II семестр
09.06.2023
Урок № 55-56
Тема:Контрольне есе. Директорська контрольна робота.
Написати формальне есе на одну з тем:
1".Ціна недбалості"
2."Мій вибір-здоровий спосіб життя"
Зразок написання формального есе дивіться з попередніх уроків
02.06.2023
Урок № 54
Тема:Морфологічна норма.
Морфологічна помилка.
Опрацювати і виписати тези зі стр. 152.
Виконати завданя № 2,3,стр.153
Опрацюйте і прокоментуйте розділ"Зауважте"
Перегляньте телесюжет і виконайте завдання.
Стисло перкажіть, доповніть свій переказ своіми враженнями.
https://www.youtube.com/watch?v=-EOD10fM021
12.05-26.05.2023
Урок №52-53
Тема: Розрізнення прислівників і співзвучних сполук
Пригадайте, які страви ви готували на швидку руку? Зверніть увагу на правопис слова - нашвидкуруч
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
| Розряди прислівників за значенням | |
|---|---|
| Розряд | Приклади |
| 1 )способу дії, міри й ступеня (як? яким способом? скільки? наскільки?): | поволі, трохи, удвічі, дощенту; читати вголос; багато наслухавшись; поділити надвоє; надзвичайно вразливий. |
| 2) місця (де? куди? звідки? кудою?): | внизу, ліворуч, здалеку, навпростець; перебувати поблизу; піднявшись угору; приїхати здалеку; |
| 3) часу (коли? доки? відколи? як довго?): | позавчора, довіку, зранку, щодня; працювати щодня; здавна помічати; пам’ятати довіку; |
| 4) причини (з якої причини? чому?): | спросоння, зопалу, зозла; закричати спросоння; накричати згарячу; |
| 5) мети (з якою метою? навіщо?): | навмисно, наперекір, у гості; зробити наперекір; |
| 6) умови (за якої умови?): | зненацька, випадково, навмання, принагідно, безнадійно, обов’язково; |
Прислівники звичайно стоять при дієсловах.
За походженням прислівники бувають:
а) первинні: де, там, звідти, сюди, коли, тоді, так;
б) відприкметникові: старанно, скажено, якнайвище, зблизька, знову, уповні, по-молодечому;
в) відіменникові: вгорі, вранці, похапцем, спересердя;
г) відчислівникові: подвічі, подвоє, учетверо, по-перше, по двоє;
д) відзайменникові: зовсім, передусім, настільки, тому.
За будовою прислівники бувають:
а) прості (одна основа): радісно, нескінченно, замолоду, раптом, наприкінці, по-новому;
б) складні (дві основи одним словом): власноручно, босоніж, насамперед, обабіч, нашвидкуруч, віч-на-віч, всього-на-всього;
в) складені (пишуться двома і більше словами): кінець кінцем, одним одно, сам на сам, раз у раз, все одно.
Найбільше прислівників походить від прикметників.
Прислівники від прикметників утворилися трьома способами:
| Правопис прислівників | |
|---|---|
| Спосіб творення | Правило |
| За допомогою суфіксів -о, -е | Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е, повністю зберігають правопис цих прикметників, зокрема й форму вищого та найвищого ступенів порівняння: туманний — туманно, нескінченний — нескінченно, шалений — шалено, нежданий — неждано, коротший — коротше, вищий — вище, важчий — важче, найдорожчий — найдорожче. |
| Злиття прийменника з короткою формою прикметника | Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом: віддавна, завидна, дочиста, насухо, потиху, помаленьку, згарячу. |
| Три прислівники, утворені за допомогою прийменника в, пишуться окремо: в основному, в цілому, в середньому. | |
| Злиття прийменника по з прикметником | Прислівники, утворені злиттям прийменника по з прикметником на -ому, -и, пишуться через дефіс: по-новому, по-сільському, по-батьківському, по-батьківськи, по-німецьки, по-вовчи. Це стосується й прислівників, утворених таким же чином від займенників: по-іншому, по-всякому, по-вашому, по-твоєму. |
| Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. Прислівник відповідає на питання як?: Живемо по-новому. Прийменник з прикметником відповідає на питання по якому?: Машини пішли по новому мосту. І прийменник у цьому словосполученні пов’язується не з прикметником, а з іменником: по мосту. | |
| Правопис прислівників | |
|---|---|
| Спосіб творення | Правило |
| Від застиглих відмінкових форм іменника | Прислівники, утворені від застиглих відмінкових форм іменника, не становлять якихось труднощів у написанні: жаль, кружка, бігцем, пішки, притьма, жартома. |
| Злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається | Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: взимку (немає слова “зимко”), дощенту (немає слова “щент”), восени (немає форми “осени”), навпростець, навколішках, невтямки, спересердя, упереміш, ущерть. |
| Злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається | Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, теж пишуться разом: надворі, нагору, вдень. Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменником, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день. Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет (якийсь двір, подвір’я, якусь гору, якийсь день), а прислівник лише абстрактно вказує на місце (надворі — тобто не в приміщенні), напрямок (нагору — означає, що дія скерована вверх), час (удень — йдеться про пору, коли надворі видно) тощо. Такі ж абстрактні поняття виражають і прислівники звечора, надвечір, пополудні, спідлоба, зроду, зсередини, запанібрата, вголос, вплач, наяву і т. д. Іноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос: наві́ки — на віки́, надво́рі — на дворі́, на́бік — на бі́к, на́сміх — на смі́х. Між прийменником і іменником можна вставити означення (на правий бік, на тому дворі́), а між частинами прислівника цього зробити не можна. |
| Прислівникові сполучення | Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлено тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення. Нерідко між їхніми складовими частинами можна вставити означення. Сюди належать такі прислівникові сполучення: без [мого] відома, без ладу, без пуття, без смаку, без угаву, без упину, в гості, в далечі, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до відома, до вподоби, до загину, до ладу, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті, нарешті), до смаку, (але всмак), за дня, з дому (але додому), на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на око, на світанку, на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу), по змозі, по правді, по суті, по черзі, у височінь, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо). |
| Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора. | |
Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
| Правопис прислівників | |
|---|---|
| Спосіб творення | Правило |
| Злиття прийменника з числівником | Прислівники, утворені злиттям прийменника з числівником, пишуться разом: вперше, вп’яте, водно, вдвоє, вчетверо, заодно, натроє, навосьмеро, утрьох, усімох, утричі, поодинці, подвічі, потричі. |
| Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників пишуться через дефіс: по-перше, по-друге, по-третє і т. д.; | |
| Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником пишуться окремо: по одному, по двоє, по троє і т. д. | |
| Примітка. Ці прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з числівником, які пишуться окремо: у перше (в яке?) вікно, у трьох (у скількох?) класах. Прийменник у цих словосполученнях пов’язується не з числівником, а з іменником: у вікно, у класах. | |
| Злиття прийменника з прислівником | Прислівники, утворені злиттям прийменника з прислівником, пишуться разом: відколи, відтепер, відтоді, забагато, назавжди, назавтра (те саме, що й “завтра”), післязавтра, позавчора. |
Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: на коли, на потім, на завтра (в значенні “на завтрашній день”), до завтра, на відмінно.
ЗАВДАННЯ
Завдання 1. Випишіть підряд словосполучення за розрядами прислівників: 1) способу дії; 2) місця; 3) часу; 4) причини; 5) мети; 6) умови.
Близько підійшов, сьогодні побачиш, зробив навмисно, ляснув зопалу, звично мовчав, стемніло вже, рано-вранці, жене наперекір, скинувся спросоння, високо піднісся, очманіло біг, обов’язково зустріне, осторонь стояв, стукнув зозла, навмання брів, скоро закінчу, тихо сидів.
Ключ. З других букв перших слів прочитаєте слова, пропущені у вислові Т.Шевченка: “Якби ви …, то й мудрість би була своя”.
Завдання 2. Запишіть прислівники, уставляючи на місці крапок -н- або -нн-. Зауважте, що в прислівниках пишеться стільки букв н, скільки їх у прикметниках і дієприкметниках, від яких походять прислівники.
Організова..о, гума..о, безпереста..о, захопле..о, безви..о, стара..о, враже..о, невблага..о, зра..я, безупи..о, невпевне..о, неприховано, навма..я, щоде..о, самовідда..о, безпричи..о, тума..о, стурбова..о, невгамов..о, шале..о, невпи..о, стривоже..о, бездога..о, спросо..я, схвильова..о, нежда..о, віртуоз..о.
Завдання 3. Випишіть підряд слова й словосполучення за походженням прислівників: 1) первиннії; 2) відприкметникові; 3) відіменникові; 4) відчислівникові. Здалека, нишком, спав досі, нашвидку, двічі, плазом, брав тут, по-перше, вільно, навиворіт, клали втрьох, остаточно, там був, звідти йшов, тяв надвоє, зісподу. Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову Т.Шевченка: “В своїй хаті своя…”
Завдання 4. Перепишіть, розкриваючи дужки. 1. Краю мій! Люблю я тебе (в) день і (в) ночі, (в) ранці і (в) вечері і не знаю краю своєї любові! (Панас Мирний.) 2. Любіть Україну (у) сні й (на) яву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. (В. Сосюра.) 3. Не народилася і не народиться та сила, щоб наш народ (на) вколішки поставила. (М. Стельмах.) 4. Загін (по) волі просувався розпеченим степом. (Ю. Яновський.) 5. Час, моя пісне, (по) волі буяти, послухать, як вітер заграв понад морем. (Леся Українка.) 6. Герой користі не шукає (з) роду. (Леся Українка.) 7. Під ним коник вороненький (на) силу ступає. (Т. Шевченко.) 8. На виріст, і (на) силу, й на личко у батька вдавсь. (Марко Вовчок.).
Завдання 5. Утворіть прислівники з поданих словосполучень. Поясніть їх правопис. З далеких країн, дуже розсердившись, українською мовою, кожної суботи, кожного літа, у два рази, в усіх місцях, не поміркувавши, останнім разом, у десять разів, латинською мовою, кожного разу, на голодний шлунок, голими руками, на швидку руку
Завдання 6. Спишіть, розкриваючи дужки, утворіть від прислівників форми вищого ступеня порівняння. Яка мета вживання їх у реченнях? Для якого стилю мовлення вони властиві?
1. Сонце пригрівало (сильно), земля дихала (вільготно) (Гр. Тютюнник). 2. (Швидко) і (швидко) котилися хвилі, заливали все, розливались (широко) і помалу заспокоювались (Леся Українка). 3. Нечутно ступаючи, Василь спустився ще (низько), пірнув у темряву, як у густу чорну хмару (Д. Ткач). 4. Орел змахнув ще (сильно) широкими крилами і підлетів ще (високо) (О. Іваненко).
Завдання 7. До поданих слів доберіть антоніми й утворіть від них форми найвищого ступеня порівняння.
Зразок. Сумно — весело, найвеселіше, якнайвеселіше, найбільш весело.
Добре, легко, вузько, багато, близько, повільно, високо, недбало, дешево.
Завдання 8. Складіть і запишіть речення із поданими прислівниками та співзвучними з ними словами. Поясніть, чим зумовлена відмінність у їх написанні. Насторожі – на сторожі, назустріч – на зустріч, доволі – до волі, усередині – у середині, по-третє – по третє, вгору – в гору, вниз – в низ.
Попрацюйте в тренажері з української мови.
НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННІ ЧАСТИНИ МОВИ
ПРИСЛІВНИК
КУЛЬТУРА СЛОВА
Питання для самоконтролю
1. Що таке прислівник?
2. Яку функцію в реченні виконують прислівники?
3. Які прислівники називаються первинними? вторинними? Від чого залежить значення вторинних прислівників? 4. Від яких частин мови утворюються прислівники?
5. Якими способами творяться прислівники?
6. Як пишуться прислівники, утворені від прикметників?
7. Як розрізнити прислівники та сполучення прийменника з прикметником чи займенником?
8. Як пишуться прислівники, утворені від іменників?
9. Як відрізнити прислівники від сполучення прийменника або частки з іменником?
10. Які прислівникові сполучення пишуться окремо? Як можна пояснити таке написання?
11. Як пишуться відчислівникові прислівники?
12. Які складні прислівники, утворені від простих прислівників, пишуться разом, а які окремо?
13. Як пишуться прислівники, утворені від різних сполучень слів?
28.04-05.05.2023
Урок № 50-51
Тема:Складні випадки написання прізвищ. Складні випадки написання географічних назв
Тема:Складні випадки написання прізвищ.
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника
2. Перегляньте відео та дізнайтеся, як розв"язувати типові завдання ЗНО на правопис прізвищ
Оскільки найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:
1.Російський е на письмі передається:
а) буквою е після приголосних звуків (Лермонтов, Державін);
б) буквою є: на початку слова (Єгоров, Єршов); у середині слова після голосного звука (Воєводін, Грибоєдов); у середині слова при роздільній вимові (Аляб’єв, Оладьєв, Євгеньєв); у суфіксах -єв, -єєв після приголосних звуків, крім ж, ш, ч, щ та р і ц (Тимірязєв, Алексєєв, але: Подьячев, Писарев, Муромцев, Аракчеєв, Плещеєв, Андреєв, Мацеєв); у коренях слів, коли російському е у словах-загальних назвах, від яких походять прізвища, відповідає український і, тобто на місці колишнього звука h (Бєлінський (бо рос. белый — укр. білий), Лєсков (бо рос. лес — укр. ліс), Столєтов (бо рос. лето — укр. літо).
Російське ё на письмі передається:
а) сполученням літер йо на початку слова, після голосних, а також після губних приголосних б, п, в, м, ф (Йолкін, Бугайов, Воробйов);
б) сполученням літер ьо в середині слова на позначення попереднього м’якого приголосного (Верьовка, Тьоркін), але у прізвищах, утворених від спільних українських та російських імен, пишеться е: Семенов, Федоров, Артемов);
в) буквою о після ч, щ: Горбачов, Хрущов, Лигачов.
3.Російське э на письмі завжди передається літерою е: Ельяшев, Етов.
4.Російське и передається:
а) буквою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих ж, ч, ш, щ і ц (Іванов, Ігнатьєв, Чибісов, Гусін, Мухін, Роднін);
б) буквою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних (Воїнов, Абраїмов, Мар’їн, Ільїн);
в) буквою и: після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосними (Жилін, Чичиков, Шишкін, Щигров, Марциков);
г) у прізвищах, утворених від власних імен та загальних назв, спільних для української та російської мов (Денисов, Кирилов, Тимофєєв, Виноградов, Малинін, Тихомиров, Кисельов, але: Ніколаєв, Нікітін, Філіпов — тому що вихідними є імена, відмінні від українських);
д) у суфіксах -ик, -ник, -ич, -ович, -євич, -иц, -ищ (Бєликов, Шапошников, Маничев, Марахович, Продаєвич, Голицин, Радищев);
е) у префіксі при– (Привалов, Пришвін);
є) у прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Климовських, Косих.
5. Російське ы на письмі завжди передається літерою и: Крилов, Рибін.
6. Російські суфікси -ск-, -цк- передаються буквосполуками -ськ, -цьк: Бабаєвський, П’ятницький, Крамський, Руцький. Увага! Тепер російські прізвища на -ой пишуться з українським закінченням -ий (Трубецький, Донський, але: Лев Толстой)
7.Російський суфікс -жск- передається буквосполукою -зьк-: Черторизький, Волзький.
8.У російських прізвищах при роздільній вимові після губних (б, п, в, м, ф), к, р перед я, ю, є, ї ставиться апостроф: Аляб’єв, В’юнков, Лук’янов, Дар’їн. При м’якій вимові цих приголосних перед голосними звуками а, у, е апостроф не ставиться: Пєтухов, Пясецький.
3. Потрібно і цікаво! Відеоуроки від Олександра Авраменка
4. Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев.
Домашнє завдання
Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева, Бехтерев, Котёночкин, Грачёв, Бугаёв, Абраимов, Пирогов, Филиппов, Попович, Юрьев, Позняя, Дымарский, Марьянинов, Пригаров
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника
Оскільки найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:
1.Російський е на письмі передається:
а) буквою е після приголосних звуків (Лермонтов, Державін);
б) буквою є: на початку слова (Єгоров, Єршов); у середині слова після голосного звука (Воєводін, Грибоєдов); у середині слова при роздільній вимові (Аляб’єв, Оладьєв, Євгеньєв); у суфіксах -єв, -єєв після приголосних звуків, крім ж, ш, ч, щ та р і ц (Тимірязєв, Алексєєв, але: Подьячев, Писарев, Муромцев, Аракчеєв, Плещеєв, Андреєв, Мацеєв); у коренях слів, коли російському е у словах-загальних назвах, від яких походять прізвища, відповідає український і, тобто на місці колишнього звука h (Бєлінський (бо рос. белый — укр. білий), Лєсков (бо рос. лес — укр. ліс), Столєтов (бо рос. лето — укр. літо).
Російське ё на письмі передається:
а) сполученням літер йо на початку слова, після голосних, а також після губних приголосних б, п, в, м, ф (Йолкін, Бугайов, Воробйов);
б) сполученням літер ьо в середині слова на позначення попереднього м’якого приголосного (Верьовка, Тьоркін), але у прізвищах, утворених від спільних українських та російських імен, пишеться е: Семенов, Федоров, Артемов);
в) буквою о після ч, щ: Горбачов, Хрущов, Лигачов.
3.Російське э на письмі завжди передається літерою е: Ельяшев, Етов.
4.Російське и передається:
а) буквою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих ж, ч, ш, щ і ц (Іванов, Ігнатьєв, Чибісов, Гусін, Мухін, Роднін);
б) буквою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних (Воїнов, Абраїмов, Мар’їн, Ільїн);
в) буквою и: після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосними (Жилін, Чичиков, Шишкін, Щигров, Марциков);
г) у прізвищах, утворених від власних імен та загальних назв, спільних для української та російської мов (Денисов, Кирилов, Тимофєєв, Виноградов, Малинін, Тихомиров, Кисельов, але: Ніколаєв, Нікітін, Філіпов — тому що вихідними є імена, відмінні від українських);
д) у суфіксах -ик, -ник, -ич, -ович, -євич, -иц, -ищ (Бєликов, Шапошников, Маничев, Марахович, Продаєвич, Голицин, Радищев);
е) у префіксі при– (Привалов, Пришвін);
є) у прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Климовських, Косих.
5. Російське ы на письмі завжди передається літерою и: Крилов, Рибін.
6. Російські суфікси -ск-, -цк- передаються буквосполуками -ськ, -цьк: Бабаєвський, П’ятницький, Крамський, Руцький. Увага! Тепер російські прізвища на -ой пишуться з українським закінченням -ий (Трубецький, Донський, але: Лев Толстой)
7.Російський суфікс -жск- передається буквосполукою -зьк-: Черторизький, Волзький.
8.У російських прізвищах при роздільній вимові після губних (б, п, в, м, ф), к, р перед я, ю, є, ї ставиться апостроф: Аляб’єв, В’юнков, Лук’янов, Дар’їн. При м’якій вимові цих приголосних перед голосними звуками а, у, е апостроф не ставиться: Пєтухов, Пясецький.
3. Потрібно і цікаво! Відеоуроки від Олександра Авраменка
4. Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев.
Домашнє завдання
Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева, Бехтерев, Котёночкин, Грачёв, Бугаёв, Абраимов, Пирогов, Филиппов, Попович, Юрьев, Позняя, Дымарский, Марьянинов, Пригаров
22.03.2023
Урок № 50-51
Тема:Складні випадки написання прізвищ. Складні випадки написання географічних назв
Тема:Складні випадки написання прізвищ.
