнення комічного ефекту.

  

Н а т а л к а (до Насті). Який він розумний та гострий як бритва!
П р о н я (до подруг). А я ж вам не казала, що первий кавалер!
Г о л о х в о с т и й. Не вгодно лі, баришні, покурить папироски?
Н а т а л ка. Што ви, я не куру!
Н а с т я. І я ні; та чи пристало ж баришням?
Г о л о х в о с т и й. Перва мода!
П р о н я. А ви не знаєтьо? Дайте мінє! (Закурює і закашлюється).

 

Відповідь: 

, 

, 

, 

.

Варіанти відповідей:

фонетичні

пунктуаційні

орфоепічні

орфографічні

стилістичні

фразеологічні

лексичні

15.11.2021

Урок № 22-23

Тема:Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки.

Контрольне есе.

 Комунікативна тактика — зумовлені стратегією мовленнєві кроки, що в сукупності дають змогу досягти головної комунікативної мети.

Комунікативна стратегія — головна лінія мовленнєвої поведінки в межах конкретної комунікативної події, що визначається загальною метою комунікації, ситуативним контекстом і уявленнями про адресата.

Мовленнєва комунікація — це процес спілкування за допомогою мови.

Мовленнєвий акт — цілеспрямована мовленнєва дія.Типи мовної комунікації визначають за низкою ознак:

1. Умови спілкування: а) пряме, або безпосереднє, спілкування з активним зворотним зв’язком (наприклад, діалог) і з пасивним зворотним зв’язком (наприклад, письмове розпорядження тощо); б) опосередковане спілкування (наприклад, виступ по радіо, телебаченню, у засобах масової інформації).

2. Кількість учасників: а) монолог (мова однієї людини); б) діалог (мова двох людей); в) полілог (мова кількох людей).

3. Мета спілкування: а) інформування; б) переконання (включаючи спонукання, пояснення тощо); в) розвага.

4. Характер ситуації: а) ділове спілкування (бесіда, переговори, інтерв’ю тощо); б) наукове спілкування (доповідь на конференції, лекція, дискусія тощо); в) побутове спілкування (розмови з близькими людьми і т. п.).

Робота з текстом

► Оцініть мовленнєву ситуацію в тексті.

► Закінчіть притчу, дописавши слова батька. Порівняйте свої варіанти з оригіналом.

► Якою була тактика мовленнєвої поведінки зустрічних людей з батьком та сином? Чи ефективним було спілкування батька й сина з навколишніми? Поясніть своє бачення.

Батько зі своїм сином і мулом у полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.

— Бідний хлопчик,— сказав перехожий,— його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?

Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула й велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:

— Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.

Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.

— Люди добрі, бачили ви щось подібне? — заголосила жінка, що йшла їм назустріч.— Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!

Не кажучи ні слова, батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:

— Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі й навіть не везе когось із вас на собі?

Батько сунув мулові повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина...

Оригінальна кінцівка.

— Що б ми не робили,— сказав він,— обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.

 Узагальнюючи вивчене на уроці, підготуйте  висловлювання з теми «Умови ефективної мовленнєвої поведінки».

15.11.2022

Урок №22

Тема:Ефективність мовлення.Мовленнєва подія.

Комунікативна стратегія — це правила й послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення комунікативної мети. Мовленнєва стратегія — це загальний план досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній комунікативній ситуації.

Мовленнєва тактика становить сукупність послідовних конкретних дій мовця, спрямованих на досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній ситуації. Наприклад, мовець радиться, дає змогу слухачеві виявити свою самостійність, рішення приймаються спільно. Основу цієї тактики становлять відповідні прийоми: пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); наголошення на спільності поглядів; порада щодо рішення; передбачення результату співпраці; звернення за порадою.

Комунікативна стратегія — це правила й послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення комунікативної мети. Мовленнєва стратегія — це загальний план досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній комунікативній ситуації.

Мовленнєва тактика становить сукупність послідовних конкретних дій мовця, спрямованих на досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній ситуації. Наприклад, мовець радиться, дає змогу слухачеві виявити свою самостійність, рішення приймаються спільно. Основу цієї тактики становлять відповідні прийоми: пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); наголошення на спільності поглядів; порада 

► Відредагувати речення.

1. Підсобне господарство університету організувало роботу по систематичному забезпеченню студентської їдальні продуктами харчування. 2. Перед керівництвом заводу стоїть завдання організації справи підготовки кваліфікованих робітників. 3. У плані підготовки до зимового періоду зроблено небагато. 4. Великі зміни намічено зробити в галузі поліпшення підготовки майбутніх інженерів. 5. У студентському середовищі широко поширені деякі негативні тенденції. 6. Конструктори вирішують велику програму підвищення продуктивності праці на заводі. 7. Цей інженер — вроджений керівник. 8. У керівника немає до вас негативних претензій. 9. Студенти мають змогу реалізувати свій відпочинок під час канікул у таборі відпочинку. 10. Колеги по роботі допомоглимені у вирішенні цієї проблеми. рішення; передбачення результату співпраці; звернення за порадою.

Хвилинка ерудита

► Добрати приклади-ілюстрації з життєвого досвіду до таких приказок:

1. У решеті води не вдержиш.

2. Часом з квасом, а порою з водою.

3. З малої хмари великий дощ буває.

4. Дома й солома їдома, а в гостях і сіно не їсться.

Запишіть у зошити теоретичний матеріал

Виконайте завдання.

Шановні учні !

Повідомляємо,що з метою пропагування грамотності,підтримки та розвитку державної мови,виховання високої мовної культури  9 листопада 2022 року,у День української писемності та мови, з 9.00 до 11.00 години проводиться  XXII Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.

Радіодиктант траслюється на всіх платформах суспільного мовника (телеканал "UA-Перший",соціальні мережі,Youtube).

Читає диктант доцент київського університету ім.Б.Грінченка-Олександр Авраменко.

Диктант виконується на окремому аркуші паперу в лінію,в розгорнутому виді.

    ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВЕ!

08.11.2022

Урок №21

Тема:Естетика тексту.Написання тексту для виступу.

Естетика – краса, художність чого-небудь.

Естетичний – пов'язаний зі створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті.

Слово – важлива структурно-семантична одиниця мови, що служить для назви предметів, процесів, якостей.

В слові закріплюються результати пізнавальної діяльності людини, без слова неможливе не тільки відтворення й передача понять і уявлень, як і їх формування.

Працювати над естетикою слова – означає працювати над усіма його компонентами: змістом, формою, логічністю, лексикою, образністю, виразністю, точністю, жанрово-стилістичним оформленням. Усі ці складники настільки природно між собою пов’язані, що відсутність одного з них веде до зниження рівня культури мислення. В основі культури мислення лежить слово, а слово, естетичне слово, є предметом мови, в даному разі – української.

Належна культура мислення – це свідчення розвитку того інтелекту і тієї високої загальної культури особистості, що проявляється в культурі мовлення.

Культура мовлення виражена такими аспектами: нормативністю, адекватністю, естетичністю, поліофункціональністю. Один з цих аспектів – естетичний, розглянемо детальніше.

