8-21 українська мова

II семестр

23.03.2023

Урок № 38-39

Тема:Директорська контрольна робота.

Розвиток мовлення.Вільне есе.

Виконайте тестові завдання

Граматичних помилок немає в реченні

А За молоденьким гаєм ріс більш старезний ліс.
Б Шлях через поле видався їм найбільш коротшим.
В Для гостей чемпіонату приготували найкращі місця.
Г Цього разу відпочинок здався більш гарнішим.
Д Наступного року очікують холоднуватішого літа.
Прочитайте речення.

Фігуристка, [...] хворобу, блискуче виконала складний стрибок.
Замість пропуску можуть стояти всі слова, ОКРІМ
А незважаючи на

 Б не дивлячись на В забувши про
Г подолавши Д попри
Граматично правильне закінчення речення «Приїхавши до Криму,..»
А мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.
Б перед вами раптово розпросториться лазурове море.
В дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.
Г згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича.
Д усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.

Помилково вжито слово в рядку
А зачинити кабінет фізики Б доводити складну теорему
В складати випускний іспит Г мішати проводити урок

Літеру у на місці всіх пропусків треба писати в рядку
А ..війшли до комори, переконана ... цьому
Б... свободу віримо, прочитала ... книзі
В зайшла ... зошиті, пішли ... світлицю
Г була ... Львові, дивився ... стелю
Д приходила ... формі, жити... Фастові

НЕПРАВИЛЬНИМ є запропонований у дужках варіант рядка
А відповідно до Конституції (за Конституцією)
Б багатий кам'яним вугіллям (багатий на кам'яне вугілля)
В на вимогу прокуратури (по вимозі прокуратури)
Г берегти на всякий випадок (берегти про всяк випадок)
Д розумітися в оподаткуванні (розумітися на оподаткуванні)

Редагування потребує сполука в рядку
А згадати між іншим, принагідно згадати
Б упродовж місяця, на протязі місяця
В дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано
Г насамперед знати, передусім знати
Д знайти без зволікань, знайти негайно

Граматично правильно утворено словосполучення
А розпочнеться о четвертій годині
Б зустрінемося без десяти дев'ять
В тренувалися до пів сьомої години
Г прибігти без десяти хвилин третя
Д зателефонуйте після дев'яти

Позначте неповне речення, у якому слід поставити тире (розділові знаки опущено).
А Три по три дев’ять.
Б У тітки Василини рушники на стінах. (В. Лісовський)
В Не одежа красить чоловіка, а добрі діла. (Нар. творч.)
Г Надворі дощ, а я без парасольки. (О. Забужко)

Установіть відповідність між односкладними простими реченнями і їх типами.
1 узагальнено-особове
2 неозначено-особове
3 безособове
4 означено-особове
А Ми їхали тепер від села до села. (Ю. Смолич)
Б Сьогодні пишуть диктант. (М. Стельмах)
В Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко)
Г Бережіть час — його за гроші не купиш. (Нар. творч)
Д Пливу човником… (О. Копиленко)

Утворіть словосполучення, знявши дужки.
Завдавати (біль), ігнорувати (попередження), командувач (військо), стосуватися (ми)
Утворіть і запишіть речення.
Частина дітей (гралася, гралися) у схованку.
Більшість бійців (лягла, лягли) спати.
Команда "Динамо" (вийшла, вийшло) до фіналу змагань.
(Пройшло, пройшли) в мовчанні кілька хвилин

Напишіть вільне есе на тему"Усі успіхи починаються із самодисципліни"

Обсяг довільний.

16.03.2023

Урок № 36-37

Тема:Просте ускладнене речення.

Ускладнення речень Однорідними членами Відокремленими членами Звертаннями Вставними компонентами Вставленими компонентами І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене(В. Сосюра). Я люблю українське село,повне шуму, повне дум(В.Сосюра). Сонце! Сонце! Це тебе,довічний світе,стріваючи, вітає земля(Панас Мирний). Правда, Чіпка мій моторний, удатний(Панас Мирний). Радика мама(тата в нього не було) була вчителька музики(Ю.Яновський)   У реченні можуть бути не тільки члени речення, з'єднані між собою підрядним зв'язком (способом узгодження, керування, прилягання), але й члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком і утворюють у реченні ряди (групи) з кількох рівноправних, незалежних один від одного членів, тобто утворюють ряди однорідних членів речення.

Запишіть коротко правила в зошити.

Виконайте завдання №3,4 на стр.92 у підручнику

Урок № 36

Тема:Порядок слів у реченні

Про прямий та непрямий порядок слів у реченні та способи їх смислового виділення

В українській мові порядок слів у реченні вважають вільним, тобто за тим чи іншим членом речення не існує суворо закріпленого місця. Розрізняють два типи порядку слів у реченні: прямий і непрямий.

Прямий порядок слів вважають нейтральним, він є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів мовлення. НАПРИКЛАД: 1. Пилип Орлик вирушає в Європу для переговорів з керівниками великих держав (М. Слабошпицький). 2. А сон пливе у тихі верболози (І. Шарапов).

У разі непрямого порядку слів (інверсії) основний зміст речення зберігається, але з’являються додаткові смислові   відтінки, посилюється виразність слів. Непрямий порядок слів використовується в художньому та розмовному стилях для виділення змістової значущості тих чи інших слів у реченні або для надання фразі особливого стилістичного забарвлення. НАПРИКЛАД: По воді-бистрині ніжно-синій день хмарки золоті розіслав (М. Шпак). 2. А земля моя щастя родить (М. Сом).

Зверніть увагу!

Порушення правил розташування членів речення може спричинити двозначність висловлювання. Неправильно побудованим є, наприклад, таке речення: Сашко виконав два дні тому записані вправи. Із цього речення незрозуміло, що було два дні тому – виконання вправ чи їх записування. Потрібно було сказати: Два дні тому Сашко виконав записані вправи. Якщо у ви відчуваєте, що ваша українська мова потребує вдосконалення, зверніться до репетитора української мови на нашому сайті.

Логічний наголос – це виділення більшою силою голосу найважливішого слова в реченні. НАПРИКЛАД: 1. Завтра відбудеться конкурс . 2. Завтра відбудеться конкурс 3. Завтра відбудеться конкурс.

У наведених реченнях логічно наголошуються виділені слова, бо вони виражають найсуттєвіше в повідомленні, а значить, і мають найбільшу смислову вагу. У цьому можна пересвідчитися, поставивши відповідні запитання. Перше речення є відповіддю на запитання «Коли відбудеться конкурс?», друге – «Чи відбудеться завтра конкурс?», третє – «Що відбудеться завтра?»

Зверніть увагу!

Кінець речення – це сильна позиція для будь-якого члена речення, і найпростішим способом виділення якогось слова чи словосполучення є винесення його на останнє місце в реченні.

Виконайте завдання № 6,7 у підручнику на стр.94-95.

Порівняйте:

1. У нашій школі проходили змагання з гімнастики.
2. Змагання з гімнастики проходили в нашій школі

Законспектуйте правило у зошити.

09.03.2023

Урок № 34-35

Тема:Одоскладні речення.

Прості односкладні речення

В односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка); другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий. Залежно від способу вираження та значення головного члена односкладні прості речення поділяються на два типи: 1) з головним членом-присудком; 2) з головним членом-підметом. Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бути непоширеними і поширеними.

Види односкладних речень

1) Означено-особові — речення, головним членом яких є особова форма дієслова, що вказує на виконавця дії, носія ознаки чи стану (Хочу плакати, але замість того завжди сміюся).

2) Неозначено-особові — речення з головним членом-присудком, який відноситься до всіх осіб взагалі або до неозначеної кількості осіб (У школі готуються до свята рідної мови).

3) Узагальнено-особові — речення з головним членом-присудком, який вказує на дію, ознаку чи стан, які можуть стосуватися будь-якої особи в будь-який момент часу. Такі речення переважно вживаються в прислів’ях та приказках (Не брудни криниці, бо схочеш водиці (Нар. тв.)).

4) Безособові — речення з головним членом-присудком, який називає дію або стан, що не мають виконавця або носія, і може бути виражений безособовим дієсловом, дієслівними формами на -но, -то, неозначеною формою дієслова, прислівником, словами нема, не було, не буде, при яких стоїть додаток у родовому відмінку (Так тихо, тихо скрізь (П. Тичина)).

5) Називні — речення з головним членом-підметом, який стверджує наявність, існування предметів чи явищ (Сонячні чудесні міста. Вільні люди (О. Гончар )).

 

Запишіть правила у зошити.

Виконайте завдання № 5,6 на стр.87-89,у підручнику.

 02.03.2023

Урок № 32-33

Тема:Неповні речення

Пасивні конструкції

Неповні речення — це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.

За умовами пропуску головних чи обов’язкових членів речення неповні речення поділяються на кілька видів: власне-неповні та еліптичні. Власне-неповні у свою чергу поділяються на контекстуальні, ситуативні, парцельовані й обірвані. ^[1]

Типи неповних речень:

• Контекстуальне
• Ситуативне
• Еліптичне

Будь-яке просте речення може бути повним або неповним. Поняття-термін неповне речення якоюсь мірою умовне, адже це є підставою для мотивації висновку, що вони недосконалі за однією з тих якостей, які притаманні реченню або становлять відступ від синтаксичної норми на реченнєвому рівні, тобто не зовсім повноцінні структурно, граматично, комунікативно чи функціонально. У цьому зв'язку варто зауважити, що з погляду власне лінгвістичного в українській мові взагалі немає нічого неповноцінного, недосконалого. Вади чи недосконалості стосуються не мови, а мовлення-саме індивідуального мовлення, в якому більшою чи меншою мірою порушуються мовні норми.

Неповні речення — це повноцінні спілкувальні конструкції, до того ж, максимально економні, лаконічні, словесно згущені, зредуковані, фрагментарні, стилістично доцільні.

Неповними називаються речення, в яких одна з ланок їхньої внутрішньосинтаксичної будови (один чи кілька членів речення, частина одного із членів речення) не вимовляється (не вербалізується) і втой же час фіксується свідомістю, є повністю або ж достатньо зрозумілою. Наприклад: Вам подобається професія вчителя? — Дуже(І.Вільде).

Неповне речення-своєрідні засоби спілкування. Вдалі сполуки повних і неповних структур створюють своєрідний колорит невимушеного побутового спілкування. Тому неповні речення, як і повні, доцільно розглядати у двох основних аспектах:

1) Конструктивний (формально-граматичний)

2) Комунікативний

На конструктивному рівні сутність багатьох неповних речень пояснюється зсередини, у відриві від контексту, оскільки такі речення є автономні, самодостатні, як от: Уже сонце на небі (Ю.Яновський). На міст!- Крикнув він до вершників.- Через Десну! (О.Копиленко).

У комунікативному плані більшість неповних речень залежить від ситуації, в якій вони побутують, використовуються. Наприклад: Та ні, — заперечила несміливо (І.Вільде). У наведеному прикладі попередні речення не записано, тому зміст діалогу незрозумілий.

Утворенню неповних речень сприяють повні форми позамовного і власне мовного характеру, зокрема в діалогічному мовленні, коли за певних комунікативних ситуацій немає потреби вживати повне речення. До того ж, часто під час спілкування наявні предмети, про які мовиться, у безпосередньому зоровому сприйманні.

Наприклад: Потримай.(Співрозмовник подає сумку).

Реченнєва структура може набути чіткої модальності (прохання, перестороги, вимоги, запрошення), завдяки використанню крім слів, інтонації, виразної міміки, жестів, руху.

Інша річ, коли конкретна ситуація відтворюється графічно, тобто записується текст. Зрозумілим кожне з неповних речень стає тільки завдяки змістовим зв'язкам з навколишніми реченнями, найчастіше з попередніми. Наприклад: Я р о с л а в: -Ти, каменщик, коли будуєш церкву, Єдиний кут свій бачиш. Я ж усю від самого підмурку до хреста (бачу церкву) (І.Кочерга).

Отже, на формування неповних речень впливають внутрішньосинтаксичні і зовнішньосинтаксичні чинники.

Зовнішньосинтаксичні чинники формування неповних речень належать до позамовних явищ: конкретність ситуації, життєве середовище, обставини, за яких стає можливим функціонування будь-якої речннєвої конструкції.

І внутрішньо- і зовнішньосинтаксичні чинники дають мовцям змогу зберігати у свідомості пропущену в неповному реченні словоформу, слово.

Пропуск (опущення, випущення, неназивання, еліпсис) окремих частин реченя не тільки узгоджується з комунікативною метою речення, а й допомагає осягнути її найбільш природним і зручним способом, еконмно, без повторення вищесказаного і відомого (у власне неповних реченнях), без називання зрозумілого.

Неповні речення конструюються з урахуванням типової повних речень.

Вони можливі тільки тому, що відповідні думки можна передати граматично повною формою. Це паралельні, синтаксично синонімічні засоби виразу того самого змісту, і тому, як і повні речення, їх треба поділяти на двоскладні і односкладні. Пропущені члени (член) речення в будь-якому двоскладному і односкладному реченні встановлюються:

1) з попередніх чи подальших речень: Дзигарі в столовій пробили другу. Голосно, різко(М.Коцюбинський);

2) з конкретної ситуації, обстановки, розмови: Яке ж велике!(море)(О.Гончар);

3) із змісту самого неповного (еліптичного) речення: З приїздом вас! — трохи подумавши, додав учитель (А.Тесленко); вітаю, вітаємо.

Неповні речення широко вживаються у розмовно-побутовому мовленні, а також у художньо-літературних текстах, переважно в діалогах.

Запишіть правила у зошити (коротко).

Виконайте завдання №3,4 на стр.86-87 у підручнику.

