15-21 українська мова

II семестр

24.03.2023

Урок № 56

Тема:Контрольна робота

Стилістична норма

Завдання 1–12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний варіант. Потрібно вибрати один правильний варіант відповіді.

1. Літературна мова — це:

А народна мова, якою користуються на певній території;

Б мова, що є засобом письмового й усного спілкування нації;

В унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці;

Г мова художнього стилю мовлення.

2. До специфічних понять стилістики належать:

А звуковий лад, словниковий склад та фразеологія, граматична структура і норми літературної мови;

Б мовні прийоми й засоби;

В стилістичні засоби, стилістична норма, функціональний стиль;

Г синоніміка, емоційно-експресивне забарвлення, багатозначність.

3. Визначте речення, в якому не пишеться з усіма словами разом:

А На коні сидить козак, у свиті — не/свиті, і без шапки;

Б Не/знайомий рвучко козирнув, піднісши кулак і випростовуючи пальці біля самої скроні;

В Поки не/дуже холодно, сидітиму вдома;

Г Ти, може, серденько, того й не/знаєш, як гарно, любо як співаєш.

4. Визначте рядок, у якому допущено орфографічні помилки:

А День Перемоги, Золоті ворота, полуниця «Вікторія»;

Б свято Івана Купала, село Золота Балка, Національний банк України;

В Сузір’я Великий Віз, Декларація прав людини, газета «Літературна Україна»;

Г Великий Піст, День Народження, волинська область.

5. Визначте рядок, у якому є неправильно утворена форма прикметників вищого і найвищого ступенів порівняння:

А менш надійний, найдобріший, якнайдальший;

Б найбільш привітний, вужчий, найбільш відоміший;

В найстаріший, щонайдовший, якнайзручніший;

Г легший, дорожчий, гірший.

6. Позначте рядок, у якому всі прислівники записані правильно:

А по сусідськи, удвох, з гори, на диво;

Б віднині, нашвидку, без кінця, до вподоби;

В десь-інде, підчас, не даремно, с повна;

Г з роду-віку, на-щастя, на виворіт, здалека.

7. Укажіть рядок, у якому замість крапок скрізь потрібно вставити в:

А … Астрахані, помітила … очах, працювала … бухгалтерії;

Б одягнена … хвою, загублені … хвилях, розгубився … складній ситуації;

В моя подруга, ..читель початкових класів, … сім, десь … гаю;

Г … полі, ходити … валянках, побачила … оголошенні.

Завдання 13–16 мають по шість варіантів відповіді, серед яких лише два правильних варіанти. Виберіть два правильні варіанти відповіді.

8. Укажіть ряди слів, у яких пишеться -нн- у всіх словах:

А безгомі..ий, неодмі..ий, безбереж..ий, бездога..ий;

Б бало..ий, парад..ий, бензи..ий, чека..ий;

В касет..ий, люмінісцент..ий, моното..ий, безіме..ий;

Г безці..ий, невпізна..ий, нездола..ий, незамі..ий;

Д незліче..ий, відмі..ий, карава..ий, магази..ий;

Е доверше..ий, витонче..ий, пі..ий, нарече..ий.

9. Визначте, у яких речення вжито повні нестягнені форми прикметників:

А Недобра сутінь впала на землю, повіяло холодом (М. Пригара).

Б Зеленеє жито, зелене. Хорошії гості у мене (Народна пісня).

В Тільки здорові жилаві руки з довгими пальцями та довгі вуса нагадували про давнього Миколу Джерю (І. Нечуй-Левицький).

Г Ружа червона, а й та блідне (Народна мудрість).

Д Пливе човен води повен (Т. Шевченко).

Е Якби мої струни німії та піснею стали без слова (Леся Українка).

10. Укажіть рядки, де допущено помилки в написанні частки не зі словами:

А незабаром, ще не прийняті закони, неголосно, недруг;

Б недолік, невиконавши, недобачати, нехтувати;

В не виконувати, не дотримуючись, не відповівши, несміливий;

Г незчутися, незліченний, зовсім не страшний, не знаючи;

Д неполиті грядки, нестямний, немовбито, лист не написаний;

Е досі не виконане, недолюблювати, не стямившись, недоведена тео-

рема.

11. Позначте рядки, у яких всі складні прикметники пишуться разом:

А сліпучо/білий, жовто/гарячий, ніжно/рожевий;

Б сніжно/білий, північно/східний, світло/голубий;

В гірко/солоний, хіміко/біологічний, західно/український;

Г південно/західний, фізико/математичний, всесвітньо/історичний;

Д східно/український, кисло/молочний, біло/сніжний;

Е первісно/общинний, вічно/юний, воле/любний.

Завдання 17 передбачає встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного цифрою, потрібно дібрати відповідник, позначений буквою.

12. Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать.

1 чоловічий.

2 жіночий.

3 середній.

4 спільний.

А папороть, СБУ, дівчина, путь.

Б математик, вельможа, Сибір, тигр.

В токар, поетеса, плетиво, нікчема.

Г жіноцтво, листя, теля, дівча.

Д злюка, бідолаха, хитрюга, недоучка.

17.03.2023

Урок № 54-55

Тема: Групи слів за вживанням. Загальновживані та стилістично забарвлені слова. Діалектні, професійні слова й терміни, просторічні слова та жаргонізми

Хід уроку

 

 

!Змішування у мовленні українських та російських слів і мовних форм називають СУРЖИКОМ . Суржиковому мовленню властиві і росіянізми (самольот, строїти, столова, діжурний), і помилково перенесені в українську мову російські граматичні форми (головна біль – замість головний біль; самий відомий – замість найвідоміший).

В українській мові наявні також ВУЛЬГАРИЗМИ – це грубі , лайливі слова або звороти.

 

Тренувальні вправи

 

 

Прочитайте текст. Визначте загальновживані слова.

   Якщо раніше в нашій дружбі з Ільком і були якісь щілини, то тепер вона зцементувалась так, що ніяка сила не розірве.

   Вранці ми чекали один одного на розі й до школи йшли разом. Зі школи повертались також разом. А пообідавши, знову сходились, щоб учити уроки. Моя мама теж не перечила нашим зустрічам.

   Ми з Ільком твердо вирішили довести всім, що ми – теж не останні.

Прочитайте, знайдіть речення, до складу яких входять діалектизми та діалектні форми. Номери цих речень введіть у відповідне віконечко (вводити через пробіл з комою).

 

1.      Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:

2.      – Нічьо … В мене є другі … май ліпші.

3.      Вона наче його потішала.

4.      Здивований лагідним тоном хлопець мовчав.

5.      – Мені неня купила нову запаску … і постоли… і мережані капчурі … і …

6.      Він все ще не знав, що сказати.

7.      – Я ся обую файно та й буду дівка …

8.      Тоді йому заздрісно стало.

9.      – А я вже вмію грати в денцівку.

10. – Наш Федір зробив си таку файну флояру … та й як заграє.

 

СТИЛІСТИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

Замініть діалектну мову літературною, порівняйте тексти. З якою метою автор вживає діалектизми?

Спросив Іван ціле село: «Дякую вам файно, газди і газдині, щосте мі

Мали за газду, а мою за газдиню …Аді стою перед вами і говорю з вами,

а той горб не виходить ми з голови … Все забуду, а його не забуду.         

Співанки-м знав-та й на нім забув-єм, силу мав-та й на нім лишив-єм».

Одна сльоза покотилася по лиці, як перла по скалі.

 

 

 

Знайдіть відповідність: слова – професії.

конструкція, блок, тістечка, деталь, старт,                                       торт, кермо, фініш, забіг, фари, крем-паста,                             кабіна, стадіон, тренер, цукор, гальма, бігова доріжка, колесо, жовтки, ходова частина, мука, желе, борошно.

 

 

a)

 

 

 б)

 

 

 

в)

 

 

 

10.03.2023

Урок №52-53

Тема:Читання й аналіз тексту (підготовка до ЗНО)

Читання й аналіз тексту

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Чорні літери на білому тлі

(1–6) Регулярно виникають дискусії щодо переваг і недоліків електронних «читалок» порівняно з традиційними книжками. Однак і прихильники нового формату визнають, що, як живопису не вбило кіно, а його не знищило телебачення, так і цифровий варіант не замінить паперового повністю, бо нічого кращого дотепер не вигадано. «Книжка нагадує колесо, а цей винахід неможливо вдосконалити», – пише Умберто Еко.

(7–12) Журналісти «The New York Times» Девід Поуґ і Девід Карр у відеоблозі порівнюють характеристики різних ґаджетів: один працює повільно, другий має незручні кнопки, у третього – слабкий контраст, сірі літери й такий самий відтінок екрана. «Хм!» – крутять носом блогери. «А ось у мене старіша модель. Тут ідеальна роздільна здатність, акуратні чорні літери на білому тлі. Я хочу її придбати!» – і Поуґ захоплено демонструє традиційну книжку.

(13–20) Я постійно користуюся саме електронною. Як зручно «взяти» в потяг кілька книг на вибір і не згинатися від важкого багажу! Умощуюся в крісло, проводжу пальцями по екрану, «гортаю» сторінки, а прочитані примірники «розкладаю» на уявній полиці. «Перевага віртуальної бібліотеки в тому, що з неї не треба стирати пил,– пише критикиня від мистецтва Дорота Ярецька. – Хоча, коли торкаюся паперових томів, це повертає мене в минуле. Тож, на мою думку, допоки не створять емоційного еквіваленту друкованого видання, воно не зникне з нашого життя».

(21–26) Книжка – це особливий предмет. Читачі називають безліч чуттєвих переживань, пов’язаних з виробами поліграфії: дотик до палітурки, шурхіт сторінок, запах. Натомість до електронної версії важко сформувати емоційне ставлення. Окрім того, ґаджет швидко старіє, з’являється нова модель. Погодьтеся, людина, яка знає латину й спроможна прочитати надруковане п’ятсот років тому, не потребує ніяких пристроїв.

(27–30) Для когось книжки – частина їх самих. «З яким задоволенням можна буде через тридцять років розгорнути «Куховаримо з радістю» на 581 сторінці й побачити пляму від жовтка, що поставила моя донька, чаклуючи над своїми першими тістечками з ягодами»,– пише Енн Фейдімен.

(31–43) Багато хто хоче бути власником книгодруків, тому їх купують як подарунки, роблять дарчі написи. Електронна версія ніколи не належить нам, тож маємо право лише на її читання. Нині щоразу більше речей переносять нас зі світу справжнього в уявний, і, можливо, незабаром усі пристрої стануть віртуальними. Замість предметів навколо будуть «симулякри» – підробки, що «залюднять» вигаданий світ і створять враження реальності. Однак, якщо не буде поліграфії, зникне зв’язок між людьми, адже саме такі видання можна не лише дати почитати, а й залишити в спадок – вони єднають з минулим. Я беру свої дитячі книжечки й читаю їх доньці – цього задоволення не замінить жоден електронний пристрій. Хоча, звісна річ, і в ґаджетів є свої можливості. У версії «Аліси в Дивокраї», наприклад, оригінальні ілюстрації змонтовано так, що в головної героїні видовжується шия, а в Гусені з люльки підіймається дим. Але чи потрібна ця візуалізація? Адже література мусить розвивати уяву.

(44–48) «Книжка – це річ, наділена надприродною, чудодійною силою. Якби це було не так, то гори друкованих сторінок, спалених у травні 1933 року, не стали б подією, від якої моторошно й дотепер. Значення книгодруку як матеріального об’єкта досі не слабне попри появу величезного ринку пристроїв для читання», – пише Дорота Ярецька.

(49–57) Тепер погляньмо на все прагматично: не володіючи друкованою продукцією як власністю, ми стаємо потенційним об’єктом для маніпуляцій, бо залежимо від чужих серверів, а ще нам може загрожувати цензура. Одного разу трапився казус: із інтернет-платформи для читання через тимчасові проблеми з авторськими правами на якийсь час зникли куплені версії «Колгоспу тварин» і «1984» Джорджа Орвелла. А якщо колись якомусь монополістові закортить контролювати всю систему чи змінити дані? Ця моторошна ідея – неначе з того ж Орвелла. Тож про всяк випадок добре мати традиційну книгу – чорні літери на білому тлі.

За Ю. Соболевською

Цей текст можна використати в соціальних мережах під час обговорення всіх питань, ОКРІМ

АЯку книжку вибере сучасний читач – електронну чи паперову?

БЯк правильно формувати віртуальну (електронну) бібліотеку?

ВНавіщо людям потрібні традиційні (паперові) книжки?

ГЯкі переваги має цифрова книжка над паперовою?

Позначте відповіді:

А	Б	В	Г

https://www.youtube.com/watch?v=mvmMFgxFI3g

Перегляньте відео за посиланням

03.03.2023

Урок № 50-51

Тема:Стилістичні особливості частин мови.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Кожна частина мови має певні стилістичні засоби. Вони пов’язані з тим, що:

-         слова різних частин мови вживаються в різних стилях з неоднаковою частотою;

-         кожна частина мови має граматичні особливості, синонімічні форми – нейтральні та стилістично марковані.

Морфологічні синоніми – це граматичні форми слова, що розрізняються засобами граматичного вираження, відтінками спільного граматичного значення й стилістичним уживанням.

Частина мови	Стилістичні особливості	Приклади
Іменники	Іменники чоловічого роду ІІ відміни мають у давальному відмінку однини закінчення –ові після основи на твердий приголосний та -еві, -єві – після основ  на м’який або шиплячий приголосний.	Та й не дала тому козакові ні щастя, ні долі.
	Паралельне закінчення давального відмінка -у, -ю, яким варто користуватися тоді, коли поряд стоять у цьому відмінку два іменники чоловічого роду.	Передай листа товаришеві Бондаренку.
	Паралельні форми родової належності мають іменники, що позначають осіб жіночої статі за їхньою професією чи характером діяльності. Форми з -к(а) вживають у художньому, розмовному та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому мовленні перевагу надають формам чоловічого роду.	Учителька Наталія Петрівна. Кандидат наук Олена Славінська.
Прикметники	Повні форми прикметників використовуються в усіх стилях, вони є стилістично нейтральними. Нестягнені форми повних прикметників властиві переважно фольклору й поезії.	Вийди, дівчинонько, моя вірная.
	Проста форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників уживається в усіх стилях, складена форма прийнятніше для наукового та офіційно-ділового стилів.	Бережімо честь народу – найкоштовнішу перлину.
Займенники	Використання множинних форм займенників ми, ви, вони, нам, вам замість я, ти, ви, вона.	Ми й не таких бачили.
Дієслова	У художньому, розмовному й публіцистичному стилях уживають теперішній час замість минулого.	Їду я недавно через міст Патона й бачу дивну рекламу.
	Дієслова, що довші на один склад, є нейтральними, а коротші використовують у розмовному та художньому мовленні.	Питає –пита, беремо – берем.

Стилістичною називають помилку в усному або писемному мовленні, що полягає у вживанні слів, які не відповідають стилю всього тексту. До стилістичних помилок належать:

-         стилістична несумісність слів;

-          порушення стильової єдності тексту;

-          різностильове забарвлення тексту;

-         невиправдане вживання мовних кліше;

-         уживання зайвих, беззмістовних слів, одноманітних синтаксичних конструкцій.

Перегляньте відео «Лайфхаки з української мови. Загальна морфологія». Режим доступу:  https://cutt.ly/qtDDxcU

Запитання для самоперевірки: 

-           На які дві групи поділяють самостійні частини мови?

-           Яка службова частина мови найчастіше вживається з іменниками, числівниками та займенниками?

-           До якої з вивчених частин мови належать слова на добраніч, будь ласка, до побачення?

-           Які частини мови є незмінними, тобто не мають закінчень?

-           Яка з форм дієслова має суфікси -учи, -ючи, -ачи, -ячи, -ши, -вши?

-           Назвіть стилістичні особливості частин мови.

-           Що таке стилістична помилка?

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Прочитайте текст. Визначте його тему, стильову належність (усно), дайте короткі відповіді на питання у форматі «Так» чи «Ні».  (письмово)

(1) Україна вила  й стогнала від болю.  (2) Вона  захлиналася від крові своїх найкращих синів. (3) Це не час Жовтневої революції, не час Другої світової війни. (4) Це 2014 рік.  (5) Плаче небо, плачуть матері, дружини, діти,  плаче повсюди люд. (6) На очах у всього світу, у центрі Києва – Європейської столиці -  цинічно  розстрілювали  беззбройних людей: студентів,  викладачів, художників, фермерів, журналістів, робітників…

-           У третьому реченні автором використано 2 частки.

-           Слово «від» у першому реченні є прийменником.

-           У шостому реченні одинадцять іменників.

-           Слово  «люд» (6 речення) є іменником ІІ відміни, що  вживається лише в множині.

-           Дієслова «вила», «стогнала», «плаче», «розстрілювали» належать до І дієвідміни.

-           Прислівники «повсюди» та «цинічно» виконують синтаксичну роль обставин.

2. Виконайте завдання гри  «Перший мільйон. Морфологія. Підготовка до ЗНО». Режим доступу: https://learningapps.org/2220937 

 

3. Виконайте вправу «Знайди зайве». Визначте частини мови.

Увечері, спросоння, на вулиці, по десятеро.

Навіть, лишень, мовбито, якби.

Боже мій, алло, ах, чого-бо.

Перебуваючи, вишивши, опинившись, вишитий.

Той, цей, такий, котрий.

Три, третій, третина, троє.

4.  Виправте помилки в сполученнях іменника з числівником. Режим доступу: https://cutt.ly/otOPj0c.

 

БЛОК КОНТРОЛЮ

1.                Питання для самоконтролю.(письмово)

-       Які частини мови найчастіше надають текстам різного стилістичного забарвлення?

-       З якою метою в художніх текстах іноді використовуються форми середнього роду іменника замість форм чоловічого й жіночого родів?

-       Що таке морфологічні синоніми? У яких стилях мовлення та з якою метою вони функціонують?

-       У яких стилях мовлення найчастіше використовуються іменники спільного роду?

-       Які варіантні форми прикметників, займенників, дієслів стилістично забарвлені?

2.                Виконайте тестові завдання «Загальна морфологія»  

1. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Вітчизна твоя починається з пісні, (1)що мати співа, і з того, на що (2)споконвіку ніхто (3)не (4 )відніме права.

А займенник   

Б дієслово     

В прислівник      

Г сполучник     

Д частка.

2. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

(1)Тепліше стає на серці, коли бачиш: ти не цілком (2)одинокий на світі, (3)є добрі люди, (4)що дбають про тебе.

А прикметник 

Б займенник 

В дієслово  

Г прислівник     

Д сполучник.

3. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Нема тих грошей, якими (1)можна б заплатити за людський розум і людське серце (2)навіть тоді, коли хтось думає, (3)що у світі все купується і (4)все продається.

А іменник    

Б займенник       

В прислівник     

Г сполучник     

Д частка.

4. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Я хочу, щоб цвіла (1)край шляху квітка, і гула над нею (2)працьовита бджола, (3)і жайворон співав у високій (4)блакиті.

А іменник     

Б прикметник    

В дієприкметник (форма дієслова)

Г прийменник     

Д сполучник.

5. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

 (1)Чи знаєте ви, (2)що український віночок  –  не просто краса, а й оберіг, бо в ньому (3) є (4)така чаклунська сила, що біль знімає.

А прикметник    

Б займенник    

Б дієслово      

Г сполучник     

Д частка.

6. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Якщо (1)свою землю ти любитимеш, жар душі (2)віддавши їй (3)сповна, якщо в праці (4)щирим серцем грітимеш, то тебе пригріє і вона.

А прикметник        

Б займенник      

В дієприкметник (форма дієслова)

Г дієприслівник (форма дієслова)      

Д прислівник.

7. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Є дуже (1)багато людей, (2)які читають (З)лише для того, (4)щоб не думати.

А займенник   

Б числівник     

В прислівник    

Г сполучник      

Д частка.

8. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Тут завжди квітнуть мальви і жоржина, тут (1)серед цвіту золота бджола, (2)тут юності (3 )замріяна стежина, (4 )що вабить за околиці села.

А займенник      

Б дієприкметник (форма дієслова)    

В прислівник

Г прийменник       

Д сполучник.

9. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що (1)їхня Батьківщина не раз переживала дні сили (2)і слави, мала (З)справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули не (4)сотні й тисячі, а мільйони її дочок і синів.

А іменник  

Б займенник     

В числівник      

Г прислівник   

Д сполучник.

10. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

 Рано на світанні в полі, (1)десь між (2)рядами високих курганів, на     (З)вибитому тьмою ніг і копит шляху, почувся (4)глухий шум.

А іменник   

Б прикметник      

В займенник

Г дієприкметник (форма дієслова)       

Д прислівник.

11. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

(1)Перепрошую, історія України та (2)її культури (З)більш цензурована, (4)як написана.