Яке це "естетичне слово"? Які характерні ознаки воно має?

Розглянемо таблицю:

Характерні ознаки естетичного слова

№ п/п	Ознака естетичного слова	У чому виявляється
1	Правильність	Дотримання у мовленні літературних норм
2	Чистота	У мовленні немає чуждих літературній мові слів і словосполучень
3	Різноманітність (багатство)	У мовленні застосовано багато різноманітних мовних засобів (фонетичних, лексичних, граматичних, стилістичних)
4	Точність	Значення використаних слів суворо співвідноситься із позначуваними ними поняттями
5	Логічність	Спосіб передачі думки (використані слова, засоби поєднання слів, сполучні засоби тощо) не суперечить законам логіки
6	Послідовність	Послідовність викладених фактів відповідає послідовності реальних подій
7 8	Виразність Образність	У мовленні використано різноманітні виражальні мовні засоби (емоційно забарвлені слова, епітети, порівняння, метафори, інші фігури поетичного синтаксису)
9	Доречність	Вибір мовних засобів зумовлений ситуацією спілкування
10	Доступність	Мовні засоби полегшують сприйняття висловленої інформації
11	Достатність	Мовлення не викликає запитань щодо його змісту, зрозуміле для співрозмовника без додаткової інформації
12	Дієвість	Мовлення впливає на свідомість співрозмовника, спонукає до зміни поведінки, думок, поглядів, настроїв

 

Запропоновані характерні ознаки естетичного слова займають чільне місце в мовленнєвій змістовій лінії навчального матеріалу програми основної школи з української мови

Опрацювати теоретичний матеріал стр.64-67

Виконати завдання № 5

Підручник О.Авраменко "Українська мова"10 клас (головна сторінка)

Перегляньте фрагмент виступу Ліни Костенко,завдання №5 стр.67

https://www.youtube.com/watch?v=fN9PWI6le2s

08.11.2022

Урок №20

Тема:Підготовка тексту до виступу.

1. Основні етапи підготовки тексту промови
   1. Визначення теми
   2. Формулювання мети
   3. Збирання матеріалу
   4. Робота над конспектом
   5. Складання плану
2. Форми текстового оформлення матеріалу
3. Види підготовки до виступу

1. ОСНОВНІ ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ТЕКСТУ ПРОМОВИ

Промова потребує попередньої підготовки, й чим ґрунтовніша підготовка, тим солідніше, вагоміше виглядатиме виклад, а отже — і переконливіше.

Алгоритм попередньої підготовки можна визначити так:

1. вибір теми
2. формулювання мети
3. складання плану
4. збирання матеріалу
5. робота над конспектом
6. репетиція.

Визначення теми

можливі різні ситуації:

1. пропонують виступити з певною темою, тобто тема є заданою,
2. тему виступу ви обираєте самі.

Інколи тему промови підміняють її об’єктом. Наприклад, пропозиція висловитися про сучасну українську культуру не є власне темою. Це саме об’єкт уваги. Бо ж культура — поняття широке: його становлять і науковість викладання, і потреба слухачів у матеріалі, і висвітлення окремих галузей (література, живопис, музика тощо). Перелічені конкретні питання — це тематика, що відбиває в своїй сукупності багатогранний і складний об’єкт уваги. Тема завжди конкретна, стосується одного питання. Інша справа, що слід виділяти в межах однієї теми ще й так звані підтеми.

Отже, при визначенні теми виступу потрібно враховувати наступні моменти:

1. Обирайте тему, яка відповідає вашим пізнанням і інтересам.

По-перше, подумайте про ті галузі знання, в яких ви маєте особливий досвід або теоретичну підготовку. По-друге, поспілкуйтесь на яку-небудь цікаву тему зі своїми товаришами чи друзями. По-третє, зверніться до книги. Продивіться довідники, свіжі журнали і газети.

Законспектуйте поданий матеріал у зошити.

Виконати завдання №3,4.

Підручник О.Авраменко "Українська мова"10 клас (головна сторінка)

https://www.youtube.com/watch?v=s-DlqFhiiCc

01.11.2022

Урок №17-18

Тема:Вимоги до оратора.

Комунікативний стан мовця.

Контакт з аудиторією.

Поведінка оратора

Поведінка людини, що виступає з трибуни, її відповіді на запитання,  зовнішній вигляд, манери, а також те, наскільки вона дотримується загальноприйнятих правил етикету, має надзвичайно важливе значення. Якщо оратор дотримується мовних та етикетних норм,  з повагою ставиться до людей, тактовний, ввічливий, щирий та чесний у своїх судженнях,  якщо має приємний зовнішній вигляд та манери, що не дратують, то слухачі його відповідно сприйматимуть і з задоволенням слухатимуть.

Зверни увагу!

Оратор не повинен виглядати змореним або таким, що кудись поспішає, невдоволеним  фактом роботи з публікою, кількістю присутніх у залі, не повинен демонструвати свій страх перед виступом. У жодному разі не потрібно вибачатися перед аудиторією за свою місію («вибачте, що змусив вас зібратися тут», «потерпіть, я скоро завершу промову» тощо).

 

Голос, темп, інтонація

Змінюйте силу голосу, решту залишіть як є (Ф. Снелл).

Вибирайте саме ту гучність голосу, яка в конкретних умовах є оптимальною.  Говоритимете  занадто тихо — аудиторія робить висновок про вашу невпевненість у собі, занадто голосно – про  агресивність.  Говоріть трохи гучніше звичайного, у більшості випадків цього буде достатньо.

Удосконалюйте дикцію та артикуляцію. 

 

Уникайте монотонності. Інтонацію мови потрібно змінювати протягом усього виступу.

  

Інтонація має відповідати змісту виступу. Намагайтесь висловитись енергійно – і ваша інтонація буде природною.

 

Бажано під час виступу підтримувати середній темп мови (100-120 слів за хвилину).

 

Необхідно уникати великих пауз – вони дратують аудиторію, особливо  добре підготовлену.

Зверни увагу!

Перед важливим місцем у промові рекомендується дещо знижувати голос. Невеликі паузи бажано робити до і після важливої чи ключової думки. Пауза «до» готує слухачів до чогось важливого, пауза «після» закликає  напружитись й обдумати висловлену думку, стимулює мислення.

Зовнішній вигляд та особистість оратора

Інформацію про людину дає зовнішній вигляд та одяг. Саме зовнішній вигляд відповідає за такий важливий чинник, як перше враження.
Хоче промовець чи ні, планує спеціально або нехтує, та перше враження формується завжди.  Дослідження підтверджують, що в 75 %  випадків перше враження виявляється правильним.

У вас не буде другого шансу справити перше враження (Коко Шанель).

Зверни увагу!

Під час формування першого враження слухач (аудиторія) фіксує:

• зовнішній вигляд;

• оформлення зовнішності;

• експресію, зовнішню виразність;

• виконувані дії;

• передбачувані якості особи.

Вважається, що перше враження виникає протягом перших 5−20-ти секунд знайомства і перших 5-ти секунд розмови. Звісно, за цей час важко сказати щось вагоме. Тому, якщо на початку виступу доповідачем було створено негативне враження, то змінити його до кінця доповіді буде складно.