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника
2. Перегляньте відео та дізнайтеся, як розв"язувати типові завдання ЗНО на правопис прізвищ
Оскільки найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:
1.Російський е на письмі передається:
а) буквою е після приголосних звуків (Лермонтов, Державін);
б) буквою є: на початку слова (Єгоров, Єршов); у середині слова після голосного звука (Воєводін, Грибоєдов); у середині слова при роздільній вимові (Аляб’єв, Оладьєв, Євгеньєв); у суфіксах -єв, -єєв після приголосних звуків, крім ж, ш, ч, щ та р і ц (Тимірязєв, Алексєєв, але: Подьячев, Писарев, Муромцев, Аракчеєв, Плещеєв, Андреєв, Мацеєв); у коренях слів, коли російському е у словах-загальних назвах, від яких походять прізвища, відповідає український і, тобто на місці колишнього звука h (Бєлінський (бо рос. белый — укр. білий), Лєсков (бо рос. лес — укр. ліс), Столєтов (бо рос. лето — укр. літо).
Російське ё на письмі передається:
а) сполученням літер йо на початку слова, після голосних, а також після губних приголосних б, п, в, м, ф (Йолкін, Бугайов, Воробйов);
б) сполученням літер ьо в середині слова на позначення попереднього м’якого приголосного (Верьовка, Тьоркін), але у прізвищах, утворених від спільних українських та російських імен, пишеться е: Семенов, Федоров, Артемов);
в) буквою о після ч, щ: Горбачов, Хрущов, Лигачов.
3.Російське э на письмі завжди передається літерою е: Ельяшев, Етов.
4.Російське и передається:
а) буквою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих ж, ч, ш, щ і ц (Іванов, Ігнатьєв, Чибісов, Гусін, Мухін, Роднін);
б) буквою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних (Воїнов, Абраїмов, Мар’їн, Ільїн);
в) буквою и: після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосними (Жилін, Чичиков, Шишкін, Щигров, Марциков);
г) у прізвищах, утворених від власних імен та загальних назв, спільних для української та російської мов (Денисов, Кирилов, Тимофєєв, Виноградов, Малинін, Тихомиров, Кисельов, але: Ніколаєв, Нікітін, Філіпов — тому що вихідними є імена, відмінні від українських);
д) у суфіксах -ик, -ник, -ич, -ович, -євич, -иц, -ищ (Бєликов, Шапошников, Маничев, Марахович, Продаєвич, Голицин, Радищев);
е) у префіксі при– (Привалов, Пришвін);
є) у прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Климовських, Косих.
5. Російське ы на письмі завжди передається літерою и: Крилов, Рибін.
6. Російські суфікси -ск-, -цк- передаються буквосполуками -ськ, -цьк: Бабаєвський, П’ятницький, Крамський, Руцький. Увага! Тепер російські прізвища на -ой пишуться з українським закінченням -ий (Трубецький, Донський, але: Лев Толстой)
7.Російський суфікс -жск- передається буквосполукою -зьк-: Черторизький, Волзький.
8.У російських прізвищах при роздільній вимові після губних (б, п, в, м, ф), к, р перед я, ю, є, ї ставиться апостроф: Аляб’єв, В’юнков, Лук’янов, Дар’їн. При м’якій вимові цих приголосних перед голосними звуками а, у, е апостроф не ставиться: Пєтухов, Пясецький.
3. Потрібно і цікаво! Відеоуроки від Олександра Авраменка
4. Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев.
Домашнє завдання
Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева, Бехтерев, Котёночкин, Грачёв, Бугаёв, Абраимов, Пирогов, Филиппов, Попович, Юрьев, Позняя, Дымарский, Марьянинов, Пригаров
1. Прочитайте теоретичний матеріал підручника
Оскільки найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:
1.Російський е на письмі передається:
а) буквою е після приголосних звуків (Лермонтов, Державін);
б) буквою є: на початку слова (Єгоров, Єршов); у середині слова після голосного звука (Воєводін, Грибоєдов); у середині слова при роздільній вимові (Аляб’єв, Оладьєв, Євгеньєв); у суфіксах -єв, -єєв після приголосних звуків, крім ж, ш, ч, щ та р і ц (Тимірязєв, Алексєєв, але: Подьячев, Писарев, Муромцев, Аракчеєв, Плещеєв, Андреєв, Мацеєв); у коренях слів, коли російському е у словах-загальних назвах, від яких походять прізвища, відповідає український і, тобто на місці колишнього звука h (Бєлінський (бо рос. белый — укр. білий), Лєсков (бо рос. лес — укр. ліс), Столєтов (бо рос. лето — укр. літо).
Російське ё на письмі передається:
а) сполученням літер йо на початку слова, після голосних, а також після губних приголосних б, п, в, м, ф (Йолкін, Бугайов, Воробйов);
б) сполученням літер ьо в середині слова на позначення попереднього м’якого приголосного (Верьовка, Тьоркін), але у прізвищах, утворених від спільних українських та російських імен, пишеться е: Семенов, Федоров, Артемов);
в) буквою о після ч, щ: Горбачов, Хрущов, Лигачов.
3.Російське э на письмі завжди передається літерою е: Ельяшев, Етов.
4.Російське и передається:
а) буквою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих ж, ч, ш, щ і ц (Іванов, Ігнатьєв, Чибісов, Гусін, Мухін, Роднін);
б) буквою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних (Воїнов, Абраїмов, Мар’їн, Ільїн);
в) буквою и: після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосними (Жилін, Чичиков, Шишкін, Щигров, Марциков);
г) у прізвищах, утворених від власних імен та загальних назв, спільних для української та російської мов (Денисов, Кирилов, Тимофєєв, Виноградов, Малинін, Тихомиров, Кисельов, але: Ніколаєв, Нікітін, Філіпов — тому що вихідними є імена, відмінні від українських);
д) у суфіксах -ик, -ник, -ич, -ович, -євич, -иц, -ищ (Бєликов, Шапошников, Маничев, Марахович, Продаєвич, Голицин, Радищев);
е) у префіксі при– (Привалов, Пришвін);
є) у прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Климовських, Косих.
5. Російське ы на письмі завжди передається літерою и: Крилов, Рибін.
6. Російські суфікси -ск-, -цк- передаються буквосполуками -ськ, -цьк: Бабаєвський, П’ятницький, Крамський, Руцький. Увага! Тепер російські прізвища на -ой пишуться з українським закінченням -ий (Трубецький, Донський, але: Лев Толстой)
7.Російський суфікс -жск- передається буквосполукою -зьк-: Черторизький, Волзький.
8.У російських прізвищах при роздільній вимові після губних (б, п, в, м, ф), к, р перед я, ю, є, ї ставиться апостроф: Аляб’єв, В’юнков, Лук’янов, Дар’їн. При м’якій вимові цих приголосних перед голосними звуками а, у, е апостроф не ставиться: Пєтухов, Пясецький.
3. Потрібно і цікаво! Відеоуроки від Олександра Авраменка
4. Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев.
Домашнє завдання
Запишіть прізвища відповідно до українського правопису
Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева, Бехтерев, Котёночкин, Грачёв, Бугаёв, Абраимов, Пирогов, Филиппов, Попович, Юрьев, Позняя, Дымарский, Марьянинов, Пригаров
14-21.04.2023
Урок №48-49
Тема-Написання слів разом,окремо,через дефіс.
Написання слів іншомовного походження.
Написання складних слів разом та через дефіс
Складні іменники
Разом | Через дефіс |
утворені за допомогою сполучного голосного о, е: чорнозем, зорепад, водогін | утворені з двох іменників без сполучних голосних: купівля-продаж, інтер-нетп-магазин, Вовчик-Братпчик, хліб-сіль |
першою частиною яких є слова авіа, аудіо, агро, відео, екстра, кіно, мокро, мікро, моно, радіо, супер, стерео тощо: авіарейс, відеорепортаж, макроекономіка, радіопередача, супершоу | з першою частиною віце-, екс-, лейб-, альфа-, бета- максі-, міні-, міді-, обер-: віце-ректор, екс-президент, максі-програма, міні-маркет |
назви одиниць виміру: тонно-кілометр, людино-день | |
першою частиною яких є дієслово у формі наказового способу: горицвіт, перекотиполе, пройдисвіт (але люби-мене) | назви посад, професій, спеціальностей: прем’єр-міністр, генерал-майор |
першою частиною яких є числівник, записаний словом: п’ятикласник, сторіччя | прикладки, що стоять після пояснюваного іменника й виражають ознаку, яку можна передати прикметником: дівчина-красуня, хлопець-богатир, дуб-велетень (але красуня дівчина, богатир хлопець, велетень дуб) |
з першою частиною niв-, напів-, полу-: пів’яблука, півогірка, напівавтомат, полумисок | прикладки — видові назви, які стоять перед пояснюваним словом: Дніпро-ріка, сон-трава, Ведмідь-гора |
власні назви з частиною niв-: niв-Києва, niв-Японії |
Складні прикметники
Разом | Через дефіс |
утворені від залежних між собою слів (між ними не можна вставити сполучника і): східнослов’янський (східні слов’яни), лівобережний (лівий берег), теплолюбний (любить тепло) | утворені від незалежних між собою слів (між ними можна вставити сполучник і): мовно-літературний (мовний і літературний), валютно-фінансовий (валютний і фінансовий) |
до складу яких входять слова мало-, багато-, ново-, старо-, давньо-, нижньо-, верхньо- тощо: багатоканальний, староукраїнський | назви відтінків кольору, смаку та поєдна-ня кольорів: темно-зелений, кисло-солоний, червоно-чорний (але жовтогарячий, червоногарячий, золотогарячий) |
першою частиною яких є числівник, записаний словом: семиденний, двадцятирічний | першою частиною яких є числівник, записаний цифрами: 50-річний, 2-гігабайтний |
назви проміжних частин світу: південно-східний, північно-західний | |
з першою частиною військово-, воєнно-: військово-спортивний, воєнно-стратегій-ний (але військовополонений, військовозобов’язаний — прикметники, що стали іменниками) |
Зверніть увагу! Прикметники, утворені від складних іменників, пишуться так, як відповідні іменники: лісостеп — лісостеповий, Івано-Франківськ — івано-франківський, але іванофранківець.
Треба відрізняти складні прикметники та словосполучення, утворені з прислівника та прикметника (дієприкметника): чітко окреслений, цілком правильний (прислівник у таких випадках логічно наголошений і виступає членом речення).
Слова з іншомовними префіксами інтер-, контр- пишуться разом: інтерконтинентальний, контрудар (алеконтр-адмірал).
Прислівники
Разом |
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ху, утри́чі. !!! Від цих прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (не відклада́йте цього до за́втра, на за́втра, на по́тім), за бага́то, на бага́то (пор.: забага́то гуля́єш і за бага́то ро́ків упе́рше приї́хав, ста́ло набага́то ле́гше й зал на бага́то місць); |
Складні прислівники, що виникли від сполучення прийменника з відмінковою формою іменника чи колишнього короткого прикметника або утворені за зразком таких прислівників: безпереста́нку, вбік, вве́чері, ввіч, вво́лю, вго́лос, вгорі́, вго́ру, вдень, взи́мку, взнаки́, відра́зу, вкрай, вку́пі, влад, влі́тку, внизу́, вночі́, восени́, впа́м’ятку, впень, впере́д, вплав, вплач, впо́перек, впо́ру, враз, вра́нці, вре́шті, врі́вень, врі́вні, вро́зкид, вро́зліт, вро́зсип, вро́зтіч, вряд, всере́дині, вслід, всмак, вщерть, дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́мужем, за́очі, запанібра́та, запі́вніч, за́раз, заразо́м, за́світла, збо́ку, зве́рху, зві́ку, згори́, зду́ру, зза́ду, зіспо́ду, зни́зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, на́бір, наве́рх, наверху́, навесні́, нави́воріт, нави́літ, наві́дліг, навідрі́з, наві́к, наві́ки, на́віч, наго́ру (але на-гора́), надве́чір, надво́рі, на́дголодь, на́дзелень, надмі́р, надмі́ру, наза́д, наза́хват, наздо́гад, назу́стріч, нани́з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, наперебі́й, напере́ваги, напере́д, наперекі́р, наперері́з, напівдоро́зі, напідпи́тку, напока́з, наполови́ну, напо́хваті, напри́клад, напро́весні, напроло́м, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наро́зхват, наси́лу, наспі́д, на́спіх, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, опі́вдні, опі́вночі, о́пліч, підря́д, по́біч, поблизу́, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́реду, споча́тку, убі́к, убрі́д, уве́чері, уві́ч, уго́лос, угорі́, уго́ру, уде́нь, узи́мку, узнаки́, укра́й, уку́пі, ула́д, улі́тку, уни́з, унизу́, уночі́, упе́нь, упере́д, упла́в, упла́ч, упо́перек, упо́ру, ура́нці, уре́шті, урі́вень, урі́вні, уро́зкид, уро́зліт, уро́зсип, уро́зтіч, уря́д, усере́дині, услі́д, усма́к, уши́р. |
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́вна, воста́ннє, вручну́, до́гола́, допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́рівні, на́різно, нашвидку́, пома́лу, помале́ньку, потихе́ньку, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ну; |
| Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: аби́куди, аби́як, аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деи́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́нше, щонайши́рше, щоно́чі, щопра́вда, щора́з, щора́зу, щоро́ку, щоси́ли, щохвили́ни (але: дарма́ що, по́ки що, ті́льки що, хіба́ що, чи що́); якомо́га, я́кось і яко́сь (з різними значеннями), якра́з, якнайбі́льше, якнайду́жче, якнайдо́вше. |
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдво́є, втро́є, вче́тверо та ин.; впе́рше, вдру́ге, втре́тє й под.; на́дво́є, на́тро́є, наче́тверо; удво́х, утрьо́х, учотирьо́х і т. д.; водно́, заодно́, пооди́нці, спе́ршу; |
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічи́ю, втім, наві́що, на́що, передусі́м, почі́м, почо́му, але за ві́що; |
Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників зі словом будь-якої частини мови: вдо́світа, вподо́вж, завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло, навкруги́, навкула́чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскіс, навскоси́, навспра́вжки, на́встіж, навтікача́, навздогі́н, наздогі́н, нао́сліп, напогото́ві, позавчо́ра, поза́торік, попідти́нню, спідло́ба; |
Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо́ніж, водно́сталь, ліво́руч, мимово́лі, мимої́здом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в, тимчасо́во, чимду́ж, чимра́з; |
В словах іншомовного походження пишемо и:
У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.
У власних географічних назвах:
1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).
3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.
Пишемо і:
У загальних назвах:
- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;
- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;
- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;
- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;
- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.
У власних назвах:
- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.
У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: апеляція, бароко, колектив, комісія, шасі.
- Подвоєння зберігається в окремих загальних назвах: тонна, ванна, вілла, бонна, нетто, брутто, мадонна, манна, булла, мірра, пенні, мотто, аннали, мулла.
- У власних назвах та їх похідних: Шиллер, Одіссей, Мекка, Марокко (марокканець), Голландія (голландський).
- При збігові однакових приголосних префікса і кореня (коли в мові існує слово без префікса): імміграція (бо є міграція), порівняй з еміграція; контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Увага! Ватт (прізвище) — ват (одиниця виміру); Максвелл (прізвище) — максвел(одиниця виміру); Жаккард (прізвище) — жакард (тканина); Торрічеллі (прізвище) — торічелієва порожнеча (термін); біль (страждання) — білль (законопроект); була' (ж. р. від дієслова бути) — бу'лла (папська грамота, послання, скріплене печаткою); мана (привід, ілюзія) — манна (їстівні лишайники); миро (запашна олія) — мирра (тропічне дерево, смола з нього); мото (частина складного слова «моторний») — мотто (епіграф); пені (родовий відмінок від іменника «пеня») — пенні (розмінна монета).
Увага! Подвоєння відбувається в географічних, особових власних назвах та у чоловічих і жіночих іменах: Апенніни, Ассирія, Бонн, Еллада,; Авіценна, Аллах, Будда; Апполінарій, Аполлон, Віссаріон, Геннадій; Алла, Анна, Елла (але: Агнеса, Інеса, Каміла, Сара).
Дом.завд.
Правила прочитати
Виконайте вправу №7 на стр.126,№2,3 на стр.129
07.04.2023
Урок №46-47
Тема: Правила перенесення слів із рядка в рядок.
Графічні скорочення.
Основні правила переносу слів із рядка в рядок
Теорія:
Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний. | Можна: Ма-рія, пла-ваю. НЕ можна: Ма-рі-я, пла-ва-ю. |
Не розриваємо сполучення літер дж, дз, які позначають один звук [дж], [дз], [дз']. | Можна: про-во-джу, пі-джак, ро-дзин-ка. НЕ можна: про-вод-жу, під-жак, род-зин-ка. |
Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх можна розривати. | Можна: під-за-хис-ний, від-жи-ти. НЕ можна: пі-дза-хис-ний, ві-джи-ти. |
Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери. | Можна: куль-ба-ба, ка-в'яр-ня, буль-йон. НЕ можна: кул-ьба-ба, кав-'яр-ня, бул-ьйон. |
Не розриваємо буквосполучення ьо, йо. | Можна: ко-льо-ро-вий, ра-йон. НЕ можна: коль-оро- вий, рай-он. |
При переносі складних слів не залишаємо в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу. | Можна: од-но-но-гий, ба-га-то-рів-не-вий. НЕ можна: од-нон-огий, ба-га-тор-ів-не-вий. |
Не відриваємо скорочення від слів, яких вони стосуються. Так само не відриваємо ініціали від прізвища. | Можна: 15 км, ХХ ст., Т. Г. Шев-чен-ко, ООН. НЕ можна:15-км, ХХ-ст., Т. Г.- Шевченко, ОО-Н. |
Правила графічних скорочень
Скісна риска використовується при скороченні словосполучень, рідше — складних слів. У таких випадках після скорочених частин слів крапки не ставимо:
Сьогодні розслідуємо те, які ще є прийоми скорочення слів. У матеріалі Хоч складні, зате скорочені на нашому уроці ми поговорили про абревіатури. Близькими до абревіатур (оскільки теж вживаються не повністю) є графічні скорочення. Однак вони мають одну цікаву ознаку: графічні скорочення “живуть” виключно на письмі, адже в усному мовленні у такий спосіб оформлені слова вживаються повністю: мм – мілімЕтр, в/ч – військова частина, обл. – область, проф. – професор, півд.-сх. – південно-східний, м-р – майор, ст. л-нт. – старший лейтенант, гр. – громадянин. В неофіційному усному мовленні такі скорочення можуть використовуватися для створення гумористичності.
Графічні скорочення бувають:
1) крапкові: обл. (область), ім. (імені), м. (місто), інфл. (інфляція), табл. (таблиця);
2) дефісні: п-к (полковник), р-н (район), м-во (міністерство), ін-т (інститут), м-ць (місяць), б-ка (бібліотека);
3) скіснолінійні (дробові): о/с (особовий склад), р/р (розрахунковий рахунок), а/с (абонентська скринька), в/ч (військова частина);
4) нульові, або курсивні (вживаються при цифрових позначеннях): 500 кг, 350 т, 2000 грн;
5) комбіновані: пів.-схід., півд.-зах.
У графічних скороченнях на місці скорочення ставиться крапка, зберігаються відповідні написання дефісів, великих і малих літер: Півн. крим. канал (Північнокримський канал), чл.-кор. (член-кореспондент).
Виняток становлять стандартні скорочення назв метричних мір: кг – кілограм, км – кіломЕтр, т – тонна. У таких випадках з графічного скорочення вилучаються літери на позначення голосних звуків.
Скорочення прикметників на -ський, утворених від власних назв, здійснюється шляхом усічення суфіксальної частини “ський”: шевченків. < шевченківський, грінченків. < грінченківський; Закарпат. обл., Коростен. р-н.
Якщо суфіксальна частина “ський” входить до складу кінцевого компонента складної географічної назви, що пишеться через дефіс, вона теж зазнає усічення: Кам’янець-Поділ., Білгород-Дністров., Володимир-Волин.
У складних іменниках, що пишуться через дефіс, усікають обидві частини або одну з них: шк.-інт., шк.-інтернат, школа-інт.
Графічні скорочення. При збігу:
1) літер, що позначають той самий звук, скорочення слід робити після першої літери: ден. < денний, стін. < стінний.
2) літер, що позначають різні приголосні звуки, скорочувати можна як на першу, так і на останню літеру (вибір залежить від структури слова): власноручний: а) > власноруч.; б) > власноручн. (*Однак для уникнення омонімії – тільки: властивий > власт.)