Тема:Пасивні конструкції

Перегляньте відеоурок за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=z4EuhvbQ27s

Виконайте тести

      Дієслово як частина мови. Дієслівні форми

1. Дієсловами є всі слова в рядку
А запобігати, співати, спати, зробивши Б хотіти, сумувати, сон, сонно В відлуння, кликати, зеленити, сказано Г приниження, напружуватися, підзеленити, чвалати Д сидіти, писати, скакун, глядіти	А Б В Г Д
2. Дієсловами є всі слова в рядку
А працювати, дивитись, письмо, лозунг Б височіти, іти, мести, танцюючий В шкода, бігти, бентежити, жаль Г читати, галоп, жаліти, віддаль Д збентежений, зелень, годувати	А Б В Г Д
3. Форми дієслова є всі слова в рядку
А розв’язую, зробив би, сумуючи, голод Б читати, виростатимуть, світає, писання, В перемогти, застелений, їжа, біганина Г любити, розв’язаний, перемогти, написано Д варити, проростити, читаючи, любов	А Б В Г Д
4. Форми дієслова є всі слова в рядку
А показати, улюблений, вари, їжа Б хотіти, їзда, проїжджаючи, їздив би В їздити, знайти, шукаючи, досягнути Г нагромаджувати, досягнення, хотів би, зважаючи Д шукати, написаний, сум, ніжитися	А Б В Г Д
5. У неозначеній формі всі дієслова рядка
А розбігтися, нагромадити, воркотати, вирізьбити Б знехтувати, знайти, повірили, хилитися В відпороти, випорскнув, бажає, зневажити Г домагатися, знайдено, сіяти, сіяв би Д виріс, озеленити, догоріти, відбутися	А Б В Г Д
6. У неозначеній формі всі дієслова рядка
А розрісся, забезпечити, гоїть, воркотіти Б дихатиме, відбуватися, розширилися, марить В вручити, кликати, ридати, вчити Г спізнитися, робитиме, вчитися, полоти Д побачаться, зсунувся, перелякається, пермагати	А Б В Г Д
7. Неозначена форма дієслова є в реченні
А Ми обрали незалежність, бо є нащадками поколінь, які віками мріяли про Українську державу, здобували волю своїм потом і кров’ю. Б Наше коріння не дасть вітрам історії погнати нас перекотиполем. В Ми будемо сучасною нацією в динамічному глобальному світі і станемо рівними серед рівних. Г Над нами сяятиме національний миньо-жовтий прапор, над нами мільйонами голосів завжди звучатиме гімн України. Д Вірте в Україну, любіть Україну, служіть Україні.	А Б В Г Д
8. Неозначена форма дієслова є в реченні
А Осягнути подумки все, що сталося з початку нової ери бодай у нашій країні, – справа безнадійна. Б Сивим попелом забуття припорошує час багато подій. В Здобувши незалежність, ми прокинулися нарешті від летаргійного сну, випросталися на повен зріст і на весь світ заявили, що ми таки є народом! Г Давня істина: сьогоднішній день – похідне вчорашнього, а завтрашній – похідне сьогоднішнього. Д Зміцнів Київ, знову став культурною віссю нашої землі.	А Б В Г Д
9. Усі дієслова належать до особових форм у рядку
А народжують, мастити, гуляють, зробивши Б ворогують, мітингують, воювати, летіла В впевнений, жевріючи, малюючи, хочу Г малюю, смієшся, говорять, плачу Д злюсь, сплять, змарнілий, витру	А Б В Г Д
10. Усі дієслова належать до особових форм у рядку
А хочемо, оформлюють, веземо, писати Б купуватиму, ходить, прозираємо, тремтіли В вечеряти, являється, захищає, вміти Г готувати, символізував, знаходити, дзвонімо Д блука, кружляє, проспать, розбуди	А Б В Г Д
11. У формі 1-ї особи однини всі дієслова в рядку
А мерехтимо, веземо, вітаю, пишу Б хочу, прошу, цілуватимеш, купую В граємо, знаємо, робимо, пишемо Г ризикую, співаю, виношу, розрісся Д звертаюсь, дихаю, ходжу, мостимо	А Б В Г Д
12. У формі 1-ї особи множини всі дієслова рядка
А мерзну, лінує, сподіваємось, усміхаємося Б шануватиму, розмірковуємо, вивчаємо, чекаю В допомагаю, написано, розважатимемо, вводимо Г вибачаємо, поділяємо, пишуть, проходимо Д встановлюємо, плачемо, зупинимо, хочемо	А Б В Г Д
13. У формі 2-ї особи однини всі дієслова рядка
А говорю, запиши, прийдеш, співаючи Б приготуєш, шануватимеш, співаєш, відповідай В зрозумієте, ходитимете, топчеш, перебіжи Г бажаємо, сміюся, плаче, говорю Д з’їж, терпіть, стій. кричи	А Б В Г Д
14. У формі 3-ї особи однини всі дієслова рядка
А малює, п’ємо, мовчатиме, кричить Б пектиме, косить, хоче, боїться В демонструє, презентує, оспівує, маринує Г освітлюватиме, захоплюються, снідає, плачуть Д сміялася, плаче, нехтують, сивіє	А Б В Г Д
15. Знайдіть дієслово з префіксом с-
А ..цідити Б ..шити В ..фотографувати Г ..сунути Д ..чепити	А Б В Г Д
16. Допущено помилку у правописі особових дієслів у рядку
А малюють, переказуєш Б одержують, хочеш В водете, жениш Г відпишемо, скажуть Д наллють, будуть	А Б В Г Д
17. Укажіть речення, у якому вжито безособові дієслова
А Сумовито скрипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен. Б Коли тихого вечора починав наш батько клепати косу під хатою в саду, ото й була для мене найчарівніша музика. В Потемніло, завітрило, закрутила курява. Г Самі на себе дивляться ліси, загублені від власної краси. Д Читай і думай, друже мій. і не цурайся свого роду.	А Б В Г Д
18. Усі дієслова доконаного виду в рядку
А виступити, зробити, зрозуміти, заспівати Б підходити, слугувати, загартувати, сходити В купатись, погрітись, тиснути, говорити Г падати, помиритись, занепокоїтись, труситись Д горіти, сумувати, розписати, гладити	А Б В Г Д
19. Усі дієслова доконаного виду в рядку
А заклеїти, доїти, продати, скосити Б випити, чути, боротися, охороняти В сфотографуватись, навчатися, здолати, засіяти Г начитатись, змолоти, прокинутись, створити Д віддати, лежати, станцювати, просити	А Б В Г Д
20. Усі дієслова недоконаного виду в рядку
А мовчати, полетіти, горіти, сидіти Б бігти, слугувати, зрозуміти, боротися В з’їсти, підходити, зачекати, охороняти Г давати, стояти. казати, сподіватися Д любити, впіймати, тиснути, просити

23.02.2023

Урок № 30-31

Тема:Уживання прийменників.

Варіанти граматичного зв"язку підмета і присудка.

1. Правопис прийменників

Теорія:

Прийменники з іншими частинами мови пишуться окремо.

Уві сні, піді мною, на жаль.

Зверни увагу!

Між прийменником та іншою частиною мови можна вставити означення (на превеликий жаль, при крутому березі, ліг на правий бік).

Написання прийменників

Похідні прийменники пишемо разом, окремо, з дефісом.

Пишемо з дефісом

• складні прийменники, утворені від непохідних за допомогою прийменника з(із): з-поза, з-проміж, з-серед, з-між, з-понад.

Пишемо окремо

• складені прийменники, утворені від іменників та прислівників з непохідними прийменниками: в кінці, в напрямі до, в результаті, в середині, в силу, з метою, за винятком, за допомогою, на відміну від, на випадок, на чолі, залежно від, за рахунок, згідно з, на шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з, під кінець, під час, по відношенню до, у відношенні до, у зв’язку з, у відповідь на, у(в) разі.

Зверни увагу!

Слід відрізняти прийменники від прислівників, які пишуться разом:

прислівники	прийменники
углиб	у глиб століть
спочатку	з початку тижня
відійшов убік	у бік від річки

Пишемо разом:

• складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників зі словом будь-якої частини мови: вна́слідок (уна́слідок), вподо́вж (уподо́вж), впродóвж (упродóвж), за́мість, навздогíн, навко́ло, навперéйми, назýстріч, напередо́дні, наприкінці́, повздóвж;

• складні прийменники, утворені з двох і більше простих прийменників: за́для, зара́ди, окрі́м, по́за, помі́ж, по́над, попере́д, по́при, посе́ре́д, про́між.

Особливості вживання прийменників

Варто пам’ятати про таку фонетичну особливість української мови, як чергування прийменників У/В, прийменника З чи його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО), пов’язані з милозвучністю (тяжіння до послідовного чергування в мовному потоці звуків за моделлю  «приголосний — голосний — приголосний — голосний...»).

 

Прийменник У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

• між приголосними: десь у хлібах кричав перепел;
• на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
• незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні;
• після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).

В уживається:

• між голосними: прийшла в оточенні; бачила в озері;
• перед голосним на початку речення: В іншій ситуації. В озері купатися краще.
• після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хв та ін.): зайшли в ліс; але: побачила у вікно.

Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО)

З уживаємо:

• на початку речення перед буквою, що позначає голосний: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов);
• усередині речення перед такою самою буквою незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Диктант з української мови; Контрольна робота з української мови; На додаткових заняттях учитель працює по-різному: з усіма учнями або з одним-двома;
• на початку речення перед буквою, що позначає приголосний (крім свистячих з, с, ц та шиплячих ч, ш, шч): З лісу потягло прохолодою; З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); рідше — перед початковим буквосполученням чи буквосполученням наступного слова, якщо попереднє слово закінчує буква, що передає голосний: З другого боку простяглися поля; Вона відвідала з друзями Київ; Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко);
• між двома буквами, перша з яких позначає голосний, а друга — приголосний: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).

Варіанти ІЗ, ЗІ (ЗО) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.

• ІЗ уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): Перстень виготовлено із золота; Із шовку виготовили вітрила; Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М. Коцюбинський);
• ЗІ вживаємо, якщо буквосполучення наступного слова має початкові з, с, ш, шч та ін., незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Ви зустріли ворога… зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Балада зі знаком запитання (І. Драч);

Зверни увагу!

У позиції перед деякими буквосполученнями варіанти ІЗ та ЗІ можуть бути взаємозамінними. Устав разом із сходом сонця і Устав разом зі сходом сонця.

• ЗО як фонетичний варіант прийменника зі завжди вживаємо із числівниками два, три: Позичив зо дві сотні; Проспав зо три години та із займенником мною: Він був зі (зо) мною.

Типові помилки у вживанні прийменників

Часто в мовленні трапляються неправильні конструкції з прийменниками.

Наведені у таблиці фрази ілюструють найтиповіші відхилення у вживанні прийменників.

 

Правильно	Неправильно
завдання з біології	завдання по біології
через технічні причини	по технічним причинам
змагання зі стрільби	змагання по стрільбі
на тему	по темі

Зверни увагу!

У більшості випадків вибір прийменника визначається тради­цією, наприклад: відпочивати в са­наторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо.

1. Тест на правопис через дефіс

Умова завдання:

1Б.

Укажи прийменник, який пишеться з дефісом.

 

• (по)серед
• (у)зв’язку
• (на)зустріч
• (з)посеред

2. У чи В

Умова завдання:

2Б.

Вибери потрібний прийменник.

 

1. Була 

 садку.

 

2. Побачити 

 Вінниці.

Варіанти відповідей:

в

у

3. Вживання прийменника по

Умова завдання:

1Б.

Із двох запропонованих словосполучень вибери те, у якому немає відхилення у вживанні прийменника ПО та скопіюй його у поле для вводу.

 

По технічним причинам — Через технічні причини

 

4. Відповідно до написання

Умова завдання:

3Б.

У поле для вводу запиши відповідно  до написання прийменники з іншими частинами мови.

 

1. Я не літав (внадзоряні)  країни, а все державсь бездольної землі.

 

2. Що в світі миліше (надзоряні)  ночі, що в світі ясніше (надмилого)  

5. З/ІЗ/ЗІ

Умова завдання:

1Б.

Обери прийменник, який слід вставити на місці крапок.

 

Дивитися ... берега.

 

• з
• із
• зі(зо)

1. Особливості узгодження підмета з присудком

Теорія:

Зв'язок підмета й присудка має свої особливості. Форми роду й числа  присудка залежать від форм підмета.

Приклад:

Ноги плутались у мокрій траві (підмет і присудок мають форму множини).  На їх очах маленький струмок безупинно збільшувався від дощової води (підмет і присудок мають форму чоловічого роду однини) (М. Трублаїні).

Підмет виражено сполученням числівника з іменником

Якщо підмет виражений сполученням кількісного чи збірного  числівника з іменником, то присудок

  

Якщо складений підмет означає часовий відрізок (вік людини, кількість років, годин), то присудок ставиться в однині.

Приклад:

Сім літ  промайнуло, як день. До Нового року залишилося  десять хвилин.

Якщо до складеного підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи тощо) або іменник із значенням кількості (десяток, сотня, третина, половина, частина, більшість тощо), то присудок переважно має форму однини й узгоджується з підметом за родами (у минулому часі).

Приклад:

Після теплого літнього дощу з'явилося багато грибів. Більшість акціонерів  погодилася з думкою голови наглядової ради.

Якщо при складеному підметі стоїть означення у формі множини, то присудок теж має форму множини.

Приклад:

Оті  три сосни  нагадували про батька.

Підмет виражено іменниками

Якщо підмет виражений словосполученням — іменник у Н.в. + із + іменник в Ор.в. («хтось із кимось»), то присудок має форму множини.