Виробити власний стиль, створити певний образ допомагає одяг. Від нього часто залежить, як будуть з вами поводитися. Слід відзначити, що вбрання  впливає не тільки на тих, хто оточує нас, а й на того, хто його носить. Недарма народна мудрість каже: «Зустрічають за одягом...»

 
Головна вимога до одягу — акуратність.

Зовнішній вигляд повинен відповідати місцю, часу і характеру подій, тому варто чітко уявляти, на кого необхідно справити враження (це може бути конкретна людина або група осіб, часто це незнайомі люди); ураховувати мету зборів; ураховувати особливості сприйняття одягу конкретним соціальним середовищем.

Упевненість у своєму зовнішньому вигляді діє активно на слухачів, тобто впевненість промовця формує думку в аудиторії про його здібності.
Колір одягу або окремих його елементів теж має дуже важливе значення.

Зверни увагу!

Добираючи кольорову гаму, пам'ятайте: деякі кольори і їх поєднання в малюнках тканин створюють ефект візуальної вібрації, що може спровокувати приховане роздратування у слухачів, утому зору, а іноді й головний біль.

Найчастіше такий ефект спостерігається в кольорових поєднаннях з червоними або помаранчевими відтінками.

Недоречні для публічних виступів:

білий колір, оскільки через свою яскравість він кидає відблиски і візуально збільшує речі. Можна одягати замість білого світло-сірі або блакитні речі, оскільки вони не відволікають увагу;

чорний колір, оскільки цей колір дуже контрастний для більшості відтінків шкіри, у багатьох людей асоціюється з трауром і може гнітюче діяти на психіку;

червоний і помаранчевий кольори, які вважаються абсолютно недоречними для публічних виступів;

чисті жовтий і зелений кольори, які можуть надавати хворобливий відтінок шкірі людини.

Найбільш вдалі для публічного виступу кольори одягу:

сірий. Цей колір найбільш доцільний, оскільки символізує спокій, довіру, успіх і авторитет. Це чудове тло, яке не привертає до себе уваги, на ньому вигідно відтіняється зовнішність доповідача;

синій колір і безліч його відтінків (крім бірюзового, ультрамарину та інших яскравих варіантів синього);

деякі відтінки зеленого: нефритовий або оливковий, і спокійні відтінки червоного: марсала, бордо тощо.

Контакт з аудиторією

Контакт з аудиторією - найважливіша складова ораторського мистецтва, найважливіший момент спілкування, емоційний контакт оратора і його слухачів. Два оратора (два лектора) можуть говорити одне і те ж, але слухати одного цікаво, а іншого - нудно, навіть неможливо.

Контакт з аудиторією необхідний:

а) для залучення уваги слухачів, для того щоб мова сприймалася легко і з інтересом;

б) щоб впливати на слухачів (для цього ми і говоримо!).

Контакт з аудиторією починається з початкової паузи (перед початком виступу, поки люди не зосередилися). Помилкою оратора буде обсмикувати аудиторію, вимагати тиші, робити зауваження тим, хто запізнився.

Потужний засіб контакту з аудиторією - зоровий контакт. Час від часу треба дивитися в очі слухачам, тоді аудиторія відчуває турботу про себе, а промовець бачить, цікаво, чи не пора завершувати.

Поширені помилки ораторів:

- дивитися поверх голів;

- дивитися в упор на одного і того ж людини;

- дивитися тільки в текст доповіді.

Контакт з аудиторією відновлюється з допомогою майстерності викладу матеріалу, це:

1) запитання до аудиторії (аудиторія пожвавлюється, беручи участь в обговоренні);

2) интригование ("Про це я скажу трохи пізніше"; "Зараз я розповім дивовижний факт...");

3) так звані зачіпки (автобіографічна розповідь, анекдот, цікавий факт, легенда);

4) невеликі відступи від теми.

Налаштовують аудиторію проти виступаючого і руйнують контакт і енергетику залу зарозумілість, менторський тон, презирство, вияв зверхності, спір зі слухачами, публічні зауваження, висловлення вголос своїх уподобань чи антипатій, ворожі випади в адресу аудиторії.

Виконайте завдання  стр 62 №6

Підручник О Авраменко "Українська мова" 10 кл.

Виконайте завдання стр.55 №7, стр 62 №7

Підручник О Авраменко "Українська мова" 10 кл.

25.10.2022

Урок № 15-16

Тема: Риторика як мистецтво.

Роль риторики у сучасному світі.

Важливий критерій оцінки виступає перед аудиторією людини - техніка мови. На побутовому рівні хороша техніка мовлення - це коли "добре чути і все зрозуміло". У своїй роботі Баландіна Л. А. виділяє наступні складові.

1. Дикція (від лат. - проголошення) - це промовляння звуків. Дикція важлива для ораторів, телеведучих, співаків, акторів. Дикцію можна порівняти з почерком: людина з поганим почерком буде не зрозумілий адресатом, а людина з поганою дикцією буде змушувати аудиторію або перепитувати інформацію, або "пропускати" її.

2. Темп. Хороша дикція тісно пов'язана з темпом. Темп (від лат. - час) - це швидкість нашої мови, то час, за яке ми вимовляємо наш текст. Нормальний темп російської мови - 120 слів на хвилину. (Це означає, що одна сторінка комп'ютерного тексту розміром 14 пунктів, надрукованого через 1,5 інтервалу, повинна читатися за 2-2,5 хв.)

Можуть спостерігатися дві крайності темпу мови: занадто швидкий темп ("як строчить з кулемета") або уповільнена мова ("вимучена", "нудна", "як воду цідить"). Обидві крайності темпу стомлюють і нервують аудиторію.

Мовця важливо вміти змінювати темп: якщо потрібно що-то підкреслити, виділити, зробити наголос, темп потрібно уповільнити; якщо ж мова вимовляється з підйомом, внутрішнім пафосом, можна прискорити темп.

3. Інтонація (від лат. - голосно вимовляти) -важливе смыслоразличительное засіб мови. Одне і те ж пропозицію, мовлене з різною інтонацією, набуває різний зміст.

Ви поїдете на південь восени? (Ви чи не ви?)

Ви поїдете на південь восени? (На південь або па північ?)

Ви поїдете на південь восени? (Восени чи влітку?)

За допомогою інтонації виражаються основні комунікативні значення: твердження, питання, вигук, спонукання. Часто інтонації, з якою виголошена фраза, довіряють більше, ніж словами, тобто прямим змістом фрази. І це унікальне явище в російській мові.

Оратор повинен володіти інтонацією: робити логічні акценти, підвищувати і знижувати тон, надавати мовлення мелодійне різноманітність, а також робити необхідні паузи. Інтонація тісно пов'язана з власне голосовими характеристиками.

Голос має для оратора велике значення. Це індивідуальна характеристика людини, така ж унікальна, як відбитки пальців. Голос має багато акустичні характеристики. Оратор повинен уміти володіти своїм голосом:

- говорити досить голосно, для того, щоб його було добре чутно;

- змінювати силу звуку (голосно - тихо) для створення особливого сценічного ефекту мовлення;

- дбати про те, щоб голос був приємним (не крикливим, не сиплим, без кашлю і т. д.).