Не можна скорочувати:
а) на літеру, що позначає голосний звук (якщо це не початок слова): методичн., а не методи.;
б) на м’який знак: поліс., а не полісь;
в) на літеру “й”: інформаційн., а не інформацій.
Не підлягають графічному скороченню:
а) подвійні прізвища: Дзюбишина-Мельник, а не Дзюб.-Мельник чи Дзюбишина-Мельн.;
б) псевдоніми: Марко Вовчок, а не М. Вовчок, Леся Українка, а не Л. Українка;
в) імена та імена по батькові: Андрій Володимирович Горовий, а не Андр. Володим. Горовий (*крім ініціалів: А.В. Горовий);
г) складні іменники, – географічні назви, – що пишуться через дефіс: Івано-Франківськ.
Не можна перенасичувати текст скороченими словами, оскільки це призводить до ускладнення його розуміння: Ст. слідчий СВ Шевченків. РУГУ МВС У-ни у м. Києві к-н міл. Коваль О.В. по КС № 13-2561, порушеній за ознаками ст. 86-1 КК У-ни з дотриманням вимог ст. 85 КПК У-ни, керуючись ст. 199 КПК У-ни, склав проток. одержання експеримент. зразків почерку підозр. Дорошенко З.С.
Ще один різновид скорочень – це ініціали. Слово ініціал – іншомовного походження (лат. initialis – “початковий”). Вживається воно з двома значеннями. Одне з них – спеціальне. Ініціалом у друкарській справі називають першу літеру будь-якого розділу книжкового тексту, відповідним чином оздоблену – ілюстративним малюнком або орнаментом. У другому значенні слово ініціал називає початкові літери імені, по батькові та (рідше) прізвища людини. Скорочували один (найчастіше – перший) із складників офіційної особової назви уже в Стародавньому Римі, де у вжитку було всього 18 імен, тому зрозуміти, хто заховався за скороченням, було неважко: Г (Гай), Л (Люцій), М (Марк), П (Публій).
У давнину українці теж користувалися ініціальними скороченнями. Багато їх виявлено у виданнях Печерської друкарні, широко вживані вони у навчальній діяльності Києво-Могилянської академії.
Ініціальний спосіб скорочення компонентів особової назви від українців перейняли їхні сусіди, зокрема, росіяни. Існує версія, що Петро І, відвідуючи Київську друкарню, помітив скорочення і теж почав їх використовувати. Скорочення імен та по батькові до початкових літер побутували в офіційних паперах, а пізніше увійшли в загальний ужиток.
Далі – найпоширеніші загальноприйняті скорочення слів:
| ком. | – | комітет | о., о-в | – | острів |
| авт. | – | автор | пров. | – | провулок |
| адм. | – | адміністративний | р-н | – | район |
| адмін. | – | адміністрація | рез. | – | резюме |
| акад. | – | академія | рекл. | – | реклама |
| акад. (при прізвищі) | – | академік | п. (при прізвищі) | – | пан (пані) |
| амер. | – | американський | реф. | – | реферат |
| англ. | – | англійський | рец. | – | рецензія |
| арк. | – | аркуш | док. | – | документ |
| арх. | – | архів | докум. | – | документальний |
| асист. (при прізвищі) | – | асистент | доц. (при прізвищі) | – | доцент |
| асп. (при прізвищі) | – | аспірант | доп. | – | доповідь |
| б. р. | – | без року | доруч. | – | доручення |
| бібліогр. | – | бібліографія | допов. | – | доповнення |
| б-р | – | бульвар | канд. | – | кандидат |
| брош. | – | брошура | з-д | – | завод |
| в. о. | – | виконувач обов’язків | інд. | – | індекс |
| вид. | – | видання | обл. | – | область |
| вид. | – | видання | ілюстр. | – | ілюстрація |
| ген. | – | генеральний | інозем. | – | іноземний |
| гр. | – | громадянин | оз. | – | озеро |
| див. | – | дивись | пор. | – | порівняйте |
| до н.е. | – | до нашої ери | тт | – | томи |
| дод. | – | додаток | довід. | – | довідник |
| доц. | – | доцент | проф. | – | професор |
| і т. ін. | – | і таке інше | с. | – | село, сторінка |
| і т.д. | – | і так далі | рр. | – | роки |
| ім. | – | імені | р. | – | рік, річка |
| н. е. | – | нашої ери | т. | – | том |
| напр. | – | наприклад | ст. | – | станція, сторіччя |
| напр. | – | наприклад | ф-ка | – | фабрика |
| нац. | – | національний | обл. | – | область |
| нормат. | – | нормативний | інсп. | – | інспектор |
| об-ня | – | об’єднання | інспек | – | інспекція |
| оголош. | – | оголошення | н.-д. | – | науково-дослідний |
| орг. | – | організація | ін-т | – | інститут |
| ориг. | – | оригінал | інстр. | – | інструкція |
| офіц. | – | офіційний | рукоп. | – | рукописний |
| пом. | – | помічник | сер. | – | серія |
| с.г. | – | сільське господарство | співроб. | – | співробітник |
| с.-г. | – | сільськогосподарський | сусп-во | – | суспільство |
| табл. | – | таблиця | прикл. | – | приклад |
| тижд. | – | тиждень | т-во | – | товариство |
| у т. ч. (в т. ч.) | – | у тому числі (в тому числі) | ун-т | – | університет |
| упр. | – | управління | та ін. | – | та інші |
| учасн. | – | учасник | ф-т | – | факультет |
| федер. | – | федерація | фотогр. | – | фотографія |
| чл.-кор. (при прізвищі та назві установи) | – | член-кореспондент | заст. (при назві посади) | – | заступник |
Дом.завд.
Виконати вправи на стр.118-121,№ 3,4,7.
Перегляньте відео за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=-8oBHIQ-1s4
24.03.2023
Урок №44-45
Тема:Уживання великої літери.
Велика літера й лапки у власних назвах.
Правопис великої літериОдними із найбільш важливих правил в українські мові є правила вживання великої літери. Бо коли виникає потреба написати про якусь власну назву, події чи місця, то її використання не уникнути. Ці правила допоможуть писати власні назви правильно!
З великої літери пишуть:
1. Перше слово, яким починається речення після крапки, трьох крапок, знака оклику, знака питання, що стоять у кінці попереднього речення:
- Ой яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс — лісок — лісочок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс, Є ще і байрак (Підс.)
- Шопена вальс… Ну хто його не грав і хто не слухав? (Рил.)
2. Перше слово після знака оклику, яким відокремлюють звертання:
- Прекрасний Києве на предковічних горах! Многострадальному хвала тобі, хвала! (Рил.)
3. Слово, що йде за знаком оклику після вигуку:
- Ой горенько! Косо моя/ Косо моя золотая! (Л. Укр.).
4. З великої букви пишуть ремарки, які вказують на ставлення слухачів до якоїсь особи:
- Мова — категорія загальнонародна, вона характеризує відмінності народів, а не суспільних класів («Сучасна українська літературна мова»).
- Мова є духовне надбання усього народу, всієї нації… (Там же);
- Катря. Мамо, цитьте! (Прислухається). Хтось іде до нас; може, лікар? (Біжить з тривогою; дивиться за ворота) (Стар.)
Примітка. З великої букви також пишуть:
- перше слово рубрики тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою;
- перше слово прямої мови після двокрапок;
- початкове слово постанови, резолюції, протоколу;
- після двокрапки за словами «Слухали», «Ухвалили» в протоколі.
(Довідкова література з цього питання: «Український правопис», «Довідник з українського правопису».)
Велика літера у власних назвах
1. З великої букви пишуть індивідуальні імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей, назви дійових осіб байок, казок, драматичних творів.
У подвійних (потрійних і т. д.) іменах і прізвищах з великої букви пишуть кожне слово (окремо або через дефіс): Іван Якович Франко, Артем (Федір Андрійович Сергєєв), Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка), Ярослав Мудрий, Зіновій-Богдан, Мавка, Перелесник, Лебідь, Щука і Рак, Івасик-Телесик, Дід Мороз, Хо, Вернигора, Квітка-Основ’яненко, Вольфґанґ-Амадей, Франклін Делано Рузвельт, Вільгельм Фрідріх Гегель.
Примітка. З малої букви пишуться імена, які вживають як загальні назви людей: меценат, робінзон, донжуан. Коли власні імена ще не втратили свого індивідуального значення, але вживають як загальні, то пишуться з великої букви: наші майбутні Макаренки і Сухомлинські.
Назви одиниць виміру, конкретних предметів, утворені від власних імен, пишуть з малої букви: ампер, ом, кулон, дизель (двигун), рентген (апарат, процедура), максим (кулемет), френч (одяг). Скорочені позначення одиниць виміру пишуться з великої букви: А — ампер, К — кельвін, Н — ньютон.
2. У романських і германських прізвищах та іменах артиклі, прийменники, частки ван, да, дас, де, даль, дер, дю, ла, ле, фон тощо пишуть з малої букви і окремо від інших складових частин: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, Лопе де Вега, Женні фон Вестфален, фон дер Штольц.
Примітка. Артиклі, прийменники, частки пишуть з великої букви, якщо вони разом з другою частиною становлять одне слово (Вандервальде, Декорт, Дюбуа, Лафонтен, Фонвізін), якщо в мові-оригіналі пишуться з великої літери (Ле Корбюзье, Де Голль).
3. В арабських, тюркських та інших східних назвах осіб з великої букви пишуть початкова частка Ібн: Ібн Сіна, Ібн Русте.Частини власних імен аль, аш, ас, ад, ель, ес, бей, бек, заде, зуль, паша, шах, огли, оглу пишуть з малої букви і, як правило, через дефіс: аль-Біруні, Омар-аш-Шаріф, Ібрагім-бей, Турсун-заде, Ізмаїл-паша, Мелік-шах, Кер-огли, ес-Зайят.
4. Усі частини корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських, японських прізвищ та імен пишуть окремо і з великої букви: Кім Ір Сен, Хо Ші Мін, Нгуєн Конг Хоан, Наборі Семи, Курахара Корехіто.
5. З великої букви пишуть індивідуальні міфологічні та релігійні найменування: Прометей, Молох, Перун, Зевс, Венера, Магомет, Будда. Якщо міфологічні індивідуальні назви вживаються як загальні, то пишуть із малої букви (аполони і венери), з малої букви пишуть також видові міфологічні назви (русалка, муза, німфа, сирена).
6. З великої букви пишуть умовні власні імена в договорах і актах: Договірні Сторони, Уряд, Надзвичайний і Повноважний Посол, Автор.
7. З великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну належність людині: Вірин, Галин, Олексіїв, Петренків.
Присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають значення «пам’яті», «імені», також пишуть із великої букви: Шевченківська конференція, Макаренківські читання.
Присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс -ськ- чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.
8. З великої букви пишуть клички тварин: Рябко, Мурка, Каштан, Гнідий, Лиса, Ряба. Назви порід тварин пишуться з малої букви: білий леггорн, азербайджанський гірський меринос, сибірська лайка, вівчарка, пінчер.
9. У спеціальній літературі з великої букви пишуть назви сортів рослин: Білий налив, Шпанка рання (вишні), Лісова красуня (груші), Ренклод (сливи).
10. 3 великої букви пишуть астрономічні назви: Земля, Місяць, Сатурн, Венера, Юпітер, Великий Віз, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях.
11. Назви частин світу у прямому значенні пишуть із малої букви: схід, захід, північ, південь, південний захід, північний схід тощо. Якщо ці назви входять до складу територіальних найменувань, то пишуться з великої букви: Далекий Схід, країни Заходу, Південне Полісся, народи Крайньої Півночі.
12. Назви морів, озер, річок, гір тощо, крім родових назв, які вживаються у прямому значенні, пишуть із великої літери: Антарктида, Говерла, Москва-ріка, озеро Світязь, Скандинавський півострів, Північний полюс, Чорне море.
Якщо складова частина найменування втратила своє пряме значення, то пишуть із великої літери: Великі Луки, Ясна Поляна, Булонський Ліс, Золотий Ріг.
Службові слова, що входять до складних географічних найменувань, пишуть із малої літери і виділяються дефісом: Комсомольськ-на-Амурі, Ростов-на-Дону, Ріо-де-Жанейро, Па-де-Кале.
13. У назвах геологічних і водних басейнів, родовищ корисних копалин неродові назви пишуть із великої букви: Дніпровський басейн, Кременчуцьке водосховище, Курська магнітна аномалія, Волго-Донський канал, Чіатурське родовище.
14. У вітчизняних назвах вулиць, площ, парків, гаїв їх родові означення пишуть із малої літери: вулиця Шевченка, Львівська площа, Першотравневий парк, проспект Перемоги.
Примітка.Так само з малої букви пишуть у назвах вулиць слова брід, узвіз, яр, вал. ворота, міст: Кузнецький міст, Андріївський узвіз, Цимбалів яр, Добрий шлях, Верхній вал.
15. У назвах шляхів, залізниць, каналів, вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо усі слова, крім родових, пишуть із великої букви: Одеська автострада, Київський вокзал, Військово-Осетинська дорога, Південно-Західна залізниця, аеропорт Бориспіль (але бориспільський аеропорт), пристань Канів.
16. У назвах районів, сільрад, шкіл, радгоспів тощо з великої букви пишуть тільки перше слово: Рожищенський район, Любченська сільрада, Переспинська середня школа, Тарасівський радгосп.
17. У назвах держав усі слова пишуть із великої букви: Угорська Республіка, Республіка Індія, Сполучені Штати Америки, Французька Республіка.
18. У назвах міжнародних об’єднань, союзів держав, а також у назвах міжнародних організацій усі слова, крім родових, пишуть із великої букви: Антанта, Балканські країни, Скандинавські країни, країни Близького Сходу, Всесвітня Рада Миру, Організація Об’єднаних Націй, Товариство Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (але південні республіки, північні країни).
19. З великої літери пишуть неофіційні назви держав, міст, одиниць територіального поділу інших географічних об’єктів: Волинь, Закарпаття, Київщина, Підмосков’я, Полісся, Російська Федерація, Славутич (Дніпро), Лівобережна Україна.
20. У назвах міністерств та їх головних управлінь, а також у повних найменуваннях інших центральних установ і організацій з великої букви пишуть тільки перше слово: Академія наук України, Державний банк України, Міністерство освіти та науки України УРСР, Харківська облпрофрада, Волинський облвно, профком Технологічного університету Поділля
Примітка. На штампах, вивісках, заявах усі слова, крім службових, як правило, пишуть із великої букви: Українське Управління Цивільного Повітряного Флоту, Ректорові Київського Державного Університету їм. Т, Г. Шевченка.
21. З великої букви пишуть власні назви академій, інститутів, науково-дослідних установ, театрів, музеїв тощо, хоч перше слово цих назв може бути родовим означенням: Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні АН України, Музей українського мистецтва, Театр ляльок, Будинок учителя, Палац одруження (але будинок відпочинку, будинок побуту).
22. Назви частин, відділів, секторів, інших підрозділів установ та організацій пишуть із малої букви: кафедра української мови, планово-економічний відділ заводу «Арсенал».
23. У назвах історичних епох, періодів, подій, революцій, народних повстань, рухів, селянських війн, знаменних дат, революційних свят тощо з великої літери пишеться перше слово: Жовтнева революція, Лютнева революція, Паризька комуна, Брестський мир, Вітчизняна війна 1812 року, Велика Вітчизняна війна, Бородінський бій, Перше травня.
24. У назвах з’їздів, конференцій, сесій, пленумів, засідань, президій, конгресів тощо з великої літери пишуть тільки слова типу всесоюзний, всеросійський, всеукраїнський, всесвітній, міжнародний, перший, другий: V Всеросійський з’їзд Рад (або П’ятий Всеросійський з’їзд Рад), Всесвітній конгрес прихильників миру.
25. У назвах орденів усі слова, крім родових і службових, пишуть із великої букви: орден Ярослава Мудрого, орден Трудового Червоного Прапора (але: орден Дружби народів, орден «Мати-героїня», орден «Материнська слава» 2-го ступеня).
26. Назви документів, якщо їм не передує родове слово, що стоїть поза назвою (статут, інструкція тощо), прийнято не брати в лапки й починати з великої букви: Декларація прав людини і громадянина, Декрет про мир, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
27. У назвах творів літератури, мистецтва, наукових праць з великої букви пишуть перше слово: роман «Чотири броди», драма «Свіччине весілля», опера «Запорожець за Дунаєм», балет «Спартак», журнал «Мовознавство», газета «Освіта».
28. Умовні індивідуальні найменування кораблів, поїздів, літаків, автомобілів тощо, а також назви, що являють собою позначення машин, беруть у лапки й починаються з великої букви: крейсер «Аврора», атомохід «Арктика», бронепоїзд «Смерть ворогові», автомобілі: «Волга», «Жигулі», «Москвич-412», «Шкода», «Мерседес».
Прочитайте(коротко запишіть у зошити) правила написання великої літери
Виконайте завдання №3.4 на стр.114 і №6 на стр.116
Перегляньте відеоурок за посиланням і запам'ятайте правила.
17.03.2023
Урок № 40-41
Тема:Правопис суфіксів.
Правопис префіксів
Запам’ятайте!
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів –ович, -йович, –ич, -іч Лазарович, Юрійович, Ілліч, Якович (Яковлевич).
Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів –івна, -ївна: Василівна, Степанівна, Сергіївна,
З відхиленням від загальних правил творяться лише такі імена по батькові: Микола – Миколайович, Миколаївна; Григорій – Григорович, Григорівна; Яків – Яківна.
ЗАВДАННЯ
1. Спишіть, розкриваючи дужки та ставлячи пропущені розділові знаки.
1. Пр(е,и)пало літо до землі грудьми (з,с)томившись бігти (в)слід оста(н,нн)ій птиці (М. Боровко). 2. Верби (з,с)хилившись над тихим (д,Д)інцем ро(з,с)чісують коси зелені (В. Сосюра). 3. І нехай промі(н,нн)я те (не) гріє що послала зірка (с,з)далека та до неї лине й лине мрія ніби світло тиха і ле(г,х)ка (В. Симоненко). 4. Місяць срібними пучками торкає(ц,тьс)я шибок ніжне їхнє мере(г,х)ті(н,нн)я пр(е,и)ковує зір (Є. Гуцало). 5. Я ніжним сном пр(е,и)йду до тебе, зі(л,лл)юсь з твоїм душі тремті(н,нн)ям я стану над тобою небом я пр(е,и)горнусь до тебе ті(н,нн)ю (О. Довгоп'ят). 6. (У)горі над самим підз(е,и)ме(л,лл)ям ро(з,с)ташувались княжі охорон(ь)ці (А. Чайковський). 7. Блаже(н,нн)им бе(з,с)турботн(і,и)м малюком я всмоктував у сер(д)це рідну мову з цілю(шч,щ)им мат(е,и)рин(ь)ським молоком (Д. Луценко). 8. Випрошу у сонця аж чотири дні, забр(е,и)ду у (з,с)покій, мов у хвилі жита. І мене обійме стріч(е,и)чка блакитна воло(ж,ш)кових рад(о,і)с(т)них вогнів (М. Боровко). 9. Ми підем, де трави похилі де зорі в ясній дал(е,и)ні і карії очі і руч(е,и)ньки білі ноч(я,а)ми насняться мені (В. Сосюра). 10. Мріють у тр(и,е)мтячому мар(е,и)ві далекі села (Григорій Тютюнник). 11. Пр(и,е)тихлі явори стоять бе(з,с)шелес(т)но (Л.Костенко).
..творив, ..сох, ро..питав, ..ховане, нав..кіс, ..чавити, ..помин, ро..діл, ..чинити, ро..чин, бе..помічна, ..просоння, ..прадавен, ..добич, ..фотографувала, ..далеку, ..хлип, ро..клад, ..тривожено, ..тер, бе..причинно, ..чистив, ..корила, ..шила.
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, з останніх букв записаних слів складеться вислів Олександра Олеся.