А займенник    

Б прислівник       

В сполучник     

Г частка    

Д вигук.

12. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів.

Робінзон створював з (1)нічого — і створив світ. (2)Манілов бачив ідеал у хмарах — і жив, провалюючись у (3)неосяжне свинство. Запитаймо себе: (4)на кого ми більше схожі?

А іменник   

Б прикметник    

В займенник        

Г дієприкметник (форма        дієслова)

Д прийменник.

24.02.2023

Урок № 48-49

Тема:Стилістичні засоби словотвору.

Способи словотворення

Спосіб

Як утворюється слово

Приклади

​

М О Р Ф О Л О Г І Ч Н І

префіксальний

за допомогою префікса

недруг (префікс не- + корінь друг), прадід (префікс пра- + корінь дід).

суфіксальний

за допомогою суфікса

глибина (корінь глиб- + суфікс -ин-), кобзар (корінь кобз- + суфікс -ар).

​

префіксально-суфіксальний

одночасно за допомогою префікса та суфікса

навушник (префікс на- + корінь -вуш- + суфікс -ник).

​

безафіксний

відкиданням суфіксів

Перехід (від переходити; вигін (від виганяти).

​

складання

поєднанням основ

глинозем, військкомат (військ-овий + ком-ісаріат)

​

Н Е М О Р Ф О Л О Г І Ч Н І

морфолого-синтаксичний

переходом слова з однієї частини мови в іншу

майбутнє, пальне (утворені від прикметників)

лексико-синтаксичний

злиттям сполучень слів в одне слово

перекотиполе, Борислав

​

лексико-семантичний

переосмисленням існуючих слів

Гончар (прізвище), «Сокіл» (хокейний клуб).

​

Увага! Щоб правильно визначити спосіб словотворення, слід уважно визначати слово, від якого утворене похідне: Подорожній ← дорожній ← дорога. Слово подорожній утворене префіксальним способом (подорожній «мінус» дорожній = по-, це префікс); слово дорожній – суфіксальним (дорожній «мінус» дорога = -н(ій); -н- – це суфікс).

Вправи до теми «ОСНОВНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ »

Вправа 1. Від поданих слів утворіть нові слова будь-якими способами словотворення.

Стіна, рука, учити, співати, їхати, єднати, мирити, чудовий, довгий, червоний, дід, ліс, сміх, овоч, кіт, масаж.

Вправа 2. Визначте спосіб творення поданих слів.

Престарий, велич, ощадбанк, слухач, нісенітниця, ніхто, сьогодні, мудрість, будь-який, садовод, ультрамодний, МЗС, Білгород, одвірок, хід, наводнити, рань, працелюб.

Вправа 3. Утворіть складноскорочені слова від повнозначних слів, дотримуючись моделей творення абревіатур.

Професійно-технічне училище, Спілка африканських журналістів, санітарно-епідеміологічне відділення, Міністерство охорони здоров’я, окружний комітет, страховий агент, Організація українських націоналістів, універсальний магазин, авіаційна компанія, Інститут інформаційно-діагностичних систем, національний банк.

Вправа 4. Від поданих слів за допомогою суфікса -ськ- утворіть нові слова на позначення ознаки. Поясніть звукові зміни, що при цьому відбуваються. В утворених словах позначте словотворчий суфікс.

Бориспіль, Умань, Одеса, Ужгород, Бучач, Золотоноша, Кагарлик, овочівник, товариш, француз, викладач, чуваш, чех, словак, Гадяч, Овруч, Кременчук, Запоріжжя, Тбілісі, Прага, Київ, Обухів, Санкт-Петербург.

Вправа 5. До поданих слів доберіть нові слова із суфіксами, які надають збільшувально-згрубілого значення; виділіть суфікси в усіх словах. Чи до всіх поданих слів можна дібрати зазначені суфікси? Чому?

Голівка, голубонька, Київ, Обухів, серденько, горщичок, морозонько, величенький, добренький, радісінький, малесенький.

Вправа 6. Визначте спосіб творення складних слів, засіб поєднання твірних основ, словотворчий засіб.

Мультфільм, навколосонячний, мопед, лісопарк, рясноцвітний, метеослужба, держмито, кашовар, двоплановий, велосипед, рукоділля, металокераміка, працелюб, парнокопитні, десятикратний, музеєзнавець, всюдихід, звукозапис, всюдисущий, самоутвердження, овоче-картопляний, східнослов’янський, променеподібний.

Вправа 7. Поясніть, як утворено подані слова, визначте тип зв’язку між твірними словами (основами). Назвіть спосіб словотвору, з’ясуйте правопис слів.

Довготривалий, іван-чай (назва рослини), зірвиголова, молот-риба, п’ятдесят, дев’ятсот, густонасаджений, милозвучний, швидкоплинний, ясновидющий, Вернидуб, легкопроникний, сніжно-білий, грубововняний, високоповажний, балетмейстер, різноглибинний, темно-синій.

Вправа 8. Запишіть слова, позначте їх морфологічну будову, з’ясуйте, які морфеми українські, а які - іншомовного походження. Незнайомі слова знайдіть у словнику і поясніть їх значення.

Контрреволюціонер, ультразвуковий, ірреальний, антипод, архіважливий, псевдонауковий, ультрамодний, екстраординарний, контр-адмірал, квазінауковий, екс-президент, інновація.

Вправа 9. Утворіть складні слова (іменники, прикметники, дієслова) з двох самостійних лексем. Яким способом словотвору ви скористалися? Усно поясніть правопис цих складних слів.

Зразок: земля + міряти - землемір.

Сам + ходити, пара + возити, пара + плавати, місяць + ходити, тепло + проводити, електрика + проводити, тепло + мережа, вода + нагрівати, електрика + монтувати, сталь + варити (плавити), вугілля + видобувати, сміття + збирати, буря + віяти, сміття + звалювати, сонце + сяяти, вітер + гонити, пил + всмоктувати.

Дом. завд.

Виконати подані вправи.

17.02.2023

Урок № 46-47

Тема:Стилістичні можливості фразеологізмів

Прочитайте діалог. Поміркуйте, чому син неправильно зрозумів маму?

Жінка спілкується по телефону, а поруч — її маленький син.

— Олюню, та я на проведенні конференцій уже собаку з’їла!

— Мамо, а хіба люди їдять собак?

— Ні, дорогенький! «З’їсти собаку» означає багато знати й уміти.

— Так, може, і мені собаку з’їсти, щоб багато знати?

                                                             Методичні вказівки

Фразеологія — розділ мовознавства, в якому вивчають фразеологічний склад мови — фразеологічні одиниці (їхні ознаки, закономірності функціо­нування в мовленні та процес утворення).

Фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називають стійке поєднан­ня двох та більше компонентів, об’єднаних у словосполучення чи речення, що має цілісне значення і відтворюється в мовленні автоматично: байдики бити (ледарювати), лебедина пісня (останній вияв таланту), показати, де козам роги правлять (провчити, покарати).

За ознакою відтворюваності та усталеністю компонентів виокремлюють ще й такі мовні одиниці, як прислів’я, приказки, народні примовки, кри­латі вислови.

Прислів’я — це виражений структурою речення народний вислів по­вчального змісту, який формує певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу: Друга шукай, а знайдеш — тримай; Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
 
Приказка — народний вислів, близький до прислів’я, але позбавлений узагальнювального, повчального характеру: Не така лінь, як не хочеться; Ні до ладу, ні до прикладу.
 
Народні примовки — жартівливі, переважно римовані вислови, що їх вводять у розмову відповідно до ситуації або у відповідний контекст: Здорові будьте! Тринди — ринди. Знову за рибу гроші.
 
Крилаті вислови — влучні вислови видатних людей: учених, письменників, державних і політичних діячів: Бо­рітеся —поборете (Т. Шевченко); Я маю в серці те, що не вмирає (Л. Українка); Бути чи не бути (В. Шекспір).
 
Окрему групу фразеологізмів становлять складені тер­міни на кшталт: неозначена форма дієслова, атомна енер­гія, з огляду на зазначене, касаційна скарга, складати подя

Основні джерела фразеології

Мова народу, усна народна творчість

Заварити кашу; схопити облизня, зуби продавати; язиката Хвеська; як Пилип з конопель; піднести гарбуза;

Біблія

Земля обітована; наріжний камінь;

Антична міфологія

Авгієві стайні; ахіллесова п’ята, дамоклів меч;

Крилаті вислови

Життя іде і все без коректур (П. Костенко);

Наукові терміни

Грати першу скрипку; увійти в роль; білими нитками шито;

Запозичення з інших мов

Дивитись крізь пальці; доля сміливого любить.

 

Функції фразеологізмів у мовленні:
1. Увиразнення думки.	Самотній бджолі трудно й мед носити.
2. Оцінювання, ставлення.	Хоч кіл на голові теши; невелике цабе.
3. Емоційно-експресивна.	Втерти маки; передати киті меди.
4. Створення гумору, сатири.	Розказувати Химині кири; як собаці добридень.
5. Відтворення внутрішнього стану.	Мороз по спині; відлягло від серця; все похолонуло.
6. Портретної характеристики.	Як маківка; як горлиця; очиці як тернові ягідки.

 За стилістичними властивостями фразеологізми поділяють на такі групи:

Розмовні фразеологічні одиниці наділені безпосередністю, невимушеністю; їм властивий побутовий характер, певна вільність: товкти воду в ступі; тягти кота за хвіст; бути на побігеньках; давати прочухана; за онучу збити бучу; наступити на пробку; втерти носа; на козі не під'їдеш; курям на сміх. 

Просторічні фразеологізми вживаються переважно в розмовному мовленні, але в них більше, ніж у розмовних одиниць, виявляється емоційність, оцінність, експресивність. Сюди належать фамільярні, вульгарні, зневажливі, лайливі звороти. Як і просторічна лексика, вони перебувають на межі літературної мови: утерти носа, без задніх ніг, заткнути пельку, хай тобі грець, чорти б тебе забрали, щоб ти сказився (хай ти сказишся), іди к чорту (к чортам собачим, к чортам свинячим, під три чорти, до всіх чортів).

Уживання таких фразеологізмів надає мовленню невимушеності, оскільки більшість із них має грубувато-знижене забарвлення;

Книжні фразеологізми характерні для наукового, офіційно-ділового й публіцистичного стилів, але використовуються вони і в художньому стилі: авгієві стайні, мертва точка, посіяти іскру, заснути вічним сном, вогнище освіти, осідлати Пегаса, перейти рубікон; співати дифірамби; обходити гострі кути; наріжний камінь; в'їхати на білому коні; стрітися на вузькій стежці ; у цій групі виділяються суто книжні звороти: доповідна записка, договірні сторони, на рівні послів, з позиції сили, променева хвороба, формальна логіка, космічний корабель. 

Уживання таких фразеологізмів надає мовленню вишуканості, засвідчує освіченість мовця, більшість із них має урочисто-піднесене, «високе» забарвлення;

Стилістично нейтральні: 
господар становища; милувати око; закласти фундамент; стати лавами; сприятливий ґрунт.

До стилістично нейтральних належать і так звані номінативні фразеологізми, що є назвами явищ (рослин, наукових понять тощо) .  Роси випали сльозами над Петровими батогами (Д. Чередниченко).

Стилістично нейтральними є й усталені етикетні формули: добридень; здоров був; здоровенькі були; прошу вибачення.

Перегляньте відео. Усвідомте матеріал теми.

                                                  ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте уривок із твору.  Знайдіть фразеологізми й випишіть їх.
— І хто нараяв нам брати невістку з тих багатирів? — крикнула Кайдашиха. — Лучче було взяти циганку, ніж багачку з порожньою скринею.
— Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом із сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала. Ви самі до мене прийшли, — сказала Мотря трохи тихішим голосом, осте­рігаючись свекра.
Старий Кайдаш розсердився на невістку й почав на неї гримати.
— Мотре! Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Не сьогодні ж до нас привезена. Наш хліб їси, нам і роби, а як ні, то ми тебе й попросимо слухати.
— Хіба ж я дурно їм ваш хліб? Од ранку до вечора й рук не покладаю...
— А ти хотіла згорнути руки та й сидіти? Чого це ти розходилася? Та я тобі не подивлюся в зуби! — крикнув Кайдаш, і його темні очі заблищали: він замахнувся на Мотрю рукою.
— Тату, у Мотрі є чоловік, — сказав понуро Карпо. — Ви не дуже на неї махайте кулаками.
Кайдаш спахнув полум’ям.
— А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? — крикнув він на Карпа. — Коли хочеш, то я тобі носа втру.
— Ба не втрете! Я вже не маленький, — одрубав Карпо.
Бліде батькове лице стало жовте, неначе віск (І. Нечуй-Левицький).

 2. До поданих фразеологізмів доберіть із довідки  та запишіть синонімічні слова.
Утратити свідомість; як риба у воді; співати дифірамби; за царя Гороха; у шкіру не потовпиться; альфа і омега; і рибу зловить, і ніг не замочить; хоч із лиця воду пий; з голови викинути; пристати на слово; мов мильна булька; вільний птах; обминати десятою дорогою; сльозами вмиватися; заяча душа; давати прочухана; хоч греблю гати.

Довідка: знепритомніти, хвалити, огрядний, добре, спритний, колись давно, початок і кінець, згодитися, забути, красивий, зникнути безслідно, плакати, незалежний, остерігатися, полохливий, сварити, багато.
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв слів, дібраних із довідки, складеться продовження вислову М. Рильського: «Нова доба …»

3. До поданих висловів доберіть та запишіть фразеологізми-антоніми.
Кури не клюють; крапля в морі; гнути шию; скакати на задніх лапах; валятися в ногах; хоч з лиця воду пий; зі шкури пхатися; хоч голки збирай; конем не доженеш; тримати язик за зубами; пхати палки в колеса; одним миром мазані.

4. Розподіліть фразеологізми на групи залежно від їхнього стилістичного забарвлення: 
                               Розмовний стиль                Науковий стиль                Офіційно-діловий стиль 
Крутого замісу, чинне законодавство, поставити експеримент, клювати носом, згідно з наказом, прошу допустити, на основі отриманих даних, бити байдики, морочити голову, доводити до відома, надавати слово, довести теорему. 

                              5. Виконайте тестові завдання.

1. Фразеологізмом є сполука слів
А перша книжка
Б перша скрипка
В перша любов
Г перша атака

2. Книжним є фразеологізм
А посіяти іскру
Б без задніх ніг
В і конем не об’їдеш
Г у кишені бряжчить

3. Просторічним є фразеологізм
А ускочити вище халяв
Б кров з молоком
В заткнути пельку
Г водити за ніс

4. Установіть відповідність.

Фразеологізм	Значення фразеологізму
1 вибілювати зуби	А розголошувати таємниці
2 валятися в ногах	Б уникнути покарання
3 вискочити на сухе	В принижуватися
4 виносити сміття з хати	Г сміятися
	Д плакати

5. Установіть відповідність.

Фразеологізм	Синонім
1 у чорта на болоті	А пасти задніх
2 плентатися у хвості	Б п’яте колесо до воза
3 пробирають дрижаки	В на безлюдді й Хома — чоловік
4 у степу й хрущ — м’ясо	Г зуб на зуб не попаде
	Д неблизький світ

6. Установіть відповідність.

Фразеологізм	Антонім
1 жовтодзьобе горобеня	А пальця в рота не клади
2 мухи не скривдить	Б топтати в болото
3 підносити до неба	В бути під конем
4 темний ліс	Г як на долоні
	Д битий жак

 КУЛЬТУРА СЛОВА

   А. Запам’ятайте, як правильно наголошувати слова.
       Завезти́, завчасу́, за́мазка, залиши́ти, за́крутка

 Б. Перегляньте експрес-урок «Що означає на руку ковінька?» 

                                                                                                    

                             ГОВОРІМО ПРАВИЛЬНО

Правильно	НЕправильно
впадати в очі	кидатися в очі
відігравати роль	грати роль
давати згоду	давати добро
дати спокій	залишити в спокої
просто неба	під відкритим небом
мати рацію	бути правим
і на думку не спадало	і в голову не приходило
спало на думку, набігло на думку	прийшло в голову
для годиться, про людське око	для виду
не сходить з язиків, на язиках	на слуху
піймати облизня, маком сісти	залишатися з носом
терпець увірвався	терпіння лопнуло
крига скресла	лід зрушився
моя хата скраю	моє діло сторона
напускати туману	наводити тінь
не в тім’я битий	не ликом шитий

Запитання для самоконтролю

1. Який розділ науки про мову називається фразеологією?
2. Що таке фразеологізм? Чим фразеологізм відрізняється від вільного словосполучення?
3. Які бувають фразеологізми за будовою? Наведіть приклади.
4. Наведіть приклади фразеологізмів-синонімів, що означають «нічого не робити, ледарювати».
5. Наведіть приклади фразеологізмів-антонімів.
6. На які групи поділяють фразеологізми  за стилістичними властивостями?

03.02.2023

Урок № 42-43

Тема:Стилістичне забарвлення лексики.

Книжна й розмовна лексика. 

Уживана в мові лексика у стилістично-функціональному плані переділяється на стилістичні групи. Виділяється стилістично нейтральна (загальновживана, міжстильова) лексика і обмежена певними сферами вживання та стилями (стилістично забарвлена).

Стилістично нейтральна (міжсильова) лексика – загальновживана лексика, що не пов’язана з певними функціональними різновидами мови і не має експресивного забарвлення. Вона охоплює слова, якими послуговуються всі, хто володіє мовою. Ці слова пов’язані з повсякденним життям, із спільними для більшості носіїв мови поняттями, є звичайними, зрозумілими для всіх.

Розмовна лексика – це прості слова, якими послуговуються мовці в щоденному неофіційному спілкуванні (базіка, вайло, чимчикувати, хапуга, злюка, писака, читака, попобігати, попозаглядати, бос, велик, завучка, нулівка, телик, мобілка і подібн.)

Експресивно забарвлена лексика – це слова, що містять у своєму значенні компонент оцінювання, виражають почуття, позитивне чи негативне сприймання дійсності: тяжко, гніватися, теревенити, матінка. татко, лебідонька, чорнявенький, малесенький, землище, старезний і подібн.

Книжна лексика – це слова, що вирізняються вузькою сферою вжитку та вносять у спілкування відтінок офіційності, науковості, урочистості. У словниках біля цих слів є позначення “кн.” (книжне) Наприклад, народ, партія, інтелігенція, держава, мир, війна, сесія, страйк, Верховна Рада; вугілля, штрек, лебідка, трос, вагонетка (для шахтарів), школа, гімназія, урок, учитель, кабінет, абітурієнт, студент, професор; сектор, відділ, управління .

Основну частину цієї лексики становлять терміни. Термін – це слово чи словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки. Найважливішою ознакою термінів є їх однозначність. 

Офіційно-ділова лексика – це слова, що вживаються в офіційно-діловому стилі літературної мови

До експресивно забарвленої лексики належать діалектизми, арготизми, вульгаризми.

Діалектизми – це слова, що вживаються у мовленні не всіх людей – носіїв певної мови, а лише їх частини, яка проживає в одній з місцевостей території, де поширена ця мова: хтіти, меї, свеї, легінь (парубок), перун (грім), тайстра (торба), бане, просе.

Жаргонізми – один з різновидів соціальних діалектів, слова і вирази, властиві мовленню певної групи людей, об’єднаних спільністю інтересів, родом занять: коза (зразок), хата (квартира), хвіст (академ-заборгованість), дирик (директор).

Арготизми – нелітературні слова і сполучення слів, які вживаються у мовленні декласових та антисоціальних елементів (злодію, рекетирів, бомжів, шулерів тощо). Ці слова стоять поза межами літературного вжитку: кишки (речі), карточка (обличчя).

Активна лексика – основна з погляду вживаності частина лексики, що вільно і постійно функціонує в різних сферах суспільного життя. До неї насамперед належать загальновживані слова, а також окремі терміни, професіоналізми, неологізми, наявні у повсякденному спілкуванні.

Пасивна лексика – це частина лексики, що мало або зовсім не вживається у повсякденному спілкуванні, але зрозуміла носіям певної мови.

До пасивної лексики належать історизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Історизми – це слова, що вийшли з активного вжитку разом з позначуваними ними реаліями. Вони не мають у сучасній українській мові синонімічних замінників. Це назви понять матеріальної культури (одягу – плахта, каптан, окупай, очіпок; знарядь праці – рало, ціп, серп; старовинної зброї-лук, спис, щит; грошей – золотий); соціально-політичної сфери (раб, плебей, боярин, соцький, волость, панщина), професій (ремісник, купець, кожум яка, зброяр, човняр, водонос), звичаїв і обрядів (досвітки, колодій), назви колишніх міст, поселень (Царгород, Тмуторокань, Кідекша).