Законспектувати поданий матеріал в зошити.

Виконати завдання №5 на стр.50 у підручнику

Мерегляньте виступ сучасної письменниці Оксани Забужко за посиланням,і виконайте завдання №6 на стр.50

https://www.youtube.com/watch?v=dki9tCf_3uI

18.10.202

Урок №13-14

Тема:Лексикографія. Кортрольна робота

 «Лексикографія. Лексична норма»

 

1.      Які словники належать до енциклопедичних?

Наведіть прикладз фразеологічного словника

2.      Запишіть рядок, в якому порушено лексичну норму:

·         аркушпаперу

·         переліквимог

·         прейскурант цін

·         вітрина магазину

3.      Запишіть рядок, я якому допущено лексичнупомилку:

·         вірнослужити

·         вірнавідповідь

·         відданочекати

·         відданалюдина

4.      Установіть відповідність.

Фразеологізм                                                Антонім:

1)     тягнути лямку                                        Абитий жак

2)     розпустити язика                                   Б ні пари з вуст

3)     кури не клюють                                     В скинути ярмо

4)      не нюхати пороху                                Г скласти зброю

Д вітер у кишенях

 

	А	Б	В	Г	Д
1
2
3
4

 

 

 

                                     «Орфоепічна норма»

5.      Запишіть рядок, в якому виділена буква позначає той самий звук у всіх словах рядка:

• фужер, левкой, марафон, симфонія;
• пишеться, тюлень, стіл, тьмяний;
• хибний, хвалько, схопити, мох;
• колесо; мокрий, вокзал, скупість

6.      Запишіть рядок, в якому наголос на другому складі мають усі слова рядка:

• дочка, подруга, вимова, сантиметр, ідемо;
• спина, виразно, завдання, попереду;
• предмет, рукопис, ненавидіти, в’язкий;
• кропива, приязнь, горошина, каталог;
• щипці, фольга, обруч, русло.

 

 

7.      Запишіть слово, де на другий склад падає наголос:

·         донька

·         каталог

·         начинка

·         зубожіння

 

«Орфографічна норма»

8.      Запишіть рядок, в якому апостроф треба писати на місці пропуску в усіх словах:

·         розм..якшити, пів..яблука, духм..яний

·         дит..ясла, Мар..янешсо, зв..язковий

·         м… тний, Задунав..я, мавп..ячий

·         дев„ятка, від..ємний, бур„яний

 

9.      Запишіть рядок, в якому м’який знак треба писати на місці пропуску в усіх словах:

·         Поліс..кий, мален..кий, промін.чик

·         Кіл..кісний, голівон..ці, ірпін...ський

·         брин…чати, дон…чин, дівчинон…ці

·         ковел..ський, підвод..ся, він…чатися

 

10.  Запишіть рядок, в якомуспрощення в групахприголоснихпозначається в усіх словах

·         облас„ний, проїз…ний, прихвос..ні

·         пис...нути, кількіс…ний, контрас...ний

·         боліс..ний, радіс..ний, зап’яс„ний

·         беззахис...ний, тис..нути, артис..ці

 

11.  Запишіть рядок, в якому треба писати всі слова з дефісом:

·         Київ/місто, стоп/кран, кисло/солодкий

·         більш/менш, рано/раненько, супер/герой

·         розтяг/стиснення, лікар/еколог, біо/ресурс

·         світло/рожевий, розрив/трава, сто/ліття

 

«Морфологічна норма»

12.  Установіть відповідність між іменниками, які вживаються у формі множини та їх значеннями:

1)Речовини                                        А. Карпати, Альпи, Афіни

2)Відрізки часу, свят, обрядів.         Б. Вершки, парфуми, дріжджі

3)Назви почуттів, станів                  В. Канікули, іменини, вечорниці

4)Географічні назви                          Г. Гордощі, веселощі, прикрощі

Д. ворота, окуляри, сани

 

13.  Установіть відповідність між відмінами та іменниками:

1)Перша                                            А. Каченя, курча, тигреня

2)Друга                                              Б. Честь, річ, гордість

3)Третя                                              В. Любов, листя, земля

4)Четверта                                         Г. Тополя, Ілля, плакса

Д. Степ, сонце, подвір’я

 

 

14.  Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать:

1)Непосида, соня, нероба, забіяка                    А. Жіночий

2)Краса, усмішка, івасі, мальва                                    Б. Чоловічий

3)Сибір, степ, біль, тюль                                               В. Середній

4)Сонце, волосся, кіно, верб’я                          Г. Спільний

                                                                            Д. Рід не визначається

 

15.  Напишіть есе (1-2 сторінки) на тему «Вибір професії – вибір долі». 

 

 

Рекомендована література Олександр Авраменко «Українська мова 10 клас», 2018 р.

11.10.2022

Урок №11-12

Тема:Утвердження лексичної норми в словниках.

Види есе,вимоги до його написання.

.Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним — уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати.

Стиль есе вирізняється:

• афористичністю;
• образністю;
• парадоксальністю.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:

• символи;
• метафори;
• порівняння;
• алегоричні і притчові образи.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:

• використовувати всілякі асоціації;
• проводити паралелі;
• добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:

• непередбачувані(парадоксальні) висновки;
• несподівані повороти;
• цікаві зчеплення.

Мовна будова есе — це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

---

Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.

Ефектний початок

Вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2. Несподіваний — це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний — пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний — вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий — з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

Хронологія есе

Послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.

Поданий матеріал законспектуйте в зошити.

Виконайте завдання №5,7(2),на стр.44-45

Підручник О.Авраменко "Українська мова"10 клас (головна сторінка)

Урок № 11

Тема:Утвердження лексичної норми в словниках української мови

Завдання 1. Перегляньте відеофрагмент про лексичну норму, який допоможе вам узагальнити отримані на минулих уроках знання

Завдання 2. Перегляньте презентацію та складіть конспект за нею. 

Завдання 3. Прогортайте розташовану нижче сторінку  на 1/3 (до слів “Подані нижче слова розташуйте в тих картках, у яких вказано їхні лексичні значення” і виконайте інтерактивну вправу. 

..Завдання 4. Складений вами конспект та виконану письмову домашню роботу  сфотографуйте, свою роботу  надішліть електронним листом на мою адресу

04.10.2022

Урок № 9-10

Тема:Основні групи фразеологізмів.

Багатозначність,синонімія і антонімія фразеологізмів.

Теорія:

«Слово, моя ти єдиная зброє...»

Кожна мова світу має у своєму арсеналі потужну зброю, що допомагає увиразнити мовлення, збагатити його, передати всі відтінки значень. Це фразеологізми. Не виняток й українська мова. До її складу входять десятки тисяч сталих висловів, мовних кліше, приказок, афоризмів. Про їхнє значення, походження  розкажуть фразеологічні словники.

Фразеологізми — джерело неповторності  літератури.  У мовленні фразеологізми використовують з різною метою: для надання висловлюванню образності, емоційності, експресивності; створення відтінку іронії, жарту, насмішки, сарказму тощо; вираження позитивних емоцій або фамільярності; відтворення найтонших нюансів значення, характеристики предмета, явища, ситуації.