3. Запишіть подані словосполучення у дві колонки: • із вставленою буквою и; • із вставленою буквою е-
Пр..в’язав до воріт, пр..старий дід, пр..крашена ялинка, пр..страшенне місце, пр..кумедний острів, пр..дивно завмер, пр..мудрився сам, пр..глибоке озеро, пр..солоджений обман, пр..швидшена хода, пр..забутий звичай, пр..зирливий погляд, пр..вокзальний квітник, пр..швидкі кроки, пр..старкуватий кавалер, пр..мудрість віків, пр..густий ліс, пр..надна усмішка, пр..сумна пісня, пр..дорожній кущ, пр..чудовий світ, пр..білена стіна, пр..білі сніги.
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, з останніх букв останніх слів складеться закінчення вислову Дмитра Павличка: «Всі народи рівні, а земля ...
4. У ліву колонку випишіть слова зі вставленою у суфіксах буквою и, у праву—зі вставленою буквою е.
Станов..ще, мереж..во, стеж..чка, дал..ч, вдесят..ро, велет..нь, ровесн..ця, промов..стий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебетуш..чка, вдумл..вий, звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ожинн..к, вжал..ний, велич..на, виховат..ль, старш..нький, стривож..ний, хмар..ще, п’ят..ро, вінн..чанин, озелен..ння, незнайом.ць, зйомн..к, осич..на, плюш..вий, лелеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів Й.- В. Ґ
КУЛЬТУРА СЛОВА
А. Перегляньте експрес-урок «Яблучний чи яблуневий?» і перекажіть його.
Б. Запам’ятайте правильний варіант слововживання.
Питання для самоконтролю
1. Що може відбуватися в коренях слів?
2. Назвіть усі випадки чергування голосних і приголосних.
3. Назвіть випадки спрощення в основі слова.
4. Перед якими приголосними вживається префікс с- ?
5. В яких випадках вживаються префікси пре-, при-, прі- ?
6. Які суфікси вживаються для вираження найвищої міри ознаки?
7. За допомогою яких суфіксів утворюються чоловічі та жіночі імена по батькові?
Тема:Правопис префіксів
Правопис префіксів в українській мові відповідає простим правилам, які слід запам’ятати.
Префікс – це частина слова, що стоїть перед коренем. Вона може придавати відповідний специфічний відтінок слову, а в іноді навіть кардинально змінювати його лексичне значення. Отже давайте розберемося з префіксами, щоб вміти правильно доносити свої думки.
Префікси з-/ с-
Тут все дуже просто – використання того чи іншого префікса залежить від звука, з якого починається корінь – який йде відразу після префікса.
С- уживається перед глухими приголосними: к, п, т, ф тах, а з- - перед дзвінкими: схопити, справити, згорнутися.
Як же запам’ятати всі глухі приголосні? Дуже просто, адже всі вони містяться в словосполученні «Кафе «Птах».
У тих випадках, коли корінь слова починається з приголосної, префікс з- може змінюватися на зі- для милозвучності: зіграти, зібрати.
А префікс зі- в деяких випадках може чергуватися із префіксом зо-: зітліти або зотліти, зімліти або зомліти.
Префікси без-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, роз-, через-
На відміну від префіксів с-/з- вищенаведені префікси ніколи не міняють своєї форми навіть якщо знаходяться перед глухим приголосним.
безбатченко, відлига, міжнародний, передмістя, розчинник
Префікси пре-/при-/прі
Для правильного написання цих префіксів вам не потрібно розбиратися в морфології, проте важливо знати значення слова.
Пре- вживається в більшості в прикметниках та прислівниках у 2 основних випадках:
1. Якщо за допомогою цього префікса виражається найвища ступінь ознаки предмета чи живої істоти.
пречудовий, препогано, преострий
2. У словах старослов’янського походження.
престол, преосвященство, преподобний
При- в своїй більшості вживається в дієсловах у таких випадках:
1. Якщо ця дія означає наближення до чогось.
прийти, приставити, прикотити
2. Коли це вираження приєднання до чого-небудь.
приклеїти, пришити, прибити
3. Якщо за допомогою префікса показується часткова, незавершена дія або її результат.
прилягти, присісти, призупинитися
4. У всіх похідних словах від цих дієслів.
5. У словах, утворених як результат поєднання іменників із прикметниками.
прикордонний, прибережний
Виняток: слова - презирство, презирливий.
Прі- можна вживати лише в наступних словах: прізвище, прірва, прізвисько.
На завершення - корисні відео:
https://www.youtube.com/watch?v=9dqZTKZU-eE
Прочитайте правило та коротко запишіть основні приклади правопису префіксів.
Виконайте письмово завдання №2,3,на стр.110
Перегляньте відео завдання.
10.03.2023
Урок №38-39
Тема:Подвоєні літери (внаслідок збігу)
Подвоєні літери (внаслідок подовження)
1. Подвоєння букв на позначення приголосних звуків маємо, якщо збігаються однакові приголосні:
1) префікса й кореня: ввіч, вві́чливий, відда́ти, ві́дділ, завви́шки, зза́ду, беззву́чний, обби́ти, роззбро́їти, роззя́ва.
2) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: військкома́т (військовий комісаріат), міськко́м (міський комітет), юнна́т (юний натураліст);
3) кореня або основи і суфіксів прикметників чи іменників: день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, тума́н — тума́нний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — тума́нно;
2. Якщо збігається буква с основи дієслова минулого часу і постфікса -ся: ви́нісся, па́сся, розрі́сся, тря́сся.
3. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо також:
1) у наголошених суфіксах -анн-(ий) (-янн-(ий), -енн-(ий) прикметників, що вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості або на можливість чи неможливість дії: невблага́нний, недоторка́нний, нездола́нний, незрівня́нний, несказа́нний; височе́нний, здорове́нний, нездійсне́нний, незліче́нний, непримире́нний, нескінче́нний, силе́нний, страше́нний, числе́нний;
2) у суфіксах -енн-(ий), -янн-(ий) прикметників старослов’нського походження зі значенням можливості або неможливості дії: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний, свяще́нний, спасе́нний, а також у прикметникові боже́ственний; дві букви н зберігаємо також в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола́нність, нездола́нно, числе́нність, числе́нно тощо.
4. Маємо подвоєння приголосних у словах бовва́н, Га́нна, лляни́й, овва́, сса́ти, а також у похідних від них словах боввані́ти, Га́ннин, ви́ссати, ссавці́ та ін.
Подвоєні літери (внаслідок подовження)
Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших). Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:
В iменниках середнього роду: знаряддя, знання. Але в назвах малих iстот подовження немає.
Наприклад: гусеня, каченя, теля.
В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед -ю: сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю.
У прислiвниках перед я, ю: зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню.
У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя.
У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо.
Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка: гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я Орлиний, глиняний, кутя
Записати правило у зошити
Виконати завдання на стр.106 № 3
03.03.2023
Урок №36-37
Тема:Спрощення приголосних
Iнодi при вiдмiнюваннi слова або його твореннi виникає важкий для вимови збiг приголосних звукiв. Тому в процесi мовлення один з таких приголосних випадає, тобто вiдбувається спрощення.
Спрощення вiдбувається:
У групах приголосних -ждн-, -здн- випадає д: виїздити – виїзний, тиждень – тижня.
У групах приголосних -стл-, -стн- випадає т: щастя – щасливий, честь – чесний.
У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при твореннi дiєслiв iз суфiксом -ну-. Наприклад: бризк - бризнути, трiск – трiснути.
У групi приголосних -слн- випадає л: масло - масний, ремесло - ремiсник.
У групах приголосних -рдц-, -рнц- випадають д, н: чернець – ченця, сердечний – серцевий.
Спрощення НЕ вiдбувається: 1. У словах зап’ястний, кiстлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шiстнадцять i похiдних вiд них. 2. У прикметниках, утворених вiд iменникiв iншомовного походження з кiнцевим СТ (вiдповiдний звук не вимовляється). Наприклад: баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний. 3. У групах приголосних –стц-, -стч-, -стськ-, -нстськ-, -нтств-. Наприклад: артист – артистцi, студент – студентський, агент – агентство. 4. У словах вискнути, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скнiти.
Спрощення в групі приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка: захис..ник, форпос..ний, тиж..невик учас..ник, контрас..ний, хрус..нути бриз..нути, умис..ний, хворос..няк віс..ник, щас..ливий, напас..ник Форпостний, контрастний, хворостняк.
Записати правило у зошити.
Виконати вправи у підручнику стр.104 №7
Перегляньте відео-урок за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=rFsGcFMzi1s
Виконайте тестові завдання
Тестові завдання з теми «Спрощення приголосних"
1. У якому рядку допущено помилку в групах приголосних?
А Якісний, пристрасний, розісланий, пісний;
Б Випускний, тижневий, нещасний, кісники;
В Авантюриський, артистці, чесно, кістлявий;
Г Хруснути, шістсот, студентський, компостний.
2. Позначте рядок, у якому порушено правила спрощення в групах приголосних.
А Ремісник, абстрактний, піаністчин, пискнути;
Б якістно, участник, туристський, пестливий;
В кістлявий, пристрасний, дилетантський, пропускний;
Г комендантський, буревісник, баяністці, шістнадцять.
3. Позначте рядок, у якому спрощення приголосних в усіх словах передається
на письмі.
А Артис.ці, зап'яс.ний, тиснути, злощасний;
Б кореспонден..ський, швидкісний, аванпост..ний, кіслявий;
В дріж..жовий, ях..смен, жалісний, інтелігент..ський;
Г проїз..ний, свис..нути, чес..ний, сер..цевина.
4. Позначте рядок, у якому спрощення приголосних у всіх словах передається
на письмі.
А Заіз..ний, шіс..сот, хвасливий, со..нце;
Б безчес..ний, блис..нути, якіс..ний, щотиж..ня;
В студен..чин, п'ятдесят, відпуска, сер..це;
Г очисний, шіснадцять, випусний, усно.
5. Позначте рядок, у якому допущено помилки в написанні груп приголосних.
А Пестливий, тижневий, модерністський, серце, невістці;
Б міський, артисці, гіганський, туристський, якісний;
В шістсот, блиснути, почесний, абонентський, медалістці;
Г намісник, свиснути, улесливий, парламентський, прикрісний.
6. Позначте рядок, у якому всі слова зі спрощенням у групах приголосних
записані правильно.
А Безсмертний, виснути, ненависний, компостний, тижневий;
Б туристський, вартісний, присвистнути, пестливий, заїжджений;
В студенство, буревісник, зап'ястний, випускний, бризнути;
Г брязнути, пропагандиський, місцевий, вискнути, шістнадцять.
7. Спрощення в групах приголосних на письмі відбувається в усіх словах рядка:
А блис..нути, сервіс..ний, шубовс..нути, гігант..ський;
Б бряз..нути, під'їз..на, облас..ний, парламент..ський;
В якіс..ний, хрус..нути, страс..на, заздріс..ний;
Г їж..жу, шелес..не, пес..ливо, очис..ний.
8. У словах якого стовпчика спрощення на письмі не позначається?
А Капус..няк, капус..ниця, капус..ний;
Б шіс..десят, шіс..десятники, шіс..десятий;
В захис..ниця, полезахис..ний, захис..ник;
Г улес..ливо, підлес..ливість.
9. Спрощення приголосних відсутнє на письмі:
А кіс..лявий, закарпа..ський, кіль кіс..ний, влас..ник;
Б учас..ник, щотиж..ня, баскетболіс..ці, стис..нути;
В швидкіс..ний, безвиїз..ний, контрас…ий, ус..но;
Г зап'яс..ний, пес..ливий, випус..ний, хвас..ливий.
10. Спрощення приголосних позначається на письмі у всіх словах рядка:
А облас..ний, безкорис..ливий, хрус..нути, тиж..невик;
Б щас..ливий, пес..ливий, президен..ський, захис..ник;
В кіс..лявий, блис..нути, натщесер..це, наперс..ник;
Г заздріс..ний, контрас..ний, влас..ник, благовісний
11. В якому рядку в усіх словах допущено помилку:
а) Брязнути, вискнути, контрасний
б) Песливий, областний, тиждневик
в) Хворостняк, щасливець, чесний
г) Блиснути, тріснути, форпостний.
12. В якому рядку допущено помилку у двох словах
а) Компостний, пропускний, буревісник, туристський
б) Гіганський, перехресний, пристрасність
в) Агентство, баластний, захисний, шістсот
г) Навмисне, безчестний, шістнадцять, перстня
24.02.2023
Урок № 34-35
Тема:Апостроф.Позначення м'якості приголосних.
► На місці пропусків уставте, якщо треба, знак м’якшення. Поясніть орфограми.
Налаштувати найтон..шу струну в людській душі — людяніс..ть — це значить перш за все навчити мален..ку людину творити радіс..ть для іншої людини і відчувати у зв’язку з цим вищу людську радіс..ть (В.О. Сухомлинський).
Самостійна робота з підручником
► Ознайомтеся з теоретичними відомостями підручника з теми «Правопис апострофа».
Моделювання «Карти пам'яті»
► З пам’яті доповніть таблицю «Правопис апострофа» правилами, що відповідають поданим прикладам.
Правопис апострофа
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки: | |
1) після б, п, в, м, ф (мавпа Буф), якщо перед ними немає іншого кореневого приголосного (крім р): | б’ю, п’є, тім’я, в’язи, черв’як, В’ячеслав |
2) після р у кінці слова або складу при роздільній вимові | бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, подвір’я, кур’єр |
3) після к у слові Лук’ян (у власних назвах) та похідних | Лук’яненко й ін. |
4) | без’язикий, пів’юрти, об’єм, пан’європейський, дит’ясла |
Апостроф не пишеться: | |
5) коли перед губними б, п, в, м, ф стоїть інший кореневий приголосний, крім р: | мавпячий, тьмяний, цвях, різьбяр |
6) | буря, гарячий, крюк, рясний, Рєпін |
Довідка: 4) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: 6) після р (коли р на початку складу).
Коментоване письмо
► Запишіть слова, уставте, де треба, апостроф, поясніть орфограми. Поясніть значення виділених слів.
Реп..ях, п..ятдесят, арф..яр, дев..ятсот, роз..ятрити, з..ясовано, духм..яно, серм..яга, хутор..янин, сер..йозний, пор..ядок, зв..язок, без..язикий, тьм..яно, цв..ях, присв..ята, Солов..йов, медв..яний, дзв..якнути, розв..язано, помор..янин, св..ято, харків..янин, під..яр..я, сузір..я, вар..яг, від..їзд, різьб..яр, мавп..яча, при..їзд.
Самостійна робота з підручником
► Ознайомтеся з теоретичними відомостями підручника з теми «Правопис знака м’якшення».
Моделювання «Карти пам'яті»
► З пам’яті доповніть таблицю «Правопис знака м’якшення» правилами, що відповідають поданим прикладам.
Правопис знака м'якшення
Знак м’якшення пишеться після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз (де ти з’їси ці лини): | |
1) перед наступним твердим приголосним або перед о: | виходьте, виносьте, Грицько, дзьоб, тьохкати й ін. Виняток: різьбяр, тьмяний та похідних: різьблення, тьмяно та ін.; |
2) після м’якого л у середині слова перед приголосним, у тому числі перед суфіксами -ченко, -чук, -чишин: | їдальня, ковальський; Михальченко, Михальчук, Михальчишин; |
3) у словах із суфіксами -зьк-, -ськ-, -цьк-; -еньк-, -оньк-, -іньк-: | козацький, близькість, рученька, голівонька, тонюсінький; |
4) у групах льц, льч, якщо походять від слова зі знаком м’якшення: | ляльці, ляльчин (тому що лялька); |
5) у відмінках слів, які в називному відмінку пишуться зі знаком м’якшення: | редьці (бо редька), на письмі (бо письмо); |
6) в окремих словах-винятках після н перед ч: | бриньчати (бо бренькіт), доньчин (бо донька), дівчиноньці (бо дівчинонька), няньчити, няньчин (бо нянька) |
7) у кінці слів відповідно до вимови: | пристань, даль |
8) у дієсловах на -ться: | пишається |
Знак м’якшення не пишеться: | |
9) після твердих приголосних: | кобзар, вірте, ставте, ознайомте й ін. Виняток: Горький, трьох, чотирьох |
10) між подовженими м’якими приголосними: | волосся, гіллястий, піччю |
11) у групах -лк-, -лч-, -лц-, -нк-, -нч-, -нц-, якщо слова походять від слова без знака м’якшення: | балці (бо балка), галці, галченя (бо галка), хустинка — хустинці, Наталці, Наталчин (бо Наталка) |
12) після л у суфіксах -алн (о), -илн (о): | держално, пужално, ціпилно; |
13) після д, н, т перед суфіксами -ченко, -чук, -чишин: | Безбатченко, Панченко, Федченко, Степанчук, Федчишин |
14) | баский, боязкий, в'язкий, дерзкий, ковзкий, плаский, різкий та похідних: боязкість, різкість, вязко й ін. |
15) | няня, дяк, люди, ллє |
16) перед сполученням йо після літер р, б, п, в, м, ф: | Воробйов, Соловйов |
17) у більшості слів після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ств, ськ (ий): | інженер, зменшити, тонший, Уманщина, кінчик, камінчик, волинський, українство |
Довідка. 14) у словах із сполуками -ск-, -зк-, які не є суфіксами; 15) перед я, ю, є, що пом’якшують попередній приголосний.
Коментоване письмо
► Запишіть слова, уставляючи, де треба, знак м’якшення.
Кавказ..кий, юр..ма, абстракціоніст..с..кий, різ..бяр, арал..с..кий, камін..чик, ремін..чик, щіл..ний, емул..сія, мален..кий, електропаял..ник, астрахан..ці, щонаймен..ший, нян..чити, економіч..ний, шахтар..с..кий, емал..ований.
Долон.., сукон.., міл..ко, в’яз..кіст.., дяд..ко, майбут..н..ого, повіс..т..ю, зав’яз..зю, слиз..кий, кул..ка, дон..чин, невіст..ці, русал..чин, волен..ка, зозул..ка, зозул..чин, зозул..ці, пот..марився, в тан.. ці, піс..ня, насін..ня, різ..ба, парасол..ка, парасол..чин, парасол..ці, Хар..ків, кіл..кіст.., т..охкати, козац..кий, Кас..ян, Омел..ян, Омел.. чук, жмен..ка, у жмен..ці, у таріл..ці, кущ.., бондар.., мен..ше, хвилин..ка, хвилин..ці, Севаст..ян, роздоріж..жя, вітал..ня, плат..ня, Стапан..чишин, тон..ше.
Вибірково-розподільна робота
► Подані іменники в давальному відмінку однини запишіть у дві колонки: 1) у яких треба вставляти знак м’якшення, 2) у яких не треба.
Квіт..ці, жін..ці, авос..ці, бджіл..ці, очеретян..ці, жмен..ці, гус..ці, свин..ці, галуз..ці, стеблин..ці, кізон..ці, мис..ці, однокол..ці (візок на двох колесах), внучен..ці, снігурон..ці, колис..ці, оболон..ці, нян..ці, тріс..ці, сопіл..ці.
► Запишіть слова у дві колонки, уставивши сполучення літер йо та ьо. Сформулюйте правила.
Зна..мий, ..го, до н..го, ма..ліка, Андрі..вич, дружн..го, ..сип, с..годні, п’ят..х, осінн..го, Мурав..в, Карас..в, л..х, сл..зи, с..рбати, д..готь.
Пошукова робота. Взаємоперевірка (Виконати завдання, помінятися ними із сусідом по парті й перевірити.)
► Визначте, за якою правописною нормою подані слова об’єднано в групи. Знайдіть слова, у яких допущено помилки.
І
1. Ляльчин, жіньчин, няньчин, Галчин, доньчин.
2. Волзький, людський, ковзький, український, донецький.
3. Нежить, мазь, секретарь, місяць, камінь.
4. Інший, менший, кінчик, цвіріньчати, женьшень.
5. Баский, боязкий, різбар, різкий, плоский.
6. Гринчишин, Панченко, Михалчук, Степанчук.