Архаїзми – це витіснені іншими синонімами назви понять, що зберігаються і нині. Наприклад: піїт – поет, студій – студент, зелей-ник-лікар, глагол – слово, благоденствіє – достаток, злато-золото, зримий – видимий, рече – каже. Отже, поряд з архаїзмом завжди є синонім – звичайне сучасне слово. Архаїзми використовуються в сучасній мові тільки з певними стилістичними настановами – для створення історичного мовного колориту.

Неологізми – нові слова, створені для позначення нового, раніше невідомого поняття. Вони з’являються постійно, повсякчас. Це зумовлено потребами сучасної світової цивілізації: роздержавлення, доленосний. Ці слова зберігають статус неологізмів до того часу, поки вони не стають загальновживаними. Значна кількість сучасних нормативних слів вперше була зафіксована в кінці XIX – початку XX ст.: винахідник, дослідник, читач, гуморист, україніст, авторка, лікарка, письменниця, властивість, незалежність, націоналізація, демократизація, європеїзація.

Законспектувати поданий матеріал.

. Параграф 47, впр. 5, 7 Параграф 48, впр. 5, 6

 Тести на повторення 

1. Усі іменники належать до чоловічого роду в рядку:

а) суддя, собака, тракторист, кенгуру;

б) дід, путь, кожух, кобзар;

в)базар, Тбілісі, гончар, гармидер;

г) парус, гармаш, гарбуз, урду.

2. Безособове дієслово входить до складу речення:

а) Дівчата побули на хуторі тиждень і відійшли ( У.Самчук).

б) Минулося, розійшлося, і сліду не стало (Т. Шевченко).

в)Кожний промінь сонця, дихання кожного листочка, кожний погляд закоханого дівочого ока, щирий порух звіряти, сміх і плач дитини і легіт небес – усе те з’єднане в одному теплому погляді матері (У.Самчук).

г) Річані чаєчки літали понад ставком (І. Нечуй-Левицький).

3.Прислівники, що означають причину знаходяться в рядку :

а)опівдні,зісподу,вряд, зарані, зараз, вночі;

б) з болю, зозла, з переляку, з радості;

в)навмисне, на зло,на сміх, босоніж, щохвилини;

г) згарячу, спросоння, дуже, спересердя.

4. Усі числівники належать до складених у рядку :

а)шістнадцять, вісімнадцятирічний, триста, вісімсот;

б)сім восьмих, п’ятисотий, сімдесят, три чверті;

в)двадцять п’ять, три тисячі, сто один, двадцять два;

г)одна друга, чотирнадцять, сімнадцятеро, вісімсот.

5. Усі іменники вживаються тільки в однині:

а) Дніпро, Кавказ, побачення, щастя;

б)радість, сміх, молоко, глина;

в) листя, мрійність, сіль,пташеня;

г)синь, зустріч,глибінь, солома.

6. Усі прикметники творять ступені порівняння від інших основ у рядку:

а)малий,молодий, розумний;

б)великий, хороший, поганий;

в) вдалий, скромний,хитрий;

г)страшний, веселий, щирий.

Перегляньте урок української мови за вивченою темою

https://www.youtube.com/watch?v=sJYbVksDVzo

20.01.2023

Урок №41

Тема:Стилістичні особливості слів іншомовного походження.

Ознайомтеся з правилом на стр.159.

Виконайте подані письмово завдання .

У сучасній українській мові широкі стилістичні можливості мають іншомовні слова — слова, запо­зичені з інших мов.

► Прочитайте текст. Випишіть слова іншомовного походження. Розкрийте їх значення та роль у тексті.

ОЧІ — ДЗЕРКАЛО ЗДОРОВ’Я

Про це говорять із подивом, слухають із недовір’ям: магія якась — подивитись в очі людині і тут же розповісти все не тільки про її здоров’я, а й про звички? Немислимо, розумом не збагнути. Однак це факт. Та якщо ні для кого з давніх-давен не диво, що очі — дзеркало душі, то сьогодні нас переконують і в тому, що очі дзеркало здоров’я, переконує наука, ім’я якій — іридодіагностика.

Нове слово в медицині? І так, і ні. Ні — тому що хіба можна назвати новим метод, якому понад три тисячі років? Так — тому що знову згадали, заговорили про нього і почали застосовувати в Європі, США, Канаді, Японії лише в середині п’ятдесятих років минулого століття.

Перші, так би мовити, сліди іридодіагностики прийшли до нас з глибокої давнини, Так, у печерах Малої Азії знайдено наскельне зображення райдужки ока та її зв’язків із різними частинами людського тіла. В Індії, Китаї вже більш як три тисячі років тому надавали виняткового значення змінам в очах хворої людини… Про відображення на райдужній оболонці ока (ірисі) стану практично всіх органів людини писали Гіппократ та Філострат.

Основоположником сучасної іридодіагностики є доктор медицини з Угорщини Пекцелі. Ще в дитинстві випадково помітивши, як змінилося забарвлення райдужки ока пораненої сови, майбутній учений зацікавився цим явищем. Пізніше, будучи студентом, а потім працюючи в хірургічному госпіталі, він продовжував накопичувати спостереження, що в майбутньому дало змогу йому систематизувати іридологічні тести і дати перше обґрунтування методу іридодіагностики. Цінність методу полягає в тому, що він не тільки фіксує відхилення в організмі, а й часто дає інформацію про їх причини. Сьогодні офіційна медицина визнає за ним право громадянства. Створено Міжнародну асоціацію іридологів (С. Кузнєцов).

►   Чи вмотивовано використання запозичених слів у тексті? Чим саме? (міркуйте усно)

Тренувальні вправи

►   До наведених слів доберіть іншомовні відповідники, подані в дужках (письмово)

Промисловість, рішення, всесвіт, відсоток, краєвид, кіннота, льотчик, водій, воротар, кріпость, уподібнення, обрій, кількісний, розумовий (космос, ландшафт, пілот, асиміляція, резолюція, фортеця, голкіпер, шофер, процент, індустрія, кавалерія, горизонт, інтелектуальний, статистичний).

► Користуючись словником іншомовних слів, з’ясуйте значення поданих слів, складіть з ними речення, запишіть (письмово). З’ясуйте вимову і правопис запозичених слів

Комюніке, приватизація, толерантність, інновації, алергія, феєрверк, екстраординарний, арія, привілей.

► Запишіть подані слова українською мовою; з’ясуйте, за якими правилами вони вимовляються і пишуться:

а) диета, визит, циклон, пластырь, библиография, вентилятор, цитадель, автоматизация, поливитамины, дезинфекция;

б) аттестат, параллель, корреснондент, троллейбус, атташе, иррациональный, иммиграция, финн, аннотация, мадонна;

в) Миссисипи, Таллинн, Уссури, Дарданеллы, Ницца, Пикассо, Вирджиния, Торричелли, Россини, Вавилон, Тибет, Голландия;

г)  виньетка, марсельеза, мадьяр, портьєра, карьера, серьезный, пьедестал, интервью, адьютант, ателье, зскадрилья, вестибюль.

►   Прочитайте текст і поміркуйте про стилістичні особливості слів іншомовного походження.

Лексика за стилістичним використанням. поділяється на ряд (низку) груп: 1) суспільно-політичну; 2) термінологічну; 3) ініпомовні слова; 4) розмовно-просторічні; 5) діалектизми й 6) жаргонізми.

Слова іншомовного походження прийшли в нашу мову в різні часи, різними шляхами і стосуються різних сфер суспільного життя:

1) політики (агітація, конституція й ін.— з латинської мови; політика, прем’єр, бюрократ і ін.— з французької; мітинг і ін.— з англійської);

2) освіти (лекція, університет, екзамен, конспект і ін.— з латинської);

3) культури, мистецтва (концерт, акорд, піаніно і ін.— з італійської; романс, актор, сюжет і ін.— з французької; ландшафт, арфа та ін.— з німецької);

4) побуту (люстра, портьєра, трюмо та ін.— з німецької; гарбуз, ізюм, лапша та ін.— з тюркської);

5) спорту (чемпіон, бокс, футбол та ін.— з англійської).

Частина запозичених слів міцно ввійшла до складу загальновживаної лексики — етика, мемуари, натуральний, інфекція.

Серед іншомовних слів особливе місце займають інтернаціоналізми — партія, резолюція, філософія.

На сучасному етапі з’явилося в нашій мові багато запозичених слів, які нерідко ускладнюють взаєморозуміння в спілкуванні.

►   Наведіть приклади сучасних запозичених слів (15-20) письмово. Чи виправдано їх буяння в українській мові сьогодні?

►   Продовжіть рядки словами іншомовного походження (письмово), що стосуються :

а) суспільно-політичного життя: демократія, …

б) науки: географія, …

в) культури і мистецтва: театр, …

г)  торгівлі та фінансів: імпорт, …

►   Замініть запозичені слова українськими відповідниками-синонімами. Які з них доцільніше вживати в побутовому мовленні? Констатувати, концентрувати, адекватний, анулювати, аргументувати, дефекти, делегація.

20.01.2023

Урок №40

Тема:Стилістичне використання синонімів,антонімів,паронімів.

Підручник: Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. закл. загальн. Середн. Освіти/ О. Авраменко. – К.: Грамота, 2019. – 208 с. 

https://4book.org/uchebniki-ukraina/11-klass/ukrayinska-mova-11-klas-avramenko-2019

Опрацювати тему: Стилістичне використання синонімів, антонімів і паронімів ( опрацювати лекційний матеріал стор.154-155).

Виконати: Впр.2,7, стор.155, 158 записати у зошити що таке пароніми, антоніми та синоніми, на які види їх поділяють, переглянути онлайн-урок.

https://www.youtube.com/watch?v=bBQvYgqCQ7s

13.01.2023

Урок № 38-39

Тема:Двокрапка і тире в складному реченні.

                                            У складному реченні двокрапку ставимо в таких позиціях.

1. Між частинами безсполучникового складного речення або складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його частина:

а) розкриває зміст першої (попередньої) частини (в цілому або одного з її членів):

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський);

         У заголовках, назвах рубрик і т. ін.: Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки; Друга світова війна: причини поразок і перемог;

б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про що йдеться в першій (попередній) частині:

Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький);

2. У реченнях з прямою мовою після слів автора (див. 167, І, пп. 3, 4).
3. У складних реченнях, проміжних між складним безсполучниковим і складнопідрядним, коли зміст їхньої другої частини пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої частини є підрядні сполучники і сполучні слова:

Вирішили зробити таким чином: щоб щепленням проти грипу одночасно охопити школи всього району;

Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко).

Законспектувати поданий матеріал.

Виконати завдання № 3,4.стр.137 у підручнику.

Перегляньте експрес-урок і перекажіть його зміст.

https://www.youtube.com/watch?v=vwK2vuFT3z8

19.12.2022

Урок № 37

Тема-Кома й крапка з комою в складному реченні.

Теорія:

Кома в безсполучниковому реченні

Кому ставимо між частинами безсполучникового речення, які виражають одночасність, послідовність дій і поєднуються інтонацією переліку.

Приклад:

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко).

 

Тихий шепіт пливе перед нами, дихання молодих колосків збирається в блакитну пару (М. Коцюбинський).

Кома в складносурядному реченні

Кому ставимо між частинами складносурядного речення, що виражають одночасність, послідовність подій, протиставлення, причиново-наслідкові зв'язки. 

Для поєднання  простих речень у складносурядному використовуємо також єднальні, протиставні, розділові сполучники (кому ставимо перед ними): і, й, та, але, проте, чи, або; не то..., не то...; чи..., чи...; ні..., ні... тощо.

Приклад:

Спинив коня, і вдарив кінь копитом у нетерпінні (М. Рильський). Тече Дніпро попід зелені гори, а на вершинах Київ мерехтить (Д. Павличко). То вітерець дихне, то коник в житі засюрчить (Л. Глібов).

Кома в складнопідрядному реченні

Кому ставимо для відокремлення частин складнопідрядного речення (з одного боку або з обох боків, якщо підрядна частина всередині головної).

Приклад:

Люблю небо найбільше тоді, коли в ньому летить лелека до нашої хати (М. Вінграновський). Поруч, на зеленій галявині, що клинцем видається з вільшини,  пасуться корови (Г. Тютюнник).

Зверни увагу!

При складених сполучниках тому що, через те що, незважаючи на те що, після того як, дарма що, унаслідок того що, для того щоб кому треба ставити тільки один раз: або перед усім сполучником, або перед сполучником що, щоб, як. Позиція розділового знака залежить від змісту та інтонації.
 

Ґудзик відірвався тому, що був погано пришитий. Ґудзик відірвався, тому що був погано пришитий

Крапка з комою в складному реченні

Теорія:

Крапку з комою ставимо між частинами безсполучникового складного речення, якщо вони досить поширені або всередині них уже є розділові знаки.

Приклад:

Хлопчик поминув сосняк, пішов дубиною; в дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму (М. Вінграновський).

Також крапку з комою ставимо між частинами складносурядного й складнопідрядного речень, якщо ці компоненти поширені чи мають свої розділові знаки.

Приклад:

Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка).

І тепла радість душу обняла,

і сам не знаєш у задумі світлій,

Що краще — вечір цей чи ночі мла;

Що краще — біля тебе сад розквітлий

І серць квітучих трепет молодий

Чи над тобою зоряні сади (Б. Тен).

Люблю небо  уві сні, коли сниться мені воно в криницях; сниться в пригорщі води — з хмарами, коли я умиваюся вранці, що наче вмиваюся хмарами; і ще люблю небо найбільше тоді, коли в ньому летить лелека до нашої хати і дід іде до хати з ґирлиґою за плечима (М. Вінграновський).

Зверни увагу!

Замість крапки з комою можна вживати кому в простих і складних реченнях, крім безсполучникового.

 Правило коротко запишіть у зошити

Виконайте вправу №3,4,7 на стр. 131-135

14.12.2022

Урок № 32-33

Тема: Відокремлені оставини.

Теорія:

Відокремлені обставини, виражені дієприслівником, дієприслівниковим зворотом, іменником у непрямих відмінках, прислівниками, виділяються комами.

Обставини відокремлюють

За бажанням автора відокремлюють обставини, уведені за допомогою прийменників попри, залежно від, відповідно до, згідно з, з огляду на, унаслідок, подібно до, на  відміну від, за відсутності, за браком.

Приклад:

Попри попередження керівника групи, кілька дітей спустилося до ріки. Залежно від позиції в реченні поширене означення виділяють або не виділяють комами.

Обставини не відокремлюють

  

1. Пошукова робота

Умова завдання:

1Б.

Укажи речення з відокремленим означенням.

 

• Покривало ночі звивалось увись і знову, чадне, розпухле, смердюче, падало на здиблену землю (М. Стельмах).
• Українська трупа, може, гратиме в Києві (Л. Старицька-Черняхівська).
• Чи сиротина б затужила на мосту, побачивши могилу свого батька? (О. Довженко)
• На добраніч, мої голуб'ята, стеліться мерщій; пора спати (М. Стельмах).

  2. Укажи відокремлений додаток

Умова завдання:

1Б.

Відокремлений додаток є реченні (розділові знаки пропущено)

 

• Кожен із нас хлопців мріяв про різні речі (В. Шевчук).
• Поміж листя гнучи долу гілля висять великі жовті яблука (М. Слабошпицький).
• Настала ніч, засвітила в небі ясні зорі ближні й дальні (А. Шиян).
• Не маю іншого тепла крім тепла отчого краю (В. Баранов).
• 
  
• 3. Укажи відокремлену прикладку

  Умова завдання:

  1Б.

  Відокремлена прикладка є реченні (розділові знаки пропущено)

   

  • І з нулів можна дещо зробити зокрема ланцюг (Нар. творчість).
  • Поміж дерев скрадаються сторожко пантруючи на всі боки довговухі зайці (М. Слабошпицький).
  • Одна з доньок Євпраксія стала жоною ромейського царевича Олексія Комніна (П. Загребельний).
  • Краплі зронені хмарами були настояні на польових травах (В. Шкляр).. Знайди відокремлену обставину

    Умова завдання:

    1Б.

    Укажи речення з відокремленою обставиною.

     

    • Вам, бачу, дармового захотiлося? (М. Стельмах)
    • Гей, літа ж мої смагляві! Ви завжди зі мною (М. Скуба).
    • Він мав при боці маленьку справжню шабельку, виложену сріблом і поцяцьковану різними коштовностями (Ю. Смолич).
    • Дихалося важко, голова падала на груди, засинаючи сама по собі (Ю. Смолич).

Запишіть коротко правило у зошити і виконайте подані завдання.

Перегляньте відеоматеріал за посиланням.

https://www.youtube.com/watch?v=Qec0Qcw_ezw

https://www.youtube.com/watch?v=QCGY1Rp3x1M

12.12.2022

Урок№ 31

Тема: Відокремлені прикладки.

Відокремлення прикладок

Сподіваємося, ви добре з’ясували всі особливості прикладки як особливої форми означення. Якщо так, то рухаємося далі. Коли прикладку відокремлювати, а коли не варто? Як розрізнити ці випадки і зрозуміти, які розділові знаки потрібно використати? На це та інше розповідаємо в нашому матеріалі. Прикладка — це не страшно, а цікаво!

---

Відокремлюємо:

1. Поширені прикладки, виражені іменником – загальною назвою, що стоять після означуваного слова – загального іменника:

• Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко).  
• Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають злотоголово(А. Малишко).

Примітка. Одиничні прикладки, які відносяться до загального іменника, відокремлюються, якщо означуваний іменник має пояснювальні слова, наприклад:

• Нічка в чорному  –  вдова  –  сипле зорі з рукава (В.Сторожук).
• Ніс у дзьобі когось довгоносий лелека, натомився, сердега, та й сів у капусті спочити (В. Сторожук).

Рідко непоширена прикладка відокремлюється при одиничному означуваному іменнику.

2. Поширені та непоширені прикладки, які стоять після означуваного іменника – власної назви. Це найчастіше прізвища, імена, псевдоніми людей, географічні назви, які потребують уточнення, наприклад:

• Ксенія, мати, багато вже начулася синових розповідей (Є. Гуцало).
• У цю хвилину рипнули двері, й на порозі наче вродився, хоч його й не сіяли, Остап Сирокваша, їхній сільський кравець (Є. Гуцало).

3. Поширені та одиничні прикладки, які стосуються особового займенника, незалежно від місця в реченні, наприклад:

• Вони, старі майстри-віртуози, були схожі один на одного, наче брати-близнюки… (Є. Гуцало).
• Всміхнулась йому, хліборобові, доля – дарує такий запашний коровай! (П. Керанчук).

4. Поширені прикладки, які стоять перед означуваним словом, вираженим загальним чи власним іменником, якщо мають додаткове обставинне значення, переважно причинове та допустове, наприклад:

• Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат підійшов до порога [вечір є мулатом (чому?), тому що він син білявого дня і чорнявої ночі] (Л. Костенко).
• Мандрівник вічний – невблаганний час іде вперед [час іде вперед (чому?), тому що він мандрівник вічний(Л. Дмитерко).

5. Власна назвав ролі відокремленої прикладки (поширеної або одиничної), якщо стоїть після означуваного слова і служить для пояснення або уточнення загального іменника (перед такою прикладкою можна вставити слова  а саме, тобто, а звуть його), наприклад:

• І зустріне нас гетьман козацький, сам Хмельницький Богдан (В. Кобець).
• В нього дуже смішне прізвище –Замриборщ (М. Стельмах).

6. Прикладки, які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з додатковим відтінком причиновості), а також слів тобто (себто, цебто), або(= тобто), чи(= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, як-от, навіть, родом, на ім’я, на ймення, на прізвище, так званий, інакше і под., наприклад:

• У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими трудноща­ми (О. Гончар).
• Лаврін, як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький). 
• А хто не має історії, тобто минулого, – не матиме, звісно, й майбутнього (В. Кузьменко).
• Грицько Шамшур товаришував із Костем, на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих літ (Є. Гуцало).

Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється, якщо  не має додаткового причинового відтінку, а вживається у значенні „в ролі кого, чого”, наприклад:

• Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).

7. Тире виділяються прикладки (переважно поширені), які стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставляти а саме, а також прикладки, пояснювальне значення яких підкреслюється автором, наприклад:

•  За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл – теплі земні зірки (В. Кобець).
• На плоті поплелися огірки – рідня, далека сонцю-гарбузові (Ю. Сегеда).

 Виконати завдання № 7 (1) на стр.124

07.12.2022

Урок № 30

Тема:Відокремлені означення.

Означення відокремлюють у таких випадках:

• 1) якщо вони виражені прикметниковими чи, дієприкметниковими зворотами і стоять після означуваного слова: Ти пахнеш, як роси в житі, як столи, рушниками накриті, як співаюча стружка ялова, як мамина лагідна мова (Д. Павличко); Дні летять, повні сонця й музики (В. Сосюра);
• 2) якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення: Досвітні вогні, переможні, урочі,

прорізали темряву ночі (Леся Українка);

Примітка. Якщо ж перед означуваним словом немає означення, то означення, що стоять цісля нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від бажання автора: А потім минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні (А. Шиян); / даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Л. Первомайський).