Приклад:

Копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахувати кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки сверблять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька.

Жоден мовний стиль не обходиться без фразеологізмів. Найбільше їх у  художньому, публіцистичному, розмовному, де основна їх функція — вираження образності (дати драла, брати участь, хоч у рамці вправ). В офіційно-діловому стилі такі мовні звороти (мовні кліше) покликані уніфікувати способи спілкування, зробити його чітким, у науковому — частіше фігурують як термінологічні сполуки, що виражають одне поняття (ухвалити рішення, досягти згоди, порядок денний, броунівський рух, нейтральна реакція). Особлива яскравість фразеологізмів виявляється в живому мовленні.

Приклад:

Крізь сей вінок дивлюсь я в далечінь минулих днів: вінки, вінки, куди ні скинеш оком, вінки пливуть на головах героїв (Чайка Дніпрова). Їй здається, що у місті гроші самі ростуть, наче на вербі в її городі груші (За В. Дроздом).

Що таке фразеологізм

Фразеологізм (фразеологічний зворот) – це стійке, лексично неподільне і цілісне  словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, називається фразеологією.

Зверни увагу!

Фразеологізм уживається як ціла нерозкладна словникова одиниця.  Значення фразеологізму не збігається із значенням окремих слів, що входять до його складу. У реченні такий вислів може виконувати функцію будь-якого члена речення.

  

Працювати до сьомого поту — запорука успіху. Йому ставало тепло на серці (Р. Самбук). Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав (М. Коцюбинський). Звісно, ці розбійники й гультіпаки хотіли вбити мене, але милостива доля врятувала від такого сумного кінця: судилося мені ще потоптати ряст (В. Шевчук). У нього був неперевершений талант грати на нервах.

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу.  Нормативність вживання слів у таких сполуках закріплена в словниках і літературі: випливає (а не витікає) зі слів; відігравати роль (а не значення).

Фразеологізми нечасто можна перекласти з однієї мови на іншу. Здебільшого необхідно шукати близькі за значенням аналоги в мові перекладу: світ за очі — куда глаза глядят, хоч в око стрель — хоть глаз выколи, як муха в окропі — как белка в колесе.

Основні ознаки фразеологізмів

Усі фразеологізми мають декілька спільних ознак:

• відтворюваність у мовленні;
• постійний лексичний склад;
• у реченні всі компоненти фразеологізму виконують одну синтаксичну функцію;
• наявність синонімічних та антонімічних зв’язків з іншими фразеологізмами і словами.

Будова фразеологізмів

За компонентним складом і граматичними зв’язками розрізняють такі види фразеологізмів:

• фразеологізми-речення (Одна пташка весни не наспіває. Баба з воза — кобилі легше);
• словосполучення (жовта преса, дерти носа, легка рука, земля обітована, манна небесна);
• фразеологізми-слова  (Антей, Отелло, Соломон, Нарцис, одіссея, Крез).

Класифікація фразеологізмів

1. Фразеологічні зрощення (ідіоми) — стійкі нерозкладні словосполучення, значення яких не випливає зі значень їхніх компонентів. Вони неподільні за змістом і не перекладаються іншими мовами дослівно (собаку зарито — суть справи, зарубати на носі — запам'ятати).
2. Фразеологічні єдності — усталені словосполучення, цілісне значення яких мотивується значеннями їхніх компонентів (курча жовтороте — недосвідчений, ребра можна порахувати — дуже худий). Деякі з них допускають доповнення іншими компонентами (триматина повідку — тримати на короткому повідку). Для фразеологічних єдностей характерні римовані співзвуччя (всякої тварі по парі, катюзі по заслузі).

3. Фразеологічні сполуки — стійкі словосполучення, компоненти яких мають обмежені зв’язки з іншими словами, але не втратили самостійності (порушити питання або тему, бере жаль або страх).
4. Фразеологічні вислови складаються зі слів із вільним значенням. Серед них мовні кліше, виражені простим словосполученням (дипломатичні кола, зустріч на найвищому рівні, холодна війна, апелювати до громадськості),  прислів’я, приказки та крилаті вислови (За одного битого двох небитих дають. Борітеся — поборете. Добрими намірами вимощена дорога до пекла).

Багатозначність, синонімія й антонімія фразеологізмів

Для фразеологізмів, як і для звичайних слів, властиві такі явища, як багатозначність, синонімія й антонімія. У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме значення з переносним. Щоправда, багатозначність серед фразеологізмів трапляється рідко.

Приклад:

Не розгинаючи спини, розведіть руки в сторони, потім кінчиками пальців правої руки торкніться пальців лівої ноги (пряме значення). Неможливо прожити усе життя не розгинаючи спини  (переносне значення, мається на увазі  принижуватися перед кимось). Мотря все життя працювала  не розгинаючи спини (переносне значення, мається на увазі важко працювала).

Запишіть основні визначення фразеологізмів

Перегляньте відеоматеріали по темі за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=VVWnltZ08c4

Виконайте завдання № 7 на стр.42 у підручнику

"Українська мова" 10 кл.Олександр Авраменко

27.09.2022

Урок № 7-8

Тема: Пароніми.

Порушення лексичної норми.

Теорія:

Пароніми – це слова схожі  (не однакові) за звучанням, але різні за значенням і написанням. Пароніми зазвичай належать до однієї частини мови, можуть об’єднуватися в ряди з різною кількістю слів на основі  подібності.

 

Своєрідність паронімів у тому, що вони мають і вимову, і написання подібні,  проте не тотожні. Такі слова можуть відрізнятися однією чи двома буквами у корені, різними префіксами та суфіксами.

Приклад:

Виборний — виборчий
 

Виборний — який визначається або обирається голосуванням: виборна посада.

 

Виборчий — пов'язаний із виборами, із місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів: виборча дільниця, виборчий бюлетень, виборче право.

Зверни увагу!

Паронімами можуть бути іменники (адресат — адресант, адрес — адреса), прикметники (авторитетний — авторитарний), прислівники (мимохідь — мимохіть), дієслова (позичати — запозичати).

Пароніми є основою для створення жартів, загадок, каламбурів.

Приклад:

Прийомний син барона був баран (Ліна Костенко).

Правильно визначити тлумачення слів допоможуть словники паронімів, тлумачні словники та словники іншомовних слів, адже чимало паронімів є запозиченими.

В українській мові  Словник паронімів української мови Д. Г. Гринчишина та О. А. Сербенської (К., 1986) є найповнішим зібранням паронімів.А

Абрис – контур предмета, нанесений за допомогою ліній.
Обрис – загальний вигляд предмета; контур, силует.

 

Авторитарний – владний, який утверджується силою влади (авторитарний уряд).
Авторитетний – який користується авторитетом, заслуговує на довіру (авторитетний викладач).

 

Адрес – письмове, переважно ювілейне привітання, звернене до особи, установи.
Адреса – місце проживання особи або місце розміщення установи; напис на конверті, бандеролі.