7. Маньчжурія, тонший, Уманьщина, інженер.
8. Шістьсот, просьба, військо, кільце.
9. Мадяр, дяк, пізьнє, слушність, пісня.
ІІ
1. Бязь, Маряна, хуторянин, буря, варяг.
2. Дзвякнути, розв’ючувати, червяк, різдвяний, святковий.
3. Роз’яснити, під’їхати, з’йомка, з’єднати, під’юджувати.
4. Лук’янівка, лукянівський, Лук’янів, Лук’янчук.
5. Без’ядерний, з’явитися, від’їзд, під’вялити, від’єднати.
6. В’язом, м’язом, подвірям, Об’ю, п’єсою.
7. Дит’ясла, пів’Європи, трьох’ядерний, пів’яблука.
8. Торф’яний, змякшений, мавпячий, рутвяний, медвяний,
9. Бур’ян, бур’як, довір’я, сузір’я, Дар’я.
► Поясніть написання і відсутність апострофа, знака м’якшення.
Буря — бур’ян, морквяний — торф’яний, відсвяткувати- відв’язати, підйом — під’язичний, тьмяно — рум’яно, дзвякнути — черв’як, Луківна — Лук’янівка.
Бриньчати — промінчик, дерзкий — боягузький, сміється — смієшся, Верьовкін — Соловйов.
Готуємося до ЗНО
► Виконайте тести.
1. Апостроф пишеться в усіх словах рядка:
А пів..яблука, марнослів..я, скип..ятити, без..ініціативний;
Б львів..янин, підрум..янений, з..являтися, ф..юзеляж;
В торф..яний, між..ярусний, Лук..яненко, дев..яносто.
2. У якому рядку допущено орфографічні помилки в написанні слів?
А Пам’ять, пів’яблука, Лук’яненко, солов’їний, розв’язати;
Б з’явитися, об’єднати, черв’як, довір’я, святкувати;
В воззєднання, верб’я, пів-ящика, торф’яний, підгір’я.
3. Визначте, у якому з поданих рядків усі слова пишуться зі знаком м’якшення.
А Донец..кий, ган..ба, швец.., тон..ший, с..огодні;
Б нян..чити, рибал..ство, нен..чин, робит..ся, стан..те;
В корис..тю, дівчинон..ці, на пис..мі, кін..чик.
4. У якому з поданих рядків у всіх словах у формі давального відмінка пишеться знак м’якшення?
А Рибон..ці, ніж..ці, пісен..ці, баб..ці, приятел..ці;
Б ручен..ці, кишен..ці, брун..ці, прос..бі, нічен..ці;
В дон..ці, доріжен..ці, вишен..ці, яблун..ці, сторін..ці;
«Я — редактор»
► Виправте помилки в тексті.
Есе — публіцестичьний твір, що пропонує роздум автора над якоюсь пньйого. Варто уникати різких стребків від однієї ідеї до іншої, думку треба розкривати послідовно.
Давайте більш детально розглянемо структуру. В цілому, текст пишуть довільно, але бажано дотримуватися певного порядку викладу.
Теза. Початок есе утворюєтся внаслідок критичного осмислення певної тези (чиясь думка, афоризм, прислівя), яку треба схвалити або ж спростувати.
Актуальність проблеми. Зясуйте, чому запропонована тема важлива.
Особисте ставлення до проблеми. Не просто погоджуйтесь або спростовуйте чиюсь думку, а наводте аргументи. Робіть поглиблений аналіз, вибераючи приклади з публікацій, художьноїлітератури, власного досвіду.
Висновок. Запропонуйте оцінку або шляхи розвязання проблеми.
Дана структура дуже проста, вона дає простір для творчесті.
Довідка: Наказова форма дієслова не твориться в українській мові за допомогою слова давайте (треба розгляньмо).
2. Прикметника дана (даний) в українській мові немає (треба подана чи запропонована).роблемою. За обсягом не більше одного аркуша А-4.
В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішьня логіка. Вона визначається, з одного боку, змістовим наповненням обговорюваного питання, а з іншого — субєктивнимставленням автора доньйого. Варто уникати різких стребків від однієї ідеї до іншої, думку треба розкривати послідовно.
Давайте більш детально розглянемо структуру. В цілому, текст пишуть довільно, але бажано дотримуватися певного порядку викладу.
Теза. Початок есе утворюєтся внаслідок критичного осмислення певної тези (чиясь думка, афоризм, прислівя), яку треба схвалити або ж спростувати.
Актуальність проблеми. Зясуйте, чому запропонована тема важлива.
Особисте ставлення до проблеми. Не просто погоджуйтесь або спростовуйте чиюсь думку, а наводте аргументи. Робіть поглиблений аналіз, вибераючи приклади з публікацій, художьноїлітератури, власного досвіду.
Висновок. Запропонуйте оцінку або шляхи розвязання проблеми.
Дана структура дуже проста, вона дає простір для творчесті.
Довідка: Наказова форма дієслова не твориться в українській мові за допомогою слова давайте (треба розгляньмо).
2. Прикметника дана (даний) в українській мові немає (треба подана чи запропонована).
Виконайте подані завдання.
Урок № 33
Тема: Ненаголошені -Е-И- вкорені слова.
Правопис ненаголошених голосних Е, И в коренях слів
Наголошені голосні Е, И у вимові виразні, тому передаємо їх тими самими буквами: зме́рзнути, ви́соко.
- у сполученнях -еле-, -ере-: ожеледь, череда;
- при чергуванні з І: почепити — чіпляти, каменя — камінь;
- якщо при зміні форми слова чи при словотворенні Е випадає (так званий «нуль звука»): женця — жнець, справедливий — правда;
- у дієслівних коренях -бер-, -мер-, -тер-, -дер- тощо (без суфікса -а-): прибереш, обдеру;
- якщо в наголошеній позиції — Е: село, бо се́ла; земля, бо зе́млі.
- у сполученнях -ри-, -ли- між приголосними: гриміти, дрижати, глитати;
- у дієслівних коренях -бир-, -тир-, -дир- (із суфіксом -а-): набирають, протирати, обдираєш;
- якщо в наголошеній позиції — И: криве́, бо кри́во; широкий, бо ши́роко.
Запишіть правило у зошити.
Перегляньте відеоматеріал за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=fI7f2hkBOfU
Виконайте завдання № 3,7 на стр.87-89 у підручнику.
17.02.2023
Урок № 30- 31
Тема:Контрольна робота. Орфоепічна норма.
ВИКОНАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ
Завдання 1-8 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.
1. Який зі словників регулює правильну вимову звуків, звукосполучень і наголосу в словах?
А Орфографічний;
Б тлумачний;
В іншомовних слів;
Г орфоепічний.
2. Яке явище впливає на милозвучність української мови?
А Правильний запис слів;
Б правильне творення слів;
B чергування [д]/[дж];
Г чергування у/в, і/й.
3. Позначте рядок слів, у якому наголос падає на перший склад.
А Спина, разом, випадок, олень;
Б дочка, донька, фартух, новий;
В завдання, читання, кохання, люблю;
Г агент, документ, каталог, вірші.
4. Позначте рядок слів, у якому наголос падає на другий склад.
А Гуртожиток, дужки, ім’я, легкий;
Б задовго, далеко, циган, експерт;
В навскоси, приятель, живопис, вчення;
Г глядач, статуя, ненависть, симетрія.
5. Які голосні звуки в українській мові вимовляють чітко?
А [а], [у], [о];
Б [а], [у], [і];
В [е], [а], [у];
Г [и], [а], [у].
6. Позначте рядок, у якому правильно подано звуковий запис слів:
А [гоалубка], [зоазул’а];
Б [голубка], [зозул’а];
В [гоул’убка], [зоузул’а];
Г [гоулубка], [зоуз’ул’а].
7. Позначте рядок слів, у якому наголос змінює значення слова:
А замок, мука, характерний;
Б пора, сонце, сон це;
В орел, Орел, приклад;
Г завжди, житло, свята.
8. Позначте рядок слів, у яких відбулося спрощення у вимові й на письмі:
А студен..ство, зві..но, че..ний;
Б облас..ний, виїз..ний, сер..це;
В балас..ний, хворос..няк, невіс..ці;
Г зліс..ний, корис..ний, шістдесят.
У завданнях 9-10 треба встановити відповідність. До кожного рядка, позначеного буквою, дібрати відповідник, позначений цифрою.
9. Поєднайте поняття, позначене цифрою, з прикладами, позначеними буквами.
1 Уподібнення приголосних 2 Подвійний наголос 3 Форморозрізнювальний наголос 4 Словорорізнювальний наголос | А Води — води, викликати — викликати Б Косьба, боротьба В Замок — замок, атлас — атлас Г Помилка, також Д Зате, проте |
10. Поєднайте поняття, позначене цифрою, з прикладами, позначеними буквами.
1 Чергування у/в розрізнює значення слів 2 Чергування у/в не розрізнює значення слів 3 Порушено чергування і/й 4 Порушено чергування у/в | А Весь — увесь, вчитель — учитель Б Василь й Ярина В Вправа — управа, враження — ураження Г Приїхала в Львів Д Батьки і діти |
Завдання 11 та 12 — завдання відкритої форми.
11. Запишіть речення, обравши правильний варіант з наведених у дужках:
Рідну Батьківщину (в, у) (усі, всі) віки порівнювали (з, із) матір’ю, бо нема нічого найдорожчого (в, у) людини, як мати (й, і) рідна земля. Окрема людина невіддільна (від, од) народу, а народ невіддільний (від, од) Батьківщини: (в, у) цьому сила народу (і, й) міць його, невмирущість (і, й) безсмертя (Є. Гуцало).
12. Запишіть транскрипцію слів:
Легко, дьогтю, молотьба, книжка.
03.02.2023
Урок №28-29
Тема:Наголос.Основні правила наголошування слів.
Наголос. Принципи наголошування, проблемні випадки
Які принципи діють при постановці наголосу?Наголос у словах української мови є властивістю частини слова – складу. Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Дуже часто у людей виникають проблеми з правильним уживанням наголосу, бо часто в процесі спілкування ми чуємо неправильний наголос слів, а згодом і самі починаємо вимовляти деякі слова неправильно.
Наголос у словах української мови складно правильно визначити, бо він не тільки може припадати на будь-який склад, але йому також властива рухомість – можлива зміна наголосу при відмінюванні слова. Ситуацію також ускладнює відсутність чітких правил щодо формування наголосу та велика кількість винятків. Проте наголос – одна з тем на ЗНО з української мови та літератури, тому нам необхідно знати ключові випадки утворення наголосу та основні винятки. Винятки треба просто запам’ятати!
Спочатку розберемо принципи наголошування за частинами мови.
Основні принципи наголошування іменників
1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадки, огірки.
2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом -к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка – тарілки, книжка – книжки, АЛЕ: сусідка – сусідки.
3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та закінчуються на -ання, частіше всього мають наголошений суфікс: наприклад, читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.
4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на -метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв – по-інакшому: термометр, барометр.
Основні принципи наголошування прикметників
1. Суфікс прикметників -еньк-, що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, маленький, чорненький, гарненький.
2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.
Основні принципи наголошування дієслів
1. Правила наголошування дієслова «бути» наступні: в теперішньому часі - бути, будемо, проте в минулому часі: була, було, були.
2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нести, везти, мести.
3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, веземо, ідемо, підете. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.
4. Інфінітив -ти: навестИ, віднестИ
Основні принципи наголошування числівників
1. У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.
2. У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.
У деяких словах, які будуть на ЗНО, наголос не піддається правилам, його потрібно тільки запам’ятати.
асиметрІя
борОдавка
бюлетЕнь
вимОга
вимОва
вИпадок
вітчИм
граблІ
горошИна
грОшей
дІтьми
довІдник
дочкА (але дОнька)
заіржАвіти
зубОжіти (зубОжілий, зубОжіння)
діалОг
каталОг
квартАл
кропивА
кУрятина
мАркетинг
ненАвидіти (ненАвисть, ненАвисний)
одноразОвий
Олень
отАман
перЕпис
псевдонІм
рАзом
серЕдина
симетрІя
спИна
фартУх
фенОмен
цемЕнт
цЕнтнер
чорнОслив
***
Для зручності також таблиця з наголосами на складах:
вИпадок вІльха вчЕння гЕтьман дАно дОнька, дОньчин (але дочкА, доччИн) жАлісливий зрУчний кАмбала кИшка кОлія кОсий нІздря Оцет пОмилка (рідше – помИлка) пОсмішка прИщіпка рИнковий рАзом рУно спИна стАтуя фОльга фОрзац цЕнтнер цИган щИпці Яловичина | аджЕ алЕ арАхіс борОдавка вибОїна визвОльний вітчИм вперЕміш/ж всерЕдині гуртОжиток данИна допІзна експЕрт жадАний житлО індУстрія іржАвіти квартАл мерЕжа надлИшок отАман позАторік почАсти промІжок пулОвер серЕдина танОк тризУб цемЕнт ціннИк чорнОслив чорнОзем | верблюдИця гастронОмія горілИць горошИна двоскладОвий диспансЕр джентльмЕн докумЕнт жалюзІ запитАння інженЕрія інструмЕнт каталОг металУргія некролОг низинА перелЯк псевдонІм симетрІя соломИнка урочИстий | безперестАнку буржуазІя ветеринАрія дешевинА медикамЕнт нафтопровІд начистотУ невитравнИй неврастенІя недовіднИй сирокопчЕний щодобовИй
|
***
Запам’ятати також потрібно слова з подвійним наголосом:
пОмИлка, зАвждИ, назАвждИ, правОпИсний, прОстИй, слІзьмИ, рОзбІр, АлфавіІт, веснЯнИй, доповІдАч, зАвждИ, дОговОру, жАлібнИй, м ‘Я’зовИй, пЕрвІсний, перЕстАрок, пОмИлка, прОстИй, тАкОж.
Розуміємо, що наголос – тема не з легких, тут потрібно мати відмінну пам’ять. Тому надаємо вам декілька порад по запам’ятовуванню наголосу в словах:
1. Багато-багато разів перечитайте слова! Скоро ваш мозок запам’ятає їх та буде видавати «на автоматі». Тільки читати вголос!
2. Пограйте у картки: з одного боку картки напиши слово без виділення наголосу, а з іншого – з виділенням наголошеного складу. Поки робитимеш картки, вже багато запам’ятаєш!
3. Ті слова, що ніяк не можеш запам’ятати, напиши на папірцях та приклей вдома на місця, куди часто дивишся – наприклад, на холодильник.
4. Слова з наголосом, що ти запам’ятав, намагайся застосовувати в мовленні якомога частіше, щоб це відклалося в твоїй пам’яті.
Бажаємо гарної пам’яті та правильного мовлення. А ще рекомендуємо для цікавого вивчення наголосів сайт: ukr-mova.in.ua. Лепетун вам допоможе)
***
Основні правила наголошування запишіть у зошити.
Виконайте завдання №7 на стр.84 у підручнику
О.Авраменко "Українська мова"10 клас.
27.01.2023
Урок №26-27
Тема: Основні правила вимови приголосних звуків.
Основні правила вимови голосних звуків.
1. Вимова приголосних звуків (ч. 1)
Вимова приголосних в українській мові регулюється такими правилами:
У мовленні цей звук часто замінюється двома звуками [хв] або одним [х]: [хв’íзика], [хвóрум], [хрýкт].
Можна зустріти й зворотне явище — усталене звукосполучення [хв] вимовляється як [ф]: хвиля [фúл'а], хвіртка [ф’íртка], хвіст [ф’íст].
Такі заміни не допускаються літературною мовою.
Він вимовляється на місці [в] перед будь-яким приголосним на початку чи в середині слова, а також в абсолютному його кінці.
Запишіть правило в зошити.
Перегляньте відео урок за посиланням.
https://www.youtube.com/watch?v=NFkSEeewU98
Виконайте завдання № 7 на стр. 79-80.
Тема:Основні правила вимови голосних звуків.
1. Вимова наголошених і ненаголошених голосних
- коли є сполучним голосним у складних словах: [благозвýчнией];
- у словах іншомовного походження: [полíтие ка], [корýпційа];
- у префіксах до-, о-, об-, про-, роз-, по- багатьох слів: [добýти], [здобýток], [одýжати], [обслýга], [пробýти], [роздýмати].
Однак у деяких словах початкове [і] наближається у вимові до [и]: [íинод'і], [íинколи], [íинший], [іиндúк]. Цей нюанс відображено в сучасному варіанті правопису (2019 р.): інди́к (инди́к), и́рій (= ви́рій), і́род (и́род).
Не втрачає своєї якості звук [е] також на початку слова (переважно в словах іншомовного походження): [еквáтор], [екрáн], [епóха].
Після [й] ненаголошений [е] треба вимовляти з наближенням до [і] — [еі]: караєш [карáйеі ш].
Вимова ненаголошених [е], [и] без помітної відміни від наголошених перебуває поза нормами літературної мови.
Запишіть основні правила
Виконайте завдання № 2,5 на стр.77-78 у підручнику.
20.01.2023
Урок №24-25
Тема:Орфоепічна норма.
Орфоепічна помилка.Милозвучність.
Чергування-У-В-,І-Й-,як засіб милозвучності.
- Вимовляємо чітко, без оглушення дзвінкі приголосні в кінці слів: [са́д], [д'і́д]; дзвінкі приголосні перед глухими: [ри́бка], [кни́жка].
- Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко внаслідок уподібнення за дзвінкістю: [бород'ба́], [про́з'ба], [воґза́л], [фудбо́л].
- Губні [б], [п], [в], [м], [ф] у кінці слова вимовляються твердо: [кра́м], [ра́б], [ве́рф],
перед [і] — напівпом'якшено: [б'і́к], [в'і́к], [м'і́рка], [п'іра́т], [ф'і́кус],
у словах іншомовного походження вимовляються пом'якшено також перед голосними [у], [о], [а]: [п'уре́], [м'у́с'л'і].
- У кінці слова завжди вимовляємо [ц']: [к'іне́ц'], [бойе́ц'], [куни́ц'а]; крім слів іншомовного походження та вигуків:[пала́ц], [ба́ц].
- Буквосполучення дж, дз передають один звук у межах морфеми: [(дж)у́ра], [(дз)е́ркало] або два звуки на межі морфем: [від-жи́в], [над-звукови́й].
- Вимова звука [г] замість [ґ] у словах є грубим порушенням орфоепічної норми: ґава, ґедзь, ґудзик, але генерал, гламур, Гюго.
- У кінці слова ненаголошені голосні [е] та [и] вимовляються з наближенням до [и] і відповідно [е]: прати [прáтие ], кисле [кúслеи ] яблуко.
- В іншомовних загальних назвах після [д], [т], [з], [с], [ц], [ж], [ч], [ш], [р], [дж] вимовляється [и], а після інших приголосних — [і]: дизель, шифр, жираф, джинси, але хірург, гідра, фінанси.
- Звукосполучення «голосний + [і]» замінюється в українській мові на «голосний + [йі]»: егоїст, мозаїка.
- Те ж саме із сполученням [і] + [йе]: гігієна, ієрогліф, але всередині слова у звукосполученнях [іа], [іу], [іо] приголосний [й] не з'являється: аксіома, авіація, тріумф.
- Законспектуйте теоретичний матеріал і виконайте тестові завдання (у зошити).
1. Знайди рядок
Умова завдання:
1Б.Укажи рядок, у якому подано приклад статті орфоепічного словника.2. [ф] чи [хв]?
Умова завдання:
2Б.На місці пропуску постав потрібний звук чи звукосполучення відповідно до норм орфоепії.илеріз рикадельки Варіанти відповідей:3. Знайди орфоепічну помилку
Умова завдання:
1Б.Орфоепічну помилку допущено в слові(Запис [е(и)] означає ненаголошений [е], що вимовляється з наближенням до [и]. Так само записано ненаголошені [и(е)] та [о(у)].)4. Однакова кількість звуків і букв
Умова завдання:
1Б.Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка5. Наголошуй правильно (перший склад)
Умова завдання:
1Б.Укажи слово, у якому наголошено перший склад.