Приклад:

Гуска з кабаном їдять щось з одного корита в повній згоді (О. Довженко).

Зверни увагу!

Якщо конструкція «хтось із кимось» поєднана з присудком в однині, то в такому реченні підмет простий. 
 

Гора  з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться (Нар. творчість).

Якщо однорідні підмети вжито без сполучників або з єднальними сполучниками, то форма присудка залежить від його позиції стосовно підметів.

При однорідних підметах, з'єднаних розділовими чи протиставними сполучниками, присудок завжди має форму однини.

Приклад:

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки (О. Донченко).

Якщо підмет ужито з прикладкою, то рід присудка треба узгоджувати з родом підмета, а не прикладки.

Приклад:

Музей-садиба був реконструйований за кошти меценатів.

Узгодження складеного іменного присудка

 

Якщо іменна частина вказує на постійну ознаку, то вона набуває форми називного відмінка, якщо на тимчасову — орудного.

1. Знайди помилку

Умова завдання:

1Б.

Зв'язок між підметом і присудком порушено в рядку

 

• Коли б хоч десята частина з його бажань здійснились!
• Пара гарячих сліз збігла йому по темному лиці, по сивих вусах аж на груди (М. Левицький).
• Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (І. Франко).
• Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Леся Українка).

2. Вибери речення

Умова завдання:

1Б.

Зв’язок між підметом і присудком порушено в реченні

 

• Хлопець був дужий, високий і широкоплечий (Н. Бічуя).
• Гарне було воно, те обличчя (М. Левицький).
• Сусідні хати віддалеки були похожі на пустки (Т. Осьмачка).
• Ваза була скляною.

Виконайте подані тестові завдання

Правило вивчити

16.02.2023

Урок № 28-29

Тема:Поняття синтаксичної норми.

Складні випадки синтаксичного узгодження і керування.

Завдання 1. Перегляньте відеофрагмент і згадайте, що таке синтаксис та синтаксична норма.

Законспектуйте поданий матеріал у зошити

Синтаксис – це серце граматики української мови, тому для кожної людини, що працює з текстом, дуже важливо дотримуватись правил комбінації слів у межах словосполучення і речення. Така комбінація здійснюється за певними законами (нормами), які не можна порушувати.

Синтаксична норма — це правильна будова синтаксичних конструкцій — словосполучень і речень. Завдяки дотриманню синтаксичних норм можна досягти чіткості, логічності викладу думок та зв’язності тексту. Синтаксична помилка — це порушення синтаксичної норми.

Типові помилки в побудові речень

1. Порушення в побудові речень із дієприслівниковим зворотом. Приклад: ідучи до кінотеатру, почалась злива.
2. Неправильний порядок слів у реченні, наприклад: і нову вивчили Тетяна пісню Марина сьогодні.
3. Недотримання смислового зв’язку між займенниками та тими словами, які вони замінюють, наприклад: Сашко сів на стілець і впав: у нього (Сашка чи стільця?) зламалась ніжка.
4. Займенникове подвоєння підмета, наприклад: Інна, як тільки прийшла до мами, вона одразу кинулася їй допомагати.
5. Вживання дієслів у неправильних часових і видових формах, наприклад: Маринка заходить до квартири та привіталася.
6. Невміння поділити складне речення на прості, наприклад: Коли Наталка мила посуд. Ненароком розбила тарілку.
7. Хибне узгодження підмета й присудка, наприклад: Тарас із другом говорив про економічну ситуацію в Україні. Присудок, зазвичай, узгоджується з підметом у роді, числі, особі, але у деяких випадках можливі варіанти: лікар сказав і лікар сказала, сирота спав (про чоловіка) і сирота танцювала (про жінку). Використання середнього роду — неправильне, якщо іменник — власна назва: Таїті красиве; Зімбабве велике. У такому випадку рід присудка визначається родом загальної назви: Перед дослідниками з'явився красивий Таїті (острів); Зімбабве (країна) — велична й неповторна.
8. Неправильна побудова речень з однорідними членами, наприклад: На городі росли огірки, помідори, кабачки, баклажани, овочі.
9. Неправильна побудова конструкцій з парними сполучниками, наприклад: Наша бібліотека надає не лише різноманітну літературу і проводить зустрічі з письменниками.

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

Відредагуйте речення

1. Згадуючи школу, перед нашими очима постає наш дружній клас, бібліотека та оформлений по останньому слову техніки спортзал. 2. Учасники олімпіади встигли на регістрацію, яку розпочали в 9 годин ранку. 3. Не дивлячись на спеку на протязі дня вони зберігали трудоспособність. 4. Наслідки змагання їм обявили через три неділі. 5. Без хороших знаннів дуже важко знайти своє місто в житті.

1. Про норми синтаксичного керування

Теорія:

Національні особливості мови найвиразніше проявляються в побудові словосполучень, особливо із синтаксичним зв'язком керування.

Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: дотримати (чого?) слова, зрадити (кого?) товариша.

Керування може бути прийменниковим (зробити відповідно до інструкції, сміятися з когось) і безприйменниковим (оволодіти знаннями).

Порушення норм керування — ознака низької мовної культури.

Зверни увагу!

ПРАВИЛЬНО
 

пробачте (кому?) йому

опанувати (що?) мову

ігнорувати (що?) попередження

завдати (чого?) збитків

набувати (чого?) імунітету

зазнати (чого?)  невдачі

сміятися (з кого?) з себе

радіти (з чого?)  з успіхів

легковажити (що?)  закони

запобігати (чому?) катастрофам

потребувати (чого?) допомоги

розмовляти українською

Іноді можливе варіативне керування: радіти з перемоги й радіти перемозі; багатий на копалини та багатий копалинами; чекати на тебе й чекати тебе.

Після прикметників типу швидкий, скупий, гострий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на: гострий на язик, скупий на емоції, хворий на бронхіт.

Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного (не викликати довіри, не мати права).

Після прикметників у вищому ступені, якщо далі йде порівняння, вживаються прийменники від, за або сполучник ніж: тяжчий від заліза, дорожчий за честь.

Виконайте завд.на стр.63 № 2,на стр.68 № 2

09.02.2023

Урок №  26-27

Тема:Морфологічна норма (тестування).

Активні і пасивні дієприкметники.

“Морфологічна норма”. Тестування

Варіант 1

1. Словотвір вивчає.

А Правила вимови слів.

Б Значущі частини слова.

В Способи творення слів.

Г Слова, їх значення, походження, використання.

2. У якому рядку всі слова утворено префіксально-суфіксальним способом?

А По-французьки, беззаконний, дощик, вовчище.

Б Подорожник, суглинок, підвіконня, відхід.

В Бездоганний, надбрівний, затишок, попереписувати.

Г Криголам, перехід, пречудовий, впевненість.

3. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?

А Учити — учитель — учительство.

Б Учитель — учень — учити.

В Учениця — учити — учень.

Г Учити — учительство — учитель.

4. У якому рядку всі іменники вживаються тільки у формі однини?

А Ліс, ріка, озеро, море, океан.

Б Людство, Дніпро, масло, сум.

В Роковини, шори, зарості, сіні.

Г Петро, мед, воїн, Суми.

5. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники?

А Золотий ланцюжок, мамина казка, дівоче обличчя, зміїний характер.

Б Дзвінкий сміх, лебедина пісня, київські каштани, сьогоднішній день.

В Спокійне обличчя, приязна посмішка, полотняна скатертина, бабусина пісня.

Г Кмітливий юнак, добре серце, мудра людина, зелений ліс.

6. У якому рядку всі прикметники належать до м’якої групи?

А Осінній, ранній, художній, безкраїй.

Б Ясен, зелен, славен, ладен.

В Зеленеє, багрянії, хорошії, гарні.

Г Софіїн, прекрасний, довговіїй, житній.

7. Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярдвідмінюються як…

А Кількісні числівники.

Б Порядкові числівники.

В Займенник той.

Г Іменники.

8. У якому рядку всі числівники збірні?

А Два, три, чотири,двадцять.

Б Обидва, троє, четверо, двадцятеро.

В Двадцятеро, тридцятеро, вісімсот, кілька.

Г Один, дві п’ятих, мільйон, обидва.

9. У якому рядку всі числівники за складом прості?

А Одинадцять, двадцять чотири, тисяча дев’ятсот п’ятий, п’ятий.

Б Один, три, сотий, семеро.

В Мало, багато, тридцять, двісті.

Г Сім, два, чотири, п’ятнадцять.

1. Який займенник при відмінюванні не має називного відмінка?

А Я.

Б Хто.

В Ніякий.

Г Себе.

1. У якому рядку всі займенники заперечні?

А Ніскільки, дехто, ніщо, його.

Б Нічий, ніхто, ніякий, нікотрий.

В Я, ми, ти, ви.

Г Інший, він, мій, абихто.

2. Позначте рядок, у якому всі займенники пишуться разом.

А Ні/хто, де/який, аби/що, де/хто.

Б Ні/котрий, ні/для/кого, де/що, хтозна/що.

В Ні/скільки, ні/з/чим/ будь/що, хто/зна/який.

Г Будь/який, ні/який, аби/який, скільки/небудь.

 

 

Варіант 2

1. Морфеміка вивчає…

А Правила вимови слів.

Б Значущі частини слова.

В Способи творення слів.

Г Слова, їх значення, походження, використання.

2. У якому рядку всі слова утворені основоскладанням?

А Основоскладання, медсестра, всюдихід, надбрівний.

Б Хмарочос, життєпис, лісостеп, синьо-жовтий.

В США, УТН, СПУ, ООН.

Г Мед-пиво, туди-сюди, облвно, прехороший.

3. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?

А Правда — правдивий — правдивість.

Б Правдивість — правдивий — правда.

В Правдивий — правда — правдивість.

Г Правдолюб — правдивий — правда.

4. У якому рядку іменники мають тільки форму множини?

А Королі, Дніпро, жаль, небо.

Б Черкаси, дріжджі, двері, ножиці.

В Гроші, солодощі, золото, кисень.

Г Гордість, Чернівці, Лубни, пахощі.

5. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки відносні прикметники?

А Бурштинове намисто, осінній день, морський берег, перелітні птахи.

Б Срібний перстень, лебединий пух, смарагдове світло, твердий матеріал.

В Ніжний голос, тепла хвиля, широке поле, юна дівчина.

Г Тоненький струмок, радісна посмішка, стрункий юнак, дешевий автомобіль.

6. У якому з наведених рядків всі прикметники належать до твердої групи?

А Повен, певен, мамин, чистий.

Б Народний, вразливий, Олексіїв, короткошиїй.

В Справжній, худий, сестрин, дорогий.

Г Синій, білолиций, літній, дядьків.

7. Числівник одинвідмінюється як…

А Кількісні числівники.

Б Порядкові числівники.

В Займенник той.

Г Іменники.

8. У якому рядку всі числівники неозначено-кількісні?

А Трильйон, багато, кілька, мало.

Б Стонадцять, кількадесят, декілька, багато.

В Кілька, сорок, мало, кількасот.

Г Більйон, один, дві третіх, перший.

9. У якому рядку всі числівники за будовою є складними?

А Дев’ятнадцять, триста, двадцятеро, кількадесят.

Б Кількасот, дев’яносто п’ятий, один, три.

В Сто, триста сорок, двадцять чотири, п’ятдесят сім.

Г Тридцять сім, сорок п’ять, сімдесят шість, двадцять п’ять.

1. Які займенники відмінюються як числівник два?

А Стільки.

Б Я.

В Себе.

Г Той.

1. У якому рядку всі займенники неозначені?

А Хто, отакий, той, всякий.

Б Ніхто, нічий, ніякий, ніщо.

В Дехто, хто-небудь, якийсь, будь-чий.

Г Ні до кого, хтозна-скільки, абихто, абиякий.

2. У якому рядку всі займенники пишуться через дефіс?

А Аби/який, хтозна/який, хто/сь, казна/хто.

Б Хтозна/чий, казна/хто, будь/який, хто/небудь.

В Що/сь, що/небудь, хтозна/скільки, ні/скільки.

Г Ні/який, аби/який, казна/який, хтозна/який.

Виконайте обидва варіанти письмово у зошити.

Урок № 26

Тема:Активні й пасивні дієприкметники.

Дієприкметники бувають активні та пасивні.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, тобто означуваний дієприкметником предмет діє сам або перебуває у певному стані: згасаюче світло, в’януча трава. Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за стосунком до дії, тобто пов’язаний із дієприкметником предмет підлягає дії іншого предмета: виконана вправа, посаджені квіти. 

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч-, -юч- від дієслів першої дієвідміни: читаючий, думаючий; -ач-, -яч- від дієслів другої дієвідміни: лежачий, стоячий. Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи неозначеної форми неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса –л-:спорожнілий, посивілий. Якщо в неозначеній формі дієслова є суфікс –ну-, за творення дієприкметника він випадає: засохнути — засохлий. Від дієслів на -ся дієприкметники не утворюються.

Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -єн-, -т-: злитий, крашений, сказаний. При творенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен- може відбуватися чергування прикінцевих приголосних основи неозначеної форми дієслова: пекти — печений, виїздити — виїжджений.

 

Законспектувати поданий матеріал.

Переглянути відео для підготовки до ЗНО.

Виконати завдання на стр.59,№3,4.

02.02.2023

Урок №24-25

Тема:Дієслівні закінчення.

Наказовий спосіб дієслова.

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2 ос.	однини	-и	= ø (нульове закінчення)
1 ос.	множини	-ім (о),	-мо
2 ос.	множини	-іть,	-те

1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:

а) Під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть.

б) У дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть.

в) У дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть.

г) У дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть); провітри, провітрім(о), провітріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:

а) Після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте.

б) Після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте.

в) Після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.

Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі – -те.  

Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).

Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).

Законспектувати поданий матеріал.

Виконати тренувальні вправи.

Вправа 

1. Кричимо, пишемо, носимо. – Це дієслова теперішнього часу.

2. Кричімо, пишімо, носімо. – Це дієслова наказового способу, бо вони утворилися від дієслів теперішнього часу шляхом додавання закінчень – імо.

Вправа 

II. Дорогі діти, уважно роздивляймося малюнок, щоб правильно відповісти на запитання. Роздивляйся скільки хочеш, а все одно не розбереш. Спочатку хай роздивляється, а потім поговоримо.

Вправа 

Спишіть. Підкресліть дієслова наказового способу як члени речення. Усно визначте особу та число дієслів, виділіть особові закінчення.

Вправа 

В українській мові, на відміну від російської, наказовий спосіб дієслів за допомогою частки давайте не утворюється. У кожному з поданих речень вжито допоміжне дієслово давайте. Це не правильно, адже дієслова наказово способу 1-ї та 2-ї особи утворюються від основи теперішнього часу за двома зразками:

– за допомогою закінчень – и, – імо, – іть.

– за допомогою нульового закінчення та закінчень – мо, – те.

Вправа .Утворіть нові слова з поданими закінченнями.

Кинь м’яч, зіграймо у вибивного, біжи до воріт, доганяймо один одного, відпочинь дві хвилини, іди швидше, тримаймося міцно, робімо колесо, біжімо наввипередки, стрибай вище, подай обруч.

Вправа 

Вибач, порадьте, їж, поклич, заходьте, подивись, відріж, насипте, виходьте, подивіться, почистьмо, залиш, вибач, зважте, замаж, повір, помнож.

ПОЯСНЕННЯ: Знак м’якшення у дієсловах наказового способу в кінці слова та складу вживаємо тільки після букв на позначення м’яких приголосних [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’]. НАПРИКЛАД: полізь, виходьте, погляньмо. АЛЕ: ріж, постав, повірте.

Вправа 

1. Обміряли б (категоричність пом’якшено) норми та повідомили б (категоричність пом’якшено), хто переміг у цьому змаганні (О. Гончар). 2. Ви лягли б (категоричність пом’якшено), мамо, спочити (Панас Мирний). 3. Королева Веселості плеснула в долоні і гукнула: “Спати (категоричність посилено) всім, спати (категоричність посилено)! До завтрашнього дня спати (категоричність посилено)!” (В. Шевчук). 4. Перемогу не віддавати (категоричність посилено) (О. Костенко). 5. Ти прочитаєш (категоричність посилено) це оповідання і перекажеш (категоричність посилено) його зміст (О. Костенко). 6. “Справді, хлопці, зайшли б (категоричність пом’якшено) ви в хату, погрілись”, – сказав він (О. Гончар). 7. “Разом з населенням рухатися (категоричність посилено) далі на німецькі окопи. Жодного пострілу” (О. Довженко).

Вправа 

1. Відпустили б дітей додому. “Відпустити дітей додому!” – наказав директор. 2. “їхали б ви!” – сказав офіцер, “їхати!” – сказав офіцер. 3. Купили б кілограм цукру. “Купити кілограм цукру!” – крикнув навздогін дідусь. 4. “Зачинили б двері”, – попросив охоронець. “Зачинити двері!” – наказав охоронець. 5. Ішов би працювати. “Іти працювати!” – почулося здалеку.

Виберіть правильні вирази.

Виконайте подані завдання.

Виконати завдання № 3, у підручнику стр.55.

Тема:Дієслівні закінчення.

Правопис дієслівних закінчень

Серед дієслівних форм виділяються змінювані форми: особові, родові та іменна
(дієприкметник).
Іменна форма (дієприкметник) своїми закінченнями збігається з прикметниками
твердої групи.
Особові форми функціонують у теперішньому і в майбутньому часі, а також у
наказовому способі.
Дійсний спосіб
І дієвідміна
Особа Однина Множина
1 -у, -ю -емо, -ємо
2 -еш, -єш -ете, -єте
3 -е, -є -уть, -ють
Примітка. Якщо при зміні слів за особами наголос залишається на закінченні, то
кореневий приголосний не пом’якшується. Якщо ж наголос переходить на закінчення, то
приголосний кореня у першій особі однини та в третій особі множини перед голосним
закінчення пом’якшується і відповідно це пом’якшення позначається буквою ю: борю —
борють, шлю — шлють.
II дієвідміна
Особа Однина Множина
1 -у, -ю -имо, -їмо
2 -иш, -іш -ите, -їте
3 -ить, -їть -ать,-ять
Примітка. Буквами я, ю, ї позначається кореневий звук [й] разом із голосним закін­
чення: стою [стойу], стоїш [стойіш], стоять [стойат*].
Дієслова І та II дієвідмін у першій особі множини можуть мати скорочену форму
закінчення: робимо і робим.
У складеній формі майбутнього часу особові закінчення має дієслово-зв’язка бути
при незмінюваній формі інфінітива. У простій формі виступають особові закінчення,
як у теперішньому часі.
Друга форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду в сучасній українській
мові має закінчення -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть. Орфографія
Особові закінчення дієслів теперішнього часу
Особа
Однина Множина
І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна
1 -у(-ю) -У (-Ю) -емо (-емо) -имо (-їмо)
2 -еш (-еш) -иш (-1ш) -ете (-ете) -ите (-їте)
3 -е (-є) -ить (-їть) -уть (-ють) -ать (-ять)
Особові закінчення дієслів недоконаного виду майбутнього часу
Особа
Однина Множина
І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна
1 -му •мемо
2 -меш -мете
3 -ме -муть
П равопис особових закінчень дієслів наказового способу
Особа Однина Множина
1 — -мо, -імо
2 -и (нуль звука) -іть (-іте)
3 -хай… -е (-є) хай… -уть (-ють)
-ить (-їть) -ать (-ять)

Законспектувати поданий матеріал.

Виконати вправи стр.51-52,№ 3,4

Перегляньте відео і перекажіть.

https://www.youtube.com/watch?v=VSAo_q2Q3qU

26.01.2023

Урок №22-23

Тема: Дієслово та його форми.

Дієслово, його особливі форми (дієприкметник, дієприслівник)

Дієсловом називається самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета як процес і виражає це значення в граматичних формах способу, часу, виду, стану, особи, перехідності/неперехідності. Дієслово відповідає на питання що робити? що зробити? що робить? що зробить? що зроблено? що робивши? тощо.

Основні форми дієслова: 1) Неозначена форма дієслова — означає дію, стан як процес, і відповідає на питання що робити? що зробити? (читати, прочитати). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан. У реченні може виступати будь-яким членом. 2)

Особове дієслово — означає дію, стан предмета відносно до особи, відповідає на питання що роблю/зроблю? що робимо/зробимо? що робиш/зробиш? що робите/зробите? що робить/зробить? що роблять/зроблять? (читаю, прочитаю). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан, спосіб, час, число, особа або рід; у реченні виступає присудком. 3) Дієприкметник — вказує на ознаку предмета за дією, відповідає на питання який? яка? яке? які? (прочитаний, прочитані). Має такі морфологічні ознаки: стан (активний/пасивний), вид, час, число, рід, відмінок. У реченні виступає означенням або іменною частиною складеного іменного присудка. 4) Дієприслівник — означає додаткову дію, відповідає на питання що роблячи? що робивши? що зробивши? (читаючи, прочитавши) . Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, час. У реченні виступає обставиною.

За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього для дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни — першу і другу. До І дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). До ІІ дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

У дієсловах на -ться вимовляється звук [ц'] і завжди пишеться м’який знак (вернеться, дивляться). У дієсловах на -шся вимовляється звук [с'], але м’який знак не пишеться (вернешся, задивишся).

Запишіть правила у зошити.

Виконайте завдання №3,7 настр.46-49 у підручнику.

19.01.2023

Урок № 20-21

Тема: Розвиток мовлення.

Написання формального ЕСЕ.

Написати  формальне есе на одну з тем:

1.Безпека-цінність для людини й людства.

2.Чи всі люди мають бути підприємливими?

3.Поразки в бізнесі мають загартовувати й спонукати мислити й навчатися.

ЕСЕ. ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ, ВИДИ, СТРУКТУРА, ПРИКЛАДИ

(за посиланням)

https://www.youtube.com/watch?v=li_hYR725OU

Есе.Види есе,вимоги до його написання.

.Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним — уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати.

Стиль есе вирізняється:

• афористичністю;
• образністю;
• парадоксальністю.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:

• символи;
• метафори;
• порівняння;
• алегоричні і притчові образи.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:

• використовувати всілякі асоціації;
• проводити паралелі;
• добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:

• непередбачувані(парадоксальні) висновки;
• несподівані повороти;
• цікаві зчеплення.

Мовна будова есе — це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

---

Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.

Ефектний початок

Вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2. Несподіваний — це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний — пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний — вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий — з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

Хронологія есе

Послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.

12.01.2023

Урок № 18-19

Тема:Відмінювання числівників.

Складні випадки відмінювання числівників.

Тема:Позначення дат і часу.

Позначення дат

Для позначення дат використовуємо порядкові числівники: вісімнадцяте березня тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмого року; перше січня дві тисячі третього року; сьоме лютого дві тисячі двадцять першого року.

Називаючи дату, слова число й місяця не використовуємо: вісімнадцяте березня утворено від вісімнадцяте число місяця березня; перше січня — від перше число місяця січня; сьоме лютого — від сьоме число місяця лютого.

В офіційно-діловому стилі (у документах) для позначення дат використовуємо цифри, відділяючи день, місяць і рік крапкою: 18.03.1998; 01.01.2003; 07.02.2021.

Позначення часу

Щоб запитати про час, ставимо запитання котра година? о котрій годині (розпочнеться онлайн-урок)?

НЕПРАВИЛЬНО: скільки годин? у скільки годин?

Зверни увагу!

Для позначення годин використовуємо порядкові числівники (котра година?), а для позначення хвилин — кількісні (скільки хвилин?).

Для позначення часу в документах використовуємо цифри, відділяючи години, хвилини, секунди двокрапкою: 18:03:56, 9:10:18.

 

Залежно від стилю мови для позначення часу вживаємо офіційні й розмовні форми.

Відповідаючи на запитання коли?, використовуємо прийменник о (об): о сьомій годині двадцять хвилин, об одинадцятій тридцять.

Зверни увагу!

Хвилинна стрілка  у правій частині циферблата — використовуємо прийменники на або по: двадцять на сьому або двадцять по шостій. 
 

Хвилинна стрілка  у лівій частині циферблата — використовуємо прийменники за або до: за двадцять сьома або двадцять до сьомої.
 

П'ятнадцять хвилин — це чверть години, тому можна використовувати такі варіанти: чверть по десятій, чверть на одинадцяту, за чверть одинадцята, чверть до одинадцятої.  

Хвилинна стрілка вказує на тридцять хвилин — використовуємо прийменник на: тридцять хвилин на сьому або пів на сьому.

 

Зверни увагу!

На позначення часу не використовуємо прийменники без і після: не без п'яти сім, а за п'ять сьома; не чверть після десяти, а чверть по десятій.

Запишіть правила у зошити (скорочено).

Виконайте завдання №4 на стр.42 у підручнику.

           

Тема:Відмінювання числівників.

Складні випадки відмінювання числівників.

Числівники один, одна, одне (одно) в називному відмінку мають форми коротких прикметників. У середньому роді паралельно вживаються дві форми: одне й одно.

1. Прислівники від п'яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:

Н. п'ять сімнадцять

Р. п'яти (п'ятьох) сімнадцяти (сімнадцятьох)

Д. п'яти (п'ятьом) сімнадцяти (сімнадцятьом)

3. п'ять (п'ятьох) сімнадцять (сімнадцятьох)

О. п'ятьма (п 'ятьома) сімнадцятьма (сімнадцятьома)

М. на п'яти (п 'ятьох) на сімнадцяти (сімнадцятьох)

 

Н. п'ятдесят

Р. п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

Д. п'ятдесяти (п 'ятдесятьом)

3. п'ятдесят (п 'ятдесятьох)

О. п'ятдесятьма (п 'ятдесятьома)

М. на п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

 

Запам 'ятайте: в усіх відмінках, крім називного, маємо паралельні форми.

 У всіх складних числівниках на -дцять, -десят — відмінюється тільки друга частина; у числівниках одинадцять, чотирнадцять наголошується склад -на-, на відміну від російської мови.

 Але у знахідному відмінку — наголос на закінченні -ох: одинадцятьох, чотирнадцятьох; у числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування і з е, о: шести, семи, восьми.

 

2. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення -а (сорока, дев'яноста, ста).

 

3. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за зразком:

Н. двісті триста п'ятсот

Р. двохсот трьохсот п'ятисот

Д. двомстам трьомстам п'ятистам

3. двісті (двохсот) триста (трьохсот) п'ятсот (п 'ятисот)

О. двомастами трьомастами п'ятьмастами (п'ятьомастами)

М. (на) двохстах (на) трьохстах (на) п'ятистах

 

Числівник чотириста відмінюється як триста.

 Числівники шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються як п'ятсот.

У цих числівниках відмінюються обидві складові частини і пишуться вони разом.

У числівниках п'ять, шість, дев'ять, десять та в усіх числівниках на -дцять зберігається пом'якшення після кінцевого приголосного т. 

Усередині такого складного числівника пом'якшення після т немає.

 Наприклад: п'ятсот, п'ятдесят, шістсот, п 'ятнадцять, дев 'ятсот.

 Але в орудному відмінку в числівниках: три, п'ять, шість, дев'ять, десять зберігається пом'якшення кінцевого приголосного основи.