• 3) якщо означення відноситься до члена речення, вираженого особовим займенником: Утомлені своїм довічним рабством, вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка);
• 4) якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (А. Шиян);
• 5) якщо означення відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (М. Карплюк);
• 6) якщо неузгоджені означення стоять після узгоджених: В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І. Нечуй-Левицький);
• 7) неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова відокремлюються лише в тому випадку, якщо є спеціальна інтонація й можна підставити слово а саме: Солдати мали завдання, вийти до набережної (О. Гончар).

Не відокремлюються:

• 1) означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Стоїть ліс темний і сумний (М. Рильський);
• 2) означення, що стосуються неособових займенників: Одягнені всі півколом ставали навкруг пам лтника;
• 3) означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення: І дощами вмиті журавлі в блакиті одлітають у тривожний дальній шлях (А. Малишко).
• 
  

Законспектувати теоретичний матеріал.

Виконати завдання №5(1-6),7(1),підручник стр.121-124.

05.12.2022

Урок № 29

Тема: Розділові знаки при однорідних членах речення.

Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією – вони пояснюють той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію

• Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Збан.);
• Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Жовж.);
• Глибока, тиха, нерозважлива туга Вникає в серце, каменем лягає (Л.Укр.);
• Моє щастя – Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (Стельм.).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення:

• Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.);
• Зазолотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили (Баж.);
• Сніг укрив землю, стріхи, дерева (Гол.);
• Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом (Гонч.);
• Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі. (Тич.).

Однорідні члени речення пов’язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками сурядності:

• І мене в сім’ї великій, сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим тихим словом;
• На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Шевч.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени. Роль узагальню вальнихслів найчастіше виконують займенники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде:

• Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Б. Ол.).
• Узагальнення є стилістичним прийомом увиразнення змісту.

---

Однорідні члени речення, не з’єднані сполучниками

Між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками, ставиться кома:

• Мить спогадів, відрад, ясного супокою, Як рідко ми в житті зливаємось з тобою (Фом.);
• Учіть дітей бачити, мислити, відкривати, дивуватися (Сух.).

Кома не ставиться:

1)  якщо два дієслова в однаковій формі вказують на дію та її мету:

• Піди купи хліба;

2)  якщо між двома однаковими словами стоїть заперечна частка не:

• Ти гукай не гукай, а літа не почують (Б. Ол.).

---

Однорідні члени речення, з’єднані одиничними сполучниками.

Кома ставиться завжди перед протиставними сполучниками:

• У світі є не тільки добро, а й зло (Сух.);
• Тече вода в синє море, та не витікає (Шевч.).

Кома не ставиться перед єднальними і розділовими сполучниками, вжитими один раз:

• Коли між батьком і між сином Стоїть невидима стіна.
• На очі тоскно і полинно Сльоза накочує сумна (Крищ.);
• Він мав років десять чи двадцять.

---

Однорідні члени речення, з’єднані повторюваними сполучниками.

Кома ставиться:

1)  між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваними сполучниками:

• В промінні місячнім, як в морі, втонули ниви, і луги, І темні праліси, і гори;
• Безмежна тиша навкруги – Ні голосу, ні шуму. На все навіяли сніги Якусь глибоку думу (З тв. О. Олеся);

2)  між усіма однорідними членами речення, якщо частина з них з’єднана інтонаційно, а частина – за допомогою повторюваних сполучників:

• В підземній глибині, в морях, і під водою, І на вершинах гір, і в хащах лісових, Уранці, вніч, удень, вечірньою порою, І в селах, і в містах звучить мені твій сміх (Сос.);

3)  між кожною парою однорідних членів речення, якщо вони з’єднані сполучниками попарно:

• Народність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезії Шевченка глибокого увійшли в наше сьогоднішнє життя (З журн.).

Кома не ставиться:

1)  перед першим повторюваним сполучником, якщо з нього починається перелік:

• Моє щастя – Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (Стельм.);

2)  якщо повторюваний сполучник і з’єднує різні однорідні члени речення:

• Курінь пах землею і мохом видавався підземельникові горою, що зникає десь високо в туманні (Тют.);

3)  якщо однорідні члени речення з’єднані повторюваними сполучниками і становлять тісну смислову єдність:

• ні те ні се
• ні туди ні сюди
• ні риба ні м’ясо
• ні світ ні зоря
• ні кінця ні краю
• ні вдень ні вночі
• ні пуху ні пера
• ні живий ні мертвий
• Попідтинню сіромаха і днює й ночує (Шевч.).

Виконайте тестові завдання. 

1. Однорідними підметами ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Віддамо Вітчизні всі пориви і дум політ і силу наших рук.
 Б На мент єдиний залиши свій сум думки і горе… 
В І возвеличимо на диво і розум наш і наш язик... 
Г У кожного своя пустеля і свої міражі.
2. Однорідними додатками ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А У мудрої людини довгі вуха й короткий язик. 
Б Хрести лелеки мальви і жоржини були його єдині глядачі. 
В А тим часом місяць пливе оглядати і небо і зорі і землю і море. 
Г Література й народна поезія рідні сестри що взаємно збагачуються. 
3. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Завжди і скрізь будуть квіти для того хто хоче бачити квіти.
 Б Вона малює піч синім і червоним чорним і рудим жовтим і зеленим. 
В Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку. 
Г Солодка хвала від ворога на полі бою та не в полоні! 
4. Однорідними обставинами ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Коли все дуже правильно й бездоганно тоді виникає сумнів. 
Б Молодь вийшла в сад погуляти поспівати та пожартувати. 
В І сам собі постань законом і не вагайся не блажи... 
Г Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя. 
5. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Твої слова щирі добрі нагадують мамину колискову. 
Б Почувся знадвору чийсь тихий проте знайомий голос. 
В Мета знімає з плеч вагу велику і крила нам легкі дає. 
Г Земля на тих полях була чиста чорна й сита. 
6. Двома рядами однорідних членів ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Українець є вдумливий радо згадує минуле свого народу й кохається в спогадах про героїчні вчинки своїх предків. 
Б Про велич нації та її моральний прогрес можна судити по тому як вона поводиться з тваринами. 
В Не дозволяйте помилкам і розчаруванням минулого контролювати й керувати вашим майбутнім. 
Г Борiмося за красу мови за правильнiсть мови за приступнiсть мови за багатство мови. 
7. Одним рядом однорідних членів ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Людині властиво прагнути вічності знаходити в ній для себе мету й натхнення. 
Б Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками. 
В Малоросійство це не політика й навіть не тактика це тотальна капітуляція. 
Г То тут то там прокльовуються пагінці картоплі моркви гарбузів квасолі динь. 
8. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А На сукупних скрізь одгороджених тинами городах зеленіло бадилля кукурудзи. 
Б Коло хат у садках темніли купи вишень і стриміли здорові старі дикі груші. 
В Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори. 
Г У густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки. 
9. Перед однорідними членами треба поставити двокрапку, а після них — тире в реченні (розділові знаки пропущено) 
А Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі. 
Б Усюди і на вулицях і круг стадіону й обабіч дороги до заводу росли молоді осокори клени й каштани. 
В Родина школа церква телебачення література усі повинні підкреслювати користь для себе й для загалу суворого дотримання законів. 
Г Три головні завдання є в українського народу досягнення правдивого й сталого щастя посилення єдності захист зовнішніх кордонів. 
10. Правильно розставлено розділові знаки в реченні 
А Усяке птаство, як-от деркачів, перепілок, куликів, курок — можна було викосити косою в траві. 
Б Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курок можна було викосити косою в траві. 
В Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курок, можна було викосити косою в траві. 
Г Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курок — можна було викосити косою в траві.

Запишіть коротко правила і виконайте тестові завдання

30.11.2022

Урок № 28

Тема: Однорідні члени речення.

Однорідні члени речення

Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.

У реченні однорідні члени можуть поєднуватися за допомогою: 1) сполучників сурядності (Теслярі робили мости на Дніпрі, і Дінці, і на тихому Збручі); 2) інтонації, що на письмі позначається комою або крапкою з комою (В один день затопило ліси, сінокоси, городи); 3) обох цих способів (Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу). Однорідними можуть бути будь-які (і головні, і другорядні) члени речення.

Здебільшого однорідні члени речення виражаються однією й тією ж частиною мови, але в ролі однорідних членів можуть виступати й різні частини мови (Хоч був тато грізним, але нас дуже любив).

Однорідні члени речення бувають непоширені й поширені (Широкою, вкритою туманом долиною верталися додому (У. Самчук)). У реченні може бути не один, а кілька рядів однорідних членів (Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці і закривали подекуди воду).

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією переліку.

Не є однорідними членами: 1) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності; вони розглядаються як єдиний член речення (Квітки куплю в переході, ніжну, ніжну красу, радість в теплих долонях в дім принесу, принесу (О. Чубачівна)); 2) повторювані однакові форми слів, об’єднані частками не, так (хоч не хоч, писати так писати, дивиться не надивиться); 3) стійкі словосполучення з парними сполучниками і…і, ні…ні (ні слуху ні духу, ні пава ні ґава, і сміх і гріх); 4) два однакові за формою дієслова, що позначають дію та її мету (піду подивлюся).

Виконати завдання 

на стр.119 № 7.

Підручник О.Авраменко 11 клас

28.11.2022

Урок № 26-27

Тема:Вставні конструкції.

Звертання.

Вставні та вставлені конструкції

Вставні конструкції (слова, словосполучення і речення)

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от:

1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось.

2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний.

3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.: Шкода, той час не вернеться ніколи.

4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо.

Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні: Коні, кажуть, сліпнуть у шахтах — вставне слово. Кажуть люди, кажуть, що я файна дівка — присудок.

У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами: Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати.

Якщо при вставних словах є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником: А може, власне, і не в тому справа. Якщо ж сполучник відноситься до інших членів чи до всього речення, то вставне слово обов’язково виділяється комами: А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік. Або, нарешті, кажуть, берега дати.

Зверніть увагу! Не є вставними і не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, немовби, все-таки, адже, от, тільки, принаймні, навіть, між тим, за традицією, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, часом, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як: Злива тривала майже годину.

З в е р т а н н я — це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. Під час вимови звертання виділяється паузами, а на письмі — комами або знаком оклику.

Українською мовою звертаються до дівчаток: Галинко, Іринко, Олечко, Оленко, Марійко, Наталочко, Світланко; 

до хлопчиків: Андрійку, Васильку, Михайлику, Петрику;

до дорослих: Ларисо Володимирівно, Тамаро Петрівно, Олександре Леонідовичу, Світлано Михайлівно, Оксано Віталіївно, Даниле Андрійовичу. 

 

Звертання — це слово чи сполучення слів, що називають того, до кого звернене мовлення, може стояти на початку, у середині або в кінці речення.

Звертання стоїть на початку речення: якщо вимовляється неоклично, то після нього ставлять кому, якщо вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставлять знак оклику (тоді наступне слово пи­шуть з великої букви).

Звертання стоїть у середині речення: його з обох боків виділя­ють його комами.

Звертання стоїть у кінці речення: перед ним ставлять кому, а піс­ля нього — чи знак оклику, чи крапку, чи знак питання (залежно від інто­нації).

Звертання стоїть на початку речення: після нього ставлять кому чи знак оклику (залежно від інтонації). Якщо перед звертанням стоять слова о, ой, то кому після них не ставлять (О Боже мій милий! За що ти караєш її, сироту?).

 

Звертання можуть бути непоширеними (складатися з одного слова: Дитинко, скільки тобі років?) і поширеними (при них є залежні слова: Дитинко маленька, скільки тобі років?), також однорідними (Ви окраса мого краю, калинонь­ко й горобино!) або повторювальними (Літо! Літо! Ти чудове!).

Риторичним звертанням називають звернення до відсутніх людей, до предметів, явищ природи (Літо! Літо! Ти чудове!).

Якщо звертання стоїть на початку речення, його вимовляють з оклич­ною інтонацією, коли — у кінці речення, оклична інтонація слабшає, у середині речення звертання вимовляють низьким тоном, прискорено, виділяючи паузою.

Звертання не виступає членом речення.

 

Найчастіше звертання виражається формою кличного відмінка іменни­ка, а також іншими частинами мови, що виступають у значенні іменника.

Кличний відмінок у звертаннях.

У звертаннях, що складаються з імені  та  по батькові,  обидва слова мають  закінчення кличного відмінка: Марино Тихонівно, Соломіє Арсеніївно. 

 

У кличному відмінку однини іменників І відміни вживаються закінчення  -о, -е, -є, -ю:

О мають іменники твердої групи: Ганно, книжко.

Е  мають іменники м’якої й мішаної груп: воле, земле, Ілле, душе, круче. 

Є  мають іменники  м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, Софіє, сім’є.

Ю  мають деякі пестливі іменники м’якої групи: матусю, бабусю, доню.

 

У кличному відмінку однини іменники ІІ відміни  мають закінчення  -у (-ю), -е.

Закінчення  -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами –ик, -ок, -к), іншомовні імена та деякі іменники  мішаної групи з основою на шиплячий: батьку, синку,  Джеку,  Фрідріху,  товаришу,  слухачу.

Закінчення –ю  мають іменники м’якої групи: Віталію, Грицю, краю, місяцю.

Закінчення –е  мають  безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м’якої групи із суфіксом –ець, а також  деякі іменники мішаної групи:  Богдане, друже, козаче, орле, чумаче, шевче. 

Прізвища прикметникового походження на –ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) при звертанні мають як форму називного, так і форму  кличного відмінка: Глібов і Глібове, Тютчев і Тютчеве. 

Географічні назви  із зазначеними суфіксами  мають у кличному відмінку закінчення –е: Києве,  Каневе,  Лебедине. 

 

У кличному відмінку іменники ІІІ відміни вживаються переважно в художніх текстах: радосте, юносте, любове.  

Законспектувати тезисно теоретичний матеріал

Виконати завдання №6,7 стр.108

23.11.2022

Урок №25

Тема:Пунктуаційна норма.Тире між підметом і присудком.

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Якщо обидва головні члени речення виражені іменниками

або кількісними числівниками у називному відмінку:
Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй нема (Є. Гуцало).

Три рази по три — дев'ять.

 

2. Якщо підмет і присудок або один із цих членів виражений інфінітивом: 

Жити — Вітчизні служити. Завдання молоді — вчитися.

3. Якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується до підмета за допомогою слів це (це є), оце, то, ось, (це) значить:
Коровай — то щедрість нив (М. Костін).

 

4. При підметі, вираженому займенником для смислового та інтонаційного виділення:

 Я — небо. Я — полотнище віків (А. Малишко). Це — мій народ (Б. Олійник).

 

Тире не ставиться, якщо:

1. Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником: 

Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький).

 

2. До складу присудка входять сполучники як, ніби, мов, немов, неначе:

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра).

 

3. Перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. 

 

4. Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього:

Хліб  усьому голова (Нар. тв.).

 

5. Присудок виражений прикметником або присвійним займенником:

 З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода).

 

Законспектувати тезисно теоретичний матеріал

Виконати завдання №6,7 стр.108

21.11.2022

Урок № 23-24

Тема:Контрольна робота.

Виконайте тестові завдання

Граматичних помилок немає в реченні

А За молоденьким гаєм ріс більш старезний ліс.
Б Шлях через поле видався їм найбільш коротшим.
В Для гостей чемпіонату приготували найкращі місця.
Г Цього разу відпочинок здався більш гарнішим.
Д Наступного року очікують холоднуватішого літа.
Прочитайте речення.

Фігуристка, [...] хворобу, блискуче виконала складний стрибок.
Замість пропуску можуть стояти всі слова, ОКРІМ
А незважаючи на

 Б не дивлячись на

 В забувши про
Г подолавши

 Д попри

Граматично правильне закінчення речення «Приїхавши до Криму,..»
А мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.
Б перед вами раптово розпросториться лазурове море.
В дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.
Г згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича.
Д усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.

Помилково вжито слово в рядку
А зачинити кабінет фізики

 Б доводити складну теорему
В складати випускний іспит

 Г мішати проводити урок

Літеру у на місці всіх пропусків треба писати в рядку
А ..війшли до комори, переконана ... цьому
Б... свободу віримо, прочитала ... книзі
В зайшла ... зошиті, пішли ... світлицю
Г була ... Львові, дивився ... стелю
Д приходила ... формі, жити... Фастові

НЕПРАВИЛЬНИМ є запропонований у дужках варіант рядка
А відповідно до Конституції (за Конституцією)
Б багатий кам'яним вугіллям (багатий на кам'яне вугілля)
В на вимогу прокуратури (по вимозі прокуратури)
Г берегти на всякий випадок (берегти про всяк випадок)
Д розумітися в оподаткуванні (розумітися на оподаткуванні)

Редагування потребує сполука в рядку
А згадати між іншим, принагідно згадати
Б упродовж місяця, на протязі місяця
В дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано
Г насамперед знати, передусім знати
Д знайти без зволікань, знайти негайно

Граматично правильно утворено словосполучення
А розпочнеться о четвертій годині
Б зустрінемося без десяти дев'ять
В тренувалися до пів сьомої години
Г прибігти без десяти хвилин третя
Д зателефонуйте після дев'яти

Позначте неповне речення, у якому слід поставити тире (розділові знаки опущено).
А Три по три дев’ять.
Б У тітки Василини рушники на стінах. (В. Лісовський)
В Не одежа красить чоловіка, а добрі діла. (Нар. творч.)
Г Надворі дощ, а я без парасольки. (О. Забужко)

Установіть відповідність між односкладними простими реченнями і їх типами.
1 узагальнено-особове
2 неозначено-особове
3 безособове
4 означено-особове
А Ми їхали тепер від села до села. (Ю. Смолич)
Б Сьогодні пишуть диктант. (М. Стельмах)
В Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко)
Г Бережіть час — його за гроші не купиш. (Нар. творч)
Д Пливу човником… (О. Копиленко)

Утворіть словосполучення, знявши дужки.
Завдавати (біль), ігнорувати (попередження), командувач (військо), стосуватися (ми)
Утворіть і запишіть речення.
Частина дітей (гралася, гралися) у схованку.
Більшість бійців (лягла, лягли) спати.
Команда "Динамо" (вийшла, вийшло) до фіналу змагань.
(Пройшло, пройшли) в мовчанні кілька хвилин

Напишіть вільне есе на тему"Усі успіхи починаються із самодисципліни"

Обсяг довільний.

16.11.2022

Урок №22

Тема:Будова складного речення й логічні помилки в ньому.

Складним  називається речення, яке має дві (чи більше) граматичні основи. Частини складного речення, поєднані за змістом, інтонаційно та граматично, будовою подібні до простих речень.

Засобами зв'язку між частинами складного речення є зміст, інтонація, сполучники й сполучні слова.

 

Між частинами складного речення можуть стояти такі розділові знаки: кома, двокрапка, тире, крапка з комою. Є випадки, коли розділових знаків між частинами складного речення немає.

 

Залежно від способу поєднання частин складні речення поділяються на:

1. Складні сполучникові речення (між частинами є сполучник сурядності чи підрядності або сполучне слово).

Приклад:

Змінюватимуться часи, але пісня завжди залишатиметься душею української нації. (Сполучниковий зв'язок; сполучник але). 

[   ], але [   ].

 

Степанко радий старатися, хоч і страшнувато було (В. Шкляр). (Сполучниковий зв'язок; сполучник хоч). 

[   ], (хоч ).

 

Вона не знала, що й думати. (Сполучниковий зв'язок; сполучне слово що). 

[   ], (що ).  

Складні сполучникові речення, у свою чергу, поділяють на два види:

Складносурядне речення  (частини його рівноправні, незалежні й поєднані сполучниками сурядності)

Приклад:

Василько показав свій щоденник, і дід посміхнувся.      [   ], і [   ]

Складнопідрядне речення  (одна частина його є головною, друга залежною - підрядною; пов'язані вони сполучниками підрядності або сполучними словами; від головної частини до підрядної можна поставити запитання)

Приклад:

Василько показав свій щоденник (з якою метою?), щоб дід йому повірив. [   ],(щоб).

2. Складні безсполучникові речення  (частини поєднано інтонаційно без сполучників і сполучних слів).

Приклад:

Якісь таємничі, тривожні, болючі чуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі (І. Франко).  [   ];[   ].

  3. Складні речення з різними видами зв'язку  (в одному реченні наявні сполучникові й безсполучникові зв'язки або сполучникові сурядні й підрядні).

Приклад:

Небо розквітало неквапно, наче стягнуто було з нього мережану заслону,погасли зірки, і незвідь-куди пропав блідий місяць (В. Шевчук). (У цьому реченні є сполучниковий підрядний зв'язок-сполучник наче; безсполучниковий звязок; сполучниковий сурядний зв'язок-сполучник і). [   ], (наче), [   ], і [   ].

Запишіть коротко правила в зошити.

Виконайте завдання №2 на стр.96,№7 на стр.99

14.11.2022

Урок №21

Тема:Просте ускладнене речення.

Ускладнення речень Однорідними членами Відокремленими членами Звертаннями Вставними компонентами Вставленими компонентами І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене(В. Сосюра). Я люблю українське село,повне шуму, повне дум(В.Сосюра). Сонце! Сонце! Це тебе,довічний світе,стріваючи, вітає земля(Панас Мирний). Правда, Чіпка мій моторний, удатний(Панас Мирний). Радика мама(тата в нього не було) була вчителька музики(Ю.Яновський)   У реченні можуть бути не тільки члени речення, з'єднані між собою підрядним зв'язком (способом узгодження, керування, прилягання), але й члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком і утворюють у реченні ряди (групи) з кількох рівноправних, незалежних один від одного членів, тобто утворюють ряди однорідних членів речення.

Запишіть коротко правила в зошити.

Виконайте завдання №3,4 на стр.92 у підручнику

 Шановні учні !

Повідомляємо,що з метою пропагування грамотності,підтримки та розвитку державної мови,виховання високої мовної культури  9 листопада 2022 року,у День української писемності та мови, з 9.00 до 11.00 години проводиться  XXII Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.

Радіодиктант траслюється на всіх платформах суспільного мовника (телеканал "UA-Перший",соціальні мережі,Youtube).

Читає диктант доцент київського університету ім.Б.Грінченка-Олександр Авраменко.

Диктант виконується на окремому аркуші паперу в лінію,в розгорнутому виді.

    ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВЕ!

09.11.2022

Урок №20

Тема:Порядок слів у реченні

Про прямий та непрямий порядок слів у реченні та способи їх смислового виділення

В українській мові порядок слів у реченні вважають вільним, тобто за тим чи іншим членом речення не існує суворо закріпленого місця. Розрізняють два типи порядку слів у реченні: прямий і непрямий.

Прямий порядок слів вважають нейтральним, він є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів мовлення. НАПРИКЛАД: 1. Пилип Орлик вирушає в Європу для переговорів з керівниками великих держав (М. Слабошпицький). 2. А сон пливе у тихі верболози (І. Шарапов).

У разі непрямого порядку слів (інверсії) основний зміст речення зберігається, але з’являються додаткові смислові   відтінки, посилюється виразність слів. Непрямий порядок слів використовується в художньому та розмовному стилях для виділення змістової значущості тих чи інших слів у реченні або для надання фразі особливого стилістичного забарвлення. НАПРИКЛАД: По воді-бистрині ніжно-синій день хмарки золоті розіслав (М. Шпак). 2. А земля моя щастя родить (М. Сом).

Зверніть увагу!

Порушення правил розташування членів речення може спричинити двозначність висловлювання. Неправильно побудованим є, наприклад, таке речення: Сашко виконав два дні тому записані вправи. Із цього речення незрозуміло, що було два дні тому – виконання вправ чи їх записування. Потрібно було сказати: Два дні тому Сашко виконав записані вправи. Якщо у ви відчуваєте, що ваша українська мова потребує вдосконалення, зверніться до репетитора української мови на нашому сайті.

Логічний наголос – це виділення більшою силою голосу найважливішого слова в реченні. НАПРИКЛАД: 1. Завтра відбудеться конкурс . 2. Завтра відбудеться конкурс 3. Завтра відбудеться конкурс.

У наведених реченнях логічно наголошуються виділені слова, бо вони виражають найсуттєвіше в повідомленні, а значить, і мають найбільшу смислову вагу. У цьому можна пересвідчитися, поставивши відповідні запитання. Перше речення є відповіддю на запитання «Коли відбудеться конкурс?», друге – «Чи відбудеться завтра конкурс?», третє – «Що відбудеться завтра?»

Зверніть увагу!

Кінець речення – це сильна позиція для будь-якого члена речення, і найпростішим способом виділення якогось слова чи словосполучення є винесення його на останнє місце в реченні.
Порівняйте:

1. У нашій школі проходили змагання з гімнастики.
2. Змагання з гімнастики проходили в нашій школі

Законспектуйте правило у зошити.

Виконайте завдання № 3,4 у підручнику на стр.92.

07.11.2022

Урок №19

Тема:Контрольне есе.

Написати контрольне формальне есе на одну з тем:

1.Безпека-цінність для людини й людства.

2.Чи всі люди мають бути підприємливими?

3.Поразки в бізнесі мають загартовувати й спонукати мислити й навчатися.

ЕСЕ. ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ, ВИДИ, СТРУКТУРА, ПРИКЛАДИ

(за посиланням)

https://www.youtube.com/watch?v=li_hYR725OU

02.11.2022

Урок №18

Тема:Односкладні речення.

Виконайте тестові завдання

1. Вибери односкладне

Умова завдання:

1Б.

Вибери односкладне речення.

 

• Зустріч була холодна і стримана (В. Бережний).
• Небо… Зорі… (В. Бережний)
• Ця весна затривожила мене (М. Хвильовий).
• Сонце било повінню (І. Багряний).

2. Означено-особове речення

Умова завдання:

1Б.

Укажи означено-особове речення.

 

• Немає слів (Олександр Лан).
• Нам сняться сині береги морей далеких і ясних (О. Лятуринська).
• О земле, велетнів роди! (П. Тичина)
• Вчорашньої води не доженеш (Нар. творчість).
• Десь грають... (Н. Кибальчич)

3. Узагальнено-особове речення

Умова завдання:

1Б.

Укажи узагальнено-особове речення.

 

• Став пахне водоростями і резедою (О. Лятуринська).
• Немає слів (Олександр Лан).
• Вчи лінивого не молотом, а голодом (Нар. творчість).
• Тоді в газетах ще нічого не писали про мої аморальні вчинки (О. Довженко).
• На згадку про мене сорочку візьми (Олександр Лан).

4. Знайди неповне речення

Умова завдання:

1Б.

Укажи неповне речення.

 

• Прилетіли гуси, сіли у воротях (М. Вінграновський).
• Щастя — то квітка незнаного краю (Х. Алчевська).
• Наш батько — пастух (М. Вінграновський).
• У долоні у Марії місяць — золотий горіх (Б.-І. Антонич).

5. Зайве речення

Умова завдання:

1Б.

Усі речення є називними, КРІМ

 

Відповідь: 

Варіанти відповідей:

Димучі простори. Гримучі дороги (М. Бажан).

Вона четвертий день у дорозі (С. Жадан).

Вишневий Хутір... (Л. Костенко)

Холодні ріки, незнайомі люди (С. Жадан).

31.10.2022

Урок №17

Тема:Одоскладні речення.

Прості односкладні речення

В односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка); другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий. Залежно від способу вираження та значення головного члена односкладні прості речення поділяються на два типи: 1) з головним членом-присудком; 2) з головним членом-підметом. Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бути непоширеними і поширеними.

Види односкладних речень

1) Означено-особові — речення, головним членом яких є особова форма дієслова, що вказує на виконавця дії, носія ознаки чи стану (Хочу плакати, але замість того завжди сміюся).

2) Неозначено-особові — речення з головним членом-присудком, який відноситься до всіх осіб взагалі або до неозначеної кількості осіб (У школі готуються до свята рідної мови).

3) Узагальнено-особові — речення з головним членом-присудком, який вказує на дію, ознаку чи стан, які можуть стосуватися будь-якої особи в будь-який момент часу. Такі речення переважно вживаються в прислів’ях та приказках (Не брудни криниці, бо схочеш водиці (Нар. тв.)).

4) Безособові — речення з головним членом-присудком, який називає дію або стан, що не мають виконавця або носія, і може бути виражений безособовим дієсловом, дієслівними формами на -но, -то, неозначеною формою дієслова, прислівником, словами нема, не було, не буде, при яких стоїть додаток у родовому відмінку (Так тихо, тихо скрізь (П. Тичина)).

5) Називні — речення з головним членом-підметом, який стверджує наявність, існування предметів чи явищ (Сонячні чудесні міста. Вільні люди (О. Гончар )).

 

Запишіть правила у зошити.

Виконайте завдання № 5,6 на стр.87-89,у підручнику.

26.10.2022

Урок № 16 

Тема: Пасивні кострукції

У сучасних науково-технічних та ділових текстах широко вживають синтаксичні конструкції, не властиві українській мові. Частина з них узвичаїлась під багаторічним впливом російської мови, а інші, які є кальками з англійської, набули поширення останніми роками внаслідок масового перекладення міжнародних та європейських стандартів і впровадження їх як національних.

Мета цієї статті – спираючись на праці українських мовознавців [1–7] і термінологів [8; 9], сформулювати практичні рекомендації щодо застосування синтаксичних конструкцій у фахових текстах.

 

1. Характерні особливості українського синтаксису

 

Кожна мова має власні традиції та норми побудови словосполук і речень. Викладені нижче характерні синтаксично-стилістичні ознаки української фахової мови є наслідком її формування на ґрунті народної мови, якій властивий розмовний, активний характер синтаксичних конструкцій.

 

1.1. Дієслівність української мови. У центрі вислову завжди дія, а не предмет, тому логічний наголос у фразі найчастіше падає на присудок, а не на підмет. Енергетика українського тексту зосереджена в безпосередній дії, вираженій дієсловом. Тому найхарактернішою стилістичною помилкою у фахових текстах є надуживання віддієслівними іменниками на ‑ння. Щоб забезпечити легкість вимови й мелодійність, треба замість конструкцій з віддієслівними іменниками максимально використовувати дієслова, а саме: речення з неозначеною формою дієслова; речення з особовими формами дієслова; дієприслівникові звороти, дієслівні форми на ‑но, ‑то.

 

1.2. Пріоритетність активних конструкцій. З погляду побудови речення розрізняють три різновиди синтаксичних конструкцій (рис. 1):

а) активна конструкція – це конструкція, у якій присудок¹ описує дію, спрямовану на об’єкт, що в реченні є додатком;

б) зворотна конструкція – це конструкція, у якій підмет одночасно є як суб’єктом, так і об’єктом дії. До таких конструкцій відносимо також взаємодію;

в) пасивна конструкція – це конструкції, у якій присудок описує дію, спрямовану на об’єкт, що в реченні є підметом.

На відміну від інших мов, зокрема російської та англійської, українська мова завжди надає переваги активним конструкціям над пасивними, уживаючи лише двокомпонентні конструкції з пасивними дієприкметниками в чітко зазначених випадках (рис. 1).

 

Рис. 1 Основні конструкції у фахових текстах

 

Прямокутниками подано властиві українській мові конструкції; овалами – ті, яких треба уникати; шестикутником – форму, яку вживають, коли треба відтінити не дію, а ознаки, набуті підметом унаслідок дії. Стрілки показують утворення дієслівних форм на ‑но, ‑то.

 

1.3. Безособовість викладу. Особливість фахових текстів полягає в тому, що в них переважають речення без підмета. У таких реченнях мовець, не називаючи суб’єкта, висуває на перший план процес. Наприклад: Дозволено відновити роботу на об’єкті або На об’єкті з 01.06.2008 дозволили відновити роботу. Це безпідметові речення, є тільки присудок дозволено (дозволили) відновити з двома додатками (роботу, на об’єкті). Для таких висловів не важливо, хто конкретно дозволив відновити роботи. Головне, що на об’єкті можна працювати. Якщо ж суттєвим є особа-діяч, то треба вживати речення з підметом. Наприклад: Будівельна інспекція дозволила з 01.06.2008 відновити роботи.

 

1.4. Уживання дієслів на ‑ся лише як зворотних. Зворотне дієслово – це дієслово, яке позначає взаємодію чи дію, що не поширюється на інші об’єкти, а спрямована на самого діяча або ні на кого. За нормами української мови дієслова на ‑ся правильно вживати лише як зворотні. Тому правильно писати: Будь-яка клітина ділиться певну кількість разів, після чого вмирає; Ядро атома розпадається на дві частини; Розчин розшаровується; Вітер швидко змінюється; Двері відчиняються автоматично. Усі подані речення – це зворотні конструкції, що описують самочинні процеси, у яких суб’єкт (підмет) одночасно є об’єктом. Викладений підхід цілком відповідає рекомендаціям О. Курило [1, с. 87]. Отже, залежно від характеру дії треба вживати або активні, або зворотні конструкції [10, п. Д. 12]:

 

Активні двоскладні конструкції	Зворотні конструкції
Його змінює хтось	Він змінюється десь (сам за певних умов)

 

1.5. Недопустимість конструкцій, у яких діяча подано додатком в орудному відмінку. Українській мові не притаманні конструкції, у яких додаток позначає виконавця дії – особу, відповідаючи на питання ким?, але додаток може позначати знаряддя дії, відповідаючи на питання чим?

 

2. Рекомендовані активні конструкції

 

Залежно від наявності/відсутності в реченні підмета активні конструкції поділяють на двоскладні та односкладні (рис. 1).

Двоскладне речення – це речення, у якому підмет – логічний суб’єкт (діяч), що стоїть у називному відмінку. Зазвичай уживають простий дієслівний присудок, виражений дієсловом активного стану у формі третьої особи однини або множини теперішнього, минулого чи майбутнього часу. Наприклад: Кафедра виконує дослідження... Дослідники розглядають процес... Аспірант урахував зауваги… Спеціалізована рада розглянула дисертацію… Аспірант урахує зауваги… Спеціалізована рада розгляне дисертацію…

Односкладне безпідметове речення – це речення, для якого характерно перенесення уваги з суб’єкта, якого з певних причин не називають, на процес.

У фахових текстах уживають такі різновиди односкладних безпідметових речень (рис. 1):

–   означено-особове речення, присудок якого виражений дієсловом у формі першої або другої особи однини чи множини. Підмет такому реченню не потрібний, оскільки закінчення дієслова дозволяє безпомилково встановити суб’єкт. Цей тип речень широко вживають у науково-навчальних та науково-публіцистичних текстах [5, с. 170]. Наприклад: Проведемо дослід. Подайте приклади, що ілюструють відносність руху. У науковому стилі форма першої особи множини позначає автора (викладача) [7, с. 381, 503], а форма другої особи позначає читача, виконавця інструкцій;

–   неозначено-особове речення, присудок якого, виражений формою дієслова множини минулого, третьої особи множини теперішнього та майбутнього часу, указує на дію неозначених осіб чи особи. Наприклад: Визначають залежності, Визначатимуть залежності. У фахових текстах такі речення вживають, по-перше, коли з різних причин не хочуть називати особу чи в цьому немає потреби (наприклад, її зазначено в попередніх реченнях), а по-друге, коли сама особа невідома, але відома її дія [7, с. 505];

–   узагальнено-особове речення, у якому дію, стан чи ознаку, окреслену присудком переважно у третій особи множини, сприймають як властиву завжди чи зазвичай [5, с. 170; 7, с. 505]. Наприклад: Обмеження на параметри не вводять; Моделі використовують для… У фахових текстах такими реченнями висловлюють узагальнені судження – правила, висновки, а неназваною особою може бути будь-хто з широкого кола людей.

Саме цим узагальнено-особові речення відрізняються від неозначено-особових, у яких залежно від контексту неназваним у такому реченні діячем може бути або хтось із певного чітко окресленого кола осіб, або конкретна особа (конкретні особи), зазначена (зазначені) раніше [7, с. 505]. Порівняймо узагальнено-особове речення (Зазначені ліки приймають тільки після їжі) та неозначено-особове (Сьогодні в санаторії ліки приймають по обіді). Перше речення містить правило, якого мусить дотримуватися будь-який хворий. У другому ж – ідеться про подію, у якій діячами є не названі конкретні особи – хворі певного санаторію.

У фахових текстах ті самі правила можна викласти як узагальнено-особовими, так і означено-особовими реченнями. Наприклад:

 

Узагальнено-особові речення	Означено-особові речення
Наприкінці речення ставлять крапку	Наприкінці речення ставимо крапку
Велику літеру пишуть у таких випадках	Велику літеру пишемо в таких випадках

 

Проте між цими конструкціями є певна поняттєва відмінність. Дієслова у формі третьої особи множини (ставлять, пишуть) надають реченню загальнішого відтінку, тоді як форму першої особи множини краще вживати в навчальній літературі, підкреслюючи спільність дій викладача (інструктора) й слухача (виконавця);

– безособове речення, присудок якого виражений прислівником або прислівником, поєднаним з неозначеною формою дієслова [7, с. 507]. Наприклад: У таких дотаціях немає сенсу. З цим висновком важко погодитися. Прилади треба заземлити. Прилади можна використовувати. У фахових текстах за допомогою безособових речень викладають обов’язкові вимоги, уживаючи прислівники потрібно, треба, не можна, можна тільки тощо, а також інші положення, використовуючи прислівник можна;

– інфінітивне речення, присудок якого виражено неозначеною формою дієслова без будь-яких допоміжних слів. У таких реченнях ідеться лише про дію безвідносно до часу й особи. Наприклад: Аварії легше запобігти, ніж усувати наслідки. У документах такі речення застосовують для відтворення рішучості, категоричності, наказовості. Наприклад: Закон України «…» ввести в дію з дня його опублікування. Цими реченнями також позначають деякі команди (наприклад: Стояти струнко; Так тримати).

 

3. Дієслівні форми на ‑но, ‑то

 

Особливе місце у фахових текстах посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на ‑но, ‑то, і об’єктом – прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; прочитано (що?) курс лекцій. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. На рис. 1 їх виділено окремо, хоча в мовознавстві [5, с. 172; 7, с. 506] ці конструкції зазвичай розглядають як різновид безособового речення.

Конструкції з дієслівною формою на ‑но, ‑то є завершальною ланкою ланцюжка пасивних конструкцій у процесі нейтралізації суб’єкта – виконавця дії: Верховна Рада прийняла закон → Закон прийнятий Верховною Радою → Закон прийнятий → Закон прийнято [11, с. 244]. Через походження, а також те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладання іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте, виходячи з поданих вище дефініцій активна конструкція і пасивна конструкція, речення з формою на ‑но, ‑то треба віднести до активних, оскільки вони описують подію з об’єктом, що в реченні є додатком.

Форми на ‑но, ‑то надають реченню певного відтінку результативності й минулості: вони виражають недавно завершену дію. У зв’язку з цим їх зазвичай уживають без допоміжного дієслова було. Конструкції зі словом було використовують зрідка, щоб підкреслити те, що одна минула дія відбулася перед іншою дією в минулому часі, наприклад: деталь було нагріто в печі, а потім занурено у воду. У вислові це буде зроблено підкреслено, що дія обов’язково відбудеться та завершиться в майбутньому.

Конструкції з дієслівною формою на ‑но, ‑то семантично відрізняються від означено-особових речень. Наприклад, вислів якість гарантовано інформує, що вже хтось ужив заходів, щоб забезпечити якість. А у вислові якість гарантуємо підкреслено, що саме ми продовжуємо вживати потрібних заходів, але вони ще не пройшли випробування часом.

Підкреслимо поняттєву відмінність між безпідметовими конструкціями з формами на ‑но, ‑то (книжку написано українською мовою, матеріали зібрано докупи) і підметовими конструкціями з пасивними дієприкметниками (книжка написана українською мовою, матеріали зібрані докупи). Обидві конструкції не суперечать нормам української мови, однак безпідметові доречні, коли є потреба наголосити на присудкові, тобто на дії. Підметові ж речення треба вживати, якщо потрібно відтінити не дію, а ознаки, набуті підметом унаслідок дії [7, с. 401]. Наприклад, у реченні Ухвалу прийнято одноголосно  наголошено на події (прийнятті), а не на ознаках ухвали. Натомість у реченні Колеса були пошкоджені після далекої дороги не можна заміняти дієприкметник безособовою формою, бо тут указано саме властивість (пошкодженість) коліс.

Узагалі, коли з логічних причин не може бути діяча, то й не можна вживати безособову дієслівну форму на ‑но, ‑то. Наприклад:

 

Неправильно	Правильно
Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ	Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ

 

Поширеною стилістичною помилкою фахових текстів є введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною радою. Орудний відмінок діяча тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. По-перше, ці конструкції передають поняття «хтось зробив». По-друге, дієслівні форми на –но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-виконавця. Тому речення з ними граматично безпідметові, бо в них узагалі не може бути діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна рада прийняла Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на –но, -то. Наприклад: Закон прийнято.

Усе викладене вище стосується особи-діяча, коли додаток відповідає на питання ким? В орудному відмінку може стояти іменник (займенник), що означає знаряддя (тобто відповідає на питання чим?) [1, с. 55–56]. Порівняймо два речення:

 

Неправильно	Правильно
Наказ підписано сьогодні (ким?) директором	Наказ підписано (чим?) ручкою

 

Відмінність між цими реченнями полягає в тому, що ручка – це знаряддя, а директор – діяч. У цьому можна додатково пересвідчитися, перебудувавши обидва речення в активні. Речення Директор підписав сьогодні наказ – природне і заміняє помилкову конструкцію. А речення Ручка підписала наказ – неприродне, бо ручка не може сама підписувати, вона – знаряддя писання. Хоча в реченні Ця ручка дозволяє проводити лінії різної товщини слово ручка – підмет. Така ситуація зі словами, що позначають знаряддя у фахових текстах, є типовою: в одних реченнях вони є додатком в орудному відмінку, в інших – підметом у називному [1, с. 55]. Порівняймо: Дерево розрізано (чим?) новою пилкою. та Нова пилка (що?) розрізає дерево вдвічі швидше, ніж стара. У першому реченні пилка – додаток, у другому – підмет.

Помилкові конструкції типу Указ підписано Президентом можна виправити, замінивши додаток на неузгоджене означення: Указ Президента підписано.

Отже, безособову дієслівну форму на ‑но, ‑то можна вживати лише в реченнях, де не вказано особу-діяча. Тому правильно писати: його змінено (здеформовано, нагріто) десь (за певних умов, чимось), але його змінив (здеформував, нагрів) хтось.

 

4. Невластиві українській мові пасивні конструкції

 

На відміну від розглянутих вище активних конструкцій, пасивні завжди мають підмет. Залежно від наявності/відсутності в реченні виконавця дії у формі додатка в орудному відмінку розрізняють трикомпонентні та двокомпонентні пасивні конструкції, а залежно від форми присудка – пасивні конструкції з дієсловами пасивного стану на ‑ся та з пасивним дієприкметником доконаного виду.

Характерною ознакою трикомпонентних пасивних конструкції з дієсловами пасивного стану на ‑ся є те, що логічний суб’єкт, який за змістом означає діяча і має бути підметом, чомусь став додатком в орудному відмінку, а натомість логічний об’єкт, на якого фактично спрямована дія і який має бути додатком, став підметом. Наприклад: Диплом захищається студентом; Нами надсилається Вам … А щоб показати протилежний природному напрямок дії, у наведених вище прикладах ужито пасивну форму дієслова-присудка на ‑ся. Обидві наведені конструкції неприродні. Дієслово захищатися можна вживати лише як зворотне: захищати себе. Тому перше речення треба зробити активним: Студент захищає диплом. А замість другої пасивної конструкції доцільно вжити означено-особове речення: Надсилаємо Вам...

Двокомпонентні пасивні конструкції з дієсловами недоконаного виду пасивного стану на ‑ся відрізняються від попередньо розглянутих відсутністю логічного суб’єкта (він узагалі не цікавить мовця, або його вже названо в попередніх реченнях). Наприклад: Відповідальність покладається на головного інженера… Виконується велика робота… Ці речення лише наголошують на події (що відбулася чи відбудеться) або на процесі (що тривав, триває, триватиме). Такі пасивні конструкції також штучні та неприродні. Якщо йдеться про подію, то замість двокомпонентної пасивної конструкції треба вживати форми на ‑но, ‑то, які саме передають результативність виконаної дії: Відповідальність покладено на головного інженера. Якщо йдеться про процес, то треба вживати неозначено-особове речення: Виконують велику роботу …

Не можна вживати двокомпонентні й трикомпонентні пасивні конструкції з дієсловами на ‑ся в підрядних частинах, де підметом є займенники що, який. Замість помилкової конструкції Треба враховувати час, що витрачається на ремонт слід вжити зворот з пасивним дієприкметником, який виконує роль означення Треба враховувати час, витрачений на ремонт. Якщо з якихось причин пасивний дієприкметник не можна утворити, підрядну частину роблять активною:

 

Пасивна конструкція	Активна конструкція
Цей порядок поширюється на всі товари, що ввозяться в Україну	Цей порядок поширюється на всі товари, що їх ввозять в Україну

 

 Трикомпонентні та двокомпонентні конструкції з пасивним дієприкметником типу Зауваги враховані аспірантом і Зауваги враховані є типовим виявом іменного характеру викладу, невластивого українській мові. Крім того, через відсутність дієслів-зв’язок часто-густо буває важко зрозуміти, яку функцію виконує пасивний дієприкметник: присудка чи означення. Порівняймо такі вислови: Визначені залежності між величинами та Визначені залежності подали графічно. У першому реченні пасивний дієприкметник визначені – це присудок, а в другому – означення. Тому зазначені пасивні конструкції треба, де це можливо, заміняти на активні, зокрема трикомпонентні конструкції – на двоскладні речення з дієслівним присудком (простим чи складеним), а двокомпонентні – на неозначено-особові речення та речення з дієслівними формами на ‑но, ‑то. [3, с. 14].

Формулюючи вимоги в нормативних документах, розробники часто калькують пасивні конструкції, широко поширені в англомовних міжнародних та європейських стандартах:

 

Пасивна конструкція	Активна конструкція
індикатор повинен бути розташований	індикатор треба розташувати
твір не може бути відтворений, тиражований і розповсюджений без дозволу	твір не можна відтворювати, тиражувати і розповсюджувати без дозволу

 

Отже, у фахових текстах треба усувати невластиві українській мові пасивні конструкції, заміняючи їх, де це можливо, активними.

 

5. Орудний відмінок діяча в дієприкметникових зворотах

 

Розгляньмо, наприклад, такі речення: Зразки випробували за методикою, попередньо розробленою науковцями. Завод не виплачував зароблені працівниками гроші. Зроблені дослідниками спостереження мали велике наукове значення. Усі ці конструкції містять діяча в орудному відмінку й тому не відповідають нормам української мови. Уникнути цього можна, замінивши їх підрядними частинами: Зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили науковці. Завод не виплачував гроші, що їх заробили працівники. Спостереження, що їх зробили дослідники, мали велике наукове значення.

Якщо конструкція з підрядними частинами, що замінила орудний відмінок діяча, обтяжує вислів, речення зазвичай можна перебудувати так, щоб у ньому не було ні орудного відмінка діяча, ні підрядної частини. Наприклад: Завод не виплачував працівникам зароблені гроші. Спостереження дослідників мали велике наукове значення.

Отже, українській мові невластиві конструкції з діячем в орудному відмінку – їх треба уникати. Але додаток може бути в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим?, а не ким?

 

Висновки

 

1. Розробляючи фахові тексти (зокрема нормативні документи) або перекладаючи іншомовні, треба не калькувати чужі синтаксичні конструкції, а вживати лише властиві українській мові, позначені на рис. 1 прямокутниками.

2. Пасивні конструкції штучні та неприродні, вони спотворюють логіку висловів і руйнують традиції української мови, тому їх треба уникати.

3. Трикомпонентну конструкцію з дієсловами пасивного стану на ‑ся треба заміняти двоскладною активною конструкцією або означено-особовим реченням.

4. Замість двокомпонентних конструкцій з дієсловами недоконаного виду пасивного стану на ‑ся треба вживати форми на ‑но, ‑то (якщо йдеться про подію) або неозначено-особове речення (якщо йдеться про процес).

5. Додаток може бути в орудному відмінку тільки тоді, коли він позначає знаряддя дії та відповідає на питання чим?, а не ким?

 Виконати вправу № 3,4 на стр.82 у підручнику

19.10 2022

Урок№14

Тема:Варіанти граматичного зв'язку підмета й присудка.

1. Особливості узгодження підмета з присудком

Теорія:

Зв'язок підмета й присудка має свої особливості. Форми роду й числа  присудка залежать від форм підмета.

Приклад:

Ноги плутались у мокрій траві (підмет і присудок мають форму множини).  На їх очах маленький струмок безупинно збільшувався від дощової води (підмет і присудок мають форму чоловічого роду однини) (М. Трублаїні).

Підмет виражено сполученням числівника з іменником

Якщо підмет виражений сполученням кількісного чи збірного  числівника з іменником, то присудок

  

Якщо складений підмет означає часовий відрізок (вік людини, кількість років, годин), то присудок ставиться в однині.

Приклад:

Сім літ  промайнуло, як день. До Нового року залишилося  десять хвилин.

Якщо до складеного підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи тощо) або іменник із значенням кількості (десяток, сотня, третина, половина, частина, більшість тощо), то присудок переважно має форму однини й узгоджується з підметом за родами (у минулому часі).

Приклад:

Після теплого літнього дощу з'явилося багато грибів. Більшість акціонерів  погодилася з думкою голови наглядової ради.

Якщо при складеному підметі стоїть означення у формі множини, то присудок теж має форму множини.

Приклад:

Оті  три сосни  нагадували про батька.

Підмет виражено іменниками

Якщо підмет виражений словосполученням — іменник у Н.в. + із + іменник в Ор.в. («хтось із кимось»), то присудок має форму множини.

Приклад:

Гуска з кабаном їдять щось з одного корита в повній згоді (О. Довженко).

Зверни увагу!

Якщо конструкція «хтось із кимось» поєднана з присудком в однині, то в такому реченні підмет простий. 
 

Гора  з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться (Нар. творчість).

Якщо однорідні підмети вжито без сполучників або з єднальними сполучниками, то форма присудка залежить від його позиції стосовно підметів.

При однорідних підметах, з'єднаних розділовими чи протиставними сполучниками, присудок завжди має форму однини.

Приклад:

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки (О. Донченко).

Якщо підмет ужито з прикладкою, то рід присудка треба узгоджувати з родом підмета, а не прикладки.

Приклад:

Музей-садиба був реконструйований за кошти меценатів.

Узгодження складеного іменного присудка

 

Якщо іменна частина вказує на постійну ознаку, то вона набуває форми називного відмінка, якщо на тимчасову — орудного.

1. Знайди помилку

Умова завдання:

1Б.

Зв'язок між підметом і присудком порушено в рядку

 

• Коли б хоч десята частина з його бажань здійснились!
• Пара гарячих сліз збігла йому по темному лиці, по сивих вусах аж на груди (М. Левицький).
• Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (І. Франко).
• Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Леся Українка).

2. Вибери речення

Умова завдання:

1Б.

Зв’язок між підметом і присудком порушено в реченні

 

• Хлопець був дужий, високий і широкоплечий (Н. Бічуя).
• Гарне було воно, те обличчя (М. Левицький).
• Сусідні хати віддалеки були похожі на пустки (Т. Осьмачка).
• Ваза була скляною.

17.10.2022

Урок №13

Тема:Уживання прийменників.

1. Правопис прийменників

Теорія:

Прийменники з іншими частинами мови пишуться окремо.

Уві сні, піді мною, на жаль.

Зверни увагу!

Між прийменником та іншою частиною мови можна вставити означення (на превеликий жаль, при крутому березі, ліг на правий бік).

Написання прийменників

Похідні прийменники пишемо разом, окремо, з дефісом.

Пишемо з дефісом

• складні прийменники, утворені від непохідних за допомогою прийменника з(із): з-поза, з-проміж, з-серед, з-між, з-понад.

Пишемо окремо

• складені прийменники, утворені від іменників та прислівників з непохідними прийменниками: в кінці, в напрямі до, в результаті, в середині, в силу, з метою, за винятком, за допомогою, на відміну від, на випадок, на чолі, залежно від, за рахунок, згідно з, на шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з, під кінець, під час, по відношенню до, у відношенні до, у зв’язку з, у відповідь на, у(в) разі.

Зверни увагу!

Слід відрізняти прийменники від прислівників, які пишуться разом:

прислівники	прийменники
углиб	у глиб століть
спочатку	з початку тижня
відійшов убік	у бік від річки

Пишемо разом:

• складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників зі словом будь-якої частини мови: вна́слідок (уна́слідок), вподо́вж (уподо́вж), впродóвж (упродóвж), за́мість, навздогíн, навко́ло, навперéйми, назýстріч, напередо́дні, наприкінці́, повздóвж;

• складні прийменники, утворені з двох і більше простих прийменників: за́для, зара́ди, окрі́м, по́за, помі́ж, по́над, попере́д, по́при, посе́ре́д, про́між.

Особливості вживання прийменників

Варто пам’ятати про таку фонетичну особливість української мови, як чергування прийменників У/В, прийменника З чи його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО), пов’язані з милозвучністю (тяжіння до послідовного чергування в мовному потоці звуків за моделлю  «приголосний — голосний — приголосний — голосний...»).

 

Прийменник У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

• між приголосними: десь у хлібах кричав перепел;
• на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
• незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні;
• після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).

В уживається:

• між голосними: прийшла в оточенні; бачила в озері;
• перед голосним на початку речення: В іншій ситуації. В озері купатися краще.
• після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хв та ін.): зайшли в ліс; але: побачила у вікно.

Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО)

З уживаємо:

• на початку речення перед буквою, що позначає голосний: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов);
• усередині речення перед такою самою буквою незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Диктант з української мови; Контрольна робота з української мови; На додаткових заняттях учитель працює по-різному: з усіма учнями або з одним-двома;
• на початку речення перед буквою, що позначає приголосний (крім свистячих з, с, ц та шиплячих ч, ш, шч): З лісу потягло прохолодою; З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); рідше — перед початковим буквосполученням чи буквосполученням наступного слова, якщо попереднє слово закінчує буква, що передає голосний: З другого боку простяглися поля; Вона відвідала з друзями Київ; Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко);
• між двома буквами, перша з яких позначає голосний, а друга — приголосний: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).

Варіанти ІЗ, ЗІ (ЗО) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.

• ІЗ уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): Перстень виготовлено із золота; Із шовку виготовили вітрила; Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М. Коцюбинський);
• ЗІ вживаємо, якщо буквосполучення наступного слова має початкові з, с, ш, шч та ін., незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Ви зустріли ворога… зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Балада зі знаком запитання (І. Драч);

Зверни увагу!

У позиції перед деякими буквосполученнями варіанти ІЗ та ЗІ можуть бути взаємозамінними. Устав разом із сходом сонця і Устав разом зі сходом сонця.

• ЗО як фонетичний варіант прийменника зі завжди вживаємо із числівниками два, три: Позичив зо дві сотні; Проспав зо три години та із займенником мною: Він був зі (зо) мною.

Типові помилки у вживанні прийменників

Часто в мовленні трапляються неправильні конструкції з прийменниками.

Наведені у таблиці фрази ілюструють найтиповіші відхилення у вживанні прийменників.

 

Правильно	Неправильно
завдання з біології	завдання по біології
через технічні причини	по технічним причинам
змагання зі стрільби	змагання по стрільбі
на тему	по темі

Зверни увагу!

У більшості випадків вибір прийменника визначається тради­цією, наприклад: відпочивати в са­наторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо.

1. Тест на правопис через дефіс

Умова завдання:

1Б.

Укажи прийменник, який пишеться з дефісом.

 

• (по)серед
• (у)зв’язку
• (на)зустріч
• (з)посеред

2. У чи В

Умова завдання:

2Б.

Вибери потрібний прийменник.

 

1. Була 

 садку.

 

2. Побачити 

 Вінниці.

Варіанти відповідей:

в

у

3. Вживання прийменника по

Умова завдання:

1Б.

Із двох запропонованих словосполучень вибери те, у якому немає відхилення у вживанні прийменника ПО та скопіюй його у поле для вводу.

 

По технічним причинам — Через технічні причини

 

4. Відповідно до написання

Умова завдання:

3Б.

У поле для вводу запиши відповідно  до написання прийменники з іншими частинами мови.

 

1. Я не літав (внадзоряні)  країни, а все державсь бездольної землі.

 

2. Що в світі миліше (надзоряні)  ночі, що в світі ясніше (надмилого)  

5. З/ІЗ/ЗІ

Умова завдання:

1Б.

Обери прийменник, який слід вставити на місці крапок.

 

Дивитися ... берега.

 

• з
• із
• зі(зо)

12.10.2022

Урок № 12

Тема:Складні випадки синтаксичного керування.

Теорія:

Національні особливості мови найвиразніше проявляються в побудові словосполучень, особливо із синтаксичним зв'язком керування.

Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: дотримати (чого?) слова, зрадити (кого?) товариша.

Керування може бути прийменниковим (зробити відповідно до інструкції, сміятися з когось) і безприйменниковим (оволодіти знаннями).

Порушення норм керування — ознака низької мовної культури.

Зверни увагу!

ПРАВИЛЬНО
 

пробачте (кому?) йому

опанувати (що?) мову

ігнорувати (що?) попередження

завдати (чого?) збитків

набувати (чого?) імунітету

зазнати (чого?)  невдачі

сміятися (з кого?) з себе

радіти (з чого?)  з успіхів

легковажити (що?)  закони

запобігати (чому?) катастрофам

потребувати (чого?) допомоги

розмовляти українською

Іноді можливе варіативне керування: радіти з перемоги й радіти перемозі; багатий на копалини та багатий копалинами; чекати на тебе й чекати тебе.

Після прикметників типу швидкий, скупий, гострий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на: гострий на язик, скупий на емоції, хворий на бронхіт.

Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного (не викликати довіри, не мати права).

Після прикметників у вищому ступені, якщо далі йде порівняння, вживаються прийменники від, за або сполучник ніж: тяжчий від заліза, дорожчий за честь.

Записати що таке керування

Опрацювати правило на стр.67-68 у підручнику

Виконати вправи № 2-3 на стр.68

10.10.2022

Урок № 11

Тема:Складні випадки синтаксичного узгодження.

Теорія:

Синтаксичні норми визначають правила побудови словосполучень і речень.

Синтаксична помилка — це порушення синтаксичної норми.

До синтаксичних помилок належать: неправильний порядок слів у реченні; неправильне поєднання однорідних членів; порушення норм керування й узгодження; порушення зв’язку між підметом і присудком; неправильне вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів тощо.

Приклад:

У реченні У ставок випустили мальків риби, форелі, окуня, коропа  помилкою є вживання іменника риба як одного з однорідних членів. Цей іменник випадає з ряду однорідних членів, оскільки є родовою (ширшою) назвою, а форель, окунь, короп  — видовими (вужчими). 
 

У реченні Більшість присутніх проголосували проти будівництва атомної станції  неправильно узгоджено присудок проголосували (множина) з підметом, до складу якого входить іменник більшість (однина). 
 

У словосполученні зробив помилку завдяки неуважності не виправданим є вживання прийменника завдяки. Для позначення причини, що заважає здійсненню чогось, в українській мові використовують прийменник через: зробив помилку через неуважність, не прийшов через хворобу.

Однією з поширених синтаксичних помилок є неправильне узгодження загальних і власних назв у словосполученнях.

Складні випадки синтаксичного узгодження

Узгодження — тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі й відмінку.

Приклад:

У словосполученні бурхливої річки залежне слово бурхливої узгоджується з головним словом річки й має форму родового відмінка однини жіночого роду.

Узгодження з власними назвами

 

Зверни увагу!

У спеціальній географічній, військовій літературі, історичних документах власні назви населених пунктів і річок зберігають називний відмінок для того, щоб уникнути неточностей: біля міста Харків, до села Брід, глибина річки Уж.

Абревіатури узгоджуємо з дієсловами й прикметниками, зважаючи на рід основного слова: новостворена ОТГ (об'єднана територіальна громада), СБУ (Служба безпеки України) провела обшуки.

Синтаксичні норми

Синтаксичні норми — це загальноприйняті правила поєднання слів у

словосполучення й речення.

До синтаксичних норм належать:

• порядок слів у реченні;

• правильне використання однорідних членів;

• точність у поєднанні слів у словосполучення за допомогою узгодження

й керування;

• особливості зв’язку між підметом і присудком;

• уживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та ін.

Порушення синтаксичної норми називають синтаксичною помилкою.

У реченні

 Сестра любить квіти, троянди, хризантеми й айстри

синтаксичною помилкою є вживання іменника квіти як одного з однорідних

членів.

 Іменник квіти випадає з ряду однорідних членів, оскільки є родовою

назвою, а троянди, хризантеми й айстри — видовими.

У реченні

 Сходи за хлібом 

не виправданим є вживання прийменника за,

що і є синтаксичною помилкою.

 Для позначення мети дії в українській мові

використовують прийменник по: піти по воду, поїхати по хліб.

Однією з поширених синтаксичних помилок є неправильне узгодження

загальних і власних назв у словосполученнях.

Складні випадки синтаксичного узгодження

Узгодження — тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли форма

залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді,

числі й відмінку.

Наприклад, у словосполученні

 чорним шоколадом

 залежне слово

чорним вжито в орудному відмінку однини чоловічого роду, оскільки такі

граматичні ознаки має головне слово шоколадом.

 Коли поєднують у

словосполучення власні й загальні назви, то їх узгоджують (хоча й не завжди) у

відмінку: місто (с. р.) Київ (ч. р.), у місті Києві, містом Києвом.

Треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих

випадках.

фах, посада, звання і под. +

відмінюване прізвище

з композитором М. Леонтовичем, у

співачки Катерини Бужинської, з

міністром Петренком

місто, село, річка + власна географічна

назва

у місті Львові, селом Петриківкою, за

річкою Дніпром

вулиця + власна назва жіночого роду будинок на вулиці Каштановій, АЛЕ:

на вулиці Хрещатик (бо власна назва

чоловічого роду)

Отже, в обох реченнях вправи 1 неправильно узгоджені власні назви із

загальними: не на вулиці Лютеранська, а на вулиці Лютеранській; не міста

Київ, а міста Києва.

Основні правила записати в зошити.

Виконати вправи № 3,4 на стр.35

Підручник Олександр Авраменко "Українська мова" 11 кл.

05.10.2022

Урок № 10

Тема: Поняття синтаксичної норми. Синтаксична помилка

  Увага! Розпочинаємо повторення перед ЗНО! Синтаксис - це тема, з якої найбільша кількість питань у тестових зошитах! Уважно перечитайте теоретичний матеріал. За необхідності роздрукуйте та вклейте у зошит,або коротко запишіть.

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення

Способи вираження підмета

Підмет — головний член речення, що називає предмет або поняття й відповідає на питання хто? що? 

За будовою підмети поділяються на

 прості (виражені одним словом) Вітри з розгону поламали скрипку (Л. Костенко).

І складені(виражені кількома словами): Багато літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Шевченко).

Способи вираження підмета	Приклади
іменник	Шипшина важко віддає плоди (Л. Костенко).
займенник	Той безперервно стягає поля, сей іноземних заводить телят (Г. Сковорода).
інша частина мови в значенні іменника	Старий [прикметник] підбадьорював своїх дітей енергійними вигуками (0. Гончар).  З хвилини на хвилину можуть бити поранені [дієприкметник] (Ю. Збанацький). У великій світлиці за столом сиділо троє [числівник] (Ю. Мушкетик).  Це «добре» [прислівник]прозвучало тепер м'яко (Ірина Вільде).
інфінітив	Жити — це не значить тільки брати, а й давати (Д. Ткач).
словосполучення, що узгоджується з присудком у множині	Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги (М. Рильський). Порівняйте: Батько з дочкою вийшли на балкон. Батько з дочкою вийшов на балкон.
словосполучення з двох займенників	Нехай кожен із нас пізнає себе (Ю. Мушкетик). Усі ми прагнемо мири (3 газети).
словосполучення з кількісним значенням	Мільярди вір зариті у чорнозем, мільярди щасть розвіяні у прах (В. Симоненко).
фразеологізм	Бити байдики — улюблена справа ледарів.
складна власна назва	«Так ніхто не кохав» — яскравий зразок інтимної лірики. Андрій Семенович запізнюється.

 Зверніть увагу! Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, спробуйте замінити його займенниками він, вона, воно, вони в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні - то додаток або звертання.

Наприклад, у реченні Траву скошено не можна замінити слово траву займенником вона. А в реченні Трава зазеленіла така заміна можлива.

 Іноді підмет буває виражений неозначеною формою дієслова (інфінітивом), до якої не можна поставити питання хто? що? У таких реченнях підмет визначаємо за змістом. Жити - це значить дихати, це значить діяти (Ж.-Ж. Руссо).

 

Присудок — головний член речення, що називає дію, стан або змінну ознаку діяча й відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є? За будовою розрізняють простий і складений присудок.

Простий дієслівний присудок може виражатися дієсловом або фразеологізмом: Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня (Л. Костенко). Важко з  напруженням дихає кінь, він вибивається з останніх сил (О. Донченко).

Зауважте! Простим дієслівним присудком вважаються аналітичні форми дієслів майбутнього часу: Будуть вишні, акації й клени так привітно, тепло шуміть (В. Сосюра).

Тип присудка	Спосіб вираження	Приклади
Складений дієслівний	допоміжне дієслово + інфінітив: допоміжним дієсловом найчастіше бувають такі слова:починати, продовжувати, закінчувати (фазове дієслово); могти, хотіти, мусити, мати, пробувати, наміритися, уміти(вираження волевиявлення); певен, згоден, ладен, рад (короткі форми прикметників)	Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?! (Л. Костенко).  Я менш за все схильний  проповідувати благодушність (М. Рильський). Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський). Я для вас рад жити (І. Франко). Сократ почав промовляти.( Ю. Мушкетик).
Cкладений іменний	- дієслово-зв'язка + іменна частина: - дієслова-зв'язки: бути, являти, становити, ставати, робитися, називатися, вважатися і под. - іменною частиною може бути іменна частина мови, тобто іменник, прикметник, займенник або числівник у формі називного чи орудного відмінка, а ще — дієприкметник.	Брат став дизайнером.   У нас був дід дуже схожий на Бога (О. Довженко).      Картинками старих дитячих книг здається далеч(М. Рильський).

Зауважте! Дієслово-зв'язку у формі теперішнього часу (є) часто пропускають (на її місці, як правило, ставиться тире): Здоров'я - всьому голова (Нар. тв.).

Зауважте! Не вважаються складеним дієслівним присудком два граматично пов'язаних дієслова, якщо кожне з них означає окрему дію і виконуються ці дії в різний час: Батько пішов косити. Батько спочатку пішов, а лише потім почав виконувати наступну дію — косити. Отже, слово пішов у цьому реченні — простий дієслівний присудок, а косити — обставина мети (з якою метою пішов?).

Незграбний синтаксис – поширені помилки в побудові фраз

Синтаксис – це серце граматики української мови, тому для кожної людини, що працює з текстом, дуже важливо дотримуватись правил комбінації слів у межах словосполучення і речення. Така комбінація здійснюється за певними законами (нормами), які не можна порушувати.

Синтаксична норма — це правильна будова синтаксичних конструкцій — словосполучень і речень. Завдяки дотриманню синтаксичних норм можна досягти чіткості, логічності викладу думок та зв’язності тексту. Синтаксична помилка — це порушення синтаксичної норми.

Типові помилки в побудові речень

1. Порушення в побудові речень із дієприслівниковим зворотом. Приклад: ідучи до кінотеатру, почалась злива.
2. Неправильний порядок слів у реченні, наприклад: і нову вивчили Тетяна пісню Марина сьогодні.
3. Недотримання смислового зв’язку між займенниками та тими словами, які вони замінюють, наприклад: Сашко сів на стілець і впав: у нього (Сашка чи стільця?) зламалась ніжка.
4. Займенникове подвоєння підмета, наприклад: Інна, як тільки прийшла до мами, вона одразу кинулася їй допомагати.
5. Вживання дієслів у неправильних часових і видових формах, наприклад: Маринка заходить до квартири та привіталася.
6. Невміння поділити складне речення на прості, наприклад: Коли Наталка мила посуд. Ненароком розбила тарілку.
7. Хибне узгодження підмета й присудка, наприклад: Тарас із другом говорив про економічну ситуацію в Україні. Присудок, зазвичай, узгоджується з підметом у роді, числі, особі, але у деяких випадках можливі варіанти: лікар сказав і лікар сказала, сирота спав (про чоловіка) і сирота танцювала (про жінку). Використання середнього роду — неправильне, якщо іменник — власна назва: Таїті красиве; Зімбабве велике. У такому випадку рід присудка визначається родом загальної назви: Перед дослідниками з'явився красивий Таїті (острів); Зімбабве (країна) — велична й неповторна.
8. Неправильна побудова речень з однорідними членами, наприклад: На городі росли огірки, помідори, кабачки, баклажани, овочі.
9. Неправильна побудова конструкцій з парними сполучниками, наприклад: Наша бібліотека надає не лише різноманітну літературу і проводить зустрічі з письменниками.

Домашнє завдання

Відредагуйте речення

1. Згадуючи школу, перед нашими очима постає наш дружній клас, бібліотека та оформлений по останньому слову техніки спортзал. 2. Учасники олімпіади встигли на регістрацію, яку розпочали в 9 годин ранку. 3. Не дивлячись на спеку на протязі дня вони зберігали трудоспособність. 4. Наслідки змагання їм обявили через три неділі. 5. Без хороших знаннів дуже важко знайти своє місто в житті.

Підручник стр.63,завдання № 2

О Авраменко "Українська мова" 11 кл.

03.10.2022

Урок № 9

Тема: Контрольна робота

Морфологічна норма

Запитання 1

Позначте рядок, у якому всі слова – відносні прикметники

варіанти відповідей

 

Будній, заможний, червоний, доччин

 

 

Осінній, нянин, солодкий, теплий

 

 

Дружній, учнівський, батьків, синій

 

 

Народний, дерев'яний, річний, залізний

Запитання 2

 Позначте рядок, у якому всі слова – якісні прикметники.

варіанти відповідей

 

Довгий, холодний, учнівський, білий

 

 

Широкий, солоний, ніжний, розумний

 

 

Зимовий, морквяний, батьківський, різкий

 

 

Охайний, сусідський, гіркий, дотепний

Запитання 3

Позначте рядок, у якому допущено помилку при творенні ступенів порівняння

варіанти відповідей

 

Менш теплий, світліший, найкращий.

 

 

Більш швидкий, самий добрий, якнайвузький

 

 

Чорніший, менш гіркий, щонайвищий

 

 

М’якіший, найбільш зручний, найлегший

Запитання 4

Помилково узгоджено числівник з іменником у словосполученні

варіанти відповідей

 

А двоє разів

 

 

Б півтори доби

 

 

В одна третя сторінки

 

 

Г п'ять з половиною тонн

Запитання 5

Правильною є відмінкова форма числівника

варіанти відповідей

 

дев'ятисот дев'яносто дев'ять

 

 

дев'ятьохсот дев'яноста дев'яти

 

 

дев'ятистам дев'яностам дев'ятьом

 

 

дев'ятьмастами дев'яноста дев'ятьма

Запитання 6

Порушено граматичну норму на позначення часу в рядку

варіанти відповідей

 

пів на третю

 

 

за двадцять десята

 

 

двадцять по десятій

 

 

без двадцяти десята

Запитання 7

Лише дієслова записані у рядку

варіанти відповідей

 

оспіваний, дружелюбний, затертий

 

 

співати, перечитати, поліглоти

 

 

засмучував, переклав, анклав

 

 

штормило, бувало, започаткувало

Запитання 8

Установіть відповідність.

Форма дієслова Приклад

1. інфінітив а) заквітчаний

2. безособова форма б) святкувати

3. дієприслівник в) морозить

4. дієприкметник г) милуєшся

д) загорнувши

варіанти відповідей

 

1-б, 2-в, 3-д, 4-а

 

 

1-а, 2-д, 3-б, 4-г

 

 

1-г, 2-а, 3-б, 4-в

 

 

1-в, 2-г, 3-а, 4-б

Запитання 9

Неправильно утворено форму наказового способу дієслова в рядку

варіанти відповідей

 

давай усміхатися

 

 

хай усміхається

 

 

усміхнімося

 

 

усміхніться

Запитання 10

Помилку в написанні дієслівного закінчення допущено в рядку

варіанти відповідей

 

миються, гоються

 

 

сиплеш, торгуєш

 

 

маримо, варимо

 

 

славлять, радять

Запитання 11

Закінчення -уть (-ють) у 3-ій особі множини мають обидва дієслова рядка

варіанти відповідей

 

мити, писати

 

 

молитися, писати

 

 

роїти, сіяти

 

 

малювати, стелити

Запитання 12

Лише пасивні дієприкметники записано в рядку

варіанти відповідей

 

розбуджений, розбитий, оспіваний

 

 

танцюючий, перебитий, осиротілий

 

 

уживаний, прибраний, замерзлий

 

 

лежачий, подорожуючий, битий

Запитання 13

Не потребує редагування словосполучення у варіанті

варіанти відповідей

 

лежачий камінь

 

 

миючі шпалери

 

 

відставаючий студент

 

 

слідуюча станція

                                Відповіді записуємо словами,номер завдання і відповідь

28.09.2022

Урок № 8

Тема:Наказовий спосіб дієслова

Теорія:

Наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, прохання, наказ, благання тощо.

Форми наказового способу дієслів мають такі закінчення:

Зверни увагу!

Деякі дієслова наказового способу мають паралельні форми: ходім — ходімо, візьміте — візьміть, визначте — визначіть, підтвердьте — підтвердіть.

Для творення дієслів наказового способу 1-ї особи множини використовують також закінчення -ім: ведім, пливім. Але вживання цих форм обмежене  усним розмовним стилем.

Зверни увагу!

Від дієслів доконаного виду розповісти, доповісти, відповісти  тощо наказовий спосіб не утворюємо. Спонукання до дії в такому разі передаємо формами недоконаного виду: розповідай, доповідай, відповідай.

Використання часток давай, давайте для творення форм наказового способу (давай малювати, давайте гратися) не відповідає літературній нормі.

У формі 2-ї особи множини паралельно із закінченням -іть можна вживати й закінчення -іте: ведіть — ведіте, біжіть — біжіте, любіть — любіте. Таке закінчення більш характерне для народно-поетичної творчості.

Зверни увагу!

Іноді один спосіб  дієслова вживають у значенні іншого: Може, ти б присів  на хвилинку? (умовний спосіб у значенні наказового). У значенні наказового способу може бути й інфінітив: Підняти вітрила!

Тренувальні вправи

Прочитайте речення,проаналізуйте виділені дієслова і запишіть їх у три колонки, встановивши приналежність дієслів до певного способу: А- дійсного; Б- умовного; В-наказового. За якими граматичними ознаками ви відносите дієслова до різних способів?

 

1. Веди мене, дорого правоти, як не мені, дай іншому дійти на тихі води і на ясні зорі.
2. Тяжкими гронами висять набої, аж повгинались плечі вояків.
3. Впаде команда - й вирушить на гори велике військо сонця і землі.
4. Любімо сонце і життя, радіймо квітам і теплу.
5. Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти!
6. Якби мені черевики, то пішла б я на музики.

 

а)

 

б)

 

в)

 

Знайти дієслова дійсного способу і визначити, у формі якого часу вони записані: а- минулий, б- теперішній, в- майбутній

1. Дієслово відзначається великою силою.
2. Здатне тримати на своїх раменах багато іменників.
3. Та й не тільки їх.
4. Через  те, його можна порівняти з Гераклом -  героєм  давньогрецької міфології, у якого була неймовірна фізична сила.
5. Граматична сила дієслова найбільше виявляється у його зв'язках з іменниками.
6. Воно регулює кількість іменникових членів речення.
7. Наприклад: «Андрій привезе внучку бабусі машиною з міста у село».
8. Дієслово «привезе» керує аж шістьома іменниками!

 

а)

 

б)

 

в)

 

Дайте відповідь на питання:

• По чому ми впізнаємо дієслова умовного способу?
• Коли частка умовного способу має форму би, а коли б?
• Як пишеться частка би з дієсловом?
• Чому дієслова умовного способу не змінюються за особами?
• Чи є у дієслів умовного способу особові закінчення?

Знайти фразеологізм з дієсловом наказового способу

1. Підійме сокиру
2. Гострить сокиру
3. Знайшли сокиру під лавкою
4. Кладе під сокиру
5. Хоч сокиру вішай
6. Нагострює сокиру

 

Творчий диктант

 

Утворіть від дієслів форми 2-ї особи однини і 1-ї та 2-ї особи множини наказового способу. 

1. Стерегти
2. Пекти
3. Стати
4. Стояти
5. Сказати
6. Гукати
7. Вірити
8. Приносити
9. Нести

26.09.2022

Урок № 7

Тема:Дієслівні закінчення.

Теорія:

Особові дієслова змінюються за особами й числами. Особові закінчення залежать від дієвідміни. Дієслова теперішнього й майбутнього часу (крім складеної форми) за характером закінчень поділяють на дві дієвідміни — першу та другу. Найпоширеніший спосіб визначення дієвідміни — за формою 3-ї особи множини (вони що (з)роблять?): кажуть, сиплють, варять, біжать.

До І дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини мають закінчення -уть (-ють): стрижуть, пишуть, мелють, гріють.

До ІІ дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини мають закінчення -ать (-ять): кричать, лежать, вірять, носять.

Особові закінчення дієслів

  

Зверни увагу!

Визначаючи дієвідміну, потрібно зважати на вид дієслова: купити  — ІІ дієвідміна, бо куплять; купляти — І дієвідміна, бо купляють.

Дієслова дати, їсти й …вісти (розповісти, відповісти, доповісти тощо) не належать до дієвідмін і відмінюються за таким зразком:

Зверни увагу!

У 2-ій особі однини дієслова дати, їсти, відповісти мають форму даси, їси, відповіси (без кінцевого  ш).

Дієслово бути в усіх особах теперішнього часу має форму є.

Зверни увагу!

Дієслова на -вісти без префікса не вживають. Форми доповідять, розповідять, відповідять використовують рідко. Найуживанішими є описові форми дадуть відповідь, зроблять доповідь, розкажуть.

Запитання 1

Закінчення -ать (-ять) у 3-й особі множини (вони) мають обидва дієслова рядка

варіанти відповідей

 

завалити, пороти

 

 

заздрити, заревіти

 

 

цокотіти, дзвонити

 

 

причаїтися, цокотати

Запитання 2

Закінчення -ать (-ять) у 3-й особі множити (вони) мають обидва дієслова рядка

варіанти відповідей

 

поїти, роїтися

 

 

чавити, стригти

 

 

мислити, слати

 

 

молитися, гудіти

Запитання 3

Помилку у написанні дієслівного закінчення допущено у рядку

варіанти відповідей

 

славлять, радять

 

 

маримо, варимо

 

 

сиплеш. торгуєш

 

 

миються, гоються

Запитання 4

Закінчення -уть (-ють) у 3-й особі множити мають обидва дієслова рядка

варіанти відповідей

 

бажати, бігти

 

 

лікувати, хотіти

 

 

рясніти. боятися

 

 

гаптувати, бачити

Запитання 5

Закінчення -уть (ють) у 3-й особі множити (вони) мають обидва дієслова рядка

варіанти відповідей

 

жити, полоти

 

 

рити, мовчати

 

 

синіти, чавити

 

 

сіяти, мочити

Запитання 6

До ІІ дієвідміни належить дієслово

варіанти відповідей

 

краяти

 

 

стелити

 

 

очкувати

 

 

напувати

Запитання 7

До І дієвідміни належить слово

варіанти відповідей

 

точити

 

 

мити

 

 

морочити

 

 

лагодити

Запитання 8

Помилку в написанні дієслівного закінчення допущено в рядку

варіанти відповідей

 

носиш, пестиш

 

 

водять, родять

 

 

малюють, кроють

 

 

пишемо, сопемо

Запитання 9

Помилку в написанні дієслівного закінчення допущено в рядку

варіанти відповідей

 

ділять, колять

 

 

ідемо, ростемо

 

 

переносиш, косиш

 

 

сіють, знають

Запитання 10

Помилку в написанні дієслівного закінчення допущено в рядку

варіанти відповідей

 

печуть, товчуть

 

 

летимо, мостимо

 

 

аналізуєш, торгуєш

 

 

бояться, боряться

Запитання 11

помилку допущено в написанні дієслівних закінчень у рядку

варіанти відповідей

 

шлють, варють

 

 

біжать, відчувають

 

 

глянемо. мовчимо

 

 

сушите, будуєте

 

 

гоїш, сивієш

Запитання 12

Помилку в написанні дієслівних закінчень допущено в рядку

варіанти відповідей

 

полють, склеїш

 

 

бачуть, усміхаєшся

 

 

схопиться, квітчають

 

 

побудуєш, забіжать

 

 

скупаємося, змелють

21.09.2022

Урок № 6

Тема:Дієслово та його форми.

Дієслово, його особливі форми (дієприкметник, дієприслівник)

Дієсловом називається самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета як процес і виражає це значення в граматичних формах способу, часу, виду, стану, особи, перехідності/неперехідності. Дієслово відповідає на питання що робити? що зробити? що робить? що зробить? що зроблено? що робивши? тощо.

Основні форми дієслова: 1) Неозначена форма дієслова — означає дію, стан як процес, і відповідає на питання що робити? що зробити? (читати, прочитати). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан. У реченні може виступати будь-яким членом. 2)

Особове дієслово — означає дію, стан предмета відносно до особи, відповідає на питання що роблю/зроблю? що робимо/зробимо? що робиш/зробиш? що робите/зробите? що робить/зробить? що роблять/зроблять? (читаю, прочитаю). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан, спосіб, час, число, особа або рід; у реченні виступає присудком. 3) Дієприкметник — вказує на ознаку предмета за дією, відповідає на питання який? яка? яке? які? (прочитаний, прочитані). Має такі морфологічні ознаки: стан (активний/пасивний), вид, час, число, рід, відмінок. У реченні виступає означенням або іменною частиною складеного іменного присудка. 4) Дієприслівник — означає додаткову дію, відповідає на питання що роблячи? що робивши? що зробивши? (читаючи, прочитавши) . Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, час. У реченні виступає обставиною.

За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього для дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни — першу і другу. До І дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). До ІІ дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

У дієсловах на -ться вимовляється звук [ц'] і завжди пишеться м’який знак (вернеться, дивляться). У дієсловах на -шся вимовляється звук [с'], але м’який знак не пишеться (вернешся, задивишся).

Запишіть правила у зошити.

Виконайте завдання №3,7 настр.46-49 у підручнику.

19.09.2022

Урок №5

Тема:Відмінювання числівників.

Складні випадки відмінювання числівників.

Числівники один, одна, одне (одно) в називному відмінку мають форми коротких прикметників. У середньому роді паралельно вживаються дві форми: одне й одно.

1. Прислівники від п'яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:

Н. п'ять сімнадцять

Р. п'яти (п'ятьох) сімнадцяти (сімнадцятьох)

Д. п'яти (п'ятьом) сімнадцяти (сімнадцятьом)

3. п'ять (п'ятьох) сімнадцять (сімнадцятьох)

О. п'ятьма (п 'ятьома) сімнадцятьма (сімнадцятьома)

М. на п'яти (п 'ятьох) на сімнадцяти (сімнадцятьох)

 

Н. п'ятдесят

Р. п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

Д. п'ятдесяти (п 'ятдесятьом)

3. п'ятдесят (п 'ятдесятьох)

О. п'ятдесятьма (п 'ятдесятьома)

М. на п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

 

Запам 'ятайте: в усіх відмінках, крім називного, маємо паралельні форми. У всіх складних числівниках на -дцять, -десят — відмінюється тільки друга частина; у числівниках одинадцять, чотирнадцять наголошується склад -на-, на відміну від російської мови. Але у знахідному відмінку — наголос на закінченні -ох: одинадцятьох, чотирнадцятьох; у числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування і з е, о: шести, семи, восьми.

 

2. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення -а (сорока, дев'яноста, ста).

 

3. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за зразком:

Н. двісті триста п'ятсот

Р. двохсот трьохсот п'ятисот

Д. двомстам трьомстам п'ятистам

3. двісті (двохсот) триста (трьохсот) п'ятсот (п 'ятисот)

О. двомастами трьомастами п'ятьмастами (п'ятьомастами)

М. (на) двохстах (на) трьохстах (на) п'ятистах

 

Числівник чотириста відмінюється як триста. Числівники шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються як п'ятсот.

У цих числівниках відмінюються обидві складові частини і пишуться вони разом.

У числівниках п'ять, шість, дев'ять, десять та в усіх числівниках на -дцять зберігається пом'якшення після кінцевого приголосного т. Усередині такого складного числівника пом'якшення після т немає. Наприклад: п'ятсот, п'ятдесят, шістсот, п 'ятнадцять, дев 'ятсот. Але в орудному відмінку в числівниках: три, п'ять, шість, дев'ять, десять зберігається пом'якшення кінцевого приголосного основи. Наприклад: трьома, п 'ятьма (п 'ятьома), шістьма (шістьома). Зберігається пом'якшення в усіх числівниках на -дцять в орудному відмінку: дванадцятьма (дванадцятьома), дев 'ятьма (дев 'ятьома) тощо.

Правила запишіть у зошити стр. 34.

Виконайте завдання №2,3,5, стр.35-36 у підручнику.

Підручник О.Авраменко "Українська література"11 клас.

14.09.2022

Урок № 4

Тема:Прикметник.Відмінкові закінчення прикметників

Відмінювання прикметників

Прикметники, змінюючись за родами, відмінками й числами, відповідають на такі питання:

1)	називний	— який? яка? яке? які?;
2)	родовий	— якого? якої? якого? яких?;
3)	давальний	— якому? якій? якому? яким?;
4)	знахідний	— який? або якого? яку? яке? які? або яких?;
5)	орудний	— яким? якою? яким? якими? ;
6)	місцевий	— (на) якому? якій? якому? яких?

Усі прикметники відмінюються за одним зразком без винятків. Є лише невелика різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м’якої груп.

До твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний: гарячий, чужий, короткий, зелений, братів, сестрин.

До м’якої групи належать прикметники з основою на м’який [нˊ]: синій, давній, ранній, пізній. Сюди належать також безкраїй, довговіїй, короткошиїй з основою на [й].

Нижче в таблиці наведено буквені (не звукові) закінчення прикметників за родами, числами і групами.

У середньому роді прикметники мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного й знахідного відмінків, де в середньому роді виступає закінчення -е (-є): зелене, синє.

Відмінки	Чоловічий рід		Жіночий рід		Множина
	Тверда група (жовтий)	М’яка група (синій)	Тверда група (жовта)	М’яка група (синя)	Тверда група (жовті)	М’яка група (сині)
Н.	-ий,	-ій	-а	-я	-і	-і
Р.	-ого	-ого	-ої	-ої	-их	-іх
Д.	-ому	-ому	-ій	-ій	-им	-їм
Зн.	Як у називному або родовому відмінку		-у	-ю	Як у називному або родовому відмінку
Ор.	-им	-ім	-ою	-ою	-ими	-іми
М. (на)	-ому/ -ім	-ому/ -ім	-ій	-ій	-их	-іх

ІІ. Виконайте вправи

1. Дослідження-відновлення

Відновіть поетичні уривки з творів  Ліни Костенко, утворивши прикметники від слів, поданих у дужках. Яким способом утворено прикметники?

Мені хтось душу тихо взяв за плечі —заговорив (Шопен) ноктюрн. Вона ледача (баба) дочка. (Калина) сопілка всю правду скаже голосом моїм. ти розкажи свою пригоду (вовк). (Вечір) сонце , якую за день! Поезія – це завжди неповторність,якийсь (безсмертя) дотик до душі. Тут на одному обеліску є навіть пошта (поле). Ти не дивись, що дівчинка (сум) ця. (Страх )слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись. Малює хмари (пурпур) якесь веселе чортеня. Любіть травинку, і тваринку, і сонце (завтра)дня.

2. Дослідження-моделювання.

Від поданих слів змоделюйте прикметники зі значенням здрібнілості. За допомогою яких суфіксів можна утворити такі форми?

Малий, старий, вузький, високий, глибокий, худий.

3. Вибіркова робота

Випишіть із уривку роману О.Гончара “Собор” прикметники. Визначте їх розряди.

У жодній енциклопедії світу не знайти нам цієї Зачіплянки. А вона є, існує в реальності. Живуть там здебільшого праведні  люди, роботяги, металурги.  Ті, чиє життя розбите на  зміни. З одного  краю села сага блищить, з  другого – облуплений собор біліє. Старовинний, козацький.

Повертається з інституту Микола Баглай, студент металургійного, то він, ясна річ, зупиниться на майдані і за звичкою послухає собор. Віки промовляють до нього. Вночі собор ніби ще  величавіший,  ніж удень. І ніколи не набридає студентові  на нього дивитися.

Для нього, для Баглая-молодшого, тут епіцентр життя. Крім нього є ще Баглай-старший, що за свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як Іван-дикий, а з певного часу відомий більше, як «отой Баглай, що в Індії», або просто Віруньчин Іван. Зійшлися характерами Іван  та Вірунька. Живуть душа в душу. Вірунька – кругловида, повноплеча,  розкохалась, розповніла в щасливім заміжжі, хоча на роботі їй доводиться нелегко, у тій гуркотняві шахтового двору, де  вона не перший рік висиджує зміни  в кабіні свого крана. У цеху її називають ас машиніст.

Садки стоять безшелесні, крізь них Микола час від часу дослухається до подвір’я Ягора  Катратого. Той вийшов на пенсію, знайшов інший промисел – влаштувався бакенщиком на Дніпрі. Завелися в діда снасті риболовецькі, завелися знайомства з рибінспекторами. Приїхала до Ягора племінниця, красуня, Єлькою зветься. Однак нікому поки що  не вдалося познайомитися з нею. Сама суворість та неприступність.

Мовчить собор. Щоразу перед ним Баглай почуває  якийсь дивний смуток і щось  навіть тривожне. Собор ніби має в  собі щось від стихії, навіває щось  таке ж велике. Невже  знесуть?.. Ох, важко буде встояти йому!.. А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?

Перегляньте відеоматеріал за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=Z6pbQFHQ0Yk

ІІІ. Домашнє завдання

Вправа 7, с. 28. Піручник О.Авраменка . Українська мова 11 кл. – К.: Грамота, 2019

12.09.2022

Урок №3

Тема:Тропи як засіб мовного вираження

1. 1. Установіть відповідність між видами публічних виступів та їх змістом

А.	Одна з форм пропаганди, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми.	1	доповідь ділова
Б.	Об’єктивно висвітлені факти й реалії за певний період діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу.	2	мітингова промова
В.	Промова на злободенну тему, стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал.	3	доповідь звітна
Г.	Містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями; інформація розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання запропонованих проблем.	4	ювілейна промова
		5	лекція

2. 2. Розташуйте послідовно кроки підготовки публічного виступу (докомунікативнвий етап)

а) розмічування тексту;

б) вибір теми;

в) моделювання аудиторії;

г) формування мети;

д) складання плану;

е) написання й редагування тексту промови;

є) тренування;

ж) добір і вивчення літератури.

Тропи вживаються майже в усіх стилях мовлення, та найчастіше — у художньому стилі. До тропів належать порівняння, епіте­ти, метафори, метонімії, синекдохи, персоні­фікація, гіпербола, алегорія.

Порівняння — слово або вислів, що містить зі­ставлення одного предмета (явища) з іншим.

Епітети — визначення, що виражає образність і емоцію, підкреслює ознаку предмета чи вражен­ня від нього.

Метафора — переносне значення слова (за схожіс­тю або контрастом).(за подібністю) :загальномовні і індивідуально-авторські.

Метонімія — троп, заміна одного слова іншим на основі зв’язку їхніх значень за суміжністю.

Синекдоха — троп, назва частини (меншого) за­мість цілого (більшого) чи навпаки.

Алегорія — конкретне зображення предмета чи явища дійсності, що втілює абстрактне поняття чи думку.

Уособлення – перенесення властивостей живих істот но предмети, явища чи абстрактні поняття.

Персоніфікація — вид метафори: уподібнення не­живих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх (на відміну від уособлен­ня — оживлення)

Гіпербола — надмірне перебільшення характер­них властивостей чи ознак певного предмета, яви­ща або дії

Літота –  — надмірне зменшення  характер­них властивостей чи ознак певного предмета, яви­ща або дії.

 

–         У яких стилях мовлення вживаються?

Науковий, офіційно-діловий стилі позбав­лені тропеїчної образності. В розмовному ж та публіцистичному стилі вона використовуєть­ся досить часто. У творах художньої літерату­ри тропи є одним з основних засобів образнос­ті. Елементами образності, крім переносних значень слів є граматичні засоби. Це різно­манітні префікси, суфікси, відмінкові закін­чення іменників, дієслів, прислівники, різні види речень. Разом з ритмікою, мелодикою, звукоповторами вони здатні створювати ху­дожні образи.

 

3. Самостійна робота ( виписати тропи та пояснити їхнє значення)

1.Сліз поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море. 2.Радіє Київ рідний мій.3. Прощавайте, сині гори, білії сніги. 4. Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. 5. Дівчинонька така гарна, як зіронька. 6. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою… 7. У роки  війни Україна протягнула руку допомоги    поневоленим народам. 8. Вже поставила турбіну міцна робочого рука… 9. Мій ти єдиний, зламаний квіте… 10. Я з’їв цілу тарілку.

1. Ноги моєї тут не буде. 12. Полетів у магазин по цукерки.

 

►       Визначити тропи у реченнях

• Йдесніг – сніжинки, як відомо, «ходити» не вміють;
• Полетіву магазин по цукерки – не на літаку«полетів», а дуже швидко пішов;
• «Трояндиднів», «крило зорі» (В. Соссюра)
• Читати Підмогильного– не сам твір, а його автор;
• Київпрокидається – не самі люди, а місто, в якому вони перебувають.
• Вчися шанувати копійку– на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

07.09.2022

Урок №2

Тема:Засоби мовного вираження промови

                                     СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте тексти й виконайте завдання. 

А. Поміркуйте, який вступ до промови науковця матиме більшу силу впливу на аудиторію. 

Б. Знайдіть у тексті ІІ слова й сполуки слів, що мають емоційне забарвлення. 

                                                                                МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

  Щоб надати мовленню експресії, використовують мовні виражальні засоби — тропи й риторичні фігури. Промова без тропів і риторичних фігур пісна, нею важко зацікавити аудиторію. Засоби мовного вираження якнайкраще впливають на емоційну сферу людини, вони міцно утримують увагу аудиторії.

Тропи увиразнюють мовлення, додають йому емоційності, образності, роблять виклад більш влучним. Вони можуть як пом’якшити висловлення думок, так і загострити його. Використати троп — означає вжити слово в переносному значенні на основі: • подібності (метафора, порівняння); • тотожності (перифраза, евфемізм); • суміжності (метонімія, синекдоха); • протилежності (оксиморон) та ін. 

Запишіть у зошити головні терміни

Виконайте завдання №3 на стр.11,та завдання №7 на стр.13

 05.09.2022

Урок №1

Тема:Мовна стійкість

1.Прочитайте теоретичні відомості про мовну стійкість. Проведіть спостереження у вашому місті чи селі: з’ясуйте, у якій галузі (освіти, діяльності державних та адміністративних органів, у сфері виробництва, науки й техніки, культури й мистецтва, ЗМІ й под.) найбільше виявляється дотримання мовної стійкості. Які заходи щодо його виконання ви пропонуєте?

Поняття «мовна стійкість» означає намір та поведінку особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від того, якою мовою послуговується співрозмовник. На думку дослідників, головні джерела, що живлять мовну стійкість,— це національна традиція, національна свідомість і солідарність; національна культура; національний мир і співробітництво з іншими народами.

Україна проголосила, що будує правову демократичну державу. Для цього їй необхідні передовсім духовні, інтелектуальні особистості, високопрофесійні викладачі, політики, правники. Вміння говорити становить фундамент професіоналізму спеціаліста гуманітарного фаху. Проте й для представників професій, пов’язаних з технікою, це вміння є важливою професіограмою.

Уміння людини спілкуватися засобом слова зумовлюється загальною ерудицією, здібностями, самоосвітою, прагненням до самовдосконалення.

Словник.

Інтелектуальний – який стосується інтелекту – здатності до мислення, особливо до його вищих, теоретичних рівнів. Професіограма – важливий показник здатності до певної професії, роду діяльності: набір необхідних і достатніх якостей особистості, її знань та вмінь. Ерудиція – глибокі знання в певній галузі чи в багатьох галузях, широка обізнаність, начитаність, енциклопедизм

Мовна стійкість — намір та поведінка особистості чи групи людей спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від того, якою мовою послугується співрозмовник.

2.Прочитайте уривок зі статті І. Каганця. Підготуйте свої рекомендації для ровесників щодо дотримання мовної стійкості.

Переходь на українську мову, заохочуй до цього друзів та знайомих, використовуй україномовні джерела, допомагай російськомовним українцям перекладати їхній інформаційний продукт на українську, сприяй їхній практиці розмовної української мови.

Спілкування з українцями українською: що може бути природніше і простіше!

Українські воїни! Не допомагайте ворожій розвідці перехоплювати ваші розмови: говоріть українською — ворог її не розуміє.

Українські журналісти, експерти, громадські лідери! Говорячи російською, ви просуваєте в Україні «русскій мір», адже він ґрунтується на російській мові. Не стидайтесь української мови, ви ж нею володієте. Не досконало? То є гарна нагода вдосконалитись — у цьому вас усі зрозуміють і підтримають.

Друже, не чекай, поки інші перейдуть на українську. Пам’ятай, що ти — людина-армія. Твоє персональне долучення до тотальної війни може стати останньою краплею, яка приведе в рух лавину народної активності.

Політика — це ти. Проводь свою інформаційну політику (За матеріалами ЗМІ).

 

3.Ознайомтеся з дослідженням журналістки А. Каленської. Висловте припущення щодо важливості цієї риси мовної особистості. Використайте ці матеріали в роботі над проектом «Приклади мовної стійкості в художній літературі й українському кіно».

 

Бути собою: мовна стійкість дає людям змогу формувати середовище, а не залежати від нього

«Лінгвістична» нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською?

Нас навчали вихованості. «Відповідати тією самою мовою, якою до тебе звертаються,— це ознака ввічливості»,— методично повторювали вчителі в школі. Ми виросли дуже ґречними й тепер, спілкуючись із російськомовними колегами, друзями і просто перехожими, чемно переходимо на їхню мову. Ніби інакше вони нас не зрозуміють. А українська — це для особливих випадків: у когось — для дому, ще в когось — для офіційних урочистостей. Звичайно, якою мовою де і з ким говорити — особиста справа кожного. Тільки в масштабах країни «лінгвістична» нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською? Навіть вихованість має межу.

Перестрибування з мови на мову — це аж ніяк не ввічливість, вважає соціолінгвістка Лариса Масенко. «У великих містах сформоване російськомовне середовище, воно тисне. Людині здається, якщо говоритимеш українською, тебе сприйматимуть як білу ворону»,— вважає пані мовознавець. Її батько — відомий український поет Терень Масенко, автор спогадів про письменників «розстріляного Відродження», тож у сім’ї панувала україномовна атмосфера, але за її межами — середовище зросійщеного Києва. У підлітковому віці Лариса була радше російсько-, аніж україномовною. Усвідомлений вибір прийшов згодом.

Часто той, хто вийшов з україномовної родини, на деякий час утратив «лінгвістичну» стійкість і вже у зрілому віці вирішив повернутись до одномовності, переживає такий перехід значно важче. Додається певне неприйняття середовищем, із яким раніше спілкувався російською. «Більшість прагне зливатися з оточенням. Їй не вистачає сміливості вирізнятися якимось чином, мовою зокрема»,— вважає психоаналітик Ганна Бойченко. Формування нової мовної звички вимагає постійного контролю над власним мовленням.

Від народження до трьох років дитина більшість часу проводить у колі сім’ї — тут задовольняються її основні потреби та інтереси. Окрім слів «домашньої» мови, малюк вбирає властиві йому поняття, акценти й належний стиль мислення. «Якщо українська не є питомою і дитина вивчила її лише 6 у школі, то вона і звикає до неї як до мови навчання або офіційного спілкування, а в побуті все одно користуватиметься російською»,— зауважує Бойченко. Людина висловлюватиме глибокі почуття і сприйматиме їх зі слів саме за допомогою мови дитинства. Друга — буде «мовою спілкування зі світом», більш інформативною і розвиненою, але значно менш інтимною.

Позбавляючись постколоніального баласту, нації робили стрибок в економічному й суспільно-культурному розвитку. Таким прикладом може бути Чехія, значна кількість населення якої на початку минулого століття була німецькомовною, але вже за півстоліття держава змогла подолати цю проблему. У Фінляндії тривалий час у великих містах розмовляли шведською.

Для нашої держави важлива критична маса україномовних людей, яким притаманна «лінгвістична» стійкість. «Тоді зберігається мова»,— резюмує Масенко. Крім того, це захищає її від розмивання норм і перетворення на суржик. Постійне перемикання з однієї мови на другу й навпаки ламає нормальний «код» переходу й робить із них обох мішанину.

«Мова — це страшенна зброя. Тим, що говориш українською, ти вже чиниш протест владі хамів»,— вважає Ірена Карпа. На її думку, поки наші співвітчизники потроху переходитимуть на українську, потрібно творити нові міфи. Бути кращим — це завжди бути іншим. І це завжди важче — зробити щось, чого оточення може не зрозуміти. Потрібно просто вирішити для себе, чого ти прагнеш: бути таким, як більшість, чи бути собою.

Українці мають нарешті зрозуміти, що мова — це наш стратегічний ресурс, не менш важливий за газ чи нафту, що за використання іншої мови доводиться платити, хай у побуті це й не одразу помітно. Проте в масштабах нації та країни видно дуже чітко, тому мати власну мову, власну культуру, інформаційний простір потрібно навіть із наймеркантильніших міркувань.

Говорити рідною мовою — означає встановити зв’язок із поколіннями наших пращурів, підживлюватися їхніми знаннями, досвідом, почуттями. Якщо Україна відбудеться як сучасна держава європейського типу, тут майже всі говоритимуть саме українською. Нехай це поки мрія, і для того, щоб вона справдилася, намагайтеся жити нею вже сьогодні (За матеріалами ЗМІ).

Виконайте завдання на стр.9 №6,7

Перегляньте фрагмент інтерв'ю за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=n8XrwDEcM7Y