6. Вибери правильну відповідь
Умова завдання:
| речний | |
| лін..вістика |
7. Той чи не той?
Умова завдання:
8. Правильна транскрипція
Умова завдання:
9. Орфоепічна хвилинка
Умова завдання:
10. Один чи два?
Умова завдання:
| бджола, дзбан | |
| наджаркий, надземний |
Умова завдання:
12. Порушення норм як літературний прийом
Умова завдання:
П р о н я (до подруг). А я ж вам не казала, що первий кавалер!
Г о л о х в о с т и й. Не вгодно лі, баришні, покурить папироски?
Н а т а л ка. Што ви, я не куру!
Н а с т я. І я ні; та чи пристало ж баришням?
Г о л о х в о с т и й. Перва мода!
П р о н я. А ви не знаєтьо? Дайте мінє! (Закурює і закашлюється).
13.01.2023
Урок № 22- 23
Тема:Ефективність мовлення.Мовленнєва подія.
Тема:Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки.
Комунікативна тактика — зумовлені стратегією мовленнєві кроки, що в сукупності дають змогу досягти головної комунікативної мети.
Комунікативна стратегія — головна лінія мовленнєвої поведінки в межах конкретної комунікативної події, що визначається загальною метою комунікації, ситуативним контекстом і уявленнями про адресата.
Мовленнєва комунікація — це процес спілкування за допомогою мови.
Мовленнєвий акт — цілеспрямована мовленнєва дія.Типи мовної комунікації визначають за низкою ознак:
1. Умови спілкування: а) пряме, або безпосереднє, спілкування з активним зворотним зв’язком (наприклад, діалог) і з пасивним зворотним зв’язком (наприклад, письмове розпорядження тощо); б) опосередковане спілкування (наприклад, виступ по радіо, телебаченню, у засобах масової інформації).
2. Кількість учасників: а) монолог (мова однієї людини); б) діалог (мова двох людей); в) полілог (мова кількох людей).
3. Мета спілкування: а) інформування; б) переконання (включаючи спонукання, пояснення тощо); в) розвага.
4. Характер ситуації: а) ділове спілкування (бесіда, переговори, інтерв’ю тощо); б) наукове спілкування (доповідь на конференції, лекція, дискусія тощо); в) побутове спілкування (розмови з близькими людьми і т. п.).
Робота з текстом
► Оцініть мовленнєву ситуацію в тексті.
► Закінчіть притчу, дописавши слова батька. Порівняйте свої варіанти з оригіналом.
► Якою була тактика мовленнєвої поведінки зустрічних людей з батьком та сином? Чи ефективним було спілкування батька й сина з навколишніми? Поясніть своє бачення.
Батько зі своїм сином і мулом у полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.
— Бідний хлопчик,— сказав перехожий,— його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?
Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула й велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:
— Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.
— Люди добрі, бачили ви щось подібне? — заголосила жінка, що йшла їм назустріч.— Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!
Не кажучи ні слова, батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:
— Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі й навіть не везе когось із вас на собі?
Батько сунув мулові повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина...
Оригінальна кінцівка.
— Що б ми не робили,— сказав він,— обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.
Узагальнюючи вивчене на уроці, підготуйте висловлювання з теми «Умови ефективної мовленнєвої поведінки».
Тема:Ефективність мовлення.Мовленнєва подія.
Комунікативна стратегія — це правила й послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення комунікативної мети. Мовленнєва стратегія — це загальний план досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній комунікативній ситуації.
Мовленнєва тактика становить сукупність послідовних конкретних дій мовця, спрямованих на досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній ситуації. Наприклад, мовець радиться, дає змогу слухачеві виявити свою самостійність, рішення приймаються спільно. Основу цієї тактики становлять відповідні прийоми: пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); наголошення на спільності поглядів; порада щодо рішення; передбачення результату співпраці; звернення за порадою.
Комунікативна стратегія — це правила й послідовності комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення комунікативної мети. Мовленнєва стратегія — це загальний план досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній комунікативній ситуації.
Мовленнєва тактика становить сукупність послідовних конкретних дій мовця, спрямованих на досягнення мети мовленнєвої діяльності в певній ситуації. Наприклад, мовець радиться, дає змогу слухачеві виявити свою самостійність, рішення приймаються спільно. Основу цієї тактики становлять відповідні прийоми: пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); наголошення на спільності поглядів; порада
► Відредагувати речення.
1. Підсобне господарство університету організувало роботу по систематичному забезпеченню студентської їдальні продуктами харчування. 2. Перед керівництвом заводу стоїть завдання організації справи підготовки кваліфікованих робітників. 3. У плані підготовки до зимового періоду зроблено небагато. 4. Великі зміни намічено зробити в галузі поліпшення підготовки майбутніх інженерів. 5. У студентському середовищі широко поширені деякі негативні тенденції. 6. Конструктори вирішують велику програму підвищення продуктивності праці на заводі. 7. Цей інженер — вроджений керівник. 8. У керівника немає до вас негативних претензій. 9. Студенти мають змогу реалізувати свій відпочинок під час канікул у таборі відпочинку. 10. Колеги по роботі допомоглимені у вирішенні цієї проблеми. рішення; передбачення результату співпраці; звернення за порадою.
Хвилинка ерудита
► Добрати приклади-ілюстрації з життєвого досвіду до таких приказок:
1. У решеті води не вдержиш.
2. Часом з квасом, а порою з водою.
3. З малої хмари великий дощ буває.
4. Дома й солома їдома, а в гостях і сіно не їсться.
Запишіть у зошити теоретичний матеріал
Виконайте завдання.
16.12.2022
Урок № 17
Тема:Вимоги до оратора.
Комунікативний стан мовця.
Важливий критерій оцінки виступає перед аудиторією людини - техніка мови. На побутовому рівні хороша техніка мовлення - це коли "добре чути і все зрозуміло". У своїй роботі Баландіна Л. А. виділяє наступні складові.
1. Дикція (від лат. - проголошення) - це промовляння звуків. Дикція важлива для ораторів, телеведучих, співаків, акторів. Дикцію можна порівняти з почерком: людина з поганим почерком буде не зрозумілий адресатом, а людина з поганою дикцією буде змушувати аудиторію або перепитувати інформацію, або "пропускати" її.
2. Темп. Хороша дикція тісно пов'язана з темпом. Темп (від лат. - час) - це швидкість нашої мови, то час, за яке ми вимовляємо наш текст. Нормальний темп російської мови - 120 слів на хвилину. (Це означає, що одна сторінка комп'ютерного тексту розміром 14 пунктів, надрукованого через 1,5 інтервалу, повинна читатися за 2-2,5 хв.)
Можуть спостерігатися дві крайності темпу мови: занадто швидкий темп ("як строчить з кулемета") або уповільнена мова ("вимучена", "нудна", "як воду цідить"). Обидві крайності темпу стомлюють і нервують аудиторію.
Мовця важливо вміти змінювати темп: якщо потрібно що-то підкреслити, виділити, зробити наголос, темп потрібно уповільнити; якщо ж мова вимовляється з підйомом, внутрішнім пафосом, можна прискорити темп.
3. Інтонація (від лат. - голосно вимовляти) -важливе смыслоразличительное засіб мови. Одне і те ж пропозицію, мовлене з різною інтонацією, набуває різний зміст.
Ви поїдете на південь восени? (Ви чи не ви?)
Ви поїдете на південь восени? (На південь або па північ?)
Ви поїдете на південь восени? (Восени чи влітку?)
За допомогою інтонації виражаються основні комунікативні значення: твердження, питання, вигук, спонукання. Часто інтонації, з якою виголошена фраза, довіряють більше, ніж словами, тобто прямим змістом фрази. І це унікальне явище в російській мові.
Оратор повинен володіти інтонацією: робити логічні акценти, підвищувати і знижувати тон, надавати мовлення мелодійне різноманітність, а також робити необхідні паузи. Інтонація тісно пов'язана з власне голосовими характеристиками.
Голос має для оратора велике значення. Це індивідуальна характеристика людини, така ж унікальна, як відбитки пальців. Голос має багато акустичні характеристики. Оратор повинен уміти володіти своїм голосом:
- говорити досить голосно, для того, щоб його було добре чутно;
- змінювати силу звуку (голосно - тихо) для створення особливого сценічного ефекту мовлення;
- дбати про те, щоб голос був приємним (не крикливим, не сиплим, без кашлю і т. д.).
Законспектувати поданий матеріал в зошити.
14.12.2022
Урок №16
Тема: Особистість мовця.
Риси гарного співрозмовника.
Удосконалюйте дикцію та артикуляцію.
Хоче промовець чи ні, планує спеціально або нехтує, та перше враження формується завжди. Дослідження підтверджують, що в 75 % випадків перше враження виявляється правильним.
• зовнішній вигляд;
• оформлення зовнішності;
• експресію, зовнішню виразність;
• виконувані дії;
• передбачувані якості особи.
Виробити власний стиль, створити певний образ допомагає одяг. Від нього часто залежить, як будуть з вами поводитися. Слід відзначити, що вбрання впливає не тільки на тих, хто оточує нас, а й на того, хто його носить. Недарма народна мудрість каже: «Зустрічають за одягом...»
Головна вимога до одягу — акуратність.
Колір одягу або окремих його елементів теж має дуже важливе значення.
1. Гардероб
Умова завдання:
| світло-сірий (улітку) | |
| салатовий |
2. «Прочитай» жести
Умова завдання:
| руки сховані в кишенях | |
| рука стиснута в кулак | |
| потирання рук |
3. Вибери правильні відповіді
Умова завдання:
09.12.2022
Урок № 15
Тема:Мовленнєва ситуація.Елементи мовленнєвої ситуації.
Мовленнєва ситуація
Будь-яке передання думок за допомоги слів є мовленнєвою подією. Це може бути монолог, діалог, диспут, окрема фраза або навіть вигук.
Спілкування між людьми відбувається в різних ситуаціях. Є такі ситуації, що не передбачають спілкування. Наприклад, ви відчули протяг. Що ви зробите? Устанете, підійдете до вікна й зачините його. Ця ситуація не вимагає комунікації з кимось. Якщо ж ви з якихось причин не можете зачинити вікно, то будете вимушені попросити когось це зробити — у такому разі немовленнєва ситуація стане мовленнєвою
Мовленнєва ситуація — це сукупність різних чинників, що впливають на особливості мовної поведінки комунікантів, тобто конкретні обставини спілкування.
«Людина може стати рабом ситуації, а вся ідея риторики полягає в тому, щоб зробити людину господарем ситуації…»
Але мовленнєву ситуацію не потрібно сприймати лише як сукупність зовнішніх обставин, за яких відбувається спілкування. Ситуація — це події минулого, про які згадує людина, і наші внутрішні переживання, якими ми хочемо поділитися із співрозмовником, і різні побутові чи виробничі питання, які ми бажаємо обговорити. Тобто до поняття «мовленнєва ситуація», крім обставин, належать ще й такі фактори, як: а) стосунки між співрозмовниками; б) їхні наміри; в) безпосередня реалізація самого акту спілкування, під час якого можуть виникнути нові стимули для говоріння.
У мовленнєвій ситуації є щонайменше два суб’єкти: адресат та адресант. Спілкування можливе за наявності адресанта, адресата, мети й теми мовленнєвої діяльності. Адресат — людина, до якої звернена мова. Адресант — ініціатор діалогу, він задає тон розмови, визначає темп і тематику спілкування. Адресант спрямовує бесіду й регулює її часові рамки. Схематично формулу мовленнєвої діяльності можна зобразити так: хто — кому — чому — про що — де — коли.
Отже, елементами мовленнєвої ситуації є: 1) адресант (мовець); 2) адресат (слухач, аудиторія); 3) предмет мовлення; 4) умови успішного спілкування.
Умовами успішного спілкування є відкритість, налаштованість на діалог, добрий тон, етикет, жести, контроль емоцій, уміння бути уважним слухачем і цікавим співрозмовником та ін. Для того щоб ефективно відбувся акт комунікації, треба наперед з’ясувати, які особливості має адресат (ступінь знайомства з вами, вік, соціальний статус, риси характеру та ін.), визначити предмет спілкування (про що буде йти мова) і продумати, якими засобами ви будете впливати на вашого співрозмовника, щоб досягти поставленої мети (умови успішного спілкування).
Мовленнєва поведінка у процесі спілкування переслідує певну мету. Комунікативна мета (ціль) — це результат, якого хоче досягти адресант (мовець).
Кожен учасник мовленнєвої події повинен чітко уявляти свою мовленнєву роль і мовленнєві ролі своїх співрозмовників.
Для досягнення мети суб’єкти спілкування користуються певними способами, що їх називають стратегією і тактикою мовленнєвої поведінки.
Комунікативна стратегія — це комплекс мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення мети.
Комунікативна тактика — це підпорядкований комунікативній стратегії конкретний спосіб досягнення мети: відбір мовних ресурсів і адаптація їх до конкретної ситуації спілкування.
Основою комунікативної тактики є обґрунтування будь-якого положення, судження. Вона співвідноситься з комунікативним наміром.
Комунікативний намір — це тактичний хід, що є практичним засобом руху до відповідної комунікативної мети.
Запам’ятайте! 
Справедливість, чемність, коректність, толерантність, повага до співрозмовника — предикати вихованої людини. Подбайте про те, щоб ці моральні настанови набули певних приписів, дотримання яких втілюється у відповідних учинках.
Завдання 1. З’ясуйте подібність і відмінність у лексичному значенні поданих нижче. слів Уведіть ці слова в окремі речення. У якому значенні - прямому чи переносному - іменник риторика буде синонімом до іменника демагогія? За потреби зверніться до тлумачного словника та словника синонімів.(письмово)
Рито́рика, демаго́гія, фразе́рство, словоблу́дство
Завдання 2. Потренуйтеся читати чистомовки, чітко їх артикулюючи.
• Бабин біб розцвів у дощ — буде бабі біб у борщ.
• Невеличка перепеличка під полукіпком розпідпадьомкалась.
Чистомовку, на відміну від скоромовки, треба читати не швидко, а «чисто», тобто слова промовляти чітко, звучно, виділяючи ті, на які падає логічний наголос.
Полу́кіпок, -а, ч. 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.
Підпадьóдмкувати, -ує, недок. Видавати своєрідні уривчасті звуки (про перепелів).
Завдання 3. Перегляньте короткий виступ сучасної письменниці Оксани Забужко «Не бійтеся говорити українською» (2 хв 1 с).
А. Визначте елементи мовленнєвої ситуації: 1) адресата; 2) адресанта; 3) предмет мовлення; 4) умови успішного спілкування.
Б. Який момент у виступі О. Забужко видався вам найбільш переконливим? Обґрунтуйте свою думку.
Завдання 4. Проаналізуйте мовленнєві ситуації. Оберіть найефективніший, на вашу думку, варіант відповіді.(усно)
Ситуація АВи хочете заспокоїти, втішити людину, яка вчинила неправильно, але визнає свою провину. Що ви їй скажете?
• Це все дрібниці! Не варто про це думати.
• Я впевнений, що таке більше не повториться.
• Іншого я від тебе й не чекав.
• На твоєму місці я зробив (зробила) би так само.
Ситуація БВи хочете порадити знайомому вступати до інституту. Що ви йому скажете?
• Ти просто зобов’язаний вступити до інституту.
• Усі твої однокласники будуть вступати до інституту, то й ти не відставай.
• Чи не спробувати тобі вступити до інституту?
• Тобі треба спробувати вступити до інституту. Хоча, правду кажучи, шанси в тебе нульові.
Завдання 5. Складіть текст (одна сторінка) за ситуацією.(письмово)
Ви випадково стали свідком того, що ваш молодший брат курить зі своїм другом-однокласником. Розкажіть йому про користь здорового способу життя. Проілюструйте свою розповідь прикладом із життя успішної публічної людини.
Питання для самоконтролю (усно)
1. Дайте визначення риторики. Схарактеризуйте її предмет, мету і завдання.
2. Витлумачте основні поняття риторики.
3. Синонімом до слова «риторика» є?
4. Де виникла риторика?
5. Хто уважав риторику мистецтвом переконання?
6. Що є предметом риторики?
7. Що таке мовленнєва ситуація?
8. Назвіть основні елементи мовленнєвої ситуації.
9. Яку мету переслідує мовленнєва поведінка?
10. Що таке комунікативнв стратегія?
11. Як стати приємним співрозмовником?
02.12.2022
Урок №14
Тема: Риторика як мистецтво.
Роль риторики у сучасному світі.
Важливий критерій оцінки виступає перед аудиторією людини - техніка мови. На побутовому рівні хороша техніка мовлення - це коли "добре чути і все зрозуміло". У своїй роботі Баландіна Л. А. виділяє наступні складові.
1. Дикція (від лат. - проголошення) - це промовляння звуків. Дикція важлива для ораторів, телеведучих, співаків, акторів. Дикцію можна порівняти з почерком: людина з поганим почерком буде не зрозумілий адресатом, а людина з поганою дикцією буде змушувати аудиторію або перепитувати інформацію, або "пропускати" її.
2. Темп. Хороша дикція тісно пов'язана з темпом. Темп (від лат. - час) - це швидкість нашої мови, то час, за яке ми вимовляємо наш текст. Нормальний темп російської мови - 120 слів на хвилину. (Це означає, що одна сторінка комп'ютерного тексту розміром 14 пунктів, надрукованого через 1,5 інтервалу, повинна читатися за 2-2,5 хв.)
Можуть спостерігатися дві крайності темпу мови: занадто швидкий темп ("як строчить з кулемета") або уповільнена мова ("вимучена", "нудна", "як воду цідить"). Обидві крайності темпу стомлюють і нервують аудиторію.
Мовця важливо вміти змінювати темп: якщо потрібно що-то підкреслити, виділити, зробити наголос, темп потрібно уповільнити; якщо ж мова вимовляється з підйомом, внутрішнім пафосом, можна прискорити темп.
3. Інтонація (від лат. - голосно вимовляти) -важливе смыслоразличительное засіб мови. Одне і те ж пропозицію, мовлене з різною інтонацією, набуває різний зміст.
Ви поїдете на південь восени? (Ви чи не ви?)
Ви поїдете на південь восени? (На південь або па північ?)
Ви поїдете на південь восени? (Восени чи влітку?)
За допомогою інтонації виражаються основні комунікативні значення: твердження, питання, вигук, спонукання. Часто інтонації, з якою виголошена фраза, довіряють більше, ніж словами, тобто прямим змістом фрази. І це унікальне явище в російській мові.
Оратор повинен володіти інтонацією: робити логічні акценти, підвищувати і знижувати тон, надавати мовлення мелодійне різноманітність, а також робити необхідні паузи. Інтонація тісно пов'язана з власне голосовими характеристиками.
Голос має для оратора велике значення. Це індивідуальна характеристика людини, така ж унікальна, як відбитки пальців. Голос має багато акустичні характеристики. Оратор повинен уміти володіти своїм голосом:
- говорити досить голосно, для того, щоб його було добре чутно;
- змінювати силу звуку (голосно - тихо) для створення особливого сценічного ефекту мовлення;
- дбати про те, щоб голос був приємним (не крикливим, не сиплим, без кашлю і т. д.).
Законспектувати поданий матеріал в зошити.
25.11.2022
Урок №13
Тема:Лексикографія. Кортрольна робота
«Лексикографія. Лексична норма»
1. Які словники належать до енциклопедичних?
Наведіть прикладз фразеологічного словника
2. Запишіть рядок, в якому порушено лексичну норму:
· аркушпаперу
· переліквимог
· прейскурант цін
· вітрина магазину
3. Запишіть рядок, я якому допущено лексичнупомилку:
· вірнослужити
· вірнавідповідь
· відданочекати
· відданалюдина
4. Установіть відповідність.