 Наприклад: трьома, п 'ятьма (п 'ятьома), шістьма (шістьома). Зберігається пом'якшення в усіх числівниках на -дцять в орудному відмінку: дванадцятьма (дванадцятьома), дев 'ятьма (дев 'ятьома) тощо.

Перегляньте відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=f4m7OlCPTnA

Правила запишіть у зошити(коротко).

Виконайте завдання №2,3,5,у підручнику.

Підручник О.Авраменко "Українська література"11 клас.

27.12.2022

Урок №17

Тема:Ступені порівняння прикметників.

Для того, щоб запам’ятати багато, треба вчити більше!

 

Прикметник – це така особлива частина мови, яка може утворювати ступені порівняння. Та чи всі прикметники мають таку властивість? Давайте розберемося з цим питанням!

У загальному понятті прикметник – це частина мови, яка виражає ознаку предмета та відповідає на питання «який?», «чий». Отже самі прикметники не є однаковими за характеристиками та поділяються на 3 групи:

1. Якісні прикметники виражають різні ознаки предметів. Це можуть бути різні властивості предметів або живих істот, що можна сприйняти органами почуттів, помітити в просторі або часі. Також до якісних прикметників належать риси характеру людей, фізичні та вікові характеристики.

Наприклад, висока жінка, хитра лисиця.

2. Відносні прикметники виражають певну ознаку предмета чи особи по відношенню до чогось.

Наприклад, скляне вікно, подвійна платня.

3. Присвійні прикметники вказують на належність предмета комусь або чомусь. Частіше на все – людині. Цей вид прикметників відповідає на питання «чий?», «чия?», «чиє?».

Наприклад, мамине вбрання, поетова пісня.

Не плутайте присвійні прикметники із займенниками!

Тепер вам легше зрозуміти, що ступені можуть утворювати тільки якісні прикметники. Адже тільки вони вказують на неоднакову міру якості. Та й дивно буде звучати, якщо ми назвемо вбрання більш або менш маминим. Хоча в реальному житті це може зустрічатися. Але ми ж зараз про правильність мови кажемо, тому давайте запам’ятаємо правила утворення ступенів порівняння якісних прикметників.

Існує 2 ступеня порівняння прикметників – вищий та найвищий. І в кожному зі ступенів розрізняють 2 форми утворення прикметників – просту та складену. Це ви можете наглядно спостерігайте на прикладі таблиці.

Вищий ступінь		Найвищий ступінь
Проста форма	Складена   форма	Проста форма	Складена форма
тепліший, красивіша	більш теплий, більш красива	найтепліший, найкрасивіша	найбільш теплий, найбільш красива

Із наведених прикладів ми бачимо, що проста форма вищого та найвищого ступенів порівняння утворюється шляхом зміни будови самого прикметника. В той час, як найвищий ступінь не впливає на будову прикметника, в ньому тільки додається додаткове слово, яке вказує на зміну міри ознаки.

Вищий ступінь порівняння прикметника вказує на те, що в одному об’єкті ознака проявляється більшою або меншою мірою, ніж в іншому.

Проста форма вищого ступеня порівняння створюється за допомогою додавання суфіксів –ш та -іш: спритний – спритніший. Але будьте уважні, тому що деякі прикметники можуть втрачати суфікси –к, -ек, -ок: легкий – легший.

Після додавання суфікса –ш, у будові деяких прикметників може спостерігатися чергування приголосних, та як результат – звукові сполуки: жч: близький – ближчий, але с+ш міняється на щ: високий – вищий.

Складена форма порівняння вищого ступеня утворюється дуже легко – шляхом додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: товстий – більш товстий, гучний – менш гучний.

Найвищий ступінь порівняння є свідченням того, що в цьому об’єкті відповідна ознака проявляється найбільшим або найменшим чином у порівнянні до всіх інших об’єктів.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня порівняння такого префікса, як най-: кращий – найкращий. Але це значення можна також додатково ще посилити префіксами що- та як-: модний - щонаймодніший, спокійна - якнайспокійніша.

Складена форма порівняння найвищого ступеня утворюється так само, як і форма вищого ступеня – за допомогою додавання слів найбільш або найменш до звичайної форми прикметника: холодний – найбільш холодник, гостра – найменш гостра.

Винятки!

Запам’ятайте, що ступені порівняння ніколи не утворюють такі якісні прикметники:

- ті, що називають абсолютну якість: порожній;

- ті, що утворюються за допомогою наступних суфіксів: -уват, -езн, -есеньк, -еньк, -енн, : здоровенний, чорнесенький.

Це є всі правила утворення ступенів порівняння прикметників. Тема дійсно не складна, потрібно лише бути уважними!

Законспектувати поданий матеріал у зошити.

Виконайте завдання №2,4,7,стр.30-33

Підручник О.Авраменко 11 класс укр.мова(Головна сторінка)

06.12.2022

Урок №14

Тема: Прикметник.Відмінкові закінчення прикметників

І. Опрацювання навчального матеріалу

Перегляньте

Відмінювання прикметників

Прикметники, змінюючись за родами, відмінками й числами, відповідають на такі питання:

1)	називний	— який? яка? яке? які?;
2)	родовий	— якого? якої? якого? яких?;
3)	давальний	— якому? якій? якому? яким?;
4)	знахідний	— який? або якого? яку? яке? які? або яких?;
5)	орудний	— яким? якою? яким? якими? ;
6)	місцевий	— (на) якому? якій? якому? яких?

Усі прикметники відмінюються за одним зразком без винятків. Є лише невелика різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м’якої груп.

До твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний: гарячий, чужий, короткий, зелений, братів, сестрин.

До м’якої групи належать прикметники з основою на м’який [нˊ]: синій, давній, ранній, пізній. Сюди належать також безкраїй, довговіїй, короткошиїй з основою на [й].

Нижче в таблиці наведено буквені (не звукові) закінчення прикметників за родами, числами і групами.

У середньому роді прикметники мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного й знахідного відмінків, де в середньому роді виступає закінчення -е (-є): зелене, синє.

Відмінки	Чоловічий рід		Жіночий рід		Множина
	Тверда група (жовтий)	М’яка група (синій)	Тверда група (жовта)	М’яка група (синя)	Тверда група (жовті)	М’яка група (сині)
Н.	-ий,	-ій	-а	-я	-і	-і
Р.	-ого	-ого	-ої	-ої	-их	-іх
Д.	-ому	-ому	-ій	-ій	-им	-їм
Зн.	Як у називному або родовому відмінку		-у	-ю	Як у називному або родовому відмінку
Ор.	-им	-ім	-ою	-ою	-ими	-іми
М. (на)	-ому/ -ім	-ому/ -ім	-ій	-ій	-их	-іх

ІІ. Виконайте вправи

1. Дослідження-відновлення

Відновіть поетичні уривки з творів  Ліни Костенко, утворивши прикметники від слів, поданих у дужках. Яким способом утворено прикметники?

Мені хтось душу тихо взяв за плечі —заговорив (Шопен) ноктюрн. Вона ледача (баба) дочка. (Калина) сопілка всю правду скаже голосом моїм. ти розкажи свою пригоду (вовк). (Вечір) сонце , якую за день! Поезія – це завжди неповторність,якийсь (безсмертя) дотик до душі. Тут на одному обеліску є навіть пошта (поле). Ти не дивись, що дівчинка (сум) ця. (Страх )слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись. Малює хмари (пурпур) якесь веселе чортеня. Любіть травинку, і тваринку, і сонце (завтра)дня.

2. Дослідження-моделювання.

Від поданих слів змоделюйте прикметники зі значенням здрібнілості. За допомогою яких суфіксів можна утворити такі форми?

Малий, старий, вузький, високий, глибокий, худий.

3. Вибіркова робота

Випишіть із уривку роману О.Гончара “Собор” прикметники. Визначте їх розряди.

У жодній енциклопедії світу не знайти нам цієї Зачіплянки. А вона є, існує в реальності. Живуть там здебільшого праведні  люди, роботяги, металурги.  Ті, чиє життя розбите на  зміни. З одного  краю села сага блищить, з  другого – облуплений собор біліє. Старовинний, козацький.

Повертається з інституту Микола Баглай, студент металургійного, то він, ясна річ, зупиниться на майдані і за звичкою послухає собор. Віки промовляють до нього. Вночі собор ніби ще  величавіший,  ніж удень. І ніколи не набридає студентові  на нього дивитися.

Для нього, для Баглая-молодшого, тут епіцентр життя. Крім нього є ще Баглай-старший, що за свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як Іван-дикий, а з певного часу відомий більше, як «отой Баглай, що в Індії», або просто Віруньчин Іван. Зійшлися характерами Іван  та Вірунька. Живуть душа в душу. Вірунька – кругловида, повноплеча,  розкохалась, розповніла в щасливім заміжжі, хоча на роботі їй доводиться нелегко, у тій гуркотняві шахтового двору, де  вона не перший рік висиджує зміни  в кабіні свого крана. У цеху її називають ас машиніст.

Садки стоять безшелесні, крізь них Микола час від часу дослухається до подвір’я Ягора  Катратого. Той вийшов на пенсію, знайшов інший промисел – влаштувався бакенщиком на Дніпрі. Завелися в діда снасті риболовецькі, завелися знайомства з рибінспекторами. Приїхала до Ягора племінниця, красуня, Єлькою зветься. Однак нікому поки що  не вдалося познайомитися з нею. Сама суворість та неприступність.

Мовчить собор. Щоразу перед ним Баглай почуває  якийсь дивний смуток і щось  навіть тривожне. Собор ніби має в  собі щось від стихії, навіває щось  таке ж велике. Невже  знесуть?.. Ох, важко буде встояти йому!.. А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?

4.Виконайте тест

 Тест.Прикметник

ІІІ. Домашнє завдання

Вправа 7, с. 28. Піручник О.Авраменка . Українська мова 11 кл. – К.: Грамота, 2019

29.11.2022

Урок № 13

Тема: Написання контрольного есе на одну з тем:

"Дешева риба-погана юшка"

"Краще жити мріями чи будувати плани й утілювати їх у життя?"

Напишіть формальне есе.

15(22).11.2022

Урок № 11-12

Тема:Риторична фігура як засіб мовного вираження.

Риторичне запитання

Риторичні фігури

Риторичні фігури, зокрема риторичні звертання й запитання, належать до основних теоретико-літературних понять, які має знати і вміти визначати у тексті учасник ЗНО. До того ж, користуючись ними, письменники можуть краще передавати свої відчуття — питання, заперечення, вагання.  Якими вони бувають і хто з відомих митців вдало ними послуговувався? Шукайте в нашому матеріалі!

Риторичними    фігурами називаються фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер.

Риторичні фігури постають внаслідок порушення комунікативно-логічних норм висловлювання, оскільки ті діалогічні інтонації, які вони вносять у процес мовлення, не розраховані на реальну відповідь або практичну дію, як це має місце в «живому», побутовому спілкуванні, коли діалог слугує передусім потребам обміну інформацією, такому звертанню до співрозмовника, яке передбачає відповідь або спонукає його до конкретних учинків.

Діалогічність риторичних і словесних зворотів цілком умовна і слугує у творах художньої літератури меті індивідуалізації та емоційного увиразнення мовлення, привертання особливої уваги до певних аспектів зображуваного явища, в окремих випадках використовується з композиційною метою.

Серед риторичних фігур виділяють фігури звертання, запитання, заперечення, оклику.

Риторичним називається звертання, яке не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й висловити ставлення мовця:

Україно моя!
Чисті хвилі ланів,
Променисті міста, голубінь легкокрила!
Україно!
Сьогодні звірів-ворогів
Ти грудьми вогняними зустріла.
(М. Рильський)

Риторичне звертання частіше застосовується у віршових, аніж у прозаїчних текстах, де воно, крім усього іншого, досить часто оформлює, «вводить» тему твору.

Риторичне питання — це питання, яке ставиться не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагальнення загальновідомої або очевидної думки:

Кати знущаються над нами,
А правда наша п’яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, Боже утомлений?
(Т. Шевченко)

Інколи поставлене автором запитання мотивує подальше розгортання художнього викладу, яке розкриває ті чи інші, пов’язані з запитанням, смислові аспекти.

Риторичне заперечення — це заперечення, що має форму відповіді на вірогідне припущення, думку уявного співрозмовника:

Ні, друже мій, не та родина!
Сучасна пісня — не перина…
(І. Франко)

Риторичний оклик — це вислів, що має підкреслено-емоційний характер і вводиться переважно з метою затримати або посилити увагу на якомусь з аспектів зображуваного. Наприклад:

О, що за туга розум мій опала!
Яка крізь серце потекла Каяла,
Що за чуття на серце налягло!
(М. Зеров)

Завдання 1. Перегляньте першу частину навчального відеофрагменту  і з’ясуйте, якими бувають засоби мовного вираження промови.

Перегляньте другу частину навчального відеофрагменту  і з’ясуйте, як використовувати засоби мовного вираження промови.

Завдання 2. Перегляньте презентацію та складіть конспект за нею. 

Завдання 3. Виконайте домашнє завдання (останній слайд презентації) та надішліть на мою електронну адресу

08.11.2022

Урок № 10

Тема:Метафора,метонімія,їхня роль у мовленні.

Тропи увиразнюють мовлення, додають йому емоційності, образності, роблять виклад більш влучним. Вони можуть як пом’якшити висловлення думок, так і загострити його. Використати троп — означає вжити слово в переносному значенні на основі: • подібності (метафора, порівняння); • тотожності (перифраза, евфемізм); • суміжності (метонімія, синекдоха); • протилежності (оксиморон) та ін. 