 

Анотація – коротка, стисла характеристика змісту статті, книжки.
Нотація – система умовних позначень; догана, повчання людині, що припустилася якоїсь помилки.

Б

Багатир – багата людина, багатій.
Богатир – оспівний у народній творчості герой з надзвичайною силою і відвагою.

 

Будівельник – людина, яка має будівельну спеціальність (досвідчений будівельник).
Будівник – узагальнена назва для людини, яка бере участь у спорудженні чогось; творець (будівник
нового життя).
Будівничий – архітектор; засновник, творець.

 

Бювет – будівля над мінеральним джерелом, обладнана для приймання лікувальних вод.
Кювет – водостічна канава вздовж шляху чи залізничного полотна.

В

Виборний – який обирається голосуванням на якусь посаду (виборний орган).
Виборчий – який стосується виборів, їх організації та проведення (виборча дільниця, бюлетень, кампанія).

 

Вимисел – те, що вигадане.
Домисел – здогад, заснований на припущенні, міркуваннях.

  

Вистава – твір театрального мистецтва, спектакль.
Виставка – публічний показ спеціально підібраних предметів і місце для нього.

 

Відпуск – видача, продаж чого-небудь.
Відпустка – звільнення на певний час від роботи.

  

Військовий – який стосується війська, установлений в армії (військова дисципліна).
Воєнний – який стосується війни (воєнна інтервенція).

  

Віршований – написаний віршем (віршований твір).
Віршовий – який стосується вірша, його форми, структури (віршовий розмір).

Г

Гірницький – який стосується гірника, пов’язаний з ним (гірницький колектив).
Гірничий – пов’язаний з вивченням, видобутком і використанням корисних копалин (гірнича промисловість).

  

Громадський – який стосується суспільства, громади чи окремого колективу (громадський діяч).
Громадянський – який стосується громадянина чи члена суспільства (громадянський обов'язок).

 

Група – сукупність осіб, предметів.
Трупа – колектив артистів театру (балетна трупа).

Д

Дистанція – відстань, проміжок між чим-небудь.
Інстанція – щабель у системі підлеглих один одному органів.

 

Досвідчений – який має життєвий досвід.
Освічений – який має освіту, здобув знання.

 

Дружний – згуртований, одностайний (дружний клас).
Дружній – доброзичливий, дружелюбний (дружній потиск руки).

З

Знаменитий – який має славу, популярність (знаменитий композитор).
Знаменний – дуже важливий, видатний (знаменний день).

І

Інформативний – який наповнений інформацією (інформативний виклад).
Інформаційний – який містить, опрацьовує інформацію (інформаційне бюро).

Ї

Їда – споживання їжі.
Їжа – харчі.

К

Книжковий – який стосується книжки, пов’язаний з нею, випускає книжки або торгує ними (книжковий ярмарок).
Книжний – характерний для писемно-літературного викладу (книжний стиль).

 

Контингент – сукупність людей, що становить якусь однорідність.
Континент – материк.

 

Корисливий – який прагне до власної вигоди, робить заради наживи (корислива людина).
Корисний – який приносить користь (корисний довідник).

Л

Людний – багатолюдний (людний проспект).
Людяний – доброзичливий, чуйний до інших (людяний учинок).

М

Мимохідь – проходити мимо по дорозі, побіжно.
Мимохіть – без певного наміру, мимоволі, несвідомо.

П

На протязі – під дією різкого струменя повітря, що продуває (стояти на протязі).
Протягом – упродовж певного часу тривання дії чи процесу (протягом тижня).

 

Пам’ятка – предмет матеріальної культури, що зберігся.
Пам’ятник – архітектурна або скульптурна споруда на честь когось.

 

Плутати – безладно переплітати нитки; уносити неясність, помилятися.
Путати – стягувати путами-ременями.

 

Посмішка – глузливий вираз обличчя, що відбиває кепкування, іронію; насмішка.
Усмішка – порух м’язами обличчя, який виражає радість, задоволення.

 

Програмний – який містить у собі програму (програмний документ).
Програмовий – який є в навчальній програмі (програмовий матеріал з фізики).
Програмований – який здійснюється за допомогою програмування (програмоване навчання).

 

Публіцистичний – який стосується публіцистики як роду літературної творчості (публіцистичний жанр).

Публічний – прилюдний (публічний виступ).

Р

Рідкий – який перебуває у стані рідини (рідкий розчин).
Рідкісний – який трапляється дуже рідко (рідкісний метал).

С

Свідоцтво – офіційний документ, який підтверджує якийсь факт.
Свідчення – факт, що підтверджує щось, доказ.

 

Сердечний – сповнений доброзичливості, чуйний, щирий, вірний (сердечний приятель).

Сердешний – який, викликає співчуття, нещасний (сердешна Катерина).
Серцевий – який, стосується серця; пов’язаний з хворобами серця (серцевий м’яз).

 

Степінь – добуток двох, трьох і більше однакових співмножників.
Ступінь – крок; посада і звання; порівняльна величина.

Т

Тактичний – який стосується тактики (тактична боротьба).
Тактовний – який володіє почуттям міри, вміє поводитися (тактовна людина).

 

Талан – доля, щастя, удача.
Талант – обдарування, природні здібності.

 

У

Уява — здатність уявляти — змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості (багата уява; плід уяви; спливати в уяві).

Уявлення — знання, розуміння чогось (викривлене, повне, правильне уявлення; уявлення про розвиток суспільства; давати уявлення).

Ф

Факт — дійсна, невигадана подія, явище, приклад; те, що служить підтвердженням певного положення, висновку (неспростовний факт, історичний факт, аналізувати факти).

Фактаж — сукупність фактів.

Фактор — умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища; чинник (важливий фактор, моральний фактор, фактор стабілізації).

Виконати завдання на стр.34 № 7 у підручнику

20.09.2022

Урок № 5-6

Тема:Слова власне українські і запозичені.

Лексичні та фразеологічні синоніми,антоніми.

Українська мова, як і будь-яка інша, формувалася впродовж тривалого історичного часу.

 
Частину слів вона успадкувала від праслов’янської: хлібороб, щирість, будувати, щоденно.

Частину запозичила з інших мов. Такі запозичення властиві всім мовам світу.

Багато запозичених слів стали загальновживаними:

Приклад:

вишня, кімната, огірок, левада.

Деякі запозичені слова мають у мові український відповідник:

процент — відсоток, дефект  — недолік.

Запозиченими словами не варто зловживати. Якщо запозичене слово можна замінити синонімом, то треба використовувати українські відповідники:

азарт — запал; о’кей  — усе гаразд, добре.

 

Та все ж таки майже дев’яносто відсотків слів —  це власне українська лексика, тобто слова, що виникли після утворення Київській Русі:

лелека, цап, багаття, смуга, сніданок, вареник, галушка.

Саме вони становлять основу української лексики і формують національні ознаки мови.

Зверни увагу!

 Наприклад: голова, берег, золото, город, єднання (єдин — один), учитель, братство, возз'єднати, роботящий.

На сьогодні ми маємо неоднорідну за походженням лексику:

Записати правила (коротко) у зошити Виконати завдання  1. Завдання на закріплення.  1) випишіть у дві колонки: І-іншомовні слова, ІІ- українські слова.  І. Кенгуру, комплекс, нашвидкуруч, ескадрилья, інструктор, молот, портьєра, авангард, спів, соловейко, журі, прогрес, поет, вітер, річ, філігрань, екіпаж, колесо, покіс, політ, силікати, азимут, радощі, таксист, трансмісія.  2. Зупинка, інтермецо, механік, кіно, столяр, вікно, рогіз, масштаб, внизу, віньєтка, матч, канікули, грім, сніг, кабінет, штепсель, стіл, сутінки, бутерброд, хліб, абревіатура, інтеграл, комюніке, високо, каучук, нетто, щоденник, око.  Ключ. З останніх букв виписаних слів прочитаєте: 1) вислів Р.Роллана; 2) українське прислів’я. 2. Укладіть словник за такими розділами:  Назви птахів   Назви квітів Назви рослин           Назви тварин           Ввічливі слова  Мої улюблені слова   Назви грибів   3. До іншомовних слів дібрати синоніми-власне українські. Процент-відсоток, фон-тло, аплодисменти – оплески, аграрний-сільськогосподарський, дискусія – обговорення, експлуатація – визиск, індустрія – промисловість, аероплан – літак, паралельний – рівнобіжний  VІ.Д/з Із тлумачного словника виписати значення таких слів:  Слова, лексика, словник, мова, мовлення.

13.09.2022

Урок № 3-4

Тема:Мовна норма

Лексичне значення слова

Норма літературної мови — це сукупність загально­прийнятих правил реалізації мовної системи, які за­кріплюються в процесі суспільної комунікації.

Виділяють такі типи норм літературної мови:

— орфоепічні (регулюють правильну вимову звуків і звукосполучень.

Наприклад:

1. наголошені та ненаголошені голосні вимовляються виразно і чітко за винятком ненаголошених голосних [о] , [е], [и], які зазнають якісних змін за супровідних умов;
2. дзвінкі приголосні не втрачають своєї дзвінкості в абсолютному кінці слова та перед глухими приголосними, крім [г];
3. глухі приголосні перед шумними дзвінкими вимовляються дзвінко;
4. буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук і два звуки;). Засобами кодифікації орфоепічних норм є орфоепічні словники. Реалізуються ці норми лише в усному мовленні;

— графічні (визначають позначення звукової мови на письмі за допомогою літер та нелітерних знаків(апострофа, дефіса, розділових знаків));

— орфографічні (правила написання слів та їхніх частин, які регламентуються чинним “Українським правописом”, орфографічним словником, довідниками з українського правопису, підручниками та посібниками);

— пунктуаційні (регулюють вживання розділових знаків, які полегшують сприймання тексту і викладу думок на папері. В українській мові одночасно діють три принципи пунктуації, які слід враховувати, визначаючи тип розділового знака: синтаксичний(структурний, граматичний), смисловий та інтонаційний. Пунктуаційні норми реалізуються лише в писемному мовленні);

— лексичні (встановлюють правильне вживання слів відповідно до їхніх лексичних значеннь. Такі норми фіксуюються та затверджуються тлумачними словниками. Причинами порушення лексичних норм можуть бути: 1.невиправдане вживання кальок;2.вживання слів у невдастивому їм значенні, особливо це стосується слів-паронімів);

— морфологічні (визначають правильне творення і вживання в усному та писемному мовленні форм слів. Наприклад: творення форм вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників; вживання у функції звертання іменників у формі кличного відмінка; правильні відмінкові форми числівника);

— синтаксичні (передбачають усталену побудову словосполучень, речень. Усі синтаксичні норми можна поділити на кілька типів:

1. норми взаємоузгодження підмета і присудка в реченні;
2. норми побудови речень на основі підрядного зв’язку керування, який полягає у тому, що головний компонент словосполучення вимагає певної відмінкової форми залежного слова);

— стилістичні (визначають вживання стилістично маркованих мовних зворотів у відповідних стилях мовлення).

Природність мови як знакової системи зумовлює її постійну адаптацію до умов існування суспільства, яке вона обслуговує, а отже, і норми мови не можуть бути застиглими, вони постійно змінюються і виявляють варіативність.

Перегляньте відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=xcEJLDsPShg

Виконайте завдання

Мовні норми

1. Зробіть правильний вибір слів, що характеризують, яким має бути мовлення сучасного фахівця. Від вибору вищенаведених ознак мовлення буде залежати, яки ви знаєте норми літературної мови і чи вмієте дотримуватись їх.

Мовлення має бути

Правильним ? вірним

Змістовим ? змістовним

Професійним ? професіональним

Діловитим ? діловим

Виразним ? виразним

Писемним ? письмовим

Богатим ? багатим

Устним ? усним

 

2. Прочитайте тексти і поясніть, які мовні норми порушено в них. Запишіть свої відповіді.

Група «Світоч» працює над проектом створення шоу-комплекса по західноєвропейським стандартам у Центральному районі м. Миколаїва . Основною метою цього проекту являється забезпечення максимальних вигод для відвідувачів. «Світоч» приймає активну участь у громадянському житі міста, являється спонсором різних спортивних і культурних міроприємств.

 

3. Якої Ви думки про фахівця,якщо він говорить так:

Я лишаю Вас слова.

Я даю добро на створення цеї продукції.

Має заключення слідуюче.

Я настоюю на звільненні Петренка з посади.

Я прийшов до такого висновку.

Хочу сказати ще пару слів.

Ця пропозиція заслуговує уваги.

Є виключення з правил.

Дякую Вас.

Я повинен зложити свої повноваження.

Не збираюся доказувати свою правоту.

Я вибачаюся.

Всього доброго вам.

Запишіть правильні варіанти

4. У кожному з наведених речень замість крапок вставте єдино

можливе для даного випадку слово . У разі правильного вживання слів це свідчитиме про знання вами норм української мови.

Цей договір ……………….. чинності з моменту підписання його ………

Просимо Вас……………. кредит на …………….. обладнання.

Ви запропонували дуже великий ……………….. роботи.

Які Ваші ……………..на майбутнє?

У конференції ………………участь студенти коледжу.

На нараді йшлося про зміцнення ………дисципліни.

Юридичні сторони ………. Відповідальність, передбачену ……. Законодавством.

Прошу ….. відпустку за …. рахунок.

Ми повинні …….. правил внутрішнього розпорядку.

 

5. Знайдіть у наведених реченнях слова або вирази, що не відповідають

стилістичним і лексичним нормам сучасної української літературної мови. Підкресліть їх, запишіть правильний варіант.

Я рахую, що це питання можна розглянути в слідуючий раз.

Мова йшлася про нові технології виробництва фарби.

Збори працівників Будинку культури проголосили відкритими.

Ми виконали поставлені перед нами задачі.

Акт було складено у трьох екземплярах.

На перший курс вищих учбових закладів приймаються громадяни України, у яких є повна середня освіта.

У випадку невиконання умов договору одна із сторін вправі роз торгнути його.

Ми зробили необхідні міри по поліпшенню умов праці.

 

6. Від поданих іменників за допомогою суфіксів –ськ-, -зьк-, -цьк- назви районів Миколаївської області. Запишіть їх праворуч.

Арбузинка - …………………………. Первомайськ - ……………………..

Вознесенськ - ………………………. Очаків - …………………………….

Врадіївка - ………………………….. Березнегувате - ……………………

Веселинів - …………………………. Березанка - …………………………

Миколаїв - ………………………….. Доманівка - …………………………

Новий Буг - …………………………. Криве Озеро - ………………………

Нова Одеса - ………………………… Снігурівка - …………………………

7. В українській мові є багато слів, які мають подвійний наголос

залежно від їх лексичного значення. Доберіть синоніми до поданих слів і утворіть з ними словосполучення або речення.

Типовий - ? Вигода - ? Мета - ?

Типовий - ? Вигода - ? Мета - ?

Прошу - ? Заняття - ? Пересічний - ?

Прошу - ? Заняття - ? Пересічний - ?

Переїзд - ? Об’єднання - ? Поділ - ?

Переїзд - ? Об’єднання - ? Поділ - ?

 06.09.2022

 Урок №1-2

Тема:Лексикографія.Сучасні лексикографічніджерела:словники,довідкова література.

Довідкові медіаресурси

Теорія:

Словники  відображають культуру мови народу.  Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слова.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

                                      М. Рильський.

Розділ мовознавства, що вивчає принципи систематизації слів та фразеологічних зворотів, укладання їх у словники, називається лексикографією (від гр. lexikos — словесний, словниковий і grapho — пишу).

Залежно від призначення словники поділяються на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні.

 

В енциклопедичних словниках  пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ, понять. У них можна знайти лаконічні відомості про різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий матеріал з усіх галузей знань. В енциклопедичних словниках уміщують також ілюстрації (фотографії, малюнки), картографічні матеріали, статистичні, хронологічні таблиці тощо.

Приклад:

«Українська радянська енциклопедія» (в 12 т., К., 1977 — 1985)
«Енциклопедія українознавства» (Львів, 1993-1994, 1 — 4-й томи на літери А — М)
Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах (Львів, 1974)

У лінгвістичних словниках  пояснюється слово з погляду лексичного значення, походження, правопису, наголошення тощо. 

 

Лінгвістичні словники можуть бути одномовними, двомовними, багатомовними. Одномовні поділяють на тлумачні, синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні, діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).
 

У двомовних чи багатомовних (перекладних) лінгвістичних словниках  подано переклади слів та фразеологізмів з однієї мови на іншу. Найпоширеніші двомовні перекладні словники, хоча є ї багатомовні.

 

Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики — граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами.

 

У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з різних мов. До слова подається інформація, з якої мови воно походить або які компоненти використані для його творення, та, що найголовніше, пояснюється значення цього слова. Різновидом є словники термінів (літературознавчі, медичні, кібернетичні тощо).

 

Зверни увагу!

Словники мови  окремих письменників служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах. Кожна

стаття ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального слововживання в художньому мовленні:

«Словник мови Шевченка» за ред. B. C. Ващенка (1964) 
«Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка» (Т. 1 — 3,1978 — 1979 pp.).

У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів, з'ясовується значення і характер поширення діалектних слів. Ці словники бувають загальнодіалектними й регіональними.

 

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові й стилістичні зв'язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення й відтінки значень.

 

Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.

 

Зверни увагу!

Колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні створив великий (з реєстром до 114 000 слів) «Орфографічний словник української мови» (1975, 1977). Найновішим в українській лексикографії є «Орфографічний словник української мови»  С. Головащука, М. Пещак, В. Русанівського, О. Тараненка  (близько 120 тисяч слів), створений на основі 4-го видання «Українського правопису» (1993). Цей словник відображає сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення. У 2003 році вийшов «Великий зведений орфографічний словник української лексики» (укладач і головний редактор В.Т. Бусел), що враховує лексичний матеріал, представлений у майже всіх орфографічних, тлумачних, енциклопедичних, термінологічних, фахових, галузевих словниках, виданих в Україні у другій половині XX — у перші роки XXI століть.

Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.

 

В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.

 

Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні. Найповніше українська фразеологія представлена у двотомному «Фразеологічному словнику української мови» (1993), який охоплює близько 10 тисяч одиниць.

 

Зверни увагу!

З розвитком новітніх технологій словники з площини матеріальної перейшли в площину віртуальну. Мережа Інтернет дозволяє в будь-який момент скористатися словником, якщо він оцифрований. Найпопулярнішою енциклопедією є Вікіпедія (з'явилася 2001, поповнюється донині), опублікована різними мовами. Станом на 11 серпня 2020 року український розділ Вікіпедії містить 1 036 377 статей різної тематики; за цим показником українська Вікіпедія займає 17 місце серед усіх мовних розділів.  

Список словників української мови

Словники України онлайн (веб-сайт, який містить лексикографічну інформацію про слова української мови) 
 

Словник української мови (в 11 тт.,  АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980) 
 

Вільний тлумачний словник. Новітній онлайновий словник української мови (2013—2018)
 

Словник фразеологізмів української мови (Білоноженко В. М., Гнатюк І. С., Дятчук В. В., Неровня В. Н., Федоренко Т. О. Словник фразеологізмів української мови / відповідальний ред. Винник В. О. - К.: Наукова думка, 2003. - 788 с.)
 

Онлайн-словники антонімів, омонімів, синонімів
 
Український багатомовний онлайн-словник  Kyiv Dictionary (Київський словник)
 
Словник українських синонімів онлайн 
 

Англо-український онлайн-словник
 

Збірник онлайн-словників  Словопедія 

орфографічний словник

тлумачний словник

типи словників

види словників

презентація

dovidkovi mediaresursi

української мови

словника

словники довідкова

основні типи

довідкова література

Видео

Привіт, проблемо!

► Прочитайте статтю 10 Конституції України. Проведіть спостереження у вашому місті чи селі: з’ясуйте, у якій сфері (освіти, діяльності державних та адміністративних органів, у сфері виробництва, науки й техніки, культури й мистецтва, ЗМІ й под.) дотримано виконання положень Основного Закону, а в якій — ні. Які заходи щодо його виконання ви пропонуєте?

Стаття 10. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист  інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом (Конституція України).

Мозковий штурм

► Підготуйте усне повідомлення про словники української мови. Наведіть приклади словників, які ви вже знаєте, розкажіть про їхнє призначення.

Лабораторія юного мовознавця

► Ознайомтеся з одним із тлумачних словників. Підготуйте лінгвістичну довідку про особливості його будови, призначення та сферу використання.

Письмове завдання

Підручник стр.5 Завдання №2

Автор Олександр Авраменко"Українська мова" 10 клас

Шановні першокурсники,підручник є за посиланням на головній сторінці блогу

Або просто його завантажте

Лінгвістичну довідку(коли ознайомитесь одним із тлумачних словників), і вправу з підручника виконайте письмово

Виконані завдання надсилайте на електрону адресу яка знаходиться на головній сторінці блогу.

Моя ел. адреса:

zannacuval1978@gmail.com