Фразеологізм Антонім:
1) тягнути лямку Абитий жак
2) розпустити язика Б ні пари з вуст
3) кури не клюють В скинути ярмо
4) не нюхати пороху Г скласти зброю
Д вітер у кишенях
| А | Б | В | Г | Д |
1 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
«Орфоепічна норма»
5. Запишіть рядок, в якому виділена буква позначає той самий звук у всіх словах рядка:
- фужер, левкой, марафон, симфонія;
- пишеться, тюлень, стіл, тьмяний;
- хибний, хвалько, схопити, мох;
- колесо; мокрий, вокзал, скупість
6. Запишіть рядок, в якому наголос на другому складі мають усі слова рядка:
- дочка, подруга, вимова, сантиметр, ідемо;
- спина, виразно, завдання, попереду;
- предмет, рукопис, ненавидіти, в’язкий;
- кропива, приязнь, горошина, каталог;
- щипці, фольга, обруч, русло.
7. Запишіть слово, де на другий склад падає наголос:
· донька
· каталог
· начинка
· зубожіння
«Орфографічна норма»
8. Запишіть рядок, в якому апостроф треба писати на місці пропуску в усіх словах:
· розм..якшити, пів..яблука, духм..яний
· дит..ясла, Мар..янешсо, зв..язковий
· м… тний, Задунав..я, мавп..ячий
· дев„ятка, від..ємний, бур„яний
9. Запишіть рядок, в якому м’який знак треба писати на місці пропуску в усіх словах:
· Поліс..кий, мален..кий, промін.чик
· Кіл..кісний, голівон..ці, ірпін...ський
· брин…чати, дон…чин, дівчинон…ці
· ковел..ський, підвод..ся, він…чатися
10. Запишіть рядок, в якомуспрощення в групахприголоснихпозначається в усіх словах
· облас„ний, проїз…ний, прихвос..ні
· пис...нути, кількіс…ний, контрас...ний
· боліс..ний, радіс..ний, зап’яс„ний
· беззахис...ний, тис..нути, артис..ці
11. Запишіть рядок, в якому треба писати всі слова з дефісом:
· Київ/місто, стоп/кран, кисло/солодкий
· більш/менш, рано/раненько, супер/герой
· розтяг/стиснення, лікар/еколог, біо/ресурс
· світло/рожевий, розрив/трава, сто/ліття
«Морфологічна норма»
12. Установіть відповідність між іменниками, які вживаються у формі множини та їх значеннями:
1)Речовини А. Карпати, Альпи, Афіни
2)Відрізки часу, свят, обрядів. Б. Вершки, парфуми, дріжджі
3)Назви почуттів, станів В. Канікули, іменини, вечорниці
4)Географічні назви Г. Гордощі, веселощі, прикрощі
Д. ворота, окуляри, сани
13. Установіть відповідність між відмінами та іменниками:
1)Перша А. Каченя, курча, тигреня
2)Друга Б. Честь, річ, гордість
3)Третя В. Любов, листя, земля
4)Четверта Г. Тополя, Ілля, плакса
Д. Степ, сонце, подвір’я
14. Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать:
1)Непосида, соня, нероба, забіяка А. Жіночий
2)Краса, усмішка, івасі, мальва Б. Чоловічий
3)Сибір, степ, біль, тюль В. Середній
4)Сонце, волосся, кіно, верб’я Г. Спільний
Д. Рід не визначається
15. Напишіть есе (1-2 сторінки) на тему «Вибір професії – вибір долі».
Рекомендована література Олександр Авраменко «Українська мова 10 клас», 2018 р.
18.11.2022
Урок №12
Тема:Види есе,вимоги до його написання.
.Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.
Стиль есе вирізняється:- афористичністю;
- образністю;
- парадоксальністю.
- символи;
- метафори;
- порівняння;
- алегоричні і притчові образи.
- використовувати всілякі асоціації;
- проводити паралелі;
- добирати аналогії.
- непередбачувані(парадоксальні) висновки;
- несподівані повороти;
- цікаві зчеплення.
Ефектний початок
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2. Несподіваний — це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний — пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний — вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий — з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.
Хронологія есе
11.11.2022
Урок № 11
Тема:Утвердження лексичної норми в словниках української мови
Завдання 1. Перегляньте відеофрагмент про лексичну норму, який допоможе вам узагальнити отримані на минулих уроках знання
Завдання 2. Перегляньте презентацію та складіть конспект за нею.
Завдання 3. Прогортайте розташовану нижче сторінку на 1/3 (до слів “Подані нижче слова розташуйте в тих картках, у яких вказано їхні лексичні значення” і виконайте інтерактивну вправу.
..Завдання 4. Складений вами конспект та виконану письмову домашню роботу сфотографуйте, свою роботу надішліть електронним листом на мою адресу
04.11.2022
Урок № 10
Шановні учні !
Повідомляємо,що з метою пропагування грамотності,підтримки та розвитку державної мови,виховання високої мовної культури 9 листопада 2022 року,у День української писемності та мови, з 9.00 до 11.00 години проводиться XXII Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.
Радіодиктант траслюється на всіх платформах суспільного мовника (телеканал "UA-Перший",соціальні мережі,Youtube).
Читає диктант доцент київського університету ім.Б.Грінченка-Олександр Авраменко.
Диктант виконується на окремому аркуші паперу в лінію,в розгорнутому виді.
ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВЕ!
28.10.2022
Урок № 9
Тема:Основні групи фразеологізмів.
- відтворюваність у мовленні;
- постійний лексичний склад;
- у реченні всі компоненти фразеологізму виконують одну синтаксичну функцію;
- наявність синонімічних та антонімічних зв’язків з іншими фразеологізмами і словами.
- фразеологізми-речення (Одна пташка весни не наспіває. Баба з воза — кобилі легше);
- словосполучення (жовта преса, дерти носа, легка рука, земля обітована, манна небесна);
- фразеологізми-слова (Антей, Отелло, Соломон, Нарцис, одіссея, Крез).
2. Фразеологічні єдності — усталені словосполучення, цілісне значення яких мотивується значеннями їхніх компонентів (курча жовтороте — недосвідчений, ребра можна порахувати — дуже худий). Деякі з них допускають доповнення іншими компонентами (триматина повідку — тримати на короткому повідку). Для фразеологічних єдностей характерні римовані співзвуччя (всякої тварі по парі, катюзі по заслузі).
4. Фразеологічні вислови складаються зі слів із вільним значенням. Серед них мовні кліше, виражені простим словосполученням (дипломатичні кола, зустріч на найвищому рівні, холодна війна, апелювати до громадськості), прислів’я, приказки та крилаті вислови (За одного битого двох небитих дають. Борітеся — поборете. Добрими намірами вимощена дорога до пекла).
Запишіть основні визначення фразеологізмів
Виконайте завдання № 2,3 на стр.39
Підручник "Українська мова" 10 клас,Олександр Авраменко
21.10.2022
Урок № 8
Тема: Порушення лексичної норми.
Кальки з інших мов.
- уживання слів у невластивому для контексту значенні: хворого лікуємо (а не лічимо), ставимося до усіх із повагою (а не відносимося з повагою);
- уживання слів-паразитів, які засмічують усне мовлення і заважають зрозуміти висловлену думку: коротше, як кажуть, знаєш, ну, значить, взагалі, от, так би мовити, типу, так сказати, га, ага, як це, тобто;
- уживання ненормативних слів, жаргонізмів, які мають знижений, згрубілий колорит і перебувають поза літературною нормою: утекти (а не злиняти), друг (а не кент), продати (а не загнати), доносити комусь (а не капати);
- уживання росіянізмів: пательня (а не сковородка), колишній (а не бувший), наступний (а не слідуючий);
- перенасичення тексту чужомовними запозиченнями, зловживання іншомовними словами, які в українській мові мають свої відповідники: самостійний (а не автономний), справа (а не бізнес), особливий (а не ексклюзивний), вихідні (а не вікенд);
- уживання тавтології – невиправданого повторення однокореневих слів або українського та чужомовного відповідників: письменник створив
(а не письменник написав), аборигени або корінне населення (а не корінні аборигени);
- уживання зайвих слів (плеоназму, тобто багатослів’я): три роки тому (а не три роки тому назад), познайомитися (а не вперше познайомитися), вересень (а не місяць вересень);
- сплутування паронімів: моя домашня адреса (а не мій домашній адрес), дружна група (а не дружня група);
- порушення фразеологічної точності: соломонове рішення (а не соломонова праця), крізь терен до зірок (а не крізь терен до світла в кінці тунелю).
Калька як різновид запозичення
- поморфемний переклад іншомовного слова: внутрішньом'язовий — з лат. intramuscularis (від intra- — внутрішньо + muscularis — м'язовий), надлишок — з англ. surplus;
- запозичення переносного значення слова. Це питомо українські слова, які під впливом слів-відповідників з іншої мови набувають нового значення: блискучий із значенням надзвичайний, довершений — з фр. brillant;
- фразеологічні кальки — дослівний переклад фразеологізму: тут собака заритий (у значенні «у цьому суть справи») — з нім. da ist der Hund begraben; не в своїй тарілці (не по собі) — з фр. ne pas dans son assiette; багато галасу з нічого (багато галасу даремно) — з англ. much ado about nothing (багато про нічого).
14.10.2022
Урок № 7
Тема:Пароніми
Практичні завдання
Пояснити різницю в значенні слів-паронімів, користуючись словниками та довідковою літературою. Склади правильні словосполучення з ними:
Досвід (сукупність знань, умінь; те, що вже відбулося в житті, з чим довелося мати справу) – дослід (експеримент), громадський (на г. засадах, г. роботи, г. думка) –
громадянський (права, лірика, війна, суспільство), хронікальний (документальний: хронікальний жанр) – хронічний (тривалий, постійний: хвороба, недосипання), фабрикант (власник фабрики) – фабрикат (готовий до використання продукт виробництва), еміграція (виселення, переселення) – імміграція (в’їзд до країни на постійне місце проживання: політична ім., економічна ім.), адресат (одержувач) – адресант (відправник), численні (труднощі, збори) – чисельні (аналіз, різниця), корисний (який приносить користь: к. ягоди, к. лекція ) – корисливий (прагне до власної наживи, вигоди: к. вчинок, к. людина), свідоцтво (офіційний документ, посвідчення) – свідчення (підтвердження факту).
- Увести в речення слова-пароніми:
- Корисний – корисливий
(Голова скористався службовим становищем у (корисних, корисливих) цілях. (Корисні, корисливі) продукти – натуральні.)
- Громадянський – громадський
(Наша держава будує (громадянське, громадське) суспільство. Треба прислуховуватися до (громадської, громадянської)думки.)
- Свідчення – свідоцтво
(Свідченням, свідоцтвом) нашої переваги є практична діяльність організації. Цього року 5 випускників 9-х класів отримали свідоцтва про базову освіту з відзнакою.)
- Особова – особиста
(Особова, особиста) справа кожного працюючого знаходиться у відділі кадрів.) (Особисті, особові) речі не залишайте без нагляду.)
- Кампанія – компанія
(Незбагненним залишився тільки факт банкротства нафто-промислової компанії. У клуні друговій, під грушею старою зійшлась на бесіду компанія мала. От саме він і прибув сюди, щоб дізнатися, яка буде директива щодо посівної кампанії.)
- Ефективний – ефектний
(Допоможіть мені справити на нього (ефективне, ефектне) враження.) (На конференції було розглянуто (ефективні , ефектні) методи вирощування овочів.)
- Адрес – адреса
(Ювілярові вручили подарунок разом з (адресом, адресою). На (адресу, адрес) воїна прийшли листівки.)
- Мимохідь — мимохіть
(Повітря було таке п’янке, що (мимохіть, мимохідь) бажалося руху, крику.) (Учитель (мимохідь, мимохіть) зауважила…)
- З переліку слів вибрати ті, які вживаються зі словами-паронімами, обґрунтувати свій вибір:
Хронічний (епізод, фільм, гастрит); чисельні (збори, різниця); корисні (вчинки, процедури); досвід (практичний, лабораторний); доповідь (змістовна, змістова); зауваження (змістового, змістовного) характеру; уряд (нинішній, теперішній); схарактеризуйте (обсяг, об’єм) понять; (обсяг, об’єм) дисертації; (обсяг, об’єм) відра; (рятувальний, рятівний) круг, експедиція; (рятувальний, рятівний) переправа, роботи, люди всіх (континентів, контингентів).
- Переписати речення, добираючи з дужок потрібне слово, й обґрунтувати свій вибір:
- Верховна Рада (ухвалила, прийняла) закон про збережен-ня енергії. Депутат (порушив, підняв) надзвичайно актуальне питання. На зборах ухвалили (правильне, слушне, доречне, вірне) рішення. Я отримав номер (абонементської, абонентської) скриньки. Олена справляє (афектне, ефектне) враження. Сього-дні у метро не працював (екскаватор, ескалатор). Опозиція запропонувала парламентові дуже (дорогий, коштовний, затратний) закон. Нема потреби (доводити, доказувати) слушність нашого рішення. (Тривалий, довгий) час ми листувалися. (Іншого, другого) разу прийшли колеги.
- (Насамкінець, на завершення, на заключення) своєї промови хочу підсумувати сказане. Він не спеціаліст у цій (галузі, області). Агроном (вважає, рахує) доречним висівати цього року еспарцет. Якщо не рахувати (не враховувати) класиків, то такого повного видання творів одного автора ще не було. Юнак цитував з пам’яті, (не дивлячись, незважаючи) у книжку. (Незважаючи, не дивлячись) на погоду, екскурсія відбулася. (Наступний, слідуючий) промовець погодився з доповідачем. До заяви додати (такі, слідуючі, наступні) документи. Молодий спеціаліст (порозумівся, зустрів розуміння) з колегами. Треба (лікувати, лічити) наші душі високою поезією. Прем’єр (відрекомендував, представив) присутнім нового міністра.
Записати визначення паронімів
Виконати подані вправи користуючись тлумачними словниками онлайн.
07.10.2022
Урок № 6
Тема:Лексичні та фразеологічні синоніми,антоніми.
1. Прочитайте речення й виконайте завдання.
Вишукане поводження, стильний одяг, милосердя, аристократизм — ознаки чоловіків і жінок, яких бачимо на світлинах.
Витончені манери, модне вбрання, співчутливість, шляхетність — прикмети панів і панянок, яких споглядаємо на фотографіях.
А. Чи відрізняються речення за змістом?
Б. Чи можна сказати, що синоніми в обох реченнях абсолютно тотожні?
Сино́німи (грецьк. synonymos — однойменний) — близькі за значенням слова: горизонт, обрій, небосхил, крайнебо, виднокруг, овид. Вони відрізняються лише відтінками значення (хотіти, жадати); стилістичним забарвленням (базікати — розмовне, говорити — нейтральне); можливістю поєднуватися з іншими словами (дефект у товарі, недолік у роботі, вада в характері людини — аж ніяк не скажеш: дефект у характері людини). Синоніми можуть бути й тотожними за значенням: століття — сторіччя, процент — відсоток, мовознавець — лінгвіст. Синонімічний ряд іноді налічує кілька десятків слів, проте одне з них стрижневе, навколо якого й групуються синоніми: іти, прямувати, простувати, ступати, крокувати, маршувати, чимчикувати, шкандибати та ін. У цьому синонімічному ряду стрижневим є слово іти: воно є носієм загального значення й стилістично нейтральне.
Одна з важливих функцій синонімів у мовленні — різноманітність викладу, уникнення повторів (тавтології). За допомогою синонімів можна виділити, підсилити, уточнити, оцінити, а отже, якнайкраще висловити думку. М. Рильський писав: «Багатство синонімів — одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово й саме на тому місці — невід’ємна прикмета доброго стилю, доконечна риса справжнього майстра».Окрім слів (лексичні синоніми), у синонімічні зв’язки можуть вступати і фразеологізми (фразеологічні синоніми), порівняйте: як мокре горить — наче три дні не їв (повільно); доводити справу до кінця — ставити крапку над «і» (завершувати). Значення деяких фразеологізмів можна пояснити одним словом (семимильними кроками — швидко), а інші потребують пояснення кількома словами (у степу й хрущ — м’ясо; на безлюдді й Хома — чоловік; у лісі й опеньки — м’ясо — якщо немає кращого, то будеш радий уже будь-якому). Фразеологічні синоніми можуть бути близькими, а не тотожними за значенням. Наприклад, стійкі сполуки як віл, як звір, як проклятий хоч і мають загальне значення (з великим напруженням працювати), проте відрізняються відтінками: як віл — без утоми багато й старанно працювати; як звір — несамовито працювати; як проклятий — працювати не перестаючи, не даючи собі відпочинку.
Анто́німи (грецьк. anty — проти й опута — ім’я) — протилежні за значенням слова: темний — світлий, сідати — уставати, пекло — рай. Антоніми переважно належать до однієї частини мови. Вони об’єднуються не в ряди, а в пари: жорстокий — ніжний, весело — сумно. Антонімами можуть бути лише слова з діаметрально протилежним значенням. Багатозначні слова можуть мати антоніми як для прямих значень (суха тканина — мокра тканина), так і для переносних (суха розмова — тепла розмова).
В антонімічні зв’язки можуть вступати і фразеологізми: куди вода несе — пливти проти течії; хоч греблю гати (багато) — як кіт наплакав (мало).
Також бувають контекстуальні антоніми, які вступають в антонімічні відношення лише в певному контексті: Співай, ридай і будь готовий замість лаврового терновий вінець узяти на чоло (М. Старицький).
2. Прочитайте речення й виконайте завдання.
1. В далечині туманній, темній, димній злилися низина і вишина (Є. Маланюк). 2. На обличчі лежав вираз безнадії й розпачу (В. Собко). 3. Занедужала перше мати: таки вже старенька була; похиріла неділь зо дві, та й переставилася (Марко Вовчок). 4. Ніч коротка — довга розлука, що ж мені суджено — щастя чи мука? (Леся Українка). 5. Стережете панське добро? Ха-ха! Пильнуйте, пильнуйте, щоб не пропало (М. Коцюбинський). 6. І десь там юрми, натовпи, там люди! 7. О, як їм їлося, вминалося, хрумтілося із мокрих жмень!
8. І раптом дощ. І злива. І гроза (Л. Костенко). 9. Не знаний нам початок і кінець, не розуміємо таємну ліру, коли життя сплітає у вінець в незнаній черзі віру і зневіру. 10. І життя не стоїть, а йде з гострим сміхом і гострим плачем. 11. Душа дозріє, сповниться відразу подвійним смаком — меду чи полину (О. Теліга).
А. Знайдіть синоніми й антоніми.
Б. Визначте, які з них контекстуальні.
3. Перепишіть речення, поставивши пропущені літери, і виконайте завдання.
1. Дома я тобі утру маку! 2. Я зараз як втру тобі часника, то надовго забуд..ш про т..атри. 3. Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки наг..нає. Тому не спіши, Олександре, поперед батька в пекло. 4. Усе, про що ми говорили, пішло кобилі під хвіст (М. Стельмах). 5. Король той має жінку, що в гречку не полізе. 6. Я скоріше дуба вріжу, ніж м..не поставлять на коліна (Л. Костенко). 7. Та провчу ж, провчу, тітусю, так що до нових віників буде пам’ятати (П. Загребельний). 8. Кіт заснув і в вус не дує, а собака сторожує (Є. Гуцало). 9. Після бур і потрясінь бр..ду зб..нтеж..ний додому, мов по жаринах блудний син (Б. Черепков). 10. Ніколи не кр..вили ми душею, ділили щастя з добрими людьми (П. Перебийніс). 11. Чи мож..тє утямки взяти ви, що горя мав я вище голови (М. Зеров). 12. Давно вже не т..чуть молочні ріки для мене в к..с..лєвих б..р..гах (І. Муратов).
А. Знайдіть фразеологізми й поясніть їхнє значення.
Б. Визначивши синтаксичну роль фразеологізмів, підкресліть їх.КУЛЬТУРА СЛОВА
А. Запам’ятайте, як правильно наголошувати слова.
До́нька, дочка́, дро́ва, жалюзі́, заробі́ток.
Б. Перегляньте експрес-урок «Паперовий стакан чи паперова склянка?» і перекажіть його.
4. Прочитайте фразеологізми й виконайте завдання.