Завдання .  

Виконайте тести.

Завдання .

 Напишіть промову (одна сторінка) на тему «Здоровий спосіб життя: мрія чи реальність?». Використайте в ній тропи.

01.11.2022

Урок № 9

Тема:Тропи як засіб мовного вираження

1. 1. Установіть відповідність між видами публічних виступів та їх змістом

А.	Одна з форм пропаганди, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми.	1	доповідь ділова
Б.	Об’єктивно висвітлені факти й реалії за певний період діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу.	2	мітингова промова
В.	Промова на злободенну тему, стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал.	3	доповідь звітна
Г.	Містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями; інформація розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання запропонованих проблем.	4	ювілейна промова
		5	лекція

2. 2. Розташуйте послідовно кроки підготовки публічного виступу (докомунікативнвий етап)

а) розмічування тексту;

б) вибір теми;

в) моделювання аудиторії;

г) формування мети;

д) складання плану;

е) написання й редагування тексту промови;

є) тренування;

ж) добір і вивчення літератури.

Тропи вживаються майже в усіх стилях мовлення, та найчастіше — у художньому стилі. До тропів належать порівняння, епіте­ти, метафори, метонімії, синекдохи, персоні­фікація, гіпербола, алегорія.

Порівняння — слово або вислів, що містить зі­ставлення одного предмета (явища) з іншим.

Епітети — визначення, що виражає образність і емоцію, підкреслює ознаку предмета чи вражен­ня від нього.

Метафора — переносне значення слова (за схожіс­тю або контрастом).(за подібністю) :загальномовні і індивідуально-авторські.

Метонімія — троп, заміна одного слова іншим на основі зв’язку їхніх значень за суміжністю.

Синекдоха — троп, назва частини (меншого) за­мість цілого (більшого) чи навпаки.

Алегорія — конкретне зображення предмета чи явища дійсності, що втілює абстрактне поняття чи думку.

Уособлення – перенесення властивостей живих істот но предмети, явища чи абстрактні поняття.

Персоніфікація — вид метафори: уподібнення не­живих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх (на відміну від уособлен­ня — оживлення)

Гіпербола — надмірне перебільшення характер­них властивостей чи ознак певного предмета, яви­ща або дії

Літота –  — надмірне зменшення  характер­них властивостей чи ознак певного предмета, яви­ща або дії.

 

–         У яких стилях мовлення вживаються?

Науковий, офіційно-діловий стилі позбав­лені тропеїчної образності. В розмовному ж та публіцистичному стилі вона використовуєть­ся досить часто. У творах художньої літерату­ри тропи є одним з основних засобів образнос­ті. Елементами образності, крім переносних значень слів є граматичні засоби. Це різно­манітні префікси, суфікси, відмінкові закін­чення іменників, дієслів, прислівники, різні види речень. Разом з ритмікою, мелодикою, звукоповторами вони здатні створювати ху­дожні образи.

 

3. Самостійна робота ( виписати тропи та пояснити їхнє значення)

1.Сліз поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море. 2.Радіє Київ рідний мій.3. Прощавайте, сині гори, білії сніги. 4. Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. 5. Дівчинонька така гарна, як зіронька. 6. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою… 7. У роки  війни Україна протягнула руку допомоги    поневоленим народам. 8. Вже поставила турбіну міцна робочого рука… 9. Мій ти єдиний, зламаний квіте… 10. Я з’їв цілу тарілку.

1. Ноги моєї тут не буде. 12. Полетів у магазин по цукерки.

 

►       Визначити тропи у реченнях

• Йдесніг – сніжинки, як відомо, «ходити» не вміють;
• Полетіву магазин по цукерки – не на літаку«полетів», а дуже швидко пішов;
• «Трояндиднів», «крило зорі» (В. Соссюра)
• Читати Підмогильного– не сам твір, а його автор;
• Київпрокидається – не самі люди, а місто, в якому вони перебувають.
• Вчися шанувати копійку– на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

25.10.2022

Урок № 8

Тема:Засоби мовного вираження промови

                                     СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте тексти й виконайте завдання. 

А. Поміркуйте, який вступ до промови науковця матиме більшу силу впливу на аудиторію. 

Б. Знайдіть у тексті ІІ слова й сполуки слів, що мають емоційне забарвлення. 

                                                                                МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

  Щоб надати мовленню експресії, використовують мовні виражальні засоби — тропи й риторичні фігури. Промова без тропів і риторичних фігур пісна, нею важко зацікавити аудиторію. Засоби мовного вираження якнайкраще впливають на емоційну сферу людини, вони міцно утримують увагу аудиторії.

Тропи увиразнюють мовлення, додають йому емоційності, образності, роблять виклад більш влучним. Вони можуть як пом’якшити висловлення думок, так і загострити його. Використати троп — означає вжити слово в переносному значенні на основі: • подібності (метафора, порівняння); • тотожності (перифраза, евфемізм); • суміжності (метонімія, синекдоха); • протилежності (оксиморон) та ін. 

Запишіть у зошити головні терміни

Виконайте завдання №3 на стр.11,та завдання №7 на стр.13

18.10.2022

Урок № 7

Тема:Мовна стійкість як ключова риса національномовної особистості.

І.Опрацювання навчального матеріалу.

Мовна стійкість — намір та поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від мови співрозмовника.

Одним із найперших це поняття досліджував український соціолінгвіст Орест Ткаченко, доповнивши ним поняття «мовної стабільності» (англ. language stability), що характеризує стан мови. За його словами:

«

Втративши свою мовну стабільність, народ завдяки мовній стійкості може поступово повернути й свою мовну стабільність, навіть зміцнити її. Втративши мовну стабільність і не маючи або не виробивши мовної стійкості, народ може втратити навіть найстабільнішу і найвпливовішу, найпоширенішу свого часу у світі мову, про що свідчать долі таких колись поширених світових мов, як давньоєгипетська, шумерська, аккадська (ассиро-вавилонська), хетська, що стали мертвими і тепер відомі лише з пам’яток.

»

На думку Ореста Ткаченка, головні джерела, що живлять мовну стійкість:

• національна традиція,
• національна свідомість та солідарність,
• національна культура,
• національний мир і співробітництво з іншими народами.

Стійкість до вживання української мови називають українськомовною стійкістю.

Стан мовної стійкості в Україні

Деякі дослідження виявляють занизький рівень мовної стійкості українців порівняно з російським населенням України, що, відповідно, загрожує українській мові зникненням.

Так, за розвідкою Тетяни Бурди (1999), 83,2 % молодих українців Києва при звертанні до них українською також відповідають українською. Але при звертанні до них російською мовою 90,6 % респондентів-українців переходить на російську. У той же час, росіян в Україні характеризує висока мовна стійкість: вони переважно відповідають російською і коли до них звертаються російською (98,2 %), і у відповідь на звертання українською (95,3 %).

На початку ХІХ ст. жоден слов’янський народ, за винятком росіян, не мав своєї держави. Тому проблема мовної стійкості стосувалася майже всіх словянських мов у різні періоди розвитку націй. Поляки, чехи, серби, болгари відродили і утвердили свою мову Українці відроджують свою мову дуже повільно Білоруси мають кризовий стан у відродженні білоруської мови(14 травня 1995 р. там було проведено референдум, на який винесли мовне питання у такому формулюванні: «Чи погоджуєтесь ви з наданням російській мові рівного статусу з білоруською?» 53,9% від загальної кількості виборців проголосували «за», і в Білорусі російська мова була оголошена другою державною. Дуже швидко після цього узаконена «рівність» двох мов призвела до майже повного витіснення білоруської мови з усіх сфер суспільного життя.) Як ви думаєте, чому така ситуація склалася саме в українців та білорусів?

Чинники, що сформували складну й унікальну мовну ситуацію в Україні

1. Співіснування й жорстка конкуренція з російською мовою при панівному становищі останньої, що є наслідком попередньої тривалої політики русифікації – неприхованої з боку царського та маскованої з боку радянського режимів.

2. Наявність численного російськомовного населення як один з визначальних факторів мовної ситуації. Фактор російської мови й російськомовного населення України постійно присутній у розрахунках певних політичних сил України.

Робота з текстами.

Прочитайте тексти. Проаналізуйте подану в них інформацію. Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання.

І. Перестрибування з мови на мову – це аж ніяк не ввічливість, вважає соціолінгвістка Лариса Масенко. «У великих містах сформоване російськомовне середовище, воно тисне. Людині здається, якщо говоритимеш українською, тебе сприйматимуть як білу ворону», – вважає пані мовознавець. Її батько – відомий український поет Терень Масенко, автор спогадів про письменників «розстріляного Відродження», тож у сім’ї панувала україномовна атмосфера, але за її межами – середовище зросійщеного Києва. У підлітковому віці Лариса була радше російсько-, аніж україномовною. Усвідомлений вибір прийшов згодом.

Часто той, хто вийшов з україномовної родини, на деякий час утратив «лінгвістичну» стійкість і вже у зрілому віці вирішив повернутись до одномовності, переживає такий перехід значно важче. Додається певне неприйняття середовищем, із яким раніше спілкувався російською. «Більшість прагне зливатися з оточенням. Їй не вистачає сміливості вирізнятися якимось чином, мовою зокрема», – вважає психоаналітик Ганна Бойченко. Окрім того, люди шукають комфорту, і їм властиво лінуватися. Формування нової мовної звички вимагає постійного контролю над власним мовленням.

Від народження до трьох років дитина більшість часу проводить у колі сім’ї – тут задовольняються її основні потреби та інтереси. Окрім слів «домашньої» мови, малюк вбирає властиві їй поняття, акценти й належний стиль мислення. «Якщо українська не є питомою і дитина вивчила її лише у школі, то вона і звикає до неї як до мови навчання або офіційного спілкування, а в побуті все одно користуватиметься російською», – зауважує Бойченко. Людина висловлюватиме глибокі почуття і сприйматиме їх зі слів саме за допомогою мови дитинства. Друга – буде «мовою спілкування зі світом», більш інформативною і розвиненою, але значно менш інтимною.

Як пояснюють психологи, для білінгвів перехід до одномовності – це виконання якогось плану або досягнення певної мети. «Із психологічного погляду, це надзвичайно позитивно впливає на людину, дає їй відчуття успішності й умовно наближає до кінцевого уявлення про власне «Я», – переконана Бойченко (Анна Каленська).

ІІ. Дані тривалих соціологічних моніторингів свідчать, що популярні в певних політичних колах ідеї двомовності України не витримують критики. Адже впродовж останніх двох десятиліть у нас відбувався невпинний процес гомогенізації білінгвальних середовищ. У загальнонаціональному масштабі, за даними Інституту соціології НАНУ, частка громадян, які в домашньому спілкуванні послуговуються українською, за період від 1992 до 2011 року зросла від 36,8% до 42,8%; тих, хто користується російською, – від 29% до 38,6%. Це відбулося насамперед за рахунок громадян, які вживали в родині обидві мови, – їхня частка за відповідний час скоротилася від 32% до 17,1%.

На жаль, у вітчизняних реаліях, за відсутності ефективної офіційної мовної політики, категорія двомовних зазвичай є проміжною ланкою на шляху до русифікації. За період від 1992 до 2010 року на користь української мови, що було б логічно в Українській державі, відповідна гомогенізація спостерігалася лише на Заході, де більш ніж трикратне скорочення частки двомовних (від 19% до 6%) відбулося повністю за рахунок примноження україномовних. Тоді як в інших макрорегіонах триває процес русифікації: в Центрі із 5% колись двомовних лише 1% перейшли на українську, а 4% – на російську; на Півдні – із 10% білінгвів 1% став україномовним, а 9% – російськомовними. Як наслідок – частка тих, хто в сімейному спілкуванні використовував лише російську, на Півдні зросла від 43% до 54%, на Сході – від 56% до 64%. Джерело: https://tyzhden.ua/Society/47410

- Якою спільною думкою об’єднані тексти? Сформулюйте її і вигляді єдиного заголовка.

- Яку важливу проблему актуалізують автори  опрацьованих текстів?

- На основі поданих у текстах фактах і суджень створіть асоціативний кущ понять “двомовність”, “зросійщення”, “мовна стійкість”.

Дослідження-аналіз

Прочитайте.  Прокоментуйте поради  відомого мовознавця , філософа, відомого громадського діяча І.Огієнка. Які ще його поради з “Науки про рідномовні обов’язки ” вам відомі?

Рідномовні обов ’язки  в стосунку до чужинців 

1. Шануй чужу мову, але вимагай і від чужинців  так само шанувати й твою мову

2. Перед  впливовим чужинцем ніколи не  ховай своєї народности й сміло борони свою і рідну мову.

3. Живучи серед чужинців, сміло розмовляй зі  своїми скрізь: на вулиці, в публічних домах, в вагоні, в трамваї й т. ін тільки своєю рідною мовою, і Тільки національно несвідомий ховається перед ‘ чужинцями з своєю рідною мовою.

4. Приходячи до дому чужинця, говори його І мовою. Але коли до тебе приходить чужинець, що І розуміє твою мову він мусить ушанувати твій дім, і й ти розмовляй із ним своєю рідною мовою.

5. Заходячи до чужої крамниці на твоїй землі, ! говори тільки своєю рідною мовою. Як тебе не зрозуміють, піди до іншої й купи там, де тебе  зрозуміють. Це право твоє.

6. Продаю чи речі своєї праці на своїй землі,  розмовляй з покупцями тільки своєю рідною мовою. Якщо тебе не зрозуміють, продай том у хто ; тебе зрозуміє. Це право твоє.

7. Коли до тебе на твоїй землі звертається хто з запитом чужою мовою, а ти не маєш переконання, що він твоєї мови не розуміє, відповідай йому і своєю рідною мовою.

8. Кожний свідомий громадянин, говорячи з  чужинцем або пишучи в чужомовних виданнях, мусить боронити правди й добра свого народу.

Проблемне питання:

Які з наведених порад нині є найактуальнішими? Аргументуйте. Які рекомендації ви додасте?

ІІІ. Домашнє завдання

Вправа 7, с. 9. підручник О.Авраменка. Українська мова. 11 клас. – К.: Грамота, 2019

11.10.2022

Урок №6

Тема:Мистецтво відповідати на запитання.

Теорія:

Той, хто ставить запитання, дурень протягом п’яти хвилин, той, хто його не ставить, дурень усе своє життя (Китайська приказка).

Як свідчить китайська народна мудрість, ставити запитання життєво необхідно. Але ще важливіше навчитися відповідати, тому що від цього інколи залежить доля людини. Пригадай українські народні казки, міф про Сфінкса. Саме влучні й дотепні відповіді на загадки допомагали героям уникнути лиха. Отже, щоб стати вправним оратором, треба оволодіти мистецтвом давати відповіді на запитання.

 

Мистецтво відповідати на запитання

Приклад:

Історик Геродот розповідає, як лідійський цар Крез запитував божество в Дельфах, чи треба йому розпочинати війну з Персією. На це він отримав таку відповідь: «Якщо цар піде війною на Персію, то знищить велике царство». Коли розгромлений Крез, потрапивши в полон, зауважив дельфійським жерцям, що вони сказали неправду, жерці у відповідь заявили, що у війні дійсно знищене велике царство, але не Перське, а Лідійське.

Зверни увагу!

Упевнено, спокійно й чітко відповідати на запитання — це мистецтво. Пам’ятай, що саме відповіді на запитання характеризують людину як особистість.

Запитання бувають різних видів.

  

Риторичне запитання. Таке запитання  не вимагає  відповіді, тому що кожен учасник розуміє її очевидність. Мета риторичного запитання — активізувати аудиторію, указати на нерозв’язані проблеми чи забезпечити підтримку з боку учасників бесіди шляхом мовчазної згоди.

  

Переломні питання. Вони підтримують суперечку в чітко встановленому напрямку або ж порушують цілий комплекс нових проблем. Якщо співрозмовник  правильно й ґрунтовно відповідає на такі питання, то відповіді зазвичай дозволяють виявити слабкі місця його позиції. 

Приклад:

«Як Ви уявляєте собі…?», «Як Ви вважаєте, чи потрібно радикально змінювати … ?», «Як насправді у Вас справи з … ?».

Закриті й відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні».

Приклад:

— Ти замовив квитки на потяг до Харкова?
— Так.
— Чи залишилися ще вільні місця в цьому купе?
— Ні.

Відкриті запитання  мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети.

Приклад:

— О котрій годині вирушає потяг?
— О пів на восьму.

Закритими запитаннями  можна  загнати опонента в «пастку»: він змушений вибирати тільки «так» або «ні», хоча не завжди відповідь може бути однозначною (ні, але...).

 

Прості та складні. Складні запитання вимагають не менше двох відповідей.

Приклад:

— Де ви плануєте зупинитися під час подорожі й чому саме там?
— Зупинимося на базі відпочинку, на яку приїжджаємо вже три роки поспіль, бо там чудова природа, привітні господарі й смачна кухня.

Складні запитання  можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використовувати прості.

  

Коректні й некоректні.Некоректними  називають запитання, що ґрунтуються на свідомо  помилкових судженнях. Мета таких  запитань — збити людину з пантелику, примусити її виправдовуватися, загнати в неочікувану ситуацію, чинити психологічний тиск.

Приклад:

Запитання «Хіба ти можеш дозволити собі купити таку дорогу річ?» — некоректне, бо, по-перше, у кожного своє розуміння поняття «дорого — дешево», а по-друге, таке запитання звучить як втручання в особисті справи.

Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитання  відповідай спокійно й не дратуйся, якщо вони сформульовані неточно або

неграмотно.

Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб поставити опонента в незручне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, передусім  намагайся виявити їхню суть, викрити позицію опонента, лише тоді дати відкритий бій.

 

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, короткими й розгорнутими.

 

Відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину, називаються позитивними. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь  негативна.  Вона визначає слабкі сторони опонента, бо мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання з обговорюваного предмета.

Короткі відповіді зазвичай висловлюють одним-двома словами.

Приклад:

— Ти забронював квитки на концерт?
— Забронював.
— Скільки квитків забронював?
— Три.
— Коли відбудеться концерт?
— Цієї п'ятниці.
— Де проходитиме?
— На стадіоні.
— Хто хедлайнер?
— Моя улюблена група.

Така розмова чи обговорення якоїсь проблеми не буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Зверни увагу!

Відповідаючи на запитання, дотримуйся таких порад:

• чітко відповідай на поставлене запитання;

• ніколи не кажи нічого зайвого, бо цим обов’язково скористається  опонент;

• визнач пріоритети у своїх відповідях: починай із головних подій, найбільш переконливих фактів, щоб аудиторія не втратила  інтересу, а потім переходь до другорядних;
 

• для чіткої структури відповіді використовуй вставні слова: по-перше, по-друге, по-третє;
 

• подякуй опонентові за цікаве запитання й тільки після цього переходь безпосередньо до відповіді;
 

• щоб завоювати прихильність опонента чи аудиторії, використовуй такі конструкції: «Порушена вами проблема хвилює багатьох із нас...», «Розумію ваші почуття! Зізнаюся, я відчував те саме, поки не усвідомив...», «Мені хотілося б поділитися з вами своїм відкриттям...»;
 

• якщо  немає готової відповіді, скористайся переадресацією його опонентові або аудиторії: «Цікаве запитання! А як би ви самі на нього відповіли?», «Можливо, хтось із присутніх хотів би висловитися щодо цього запитання?»;
 

• якщо  відчуваєш, що не можеш дати відповідь на запитання, не намагайся «викручуватися» із неприємної ситуації, краще скажи, що даси відповідь  наступного разу.

 

У спілкуванні оратор повинен суворо дотримуватися основного принципу: відповідати на запитання лише тоді, коли повністю зрозуміла його суть і він знає правильну відповідь.

 

Зверни увагу!

У полеміці дуже цінується дотепна відповідь. Часто зі скрутного становища допомагає вийти винахідливість оратора: уміння зорієнтуватися в ситуації, знайти найбільш точні слова, швидкість реакції.

Опрацювати теоретичний матеріал.

Виконати завдання № 7 упідручнику,стр.201

Написати відгук на вірш на стр. 201

04.10 2022

Урок № 5

Тема:Практична риторика.

Суперечка як вид комунікації. Правила ведення суперечки.

Тези й аргументи.Полемічні прийоми.

І. Опрацювання навчального матеріалу

1.Прочитайте текст, складіть алгоритм «Правила ведення суперечки».

Складіть план до нього. 

Мистецтво суперечки відомо здавна. Грецький філософ Зенон називав суперечку з метою переконання опонента тактикою розгорнутої долоні, а суперечку заради перемоги — тактикою стиснутого кулака.

Культура ведення суперечки виявляється в тому, щоб не вести полеміку з людиною, яка не компетентна у цьому питанні, і тоді, коли це недоцільно.

Сьогодні не доводиться встановлювати закони Всесвіту. Але суперечки повсякденно виникають і в XXI столітті. Дискусій неможливо уникнути, адже кожна людина на все має свою точку зору, іноді кардинально протилежну поглядам інших людей. А свої переконання треба відстоювати. Ось і народжуються суперечки.

Однак у сучасному цивілізованому світі пріоритети в мистецтві ведення спору трохи змінилися. Якщо в Античності мистецтво суперечки полягало в майстерності відстоювати власну точку зору, то сьогодні правила ведення спору спрямовані на те, щоб у полеміці не втратити істину і залишити стосунки сперечальників в межах пристойності.

Мистецтво вести суперечку ґрунтується на трьох простих правилах:

• розпитувати свого опонента;

• вести з ним бесіду;

• уважно вислуховувати його докази.

Вступаючи в суперечку, людина повинна знати, що її переконання можуть бути помилковими. Тому важливіше не доводити свою правоту, а уважно вислуховувати й аналізувати докази опонента.

Якщо під час монологу Вашого співрозмовника він торкнувся питання, яке Вам необхідно уточнити, Ви можете перервати його промову, коротко перерахувати свої докази або попросити його дещо Вам пояснити. Після того, як Ви висловитесь, слід нагадати опоненту, про що він говорив до того, як Ви його перебили.

Мистецтво вести суперечку полягає також і в умінні вибирати правильний тон дискусії. Інтонація голосу під час полеміки може бути різною: рішучої, ніжною, впевненою, м’якою. Але при цьому вона не повинна ображати Вашого опонента, принижувати його.

Перед тим як вступити в суперечку, необхідно точно визначити тему полеміки, її сенс і мету. Якщо знехтувати цим правилом, Ви витратите час даремно. Перш ніж почати сперечатися, корисно буде уточнити поняття, про які буде вестися мова у полеміці. Дотримання цього правила дозволяє уникати безглуздих ситуацій, коли суперечка виникає через те, що двоє по-різному розуміють значення одного і того ж слова.

Необхідно також усвідомлювати, що суперечка — це спосіб пошуку істини, а не можливість виплеснути негативні емоції на свого супротивника. Тому Ви повинні чітко визначати для себе, з якими доказами суперника Ви згодні, з якими — ні, і які викликають у Вас сумнів.

Вести суперечку слід ввічливо і стримано. Це покаже, що Ви вихована людина. Крім того, обґрунтовувати свою точку зору переконливіше за допомогою знань і логіки, а не за допомогою жестикуляції і буйства емоцій.

Якщо в ході суперечки було доведено, що Ваша думка помилкова, Вам необхідно визнати свою поразку.

Якщо в ході полеміки була доведена слушність Вашої думки, Ви повинні поводитися гідно, не демонструвати гордість і радість перемоги. Не знижуйте самооцінку свого опонента і не змушуйте його злитися чи ображатися.

2.Ознайомтеся з інформацією, оцініть її.

ПОНЯТТЯ ПРО АРГУМЕНТАЦІЮ. СТРУКТУРА АРГУМЕНТАЦІЇ

У суперечці пропонент висуває певну аргументацію. У найбільш широкому розумінні термін «аргументація» можна визначити як процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.

Обґрунтування може здійснюватися різними способами.

По-перше, положення можуть бути обґрунтовані шляхом безпосереднього звернення до дійсності (експеримент, спостереження тощо). Така аргументація називається емпіричною. Саме такий спосіб обґрунтування дуже часто застосовується у природничих науках.

По-друге, обґрунтування може здійснюватися за допомогою вже відомих положень (аргументів) шляхом побудови певних міркувань (доказів). У цьому випадку людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Така аргументація називається теоретичною.

Різниця між емпіричною та теоретичною аргументацією є відносною. Досить часто в реальних процесах комунікації зустрічаються аргументації, в яких поєднується і звернення до досвіду, певних емпірічних даних, і теоретичні міркування.

У структурі аргументації розрізняють тезу та аргументи.

Теза — це положення, яке необхідно обґрунтувати.

Аргументи — це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза.

Класичним прикладом аргументації може стати вислів, відомий ще з часів середньовіччя: «Усі люди смертні. Сократ — людина. Отже, Сократ є смертним». Перші два висловлювання, що складають цю аргументацію, будуть аргументами, а третє — тезою.

У цьому прикладі неважко було знайти аргументи і тезу, тому що аргументація була представлена, по-перше, у повному вигляді, по-друге, невеликим текстом.

Запам’ятайте правило: якщо ви хочете зрозуміти співрозмовника, розкритикувати його точку зору, виявити помилки, побудувати обґрунтоване спростування його позиції, перш за все, треба відновити аргументацію супротивника у повному вигляді, тобто з’ясувати аргументи і тезу.

 3.Прочитайте текст, знайдіть тезу й аргументи, зробіть власні висновки, перевірте їх.

Одного разу до Сократа прийшов молодий чоловік за порадою. Його цікавило питання: «Чи слід йому вже одружуватися?». Сократ подивився на нього і відповів: «Одружишся ти чи не одружишся, все одно каятимешся!» Довго розмірковував молодий чоловік, щоб з’ясувати, що мав на увазі Сократ. Спробуємо разом із ним відновити аргументацію давньогрецького філософа у повному вигляді, тобто з’ясуємо усі його аргументи і тезу.

Але перш ніж ви приступите до роботи, запам’ятайте: не намагайтеся, наводити свої власні думки щодо одруження. Пам’ятайте, нас цікавить лише точка зору Сократа.

Правильна відповідь. Повна аргументація Сократа має такий вигляд: «Якщо ти одружишся, то каятимешся. Якщо ти не одружишся, то все одно каятимешся. Ти одружишся чи не одружишся. Отже, ти каятимешся». Перші три висловлювання — аргументи, четверте висловлювання — теза.

 

4.Дослідження-аргументація

Знайти тезу, яку намагався обґрунтувати автор у наведеному тексті й аргументи, на які він спирався.

 

КОНКУРЕНЦІЯ МАЄ ПОТРЕБУ В РЕКЛАМІ

Реклама є невід’ємною умовою успішної конкуренції. З одного боку, вона містить у собі певну інформацію, а з іншого — слугує орієнтиром для споживачів.

Було б помилкою спиратися лише на здатність споживачів при виборі товару судити про нього лише за зовнішнім виглядом.

Окрім того, реклама не дає ринку застоюватися. Тільки за допомогою реклами новий виробник може отримати доступ на вже сформований ринок. Реклама сприяє конкуренції, забезпечує доступ на ринок нових виробників, оживлюючи й розширюючи сам ринок товарів і послуг.

 

Конкуренція і реклама не можуть існувати одна без одної. Реклама потрібна і таким державним інститутам та організаціям, як політичні партії, профспілки, релігійні об’єднання, армія і навіть сама держава.

Самостійна робота

► Випишіть з кожного абзацу одне-два положення, що вам видаються найбільш важливими чи цікавими.

► Здійсніть аналіз тексту.

Результат аналізу тексту

Теза: Конкуренція має потребу в рекламі.

Аргументи:

1. Конкуренція — це не просто економічна категорія, вона входить до складу основних людських потреб.

2. Реклама — невід’ємна умова успішної конкуренції:

• вона містить певну інформацію;

• вона слугує орієнтиром для споживачів;

• вона не дає ринку застоюватися;

• рекламою займаються державні інститути та організації;

 Алгоритм правил ведення суперечки

1. Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви впевнені, що думка співрозмовника дійсно суперечить вашій.

2. Спочатку наводьте тільки сильні докази, а потім слабкі.

3. Спростовуйте фактами, показом того, що теза протилежної сторони не випливає з аргументів, що висунута опонентом теза не доведена. Можна показати хибність висловленої думки чи аргументів, спираючись на те, що висновки, які випливають із них, суперечать дійсності. Не наполягайте на запереченні доказів опонента, якщо вони зрозумілі й очевидні.

4. Стежте за тим, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.

5. У процесі суперечки намагайтеся переконати опонента, пам’ятаючи, що повага до чужих переконань, це не тільки поваги до особистості, але й ознака розвиненого розуму.

6. Умійте зберігати спокій і володіти собою.

 ІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Будуючи власну аргументацію, по-перше, необхідно чітко знати, з яких аргументів ви виходите і яку тезу ви намагаєтеся обґрунтувати. По-друге, аргументацію супротивника в процесі суперечки треба сприймати не як потік слів, а вміти швидко аналізувати як її зміст, так і структуру. По-третє, аналізуючи аргументацію опонента, не намагайтеся «навішувати» на неї свої власні уявлення (згадайте приклад з Сократом). Інакше ви будете критикувати не точку зору співрозмовника, а свої уявлення про те, що ви почули або прочитали

Якщо в процесі суперечки ви будете враховувати ці поради, то у вас буде більше шансів розібратися в суті питання, навести аргументовані зауваження і виграти суперечку.

2.Дайте відповіді на запитання.

• Якими правилами ведення суперечки повинен володіти оратор?

• Як індивідуальні особливості мовця впливають на якість виступу?

• Як необхідно добирати аргументи? Охарактеризуйте їх типи.

3. Прочитайте ще раз пункти правил ведення суперечки. Чи хотіли б ви додати ще один із них, виходячи із власного досвіду? Який саме?

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати невеликий текст промови, дотримуючись рекомендованих правил

27.09.2022

Урок № 4

Тема:Складні випадки відмінювання іменників I-II відмін.

Відмінок — граматична категорія іменника, що вира­жає його синтаксичні зв’язки з іншими словами в ре­ченні. Відмінок іменника є морфологічною самостій­ною категорією.

 

ПРИГАДАЙМО. Які є відмінки іменника? На які питання вони відповідають?

 Іменники мають сім відмінків: 

1) називний — хто? що? ; 
2) родовий — кого? чого? до кого? до чого? ; 
3) давальний — кому? чому? ; 
4) знахідний — кого? що? про кого? про що? ; 
5) орудний — ким? чим? ; 
6) місцевий — на (у) кому? на (у) чому? ; 
7) кличний — хто? що? 

Для розрізнення відмінків іменників, зокрема родового і знахідного, називного і знахідного, доцільно ставити два питання: Сухорляві, але міцненькі руки тримали на плечі великий (кого? що? ) кошик, повний малини. (Леся Українка.)

Відмінювання іменників — це їхня словозміна.

Є чотири типи відмінювання іменників за відмінками (I, II, III й IV відміни).

Закінчення іменників 1 відміни

                                                                       Закінчення іменників 2 відміни

                                     ЗАВДАННЯ

1. Випишіть у дві колонки словосполучення, вставляючи букви: 1) о, а, у; 2) е, я, ю. 
Під ясними зор..ми, свіжими вітр..ми, знайомий з бетоняр..ми, пам’ятай про товариш.., мчав кул..ю, бережи як зіниц.. ока, останньому косар..ві, струснув кучер..ми, оснащений радіоапаратур..ю, сьогодні перед вечер..ю, стер ірж.., свіжою їж..ю, працюватиму столяр..м, був з командир..м, здійняв буч.., зустріч із школяр..ми, стоїть над душ..ю, праця шахтар.., вчуся на муляр.., буду бджоляр..м, зеленими кущ..ми, їдуть бездоріжж..м, пішов з косар..ми, осінньою пор..ю, отаборилися на глинищ..х, відповів столяр..ві. 
Ключ. У першому слові кожного словосполучення підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів П. Тичини.  

Завдання 2. Пригадайте, у яких випадках приголосні подовжуються. Запишіть подані іменники у формі орудного відмінка однини.
Рось, діагональ, велич, сухість, хліб-сіль, глазур, Керч, подорож, користь, віддаль, паморозь, медаль, любов, спадковість, вуаль, мудрість.

Правило і завдання запишіть у зошити.

Перегляньте відео

https://www.youtube.com/watch?v=7qsAhWzzbAU

20.09.2022

Урок № 3

Тема:Число іменника.Іменники,що мають лише форму однини або множини.

Для розрізнення кількісних ознак є дві числові форми — однина і множина (зошит — зошити, поле — поля). Є іменники, які мають лише одну форму числа.

Уживаються тільки в однині:

- власні назви (Одеса, Донбас, Тарас Григорович Шевченко, Чумацький Шлях).

Зверніть увагу! Власні іменники в окремих випадках можуть мати і форми множини (сім’я Сосніних, справа Артамонових).

- іменники, що означають збірні поняття, сукупність однорідних осіб або предметів, що мисляться як одне ціле (професура, рідня, піхота, селянство, молодь, коріння, гілля);

- більшість іменників, що означають матеріал, речовину, хімічні елементи тощо (золото, сталь, молоко, чай, кисень, водень, вуглець, бензин, електрика).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи при означенні різних сортів даної речовини можуть вживатися і в множині (технічні масла, чаї першого сорту, мінеральні води).

- абстрактні назви, що означають якості, властивості, дії (сміливість, бадьорість, краса, висота, глибина, спокій, радість, патріотизм, біганина, нудьга).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи, набуваючи значення конкретності, можуть мати і форми множини (висоти науки, глибини моря, красоти природи).

Вживаються тільки у множині:

- власні назви (Карпати, Чернівці, Альпи);

- іменники, що означають предмети парної або симетричної будови (окуляри, ножиці, ворота, ковзани, сани);

- іменники, що означають масу, речовину (дріжджі, помиї, парфуми, вершки);

- назви періодів часу, подій, ігор (канікули, іменини, дебати, піжмурки, шахи);

- деякі іменники дієслівного походження (радощі, веселощі, гордощі).

Усі іменники, що вживаються тільки у множині, не мають ознак граматичного роду.

Збірні іменники

Серед іменників, що означають загальні назви, виділяються так звані збірні іменники, які означають сукупність однорідних предметів, що сприймаються як одне ціле (молодь, студентство, дітвора, гілля, бурячиння).

Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання що?: вороння, ганчір’я. Збірні іменники характеризуються властивими їм граматичними особливостями. Вони виділяються серед інших іменників передусім своїми особливостями форм словозміни і словотворення.

Збірні іменники, означаючи сукупність предметів як єдине ціле, вживаються лише в однині. Означаючи предмети, які не піддаються лічбі, вони не можуть сполучатися з кількісними числівниками і не вживаються у множині.

Зверніть увагу! Не є збірними іменники: група, загін, рота, команда, ансамбль, народ, хор (хоч вони і означають певну сукупність). Вони означають предмети, які піддаються лічбі. Ці іменники можуть вживатися і в множині: дві групи, три загони, чотири роти, п’ять команд тощо.

Збірні іменники можуть сполучатися лише з неозначено-кількісним числівником багато і дробовими числівниками: багато дітвори, чотири п’ятих селянства.

Збірні іменники творяться за допомогою суфіксів -ств(о), -цтв(-о), -инн(-я), -н(-я), -ин(-а), -ст(-а), -ур(-а), -ат, -ник, -як та ін.: птаство, козацтво, картоплиння, собачня, городина, агентура, терник, вишняк.

Опрацюйте теоретичний матеріал і запам'ятайте.

Виконайте вправи № 4,7 на стр.163-165.

Виконайте завдання розділу"Культура слова",переглянути обов'язково експрес-урок.

13.09.2022

Урок № 2

Тема:Іменник.Рід іменника.

Паралельні родові форми іменника.

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Політики погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).

Іменники можуть бути також:

• неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
• іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
• обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:

1.	загальні назви - власні назви
2.	назви істот - назви неістот
3.	конкретні - абстрактні
4.	збірні
5.	речовинні

НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ

іменники	приклади
загальні	ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення
власні	Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета "ТВпарк",

Загальні іменники позначають предмети в цілому.

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ

іменники	приклади
назви істот	хто?- гитарист, люди, окунь, зозуля
назви неістот	що?- поле, вітер, посуд, клавіатура

Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?

У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).

Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?

До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).

КОНКРЕТНІ І АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
конкретні	корабель, шлях, Китай, Маргаріта, осел
абстрактні	прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.

Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.

Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.

ЗБІРНІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
збірні	козацтво, студенство, зілля, братство

Збірні іменники- це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.

РЕЧОВИННІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
речовинні	алебастр, молоко, камінь, кисень

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо) або тільки форму множини (гроші, дріжджі).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА

Іменник має такі морфологічні ознаки:

рід:
чоловічий жіночий середній	блокнот, край пожежа, матуся небо, дитинство
число:
однина множина	громадянин, музей громадяни, музеї
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	вікно вікна вікну вікно вікном (на) вікні

РІД ІМЕННИКІВ

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина), або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).

Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона, середнього- воно. Іменники за родами не змінюються.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:

• за різними основами (чоловік - жінка, кобила - кінь);
• за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);
• за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);
• за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду - кішка, муха, миша, суниця),

У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.

Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е), лист(я).

Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа).

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).

В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).

Запишіть тезовий конспект.

Виконайте тренувальні вправи за вивченим матеріалом

Тренувальні вправи

Розподіліть іменники за родами: А- чоловічий рід, Б- жіночий рід, В- середній рід. .

 

1.      ніжність,

2.      ласка,

3.      доброта,

4.      сміх,

5.      радість,

6.      гумор,

7.      сіль,

8.      солянка,

9.      соління,

10. курка,

11. півень,

12. курча,

13. курчатко,

14. лист,

15. листя,

16. листочок,

17. листячко,

18. насіння,

19. насінина,

20. насінник,

21. бадилля,

22. бадилина.

Доберіть до іменників чоловічого роду іменники жіночого роду. Встановіть відповідність.

Наприклад, козак – козачка

 

1. батько

а) мати
б) жінка

2. чоловік

а) жінка
б) дитина

3. хлопець

а) дівча
б) дівчина

4. хлоп’я

а) дівча
б) дитя

5. онук

а) онука
б) бабуся

6. кум

а) кума
б) родичка

7. українець

а) Україна
б) українка

8. киянин

а) київлянин
б) киянка

9. громадянин

а) громадянка
б) патріотка

10. артист

а) артистка
б) циркачка

11. брат

а) тітка
б) сестра

12. син

а) дочка
б) племінник

13. півень

а) півничка
б) курка

14. бик

а) бичиха
б) корова

15. цап

а) коза
б) цапиха

16. баран

а) вівця
б) баранка

До поданих іменників допишіть прізвища, імена та по батькові жінки або чоловіка. Складіть з ними шість речень. 

 

Педагог, юрист, адвокат, менеджер, медик, слюсар, економіст, директор,  інженер, хірург, бухгалтер, капітан.

 

 

 Сформулюйте висновок: як визначається рід таких іменників.

 

 Визначте рід іменників: А- чоловічий рід, Б-жіночий рід, В-середній рід. Г-спільного роду. Вводити через кому з пробілом.

1.      ГЕС.

2.      Баку.

3.      Капризуля.

4.      Пенсне.

5.      Філософ.

6.      Лівша.

7.      ТЕЦ.

8.      Колібрі.

9.      Таксі.

10. Кепі.

11. Поні.

12. ВНЗ.

13. Панно.

14. Забіяка.

15. Сільрада.

16. Невдаха.

17. Трудяга.

18. Вітрогон.

19. Спеціаліст.

20. Знавець.

21. Фізорг.

22. Депутат.

23. Староста.

24. Фотограф.

25. Левада.

26. Кривда.

27. Фініш.

28. Портьє.

29. Конферансьє.

Виправте помилки у вживанні роду іменників.

 Широке степ, висока насип, рушнична дріб, холодна Сибір, важлива запис, далекий путь, улюблена собака, залізничний магістраль, прозорий тюль, гостра біль, старовинна рукопис.

Перегляньте експрес-урок і перекажіть його.

https://www.youtube.com/watch?v=poLDaBLZNz4

06.09.2022

 Урок № 1\

Тема:Морфологічна норма.

Морфологічна помилка.

Опрацювати і виписати тези зі стр. 152.

Виконати завданя № 2,3,стр.153

Опрацюйте і прокоментуйте розділ"Зауважте"

Перегляньте телесюжет  і виконайте завдання.

Стисло перкажіть, доповніть свій переказ своіми враженнями.

https://www.youtube.com/watch?v=-OD10fM021E