Кури не клюють; кіт наплакав; як у Бога за дверима; хоч вовком вий; горобцям дулі давати; лопатою горни; крапля в морі; аж кишить; посиденьки справляти; як у Бога за пазухою; на заячий скік; хоч з мосту та в воду; як піску морського; ханьки м’яти; бити байдики; по зав’язку; лежати лежнем; ні проїхати, ні пройти; як вареник у сметані; хоч головою об стіну бийся.
30.09.2022
Урок № 5
Тема:Слова власне українські і запозичені.
Частину слів вона успадкувала від праслов’янської: хлібороб, щирість, будувати, щоденно.
Багато запозичених слів стали загальновживаними:
Наприклад: голова, берег, золото, город, єднання (єдин — один), учитель, братство, возз'єднати, роботящий.
Записати правила (коротко) у зошити Виконати завдання 1. Завдання на закріплення. 1) випишіть у дві колонки: І-іншомовні слова, ІІ- українські слова. І. Кенгуру, комплекс, нашвидкуруч, ескадрилья, інструктор, молот, портьєра, авангард, спів, соловейко, журі, прогрес, поет, вітер, річ, філігрань, екіпаж, колесо, покіс, політ, силікати, азимут, радощі, таксист, трансмісія. 2. Зупинка, інтермецо, механік, кіно, столяр, вікно, рогіз, масштаб, внизу, віньєтка, матч, канікули, грім, сніг, кабінет, штепсель, стіл, сутінки, бутерброд, хліб, абревіатура, інтеграл, комюніке, високо, каучук, нетто, щоденник, око. Ключ. З останніх букв виписаних слів прочитаєте: 1) вислів Р.Роллана; 2) українське прислів’я. 2. Укладіть словник за такими розділами: Назви птахів Назви квітів Назви рослин Назви тварин Ввічливі слова Мої улюблені слова Назви грибів
3. До іншомовних слів дібрати синоніми-власне українські. Процент-відсоток, фон-тло, аплодисменти – оплески, аграрний-сільськогосподарський, дискусія – обговорення, експлуатація – визиск, індустрія – промисловість, аероплан – літак, паралельний – рівнобіжний Д/з Із тлумачного словника виписати значення таких слів: Слова, лексика, словник, мова, мовлення. |
23.09.2022
Урок № 4
Тема:Лексичне значення слова.
Лексична помилка.
Слово і його лексичне значення
Усі слова мови становлять її лексику. Лексика нашої мови формувалася протягом тисячоліть. Одні слова виникали, інші поволі забувалися. А ще частину слів люди запозичували з інших мов від народів, з якими доводилося спілкуватися.
Лексика української мови складається із слів, створених нашими предками, і запозичених слів. Запозичених слів у ній є не більше 10 відсотків. Вони не завжди відповідають фонетичним і морфолоічним законам нашої мови. Тому з часом такі слова або замінюються питомими українськими і зникають з мови, або прилаштовуються до її законів і стають своїми.
Кожне слово має одне або більше граматичних значень. Наприклад, слово олівцем має такі граматичні значення: іменник, назва неістоти, чоловічий рід, однина, орудний відмінок. Слово радісно має лише одне граматичне значення: прислівник. Так само по одному граматичному значенню мають прийменник над, сполучник щоб і т.д. Граматичні значення ніби позначки, які присвоюються словам, щоб зручніше було ними користуватися.
Чи всі слова мають лексичне значення, тобто викликають в нашій уяві певний образ? Чуючи слово олівець, ми уявляємо тоненьку паличку графіту в дерев’яній оправі, якою пишуть. Отже, це слово має своє лексичне значення. А слово він не має свого лексичного значення, бо це може бути й олівець, і хлопець, і сон, і будь-який предмет чи явище, назване іменником чоловічого роду в однині. Але в реченні Я писав олівцем, та він мені зламався слово він набуло конкретного значення “олівець”. Отже, не всі слова мають лексичне значення, але всі слова в мовленні є носіями лексичних значень.
За тим, як вони наповнені лексичним значенням, розрізняємо слова називні, вказівні і службові.
Називне слово може мати одне і кілька лексичних значень. Слово з одним лексичним значенням називають однозначним, з двома і більше — багатозначним.Однозначними найчастіше бувають терміни та назви конкретних предметів. Більшість слів у тій чи іншій мірі багатозначні: зелений — “колір, середній між жовтим і блакитним” (зелений листок), “який заріс зеленню” (зелене поле), “недозрілий” (зелене яблуко). Значення багатозначного слова конкретизується в словосполученні, в тексті.
Багатозначні слова не слід сплутувати з омонімами, які звучать однаково, але мають різне походження й зовсім різне лексичне значення: міна (вираз обличчя) і міна (особливий вибуховий снаряд).
Слова можуть мати як пряме, так і переносне значення.
Пряме значення слова — це його основне значення, яке сприймається як таке, коли чуємо слово поза контекстом. Наприклад, слово голова саме по собі означає частину тіла людини чи тварини. Це його пряме значення. Це саме слово в реченні Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова (Нар. творчість.) вжито в переносному значенні: “основне”. Так само в словосполученні голова зборів слово голова має переносне значення: ”керівник".
Переносне значення слова — це таке значення, яке виявляється в певному контексті. Воно є похідним від прямого, випливає з нього і пов’язується з ним.
Назви переносяться з одного предмета, явища на інший за їхньою частковою схожістю в чомусь: за дією (сонце сходить), за ознакою (срібляться хмаринки), за формою (мереживо доріг), за відчуттям дотику (шовкова трава) тощо. Переносне значення слів дає нам змогу точніше й образніше описувати певні явища, оформлювати думку.
Правило коротко запишіть у зошити
Виконайте подані завдання у зошитах (картка)
У підручнику стр.20-22,завд.№3,7
Подані нижче слова розташуйте в тих картках, у яких вказано їхні лексичні значення.
(Як виконувати завдання)
Слова: експрес, цап, ген, шибка, яструб, завзяття, лебідь, жвавий, скриня, хурделиця.
16.09.2022
Урок № 3
Тема:Мовна норма
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі суспільної комунікації.
Виділяють такі типи норм літературної мови:
— орфоепічні (регулюють правильну вимову звуків і звукосполучень.
Наприклад:
- наголошені та ненаголошені голосні вимовляються виразно і чітко за винятком ненаголошених голосних [о] , [е], [и], які зазнають якісних змін за супровідних умов;
- дзвінкі приголосні не втрачають своєї дзвінкості в абсолютному кінці слова та перед глухими приголосними, крім [г];
- глухі приголосні перед шумними дзвінкими вимовляються дзвінко;
- буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук і два звуки;). Засобами кодифікації орфоепічних норм є орфоепічні словники. Реалізуються ці норми лише в усному мовленні;
— графічні (визначають позначення звукової мови на письмі за допомогою літер та нелітерних знаків(апострофа, дефіса, розділових знаків));
— орфографічні (правила написання слів та їхніх частин, які регламентуються чинним “Українським правописом”, орфографічним словником, довідниками з українського правопису, підручниками та посібниками);
— пунктуаційні (регулюють вживання розділових знаків, які полегшують сприймання тексту і викладу думок на папері. В українській мові одночасно діють три принципи пунктуації, які слід враховувати, визначаючи тип розділового знака: синтаксичний(структурний, граматичний), смисловий та інтонаційний. Пунктуаційні норми реалізуються лише в писемному мовленні);
— лексичні (встановлюють правильне вживання слів відповідно до їхніх лексичних значеннь. Такі норми фіксуюються та затверджуються тлумачними словниками. Причинами порушення лексичних норм можуть бути: 1.невиправдане вживання кальок;2.вживання слів у невдастивому їм значенні, особливо це стосується слів-паронімів);
— морфологічні (визначають правильне творення і вживання в усному та писемному мовленні форм слів. Наприклад: творення форм вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників; вживання у функції звертання іменників у формі кличного відмінка; правильні відмінкові форми числівника);
— синтаксичні (передбачають усталену побудову словосполучень, речень. Усі синтаксичні норми можна поділити на кілька типів:
- норми взаємоузгодження підмета і присудка в реченні;
- норми побудови речень на основі підрядного зв’язку керування, який полягає у тому, що головний компонент словосполучення вимагає певної відмінкової форми залежного слова);
— стилістичні (визначають вживання стилістично маркованих мовних зворотів у відповідних стилях мовлення).
Природність мови як знакової системи зумовлює її постійну адаптацію до умов існування суспільства, яке вона обслуговує, а отже, і норми мови не можуть бути застиглими, вони постійно змінюються і виявляють варіативність.
Перегляньте відео за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=xcEJLDsPShg
Виконайте завдання
Мовні норми
1. Зробіть правильний вибір слів, що характеризують, яким має бути мовлення сучасного фахівця. Від вибору вищенаведених ознак мовлення буде залежати, яки ви знаєте норми літературної мови і чи вмієте дотримуватись їх.
Мовлення має бути
Правильним ? вірним
Змістовим ? змістовним
Професійним ? професіональним
Діловитим ? діловим
Виразним ? виразним
Писемним ? письмовим
Богатим ? багатим
Устним ? усним
2. Прочитайте тексти і поясніть, які мовні норми порушено в них. Запишіть свої відповіді.
Група «Світоч» працює над проектом створення шоу-комплекса по західноєвропейським стандартам у Центральному районі м. Миколаїва . Основною метою цього проекту являється забезпечення максимальних вигод для відвідувачів. «Світоч» приймає активну участь у громадянському житі міста, являється спонсором різних спортивних і культурних міроприємств.
3. Якої Ви думки про фахівця,якщо він говорить так:
Я лишаю Вас слова.
Я даю добро на створення цеї продукції.
Має заключення слідуюче.
Я настоюю на звільненні Петренка з посади.
Я прийшов до такого висновку.
Хочу сказати ще пару слів.
Ця пропозиція заслуговує уваги.
Є виключення з правил.
Дякую Вас.
Я повинен зложити свої повноваження.
Не збираюся доказувати свою правоту.
Я вибачаюся.
Всього доброго вам.
Запишіть правильні варіанти
4. У кожному з наведених речень замість крапок вставте єдино
можливе для даного випадку слово . У разі правильного вживання слів це свідчитиме про знання вами норм української мови.
Цей договір ……………….. чинності з моменту підписання його ………
Просимо Вас……………. кредит на …………….. обладнання.
Ви запропонували дуже великий ……………….. роботи.
Які Ваші ……………..на майбутнє?
У конференції ………………участь студенти коледжу.
На нараді йшлося про зміцнення ………дисципліни.
Юридичні сторони ………. Відповідальність, передбачену ……. Законодавством.
Прошу ….. відпустку за …. рахунок.
Ми повинні …….. правил внутрішнього розпорядку.
5. Знайдіть у наведених реченнях слова або вирази, що не відповідають
стилістичним і лексичним нормам сучасної української літературної мови. Підкресліть їх, запишіть правильний варіант.
Я рахую, що це питання можна розглянути в слідуючий раз.
Мова йшлася про нові технології виробництва фарби.
Збори працівників Будинку культури проголосили відкритими.
Ми виконали поставлені перед нами задачі.
Акт було складено у трьох екземплярах.
На перший курс вищих учбових закладів приймаються громадяни України, у яких є повна середня освіта.
У випадку невиконання умов договору одна із сторін вправі роз торгнути його.
Ми зробили необхідні міри по поліпшенню умов праці.
6. Від поданих іменників за допомогою суфіксів –ськ-, -зьк-, -цьк- назви районів Миколаївської області. Запишіть їх праворуч.
Арбузинка - …………………………. Первомайськ - ……………………..
Вознесенськ - ………………………. Очаків - …………………………….
Врадіївка - ………………………….. Березнегувате - ……………………
Веселинів - …………………………. Березанка - …………………………
Миколаїв - ………………………….. Доманівка - …………………………
Новий Буг - …………………………. Криве Озеро - ………………………
Нова Одеса - ………………………… Снігурівка - …………………………
7. В українській мові є багато слів, які мають подвійний наголос
залежно від їх лексичного значення. Доберіть синоніми до поданих слів і утворіть з ними словосполучення або речення.
Типовий - ? Вигода - ? Мета - ?
Типовий - ? Вигода - ? Мета - ?
Прошу - ? Заняття - ? Пересічний - ?
Прошу - ? Заняття - ? Пересічний - ?
Переїзд - ? Об’єднання - ? Поділ - ?
Переїзд - ? Об’єднання - ? Поділ - ?
09.09.2022
Урок № 2
Тема:Типи словників
ОСНОВНІ ТИПИ СЛОВНИКІВ
Словники поділяють на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні.
Енциклопедичні словники містять текстову (але нелінгвістичну) інформацію про явища дійсності, країни, події, людей та ін. й різноманітні ілюстрації (малюнки, світлини, карти, діаграми, аудіо-, відеоматеріали).
Лінгвістичні (філологічні) словники з’ясовують різні аспекти слова: значення, особливості вимови, написання, будови, сполучуваності, співвідношення з лексемами інших мов — тобто лінгвістичну інформацію.
* Інформація про словники є за покликанням: http://www.nbuv.gov.ua/node/2782.
1. Лексикографи визначають такі найважливіші завдання для цих словників: створення реєстру, що полягає в доборі термінів; наведення рівнозначних слів-відповідників у мові перекладу, спроможних якнайточніше передати семантику реєстрового слова; забезпечення ідентичного визначення однакових категорій понять і термінів на позначення їх (За К. Селіверстовою).
2. Словник містить реєстр українських слів, поданих в алфавітному порядку з позначенням наголосу. Реєстрові слова представлені в початковій формі.
3. Ці словники фіксують і пояснюють не слова, а пов’язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ) відомості з різноманітних галузей знань, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо.
4. У цій лексикографічній книжці з’ясовують походження слова, його первісне значення, реконструюють найдавнішу форму слова, указують, запозичене слово чи власне українське.
5. А це словник, у якому кожне слово схарактеризоване з огляду на кількість уживань його в обмеженому масиві текстів, тобто на його абсолютну частоту в цих текстах.
6. Ці словники репрезентують терміни відповідної галузі, важливі для формування мовної компетентності фахівців, фіксують оновлення конкретної галузі, роблять доступною інформацію, сприяють розумінню її.
7. Словник складається зі словникових статей. На початку словникової статті стоїть заголовне слово (сполука)
Запишіть виділені слова, обравши правильний варіант закінчення з дужок.
1. Ще школяр(-ом,-ем) він пройшов перші бізнесові університети (М. Дочинець). 2. А звуки орган(-а, -у) розсипаються по підлозі, ударяються об стіл, сипл(-ють, -ять)ся травневим дощем на підвіконня (Дз. Матіяш). 3. Дивні пальці вітерц(-ю, -я) час від часу торкалися обличчя (Л. Зоряна). 4. Доторкнувшись душ(-ою, -ею) до рідного слова і відчувши його життєдайне тепло, повертаюсь до нього я знову і знову (Т. Іванчук). 5. Рештки густого туман(-у, -а) волого опускалися на вусаті колоски жовтої пшениці (За І. Савкою). 6. Бур (-е, -ю)! Бур (-е, -ю)! Будь ласкава і виходь до нас на Святу вечерю! (Дара Корній).
2. Укладіть і запишіть словникові статті до слів, позначених зірочкою.
1. І постелила щедро, мов руно*, із буйнотрав’я ліжники* ворсаті, вдягнула вишні в біле кімоно, на клумби барви вилила строкаті (Н. Данилюк). 2. Личка стрілчастих* айстр були повернені до сонця, а горді жоржини виклично хизувалися* своїми пухнастими оксамитовими* голівками (І. Савка). 3. Ятрило* душу весняне птаство (Л. Зоряна). 4. Села Вербівку й Лозову роз’єднувало море ранньої отави* (І. Савка).
2. Поясніть особливості правильної вимови виділених слів.
1. А поруч змагаються у фарбах з небесами волошка, петрів батіг і дзвоники (Л. Зоряна). 2. На гостину позлітались бджілки, джмелики туди-сюди снують і куштують з кожної тарілки, і чаклунство новолітнє п’ють (Н. Горішна). 3. Ніч розчинилась в сивому тумані, день увірвався в тишу сонних трав (Н. Дейнека). 4. І робить місяць свій обхід, перераховує сузір’я (Т. Фролова). 5. Різнобарв’я золоте стає коловоротом, зірка мигтить у своєму дивному леті, а малі колядники, котрі чемно йдуть слідком за зорею, гордо виспівують (Дара Корній).
3. Прочитайте виразно речення. Як правильно наголосити виділені слова?
1. І знову був росяний ранок (І. Савка). 2. А червень віддав естафету липневі, жнивам та новим - яблучним - урожаям (Л. Зоряна). 3. Чарівна, мальовнича природа України не може залишити байдужою жодну людину, здатну сприймати прекрасне (3 інтернету). 4. Дружня течія несла нас у бік узбережжя (Р. Ріггз). 5. Надворі стояла погожа днина, і читання вирішили перенести на природу (А. Хома). 6. А бабуся застеляє стіл вишиваним обрусом, і той стає урочистим і усміхненим (Дара Корній).
I. Спільні для всіх варіантів завдання й запитання:1. Чим умотивовані в реченнях слова ліжники, кімоно, гордії
2. Як ви розумієте вислови «доторкнутись душею до рідного слова», «день увірвався в тишу», «купатися в обіймах слова», «пірнати вглиб слова», «підноситись словом у небо»?
3. Назвіть двоє слів зі своїх речень, у яких однакова кількість звуків і букв.
4. Знайдіть у реченнях свого варіанта приклади складеного присудка.
5. Випишіть підкреслені словосполучення, доберіть до іменника якомога більше епітетів.
19. Прочитайте речення. У яких словниках можна знайти відповідь на поставлені запитання? Продемонструйте це, обравши будь-які двоє запитань. У разі потреби скористайтеся джерелами, зазначеними в додатку 7.
1. Який іменник найчастіше вживаний в українській мові?
2. Яка з абревіатур - ЗНО, АТО чи ДВНЗ - має лише один варіант розшифрування?
3. Скільки синонімів має дієслово бити?
4. Що означають слова тинейджер, тінізація, стайлінг, карт-бланш?
5. Що означають і для якої сфери характерні сполуки вимір біди, параметри гламуру, екологічна свідомість, екологія слова, зелені інвестиції, висока мода, соціальний пакет, поле електоральне, простір для діалогу, сіра зона, у стилі фешн?
20. І. Прочитайте висловлення читачів про різні книжки. Охарактеризуйте таким чином один із українських словників. Підготуйте розповідь, скориставшись початком будь-якого з цих висловлень.
Читайте уважно завдання,коротко дайте відповіді на запитання.
\
02.09.2022
Урок №1
Тема:Лексикографія.Сучасні лексикографічніджерела:словники,довідкова література.
Довідкові медіаресурси
«Енциклопедія українознавства» (Львів, 1993-1994, 1 — 4-й томи на літери А — М)
Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах (Львів, 1974)
«Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка» (Т. 1 — 3,1978 — 1979 pp.).
Привіт, проблемо!
► Прочитайте статтю 10 Конституції України. Проведіть спостереження у вашому місті чи селі: з’ясуйте, у якій сфері (освіти, діяльності державних та адміністративних органів, у сфері виробництва, науки й техніки, культури й мистецтва, ЗМІ й под.) дотримано виконання положень Основного Закону, а в якій — ні. Які заходи щодо його виконання ви пропонуєте?
Стаття 10. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом (Конституція України).
Мозковий штурм
► Підготуйте усне повідомлення про словники української мови. Наведіть приклади словників, які ви вже знаєте, розкажіть про їхнє призначення.
Лабораторія юного мовознавця
► Ознайомтеся з одним із тлумачних словників. Підготуйте лінгвістичну довідку про особливості його будови, призначення та сферу використання.
Письмове завдання
Підручник стр.5 Завдання №2
Автор Олександр Авраменко"Українська мова" 10 клас
Шановні першокурсники,підручник є за посиланням на головній сторінці блогу
Або просто його завантажте
Лінгвістичну довідку(коли ознайомитесь одним із тлумачних словників), і вправу з підручника виконайте письмово
Виконані завдання надсилайте на електрону адресу яка знаходиться на головній сторінці блогу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий