18-21 українська мова

II семестр

13.06.2023

Урок № 59-60

Тема:Директорська контрольна робота

Стилістична норма

Завдання 1–12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний варіант. Потрібно вибрати один правильний варіант відповіді.

1. Літературна мова — це:

А народна мова, якою користуються на певній території;

Б мова, що є засобом письмового й усного спілкування нації;

В унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці;

Г мова художнього стилю мовлення.

2. До специфічних понять стилістики належать:

А звуковий лад, словниковий склад та фразеологія, граматична структура і норми літературної мови;

Б мовні прийоми й засоби;

В стилістичні засоби, стилістична норма, функціональний стиль;

Г синоніміка, емоційно-експресивне забарвлення, багатозначність.

3. Визначте речення, в якому не пишеться з усіма словами разом:

А На коні сидить козак, у свиті — не/свиті, і без шапки;

Б Не/знайомий рвучко козирнув, піднісши кулак і випростовуючи пальці біля самої скроні;

В Поки не/дуже холодно, сидітиму вдома;

Г Ти, може, серденько, того й не/знаєш, як гарно, любо як співаєш.

4. Визначте рядок, у якому допущено орфографічні помилки:

А День Перемоги, Золоті ворота, полуниця «Вікторія»;

Б свято Івана Купала, село Золота Балка, Національний банк України;

В Сузір’я Великий Віз, Декларація прав людини, газета «Літературна Україна»;

Г Великий Піст, День Народження, волинська область.

5. Визначте рядок, у якому є неправильно утворена форма прикметників вищого і найвищого ступенів порівняння:

А менш надійний, найдобріший, якнайдальший;

Б найбільш привітний, вужчий, найбільш відоміший;

В найстаріший, щонайдовший, якнайзручніший;

Г легший, дорожчий, гірший.

6. Позначте рядок, у якому всі прислівники записані правильно:

А по сусідськи, удвох, з гори, на диво;

Б віднині, нашвидку, без кінця, до вподоби;

В десь-інде, підчас, не даремно, с повна;

Г з роду-віку, на-щастя, на виворіт, здалека.

7. Укажіть рядок, у якому замість крапок скрізь потрібно вставити в:

А … Астрахані, помітила … очах, працювала … бухгалтерії;

Б одягнена … хвою, загублені … хвилях, розгубився … складній ситуації;

В моя подруга, ..читель початкових класів, … сім, десь … гаю;

Г … полі, ходити … валянках, побачила … оголошенні.

Завдання 13–16 мають по шість варіантів відповіді, серед яких лише два правильних варіанти. Виберіть два правильні варіанти відповіді.

8. Укажіть ряди слів, у яких пишеться -нн- у всіх словах:

А безгомі..ий, неодмі..ий, безбереж..ий, бездога..ий;

Б бало..ий, парад..ий, бензи..ий, чека..ий;

В касет..ий, люмінісцент..ий, моното..ий, безіме..ий;

Г безці..ий, невпізна..ий, нездола..ий, незамі..ий;

Д незліче..ий, відмі..ий, карава..ий, магази..ий;

Е доверше..ий, витонче..ий, пі..ий, нарече..ий.

9. Визначте, у яких речення вжито повні нестягнені форми прикметників:

А Недобра сутінь впала на землю, повіяло холодом (М. Пригара).

Б Зеленеє жито, зелене. Хорошії гості у мене (Народна пісня).

В Тільки здорові жилаві руки з довгими пальцями та довгі вуса нагадували про давнього Миколу Джерю (І. Нечуй-Левицький).

Г Ружа червона, а й та блідне (Народна мудрість).

Д Пливе човен води повен (Т. Шевченко).

Е Якби мої струни німії та піснею стали без слова (Леся Українка).

10. Укажіть рядки, де допущено помилки в написанні частки не зі словами:

А незабаром, ще не прийняті закони, неголосно, недруг;

Б недолік, невиконавши, недобачати, нехтувати;

В не виконувати, не дотримуючись, не відповівши, несміливий;

Г незчутися, незліченний, зовсім не страшний, не знаючи;

Д неполиті грядки, нестямний, немовбито, лист не написаний;

Е досі не виконане, недолюблювати, не стямившись, недоведена тео-

рема.

11. Позначте рядки, у яких всі складні прикметники пишуться разом:

А сліпучо/білий, жовто/гарячий, ніжно/рожевий;

Б сніжно/білий, північно/східний, світло/голубий;

В гірко/солоний, хіміко/біологічний, західно/український;

Г південно/західний, фізико/математичний, всесвітньо/історичний;

Д східно/український, кисло/молочний, біло/сніжний;

Е первісно/общинний, вічно/юний, воле/любний.

Завдання 17 передбачає встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного цифрою, потрібно дібрати відповідник, позначений буквою.

12. Установіть відповідність між іменниками та родами, до яких вони належать.

1 чоловічий.

2 жіночий.

3 середній.

4 спільний.

А папороть, СБУ, дівчина, путь.

Б математик, вельможа, Сибір, тигр.

В токар, поетеса, плетиво, нікчема.

Г жіноцтво, листя, теля, дівча.

Д злюка, бідолаха, хитрюга, недоучка.

30.05.2023

Урок №58

Тема:Стилістичне використання синонімів,антонімів,паронімів.

Підручник: Українська мова (рівень стандарту): підручник для 11 кл. закл. загальн. Середн. Освіти/ О. Авраменко. – К.: Грамота, 2019. – 208 с. 

https://4book.org/uchebniki-ukraina/11-klass/ukrayinska-mova-11-klas-avramenko-2019

Опрацювати тему: Стилістичне використання синонімів, антонімів і паронімів ( опрацювати лекційний матеріал стор.154-155).

Виконати: Впр.2,7, стор.155, 158 записати у зошити що таке пароніми, антоніми та синоніми, на які види їх поділяють, переглянути онлайн-урок.

https://www.youtube.com/watch?v=bBQvYgqCQ7s

04.04.2023

Урок №55-56

Тема:Контрольна робота

Пунктуаційна норма

Контрольна робота  «Пунктуаційна норма»

1. Однорідні означення є в реченні (деякі розділові знаки опущено)

А З другої хати доносилася сумна журлива пісня.
Б Чарами віє від необмеженого синього простору.
В Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.
Г На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.
Д Щасливий я що народився на твоєму березі що пив у незабутні роки твою м’яку сиву воду.

2. Неоднорідні означення є в реченні

А І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом.
Б Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів рідна

мова.

В Густа медова теплота високі налила жита.
Г Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку.
Д Нічка на землю упала синім прозорим серпанком.

3. В якому реченні означення відокремлюється комою (розділові знаки вилучено)

А Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.
Б І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.
В У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.
Г Побите дощем поле ще й град поб’є.
Д Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.

4. В усіх реченнях є порівняльний зворот, окрім

А Вузенька вулиця заквітчалася зеленню мов пастушка й тиснеться поміж хати, аж сухі плоти розвалює на перегинах...

Б Тут загомонить дітьми як базаром там подражнить собак під тином, а там знов

на людське подвір’я загляне тишком крізь дірку.

В Мартинові гадки спорхують як ті курчата з-під коней бо десь там, перед вікнами,

загримів знайомий голос Микити.

Г Дай бог оце дитину, на щастя, до хати, ну і свіжий клопіт, як самі знаєте.
Д Водомороз сидів нерухомо і здавався вирізьбленим з дорогого каменю, немов штучна іграшка.

5. Позначте речення, у якому неправильно вжите звертання.

А  Валеріє Григоровичу, зачекайте, будь ласка!

Б  Ярославе Петровичу, радий вас бачити!

В  Євгеніє Миколаївно, підготуйте доповідь!

Г  Юліє Максимівно, допоможіть колезі!

6. Позначте речення, у якому прикладки відокремлюються тире.

А  Бережімо честь народу найкоштовнішу перлину (П. Тичина).

Б  У Каневі стародавньому місті постійно стоїть козацький полк (О.Гончар).

В  Там жайвір цей небесний верхолаз до сонця тягне співочу волосину (П.Перебийніс).

Г  Прилетів до нас здалека чорногуз або лелека (М.Адаменко).

7. Позначте речення, у якому обставина, виражена одиничним дієприслівником, не відокремлюється комами.

А  Земля світаючи всміхалась (Є. Гуцало).

Б  Гай лежав розпластавшись (О. Гончар).

В  І ми жартуючи погнали чужі ягнята до води (Т. Шевченко).

Г  Мої думки печальні наче клоуни, що сміючись розмазують сльозу (Л.Костенко)

8. Позначте речення, у якому додаток не відокремлюється комами.

А  За винятком баби Оришки малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).

Б  А я не знаю нічого ніжного окрім берези (Леся Українка).

В  На його подвір’ї замість похилої хатини стояв веселий будинок (Панас Мирний).

Г  Сашко вирішив відповідати замість товариша (В. Нестайко).

9. До кожного рядка, позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ

Відокремлені члени речення			Приклади
1	означення	А	Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки (М. Стельмах).
2	прикладка (як різновид означення)	Б	Степ, струснувши з себе росу, горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний).
3	додаток	В	Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна (П. Воронько).
4	обставина	Г	Галченя, налякане котом, пурхнуло з підвіконня (О. Гончар).
		Д	Неси мене, коню, по чистому полю (І. Франко).

10. Установіть відповідність (розділові знаки при прямій мові пропущено).

Приклад	Схема речення
1 Ет байдуже озвалася матуся то був не день, то сполох був, та й годі.	А А: «П!»
2 А ясень їй киває в верховітті Найкраща в світі!	Б «П», — а.
3 Це і все. Я йду помітитися, Олесю сказала Христя.	В «П, — а, — п».
4 Драбиною її плещи, та добре! кричала Кайдашиха Нехай не збирає яєць на нашому горищі	Г «П, — а: — П».
	Д «П! — а. — П!»

11.  не ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):

А  На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Б  І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В  Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Г  Мені потрібне слово а не слава.

12. Установіть відповідність між складними безсполучниковими реченнями та розділовими знаками, які необхідно в них поставити:

Розділовий знак	Речення
1 тире;	А Тихо й нудно  і спека пекельна… (С.Васильченко).
2 кома;	Б Скільки глянеш вилискують розгойдані хліба (О.Довженко).
3 двокрапка;	В Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку.
4 крапка з комою.	Г На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянській).
	Д Закурілася земля задиміла пішов дощ дрібний та тихий мов крізь сито засіяв стрепенулися темні ліси і розправляючись підставляли своє загоріле листя під дрібні дощові краплі.

28.03.2023

Урок № 54-55

Тема:Розділові знаки при прямій мові

Пряма мова завжди береться в лапки. Слова автора виді­ляються так:

1. якщо слова автора йдуть перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а перше слово прямої мови пишеть­ся з великої літери:
   Кажу дітям: «Погляньте, яка краса перед нами» (В. Су­хом­линський);
   

2. якщо слова автора йдуть після прямої мови, то між ними ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) й ти­ре, а слова автора розпочинаються з малої літери:
   «Це вже батько розходився», – думав Йон про галасуватого та несердитого батька (М. Коцюбинський);
   «Туру-туру…та!.. туру-туру… та!..» – гриміла сурма, як за часів єрихон­ської облоги (М. Коцюбинський);

3) у середині прямої мови:

а) слова автора виділяються комою і тире з обох боків, як­що стоять на тому місці, де при відсутності їх не стояв би ні­який знак або стояли б кома чи крапка з комою, двокрапка чи тире:
«Щодня, – думав він, – ми живемо, щоб померти на ніч і знову народитися вранці» (В. Шевчук);

б) якщо слова автора стоять після знака оклику чи питання, то перед ними ставиться тире, а після них – крапка й тире. Пряма мова продовжується з великої літери
: «За віщо, за віщо я мушу терпіти стільки прикростей? – думав він, бігаючи по хаті. – Чи ж я хотів одібрати від них хліб?..» (М. Коцюбинський);

в) перед словами автора вживається кома і тире, а після них – крапка і тире тоді, коли вони стоять там, де повинна бути крапка. Друга частина прямої мови починається з вели­кої літери:
«Це музика весняних лугів, – кажу ді­тям. – У ставу ви бачите віддзеркалення блакитного небо­зводу» (В. Сухомлинський);

г) якщо перша частина прямої мови являю собою перерва­ну фразу, відділену крапками від другої, крапки залишаються, перед словами автора ставиться тире, а після них – кома й тире (іноді крапка й тире):
«Хе-хе, бодай вас… – Хома йому, – у мене вівсяної [соломи] є там… беріть… то­піть… помиримось» (А. Тесленко);

ґ) якщо слова автора вказують на продовження прямої мови, тоді після них ставиться двокрапка й тире, а друга частина пря­мої мови починається з великої літери:
«Аби хоч не побачив хто, – подумав та й порадив синові: – Ти отамо по­між хвойлівськими очеретами бовтайся» (Григір Тютюнник).

Пряма мова може бути діалогічною.

Діалог – це пряма мова двох і більше осіб. У такому випадку кожна репліка за­писується з нового рядка і в лапки не береться. Перед кожною реплікою ставиться тире, а в кінці – відповідний розділовий знак (крапка, знак питання чи оклику).

Наприклад:

Ви швиденько одягаєтесь, вкладаєте все в рюкзак.
– Ну, бувайте здорові! Не сумуйте. Деньків за два-три я буду.
– А рушницю ти взяв?
– А й справді, де ж це вона?
– Та я стола нею підперла, бо ніжка поламалась.
– Та хіба ж можна рушницею?!
– А що їй зробиться? Хоч яка-небудь користь із неї (Ос­тап Вишня).

Якщо репліки записують підряд у рядок, то кожна з них береться в лапки, а між ними ставиться тире: Прибулий з’являвся тільки до кошового, який звичайно казав: «Здоров будь! У Христа ві­ру­єш?» – «Вірую!» – відповідав прибулий. – «І в Тройцю Святу віруєш?» – «Вірую!» – «І до церкви ходиш?» – «Ходжу». – «Ану, перехрестись!» Прибу­лий хрестився (М. Гоголь).

Законспектувати теоретичний матеріал (таблиці) у зошити.

Виконати завдання №3,7,стр.145-147 у підручнику.

21.03.2023

Урок № 52-53

Тема:Двокрапка і тире в складному реченні.

                                            У складному реченні двокрапку ставимо в таких позиціях.

1. Між частинами безсполучникового складного речення або складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його частина:

а) розкриває зміст першої (попередньої) частини (в цілому або одного з її членів):

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський);

         У заголовках, назвах рубрик і т. ін.: Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки; Друга світова війна: причини поразок і перемог;

б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про що йдеться в першій (попередній) частині:

Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький);

2. У реченнях з прямою мовою після слів автора (див. 167, І, пп. 3, 4).
3. У складних реченнях, проміжних між складним безсполучниковим і складнопідрядним, коли зміст їхньої другої частини пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої частини є підрядні сполучники і сполучні слова:

Вирішили зробити таким чином: щоб щепленням проти грипу одночасно охопити школи всього району;

Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко).

Законспектувати поданий матеріал.

Виконати завдання № 3,4.стр.137 у підручнику.

Перегляньте експрес-урок і перекажіть його зміст.

https://www.youtube.com/watch?v=vwK2vuFT3z8

Виконайте тренувальны вправи.

Розділові знаки у безсполучниковому складному реченніВиграти або програти вікторину 

автор Martynenko3001

 

Розділові знаки у складному реченні. В. Стус. Двосторонні плитки 

автор Eismontovych

 

Розділові знаки у безсполучниковому реченніВікторина 

автор Irinakobzar6

 

Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні.Відсутнє слово 

автор Minakovajula

 

2. Розділові знаки у складносурядному реченніСортування за групами 

автор Pylatl362

 

1. Розділові знаки у складносурядному реченніСортування за групами 

автор Pylatl362

 

Тире у складному реченніВікторина 

автор Tanyashumk

 

Розділові знаки в безсполучниковому реченніПравильно, неправильно 

автор Pylatl362

 

Розділові знаки в складнопідрядному реченніВідкрийте вікно 

автор Dolzhanska

9 Класу Середня Освіта 11 Класу Українська Мова

 

Розділові знаки в безсполучниковому реченніВікторина 

автор Okean160

 

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОСУРЯДНОМУ РЕЧЕННІВікторина 

автор Viktoriakoversu

 

Розділові знаки в складносурядному реченніСортування за групами 

автор Dolzhanska

Середня Школа 9 Класу Середня Освіта 11 Класу Українська Мова

 

Розділові знаки в безсполучниковому реченніПравильно, неправильно 

автор Usachiovadarya1

 

Розділові знаки в безсполучниковому реченніПравильно, неправильно 

автор Fedkovasilina10

9 Класу Українська Мова

 

БСР. Розділові знаки в безсполучникововму реченні.Вікторина 

автор Konotopnatalia3

14.03.2023

Урок № 50-51

Тема-Кома й крапка з комою в складному реченні.

Кома в складному реченні

Теорія:

Кома в безсполучниковому реченні

Кому ставимо між частинами безсполучникового речення, які виражають одночасність, послідовність дій і поєднуються інтонацією переліку.

Приклад:

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко).

 

Тихий шепіт пливе перед нами, дихання молодих колосків збирається в блакитну пару (М. Коцюбинський).

Кома в складносурядному реченні

Кому ставимо між частинами складносурядного речення, що виражають одночасність, послідовність подій, протиставлення, причиново-наслідкові зв'язки. 

Для поєднання  простих речень у складносурядному використовуємо також єднальні, протиставні, розділові сполучники (кому ставимо перед ними): і, й, та, але, проте, чи, або; не то..., не то...; чи..., чи...; ні..., ні... тощо.

Приклад:

Спинив коня, і вдарив кінь копитом у нетерпінні (М. Рильський). Тече Дніпро попід зелені гори, а на вершинах Київ мерехтить (Д. Павличко). То вітерець дихне, то коник в житі засюрчить (Л. Глібов).

Кома в складнопідрядному реченні

Кому ставимо для відокремлення частин складнопідрядного речення (з одного боку або з обох боків, якщо підрядна частина всередині головної).

Приклад:

Люблю небо найбільше тоді, коли в ньому летить лелека до нашої хати (М. Вінграновський). Поруч, на зеленій галявині, що клинцем видається з вільшини,  пасуться корови (Г. Тютюнник).

Зверни увагу!

При складених сполучниках тому що, через те що, незважаючи на те що, після того як, дарма що, унаслідок того що, для того щоб кому треба ставити тільки один раз: або перед усім сполучником, або перед сполучником що, щоб, як. Позиція розділового знака залежить від змісту та інтонації.
 

Ґудзик відірвався тому, що був погано пришитий. Ґудзик відірвався, тому що був погано пришитий

Крапка з комою в складному реченні

Теорія:

Крапку з комою ставимо між частинами безсполучникового складного речення, якщо вони досить поширені або всередині них уже є розділові знаки.

Приклад:

Хлопчик поминув сосняк, пішов дубиною; в дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму (М. Вінграновський).

Також крапку з комою ставимо між частинами складносурядного й складнопідрядного речень, якщо ці компоненти поширені чи мають свої розділові знаки.

Приклад:

Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка).

І тепла радість душу обняла,

і сам не знаєш у задумі світлій,

Що краще — вечір цей чи ночі мла;

Що краще — біля тебе сад розквітлий

І серць квітучих трепет молодий

Чи над тобою зоряні сади (Б. Тен).

Люблю небо  уві сні, коли сниться мені воно в криницях; сниться в пригорщі води — з хмарами, коли я умиваюся вранці, що наче вмиваюся хмарами; і ще люблю небо найбільше тоді, коли в ньому летить лелека до нашої хати і дід іде до хати з ґирлиґою за плечима (М. Вінграновський).

Зверни увагу!

Замість крапки з комою можна вживати кому в простих і складних реченнях, крім безсполучникового.

 Правило коротко запишіть у зошити

Виконайте вправу №3,4,7 на стр. 131-135

07.03.2023

Урок № 48-49

Тема: Відокремлені оставини.

Теорія:

Відокремлені обставини, виражені дієприслівником, дієприслівниковим зворотом, іменником у непрямих відмінках, прислівниками, виділяються комами.

Обставини відокремлюють

За бажанням автора відокремлюють обставини, уведені за допомогою прийменників попри, залежно від, відповідно до, згідно з, з огляду на, унаслідок, подібно до, на  відміну від, за відсутності, за браком.

Приклад:

Попри попередження керівника групи, кілька дітей спустилося до ріки. Залежно від позиції в реченні поширене означення виділяють або не виділяють комами.

Обставини не відокремлюють

  

1. Пошукова робота

Умова завдання:

1Б.

Укажи речення з відокремленим означенням.

 

• Покривало ночі звивалось увись і знову, чадне, розпухле, смердюче, падало на здиблену землю (М. Стельмах).
• Українська трупа, може, гратиме в Києві (Л. Старицька-Черняхівська).
• Чи сиротина б затужила на мосту, побачивши могилу свого батька? (О. Довженко)
• На добраніч, мої голуб'ята, стеліться мерщій; пора спати (М. Стельмах).

  2. Укажи відокремлений додаток

Умова завдання:

1Б.

Відокремлений додаток є реченні (розділові знаки пропущено)

 

• Кожен із нас хлопців мріяв про різні речі (В. Шевчук).
• Поміж листя гнучи долу гілля висять великі жовті яблука (М. Слабошпицький).
• Настала ніч, засвітила в небі ясні зорі ближні й дальні (А. Шиян).
• Не маю іншого тепла крім тепла отчого краю (В. Баранов).
• 
  
• 3. Укажи відокремлену прикладку

  Умова завдання:

  1Б.

  Відокремлена прикладка є реченні (розділові знаки пропущено)

   

  • І з нулів можна дещо зробити зокрема ланцюг (Нар. творчість).
  • Поміж дерев скрадаються сторожко пантруючи на всі боки довговухі зайці (М. Слабошпицький).
  • Одна з доньок Євпраксія стала жоною ромейського царевича Олексія Комніна (П. Загребельний).
  • Краплі зронені хмарами були настояні на польових травах (В. Шкляр).. Знайди відокремлену обставину

    Умова завдання:

    1Б.

    Укажи речення з відокремленою обставиною.

     

    • Вам, бачу, дармового захотiлося? (М. Стельмах)
    • Гей, літа ж мої смагляві! Ви завжди зі мною (М. Скуба).
    • Він мав при боці маленьку справжню шабельку, виложену сріблом і поцяцьковану різними коштовностями (Ю. Смолич).
    • Дихалося важко, голова падала на груди, засинаючи сама по собі (Ю. Смолич).

Запишіть коротко правило у зошити і виконайте подані завдання.

Перегляньте відеоматеріал за посиланням.

https://www.youtube.com/watch?v=Qec0Qcw_ezw

https://www.youtube.com/watch?v=QCGY1Rp3x1M

28.02.2023

Урок № 46-47

Тема:Відокремлені означення.

Відокремлені прикладки.

Означення відокремлюють у таких випадках:

• 1) якщо вони виражені прикметниковими чи, дієприкметниковими зворотами і стоять після означуваного слова: Ти пахнеш, як роси в житі, як столи, рушниками накриті, як співаюча стружка ялова, як мамина лагідна мова (Д. Павличко); Дні летять, повні сонця й музики (В. Сосюра);
• 2) якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення: Досвітні вогні, переможні, урочі,

прорізали темряву ночі (Леся Українка);

Примітка. Якщо ж перед означуваним словом немає означення, то означення, що стоять цісля нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від бажання автора: А потім минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні (А. Шиян); / даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Л. Первомайський).

• 3) якщо означення відноситься до члена речення, вираженого особовим займенником: Утомлені своїм довічним рабством, вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка);
• 4) якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (А. Шиян);
• 5) якщо означення відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (М. Карплюк);
• 6) якщо неузгоджені означення стоять після узгоджених: В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І. Нечуй-Левицький);
• 7) неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова відокремлюються лише в тому випадку, якщо є спеціальна інтонація й можна підставити слово а саме: Солдати мали завдання, вийти до набережної (О. Гончар).

Не відокремлюються:

• 1) означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Стоїть ліс темний і сумний (М. Рильський);
• 2) означення, що стосуються неособових займенників: Одягнені всі півколом ставали навкруг пам лтника;
• 3) означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення: І дощами вмиті журавлі в блакиті одлітають у тривожний дальній шлях (А. Малишко).

ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ

Поширені й непоширені прикладки бувають відокремленими і виділяються комами, якщо:

• 1) стоять після пояснюваного іменника: Секвойя, найвище дерево у світі, росте в Північній Америці і сягає заввишки до 120 метрів (Журнал); Микола, Прокопів хлопчик, такий школярик гарненький був (А. Тесленко);
• 2) стоять перед пояснюваним іменником і мають обставинний відтінок: Природний співак, Петро любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом (Газета);
• 3) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні): Заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді (Газета);
• 4) приєднуються за допомоги сполучника як і мають обставинний відтінок причини: У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О. Гончар);

Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється комами, коли вона означає в ролі кого чи чого виступає предмет: Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).

• 5) приєдується за допомоги слів родом, на ім 'я, на ймення, так званий: Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шляху Черкасах, у Шевченковім краю (О. Гончар); Козак Бобренко, на ім'я Григорій, єдиний син достойної вдови (Л. Костенко);
• 6) приєднуються до пояснювальних членів речення словами або, тобто, особливо, як-от: Вікова психологія, тобто галузь психології, включає дитячу психологію, психологію розвитку дорослої людини і геронтопсихологію (3 підр.).

Примітка. Якщо прикладка має уточнювальне значення чи потрібно підкреслити самостійність або ж коли поширена прикладка має вже в своєму складі розділові знаки, вона відокремлюється за допомоги тире: За городом у нас стояв столітній кучерявий дуб - свідок мого захоплення Кобзарем (М. Познанська); Тільки стрічалися нам земляки наші - білі берези, явори й темні дуби... (Леся Українка).

Законспектувати теоретичний матеріал.

Виконати завдання №5(1-6),7(1),підручник стр.121-124.

21.02.2023

Урок № 44-45

Тема: Розділові знаки при однорідних членах речення.

Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією – вони пояснюють той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію

• Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Збан.);
• Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Жовж.);
• Глибока, тиха, нерозважлива туга Вникає в серце, каменем лягає (Л.Укр.);
• Моє щастя – Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (Стельм.).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення:

• Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.);
• Зазолотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили (Баж.);
• Сніг укрив землю, стріхи, дерева (Гол.);
• Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом (Гонч.);
• Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі. (Тич.).

Однорідні члени речення пов’язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками сурядності:

• І мене в сім’ї великій, сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим тихим словом;
• На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Шевч.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени. Роль узагальню вальнихслів найчастіше виконують займенники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде:

• Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Б. Ол.).
• Узагальнення є стилістичним прийомом увиразнення змісту.

---

Однорідні члени речення, не з’єднані сполучниками

Між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками, ставиться кома:

• Мить спогадів, відрад, ясного супокою, Як рідко ми в житті зливаємось з тобою (Фом.);
• Учіть дітей бачити, мислити, відкривати, дивуватися (Сух.).

Кома не ставиться:

1)  якщо два дієслова в однаковій формі вказують на дію та її мету:

• Піди купи хліба;

2)  якщо між двома однаковими словами стоїть заперечна частка не:

• Ти гукай не гукай, а літа не почують (Б. Ол.).

---

Однорідні члени речення, з’єднані одиничними сполучниками.

Кома ставиться завжди перед протиставними сполучниками:

• У світі є не тільки добро, а й зло (Сух.);
• Тече вода в синє море, та не витікає (Шевч.).

Кома не ставиться перед єднальними і розділовими сполучниками, вжитими один раз:

• Коли між батьком і між сином Стоїть невидима стіна.
• На очі тоскно і полинно Сльоза накочує сумна (Крищ.);
• Він мав років десять чи двадцять.

---

Однорідні члени речення, з’єднані повторюваними сполучниками.

Кома ставиться:

1)  між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваними сполучниками:

• В промінні місячнім, як в морі, втонули ниви, і луги, І темні праліси, і гори;
• Безмежна тиша навкруги – Ні голосу, ні шуму. На все навіяли сніги Якусь глибоку думу (З тв. О. Олеся);

2)  між усіма однорідними членами речення, якщо частина з них з’єднана інтонаційно, а частина – за допомогою повторюваних сполучників:

• В підземній глибині, в морях, і під водою, І на вершинах гір, і в хащах лісових, Уранці, вніч, удень, вечірньою порою, І в селах, і в містах звучить мені твій сміх (Сос.);

3)  між кожною парою однорідних членів речення, якщо вони з’єднані сполучниками попарно:

• Народність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезії Шевченка глибокого увійшли в наше сьогоднішнє життя (З журн.).

Кома не ставиться:

1)  перед першим повторюваним сполучником, якщо з нього починається перелік:

• Моє щастя – Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (Стельм.);

2)  якщо повторюваний сполучник і з’єднує різні однорідні члени речення:

• Курінь пах землею і мохом видавався підземельникові горою, що зникає десь високо в туманні (Тют.);

3)  якщо однорідні члени речення з’єднані повторюваними сполучниками і становлять тісну смислову єдність:

• ні те ні се
• ні туди ні сюди
• ні риба ні м’ясо
• ні світ ні зоря
• ні кінця ні краю
• ні вдень ні вночі
• ні пуху ні пера
• ні живий ні мертвий
• Попідтинню сіромаха і днює й ночує (Шевч.).

Виконайте тестові завдання. 

1. Однорідними підметами ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Віддамо Вітчизні всі пориви і дум політ і силу наших рук.
 Б На мент єдиний залиши свій сум думки і горе… 
В І возвеличимо на диво і розум наш і наш язик... 
Г У кожного своя пустеля і свої міражі.
2. Однорідними додатками ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А У мудрої людини довгі вуха й короткий язик. 
Б Хрести лелеки мальви і жоржини були його єдині глядачі. 
В А тим часом місяць пливе оглядати і небо і зорі і землю і море. 
Г Література й народна поезія рідні сестри що взаємно збагачуються. 
3. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Завжди і скрізь будуть квіти для того хто хоче бачити квіти.
 Б Вона малює піч синім і червоним чорним і рудим жовтим і зеленим. 
В Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку. 
Г Солодка хвала від ворога на полі бою та не в полоні! 
4. Однорідними обставинами ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Коли все дуже правильно й бездоганно тоді виникає сумнів. 
Б Молодь вийшла в сад погуляти поспівати та пожартувати. 
В І сам собі постань законом і не вагайся не блажи... 
Г Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя. 
5. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Твої слова щирі добрі нагадують мамину колискову. 
Б Почувся знадвору чийсь тихий проте знайомий голос. 
В Мета знімає з плеч вагу велику і крила нам легкі дає. 
Г Земля на тих полях була чиста чорна й сита. 
6. Двома рядами однорідних членів ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Українець є вдумливий радо згадує минуле свого народу й кохається в спогадах про героїчні вчинки своїх предків. 
Б Про велич нації та її моральний прогрес можна судити по тому як вона поводиться з тваринами. 
В Не дозволяйте помилкам і розчаруванням минулого контролювати й керувати вашим майбутнім. 
Г Борiмося за красу мови за правильнiсть мови за приступнiсть мови за багатство мови. 
7. Одним рядом однорідних членів ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А Людині властиво прагнути вічності знаходити в ній для себе мету й натхнення. 
Б Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками. 
В Малоросійство це не політика й навіть не тактика це тотальна капітуляція. 
Г То тут то там прокльовуються пагінці картоплі моркви гарбузів квасолі динь. 
8. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропущено) 
А На сукупних скрізь одгороджених тинами городах зеленіло бадилля кукурудзи. 
Б Коло хат у садках темніли купи вишень і стриміли здорові старі дикі груші. 
В Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори. 
Г У густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки. 
9. Перед однорідними членами треба поставити двокрапку, а після них — тире в реченні (розділові знаки пропущено) 
А Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі. 
Б Усюди і на вулицях і круг стадіону й обабіч дороги до заводу росли молоді осокори клени й каштани. 
В Родина школа церква телебачення література усі повинні підкреслювати користь для себе й для загалу суворого дотримання законів. 
Г Три головні завдання є в українського народу досягнення правдивого й сталого щастя посилення єдності захист зовнішніх кордонів. 
10. Правильно розставлено розділові знаки в реченні 
А Усяке птаство, як-от деркачів, перепілок, куликів, курок — можна було викосити косою в траві. 
Б Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курок можна було викосити косою в траві. 
В Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курок, можна було викосити косою в траві. 
Г Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курок — можна було викосити косою в траві.

Запишіть коротко правила і виконайте тестові завдання

Урок № 44

Тема: Однорідні члени речення.

Однорідні члени речення

Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.

У реченні однорідні члени можуть поєднуватися за допомогою: 1) сполучників сурядності (Теслярі робили мости на Дніпрі, і Дінці, і на тихому Збручі); 2) інтонації, що на письмі позначається комою або крапкою з комою (В один день затопило ліси, сінокоси, городи); 3) обох цих способів (Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу). Однорідними можуть бути будь-які (і головні, і другорядні) члени речення.

Здебільшого однорідні члени речення виражаються однією й тією ж частиною мови, але в ролі однорідних членів можуть виступати й різні частини мови (Хоч був тато грізним, але нас дуже любив).

Однорідні члени речення бувають непоширені й поширені (Широкою, вкритою туманом долиною верталися додому (У. Самчук)). У реченні може бути не один, а кілька рядів однорідних членів (Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці і закривали подекуди воду).

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією переліку.

Не є однорідними членами: 1) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності; вони розглядаються як єдиний член речення (Квітки куплю в переході, ніжну, ніжну красу, радість в теплих долонях в дім принесу, принесу (О. Чубачівна)); 2) повторювані однакові форми слів, об’єднані частками не, так (хоч не хоч, писати так писати, дивиться не надивиться); 3) стійкі словосполучення з парними сполучниками і…і, ні…ні (ні слуху ні духу, ні пава ні ґава, і сміх і гріх); 4) два однакові за формою дієслова, що позначають дію та її мету (піду подивлюся).

Виконати завдання 

на стр.119 № 7.

Підручник О.Авраменко 11 клас

14.02.2023

Урок № 42-43

Тема:Вставні конструкції.

Звертання.

Вставні та вставлені конструкції

Вставні конструкції (слова, словосполучення і речення)

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от:

1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось.

2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний.

3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.: Шкода, той час не вернеться ніколи.

4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо.

Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні: Коні, кажуть, сліпнуть у шахтах — вставне слово. Кажуть люди, кажуть, що я файна дівка — присудок.

У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами: Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати.

Якщо при вставних словах є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником: А може, власне, і не в тому справа. Якщо ж сполучник відноситься до інших членів чи до всього речення, то вставне слово обов’язково виділяється комами: А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік. Або, нарешті, кажуть, берега дати.

Зверніть увагу! Не є вставними і не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, немовби, все-таки, адже, от, тільки, принаймні, навіть, між тим, за традицією, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, часом, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як: Злива тривала майже годину.

З в е р т а н н я — це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. Під час вимови звертання виділяється паузами, а на письмі — комами або знаком оклику.

Українською мовою звертаються до дівчаток: Галинко, Іринко, Олечко, Оленко, Марійко, Наталочко, Світланко; 

до хлопчиків: Андрійку, Васильку, Михайлику, Петрику;

до дорослих: Ларисо Володимирівно, Тамаро Петрівно, Олександре Леонідовичу, Світлано Михайлівно, Оксано Віталіївно, Даниле Андрійовичу. 

 

Звертання — це слово чи сполучення слів, що називають того, до кого звернене мовлення, може стояти на початку, у середині або в кінці речення.

Звертання стоїть на початку речення: якщо вимовляється неоклично, то після нього ставлять кому, якщо вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставлять знак оклику (тоді наступне слово пи­шуть з великої букви).

Звертання стоїть у середині речення: його з обох боків виділя­ють його комами.

Звертання стоїть у кінці речення: перед ним ставлять кому, а піс­ля нього — чи знак оклику, чи крапку, чи знак питання (залежно від інто­нації).

Звертання стоїть на початку речення: після нього ставлять кому чи знак оклику (залежно від інтонації). Якщо перед звертанням стоять слова о, ой, то кому після них не ставлять (О Боже мій милий! За що ти караєш її, сироту?).

 

Звертання можуть бути непоширеними (складатися з одного слова: Дитинко, скільки тобі років?) і поширеними (при них є залежні слова: Дитинко маленька, скільки тобі років?), також однорідними (Ви окраса мого краю, калинонь­ко й горобино!) або повторювальними (Літо! Літо! Ти чудове!).

Риторичним звертанням називають звернення до відсутніх людей, до предметів, явищ природи (Літо! Літо! Ти чудове!).

Якщо звертання стоїть на початку речення, його вимовляють з оклич­ною інтонацією, коли — у кінці речення, оклична інтонація слабшає, у середині речення звертання вимовляють низьким тоном, прискорено, виділяючи паузою.

Звертання не виступає членом речення.

 

Найчастіше звертання виражається формою кличного відмінка іменни­ка, а також іншими частинами мови, що виступають у значенні іменника.

Кличний відмінок у звертаннях.

У звертаннях, що складаються з імені  та  по батькові,  обидва слова мають  закінчення кличного відмінка: Марино Тихонівно, Соломіє Арсеніївно. 

 

У кличному відмінку однини іменників І відміни вживаються закінчення  -о, -е, -є, -ю:

О мають іменники твердої групи: Ганно, книжко.

Е  мають іменники м’якої й мішаної груп: воле, земле, Ілле, душе, круче. 

Є  мають іменники  м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, Софіє, сім’є.

Ю  мають деякі пестливі іменники м’якої групи: матусю, бабусю, доню.

 

У кличному відмінку однини іменники ІІ відміни  мають закінчення  -у (-ю), -е.

Закінчення  -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами –ик, -ок, -к), іншомовні імена та деякі іменники  мішаної групи з основою на шиплячий: батьку, синку,  Джеку,  Фрідріху,  товаришу,  слухачу.

Закінчення –ю  мають іменники м’якої групи: Віталію, Грицю, краю, місяцю.

Закінчення –е  мають  безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м’якої групи із суфіксом –ець, а також  деякі іменники мішаної групи:  Богдане, друже, козаче, орле, чумаче, шевче. 

Прізвища прикметникового походження на –ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) при звертанні мають як форму називного, так і форму  кличного відмінка: Глібов і Глібове, Тютчев і Тютчеве. 

Географічні назви  із зазначеними суфіксами  мають у кличному відмінку закінчення –е: Києве,  Каневе,  Лебедине. 

 

У кличному відмінку іменники ІІІ відміни вживаються переважно в художніх текстах: радосте, юносте, любове.  

Законспектувати тезисно теоретичний матеріал

Виконати завдання №6,7 стр.108

07.02.2023

Урок № 41

Тема:Пунктуаційна норма.Тире між підметом і присудком.

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Якщо обидва головні члени речення виражені іменниками

або кількісними числівниками у називному відмінку:
Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй нема (Є. Гуцало).

Три рази по три — дев'ять.

 

2. Якщо підмет і присудок або один із цих членів виражений інфінітивом: 

Жити — Вітчизні служити. Завдання молоді — вчитися.

3. Якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується до підмета за допомогою слів це (це є), оце, то, ось, (це) значить:
Коровай — то щедрість нив (М. Костін).

 

4. При підметі, вираженому займенником для смислового та інтонаційного виділення:

 Я — небо. Я — полотнище віків (А. Малишко). Це — мій народ (Б. Олійник).

 

Тире не ставиться, якщо:

1. Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником: 

Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький).

 

2. До складу присудка входять сполучники як, ніби, мов, немов, неначе:

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра).

 

3. Перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. 

 

4. Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього:

Хліб  усьому голова (Нар. тв.).

 

5. Присудок виражений прикметником або присвійним займенником:

 З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода).

 

Законспектувати тезисно теоретичний матеріал

Виконати завдання №6,7 стр.108

Урок № 40

Тема:Контрольна робота.

Розвиток мовлення.Вільне есе.

Виконайте тестові завдання

Граматичних помилок немає в реченні

А За молоденьким гаєм ріс більш старезний ліс.
Б Шлях через поле видався їм найбільш коротшим.
В Для гостей чемпіонату приготували найкращі місця.
Г Цього разу відпочинок здався більш гарнішим.
Д Наступного року очікують холоднуватішого літа.
Прочитайте речення.

Фігуристка, [...] хворобу, блискуче виконала складний стрибок.
Замість пропуску можуть стояти всі слова, ОКРІМ
А незважаючи на

 Б не дивлячись на В забувши про
Г подолавши Д попри
Граматично правильне закінчення речення «Приїхавши до Криму,..»
А мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.
Б перед вами раптово розпросториться лазурове море.
В дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.
Г згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича.
Д усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.

Помилково вжито слово в рядку
А зачинити кабінет фізики Б доводити складну теорему
В складати випускний іспит Г мішати проводити урок

Літеру у на місці всіх пропусків треба писати в рядку
А ..війшли до комори, переконана ... цьому
Б... свободу віримо, прочитала ... книзі
В зайшла ... зошиті, пішли ... світлицю
Г була ... Львові, дивився ... стелю
Д приходила ... формі, жити... Фастові

НЕПРАВИЛЬНИМ є запропонований у дужках варіант рядка
А відповідно до Конституції (за Конституцією)
Б багатий кам'яним вугіллям (багатий на кам'яне вугілля)
В на вимогу прокуратури (по вимозі прокуратури)
Г берегти на всякий випадок (берегти про всяк випадок)
Д розумітися в оподаткуванні (розумітися на оподаткуванні)

Редагування потребує сполука в рядку
А згадати між іншим, принагідно згадати
Б упродовж місяця, на протязі місяця
В дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано
Г насамперед знати, передусім знати
Д знайти без зволікань, знайти негайно

Граматично правильно утворено словосполучення
А розпочнеться о четвертій годині
Б зустрінемося без десяти дев'ять
В тренувалися до пів сьомої години
Г прибігти без десяти хвилин третя
Д зателефонуйте після дев'яти

Позначте неповне речення, у якому слід поставити тире (розділові знаки опущено).
А Три по три дев’ять.
Б У тітки Василини рушники на стінах. (В. Лісовський)
В Не одежа красить чоловіка, а добрі діла. (Нар. творч.)
Г Надворі дощ, а я без парасольки. (О. Забужко)

Установіть відповідність між односкладними простими реченнями і їх типами.
1 узагальнено-особове
2 неозначено-особове
3 безособове
4 означено-особове
А Ми їхали тепер від села до села. (Ю. Смолич)
Б Сьогодні пишуть диктант. (М. Стельмах)
В Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко)
Г Бережіть час — його за гроші не купиш. (Нар. творч)
Д Пливу човником… (О. Копиленко)

Утворіть словосполучення, знявши дужки.
Завдавати (біль), ігнорувати (попередження), командувач (військо), стосуватися (ми)
Утворіть і запишіть речення.
Частина дітей (гралася, гралися) у схованку.
Більшість бійців (лягла, лягли) спати.
Команда "Динамо" (вийшла, вийшло) до фіналу змагань.
(Пройшло, пройшли) в мовчанні кілька хвилин

Напишіть вільне есе на тему"Усі успіхи починаються із самодисципліни"

Обсяг довільний.

31.01.2023

Урок № 38-39

Тема:Просте ускладнене речення.

Будова складного речення.

Ускладнення речень Однорідними членами Відокремленими членами Звертаннями Вставними компонентами Вставленими компонентами І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене(В. Сосюра). Я люблю українське село,повне шуму, повне дум(В.Сосюра). Сонце! Сонце! Це тебе,довічний світе,стріваючи, вітає земля(Панас Мирний). Правда, Чіпка мій моторний, удатний(Панас Мирний). Радика мама(тата в нього не було) була вчителька музики(Ю.Яновський)   У реченні можуть бути не тільки члени речення, з'єднані між собою підрядним зв'язком (способом узгодження, керування, прилягання), але й члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком і утворюють у реченні ряди (групи) з кількох рівноправних, незалежних один від одного членів, тобто утворюють ряди однорідних членів речення

Складним  називається речення, яке має дві (чи більше) граматичні основи. Частини складного речення, поєднані за змістом, інтонаційно та граматично, будовою подібні до простих речень.

Засобами зв'язку між частинами складного речення є зміст, інтонація, сполучники й сполучні слова.

 

Між частинами складного речення можуть стояти такі розділові знаки: кома, двокрапка, тире, крапка з комою. Є випадки, коли розділових знаків між частинами складного речення немає.

 

Залежно від способу поєднання частин складні речення поділяються на:

1. Складні сполучникові речення (між частинами є сполучник сурядності чи підрядності або сполучне слово).

Приклад:

Змінюватимуться часи, але пісня завжди залишатиметься душею української нації. (Сполучниковий зв'язок; сполучник але). 

[   ], але [   ].

 

Степанко радий старатися, хоч і страшнувато було (В. Шкляр). (Сполучниковий зв'язок; сполучник хоч). 

[   ], (хоч ).

 

Вона не знала, що й думати. (Сполучниковий зв'язок; сполучне слово що). 

[   ], (що ).  

Складні сполучникові речення, у свою чергу, поділяють на два види:

Складносурядне речення  (частини його рівноправні, незалежні й поєднані сполучниками сурядності)

Приклад:

Василько показав свій щоденник, і дід посміхнувся.      [   ], і [   ]

Складнопідрядне речення  (одна частина його є головною, друга залежною - підрядною; пов'язані вони сполучниками підрядності або сполучними словами; від головної частини до підрядної можна поставити запитання)

Приклад:

Василько показав свій щоденник (з якою метою?), щоб дід йому повірив. [   ],(щоб).

2. Складні безсполучникові речення  (частини поєднано інтонаційно без сполучників і сполучних слів).

Приклад:

Якісь таємничі, тривожні, болючі чуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі (І. Франко).  [   ];[   ].

  3. Складні речення з різними видами зв'язку  (в одному реченні наявні сполучникові й безсполучникові зв'язки або сполучникові сурядні й підрядні).

Приклад:

Небо розквітало неквапно, наче стягнуто було з нього мережану заслону,погасли зірки, і незвідь-куди пропав блідий місяць (В. Шевчук). (У цьому реченні є сполучниковий підрядний зв'язок-сполучник наче; безсполучниковий звязок; сполучниковий сурядний зв'язок-сполучник і). [   ], (наче), [   ], і [   ].

Запишіть коротко правила в зошити.

Виконайте завдання №3,4 на стр.92,№2 на стр.96,№7 на стр.99

24.01.2023

Урок № 36-37

Тема:Уживання прийменників.

Варіанти граматичного зв"язку підмета і присудка.

1. Правопис прийменників

Теорія:

Прийменники з іншими частинами мови пишуться окремо.

Уві сні, піді мною, на жаль.

Зверни увагу!

Між прийменником та іншою частиною мови можна вставити означення (на превеликий жаль, при крутому березі, ліг на правий бік).

Написання прийменників

Похідні прийменники пишемо разом, окремо, з дефісом.

Пишемо з дефісом

• складні прийменники, утворені від непохідних за допомогою прийменника з(із): з-поза, з-проміж, з-серед, з-між, з-понад.

Пишемо окремо

• складені прийменники, утворені від іменників та прислівників з непохідними прийменниками: в кінці, в напрямі до, в результаті, в середині, в силу, з метою, за винятком, за допомогою, на відміну від, на випадок, на чолі, залежно від, за рахунок, згідно з, на шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з, під кінець, під час, по відношенню до, у відношенні до, у зв’язку з, у відповідь на, у(в) разі.

Зверни увагу!

Слід відрізняти прийменники від прислівників, які пишуться разом:

прислівники	прийменники
углиб	у глиб століть
спочатку	з початку тижня
відійшов убік	у бік від річки

Пишемо разом:

• складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників зі словом будь-якої частини мови: вна́слідок (уна́слідок), вподо́вж (уподо́вж), впродóвж (упродóвж), за́мість, навздогíн, навко́ло, навперéйми, назýстріч, напередо́дні, наприкінці́, повздóвж;

• складні прийменники, утворені з двох і більше простих прийменників: за́для, зара́ди, окрі́м, по́за, помі́ж, по́над, попере́д, по́при, посе́ре́д, про́між.

Особливості вживання прийменників

Варто пам’ятати про таку фонетичну особливість української мови, як чергування прийменників У/В, прийменника З чи його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО), пов’язані з милозвучністю (тяжіння до послідовного чергування в мовному потоці звуків за моделлю  «приголосний — голосний — приголосний — голосний...»).

 

Прийменник У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

• між приголосними: десь у хлібах кричав перепел;
• на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
• незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні;
• після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).

В уживається:

• між голосними: прийшла в оточенні; бачила в озері;
• перед голосним на початку речення: В іншій ситуації. В озері купатися краще.
• після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хв та ін.): зайшли в ліс; але: побачила у вікно.

Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО)

З уживаємо:

• на початку речення перед буквою, що позначає голосний: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов);
• усередині речення перед такою самою буквою незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Диктант з української мови; Контрольна робота з української мови; На додаткових заняттях учитель працює по-різному: з усіма учнями або з одним-двома;
• на початку речення перед буквою, що позначає приголосний (крім свистячих з, с, ц та шиплячих ч, ш, шч): З лісу потягло прохолодою; З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); рідше — перед початковим буквосполученням чи буквосполученням наступного слова, якщо попереднє слово закінчує буква, що передає голосний: З другого боку простяглися поля; Вона відвідала з друзями Київ; Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко);
• між двома буквами, перша з яких позначає голосний, а друга — приголосний: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).

Варіанти ІЗ, ЗІ (ЗО) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.

• ІЗ уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): Перстень виготовлено із золота; Із шовку виготовили вітрила; Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М. Коцюбинський);
• ЗІ вживаємо, якщо буквосполучення наступного слова має початкові з, с, ш, шч та ін., незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Ви зустріли ворога… зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Балада зі знаком запитання (І. Драч);

Зверни увагу!

У позиції перед деякими буквосполученнями варіанти ІЗ та ЗІ можуть бути взаємозамінними. Устав разом із сходом сонця і Устав разом зі сходом сонця.

• ЗО як фонетичний варіант прийменника зі завжди вживаємо із числівниками два, три: Позичив зо дві сотні; Проспав зо три години та із займенником мною: Він був зі (зо) мною.

Типові помилки у вживанні прийменників

Часто в мовленні трапляються неправильні конструкції з прийменниками.

Наведені у таблиці фрази ілюструють найтиповіші відхилення у вживанні прийменників.

 

Правильно	Неправильно
завдання з біології	завдання по біології
через технічні причини	по технічним причинам
змагання зі стрільби	змагання по стрільбі
на тему	по темі

Зверни увагу!

У більшості випадків вибір прийменника визначається тради­цією, наприклад: відпочивати в са­наторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо.

1. Тест на правопис через дефіс

Умова завдання:

1Б.

Укажи прийменник, який пишеться з дефісом.

 

• (по)серед
• (у)зв’язку
• (на)зустріч
• (з)посеред

2. У чи В

Умова завдання:

2Б.

Вибери потрібний прийменник.

 

1. Була 

 садку.

 

2. Побачити 

 Вінниці.

Варіанти відповідей:

в

у

3. Вживання прийменника по

Умова завдання:

1Б.

Із двох запропонованих словосполучень вибери те, у якому немає відхилення у вживанні прийменника ПО та скопіюй його у поле для вводу.

 

По технічним причинам — Через технічні причини

 

4. Відповідно до написання

Умова завдання:

3Б.

У поле для вводу запиши відповідно  до написання прийменники з іншими частинами мови.

 

1. Я не літав (внадзоряні)  країни, а все державсь бездольної землі.

 

2. Що в світі миліше (надзоряні)  ночі, що в світі ясніше (надмилого)  

5. З/ІЗ/ЗІ

Умова завдання:

1Б.

Обери прийменник, який слід вставити на місці крапок.

 

Дивитися ... берега.

 

• з
• із
• зі(зо)

1. Особливості узгодження підмета з присудком

Теорія:

Зв'язок підмета й присудка має свої особливості. Форми роду й числа  присудка залежать від форм підмета.

Приклад:

Ноги плутались у мокрій траві (підмет і присудок мають форму множини).  На їх очах маленький струмок безупинно збільшувався від дощової води (підмет і присудок мають форму чоловічого роду однини) (М. Трублаїні).

Підмет виражено сполученням числівника з іменником

Якщо підмет виражений сполученням кількісного чи збірного  числівника з іменником, то присудок

  

Якщо складений підмет означає часовий відрізок (вік людини, кількість років, годин), то присудок ставиться в однині.

Приклад:

Сім літ  промайнуло, як день. До Нового року залишилося  десять хвилин.

Якщо до складеного підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи тощо) або іменник із значенням кількості (десяток, сотня, третина, половина, частина, більшість тощо), то присудок переважно має форму однини й узгоджується з підметом за родами (у минулому часі).

Приклад:

Після теплого літнього дощу з'явилося багато грибів. Більшість акціонерів  погодилася з думкою голови наглядової ради.

Якщо при складеному підметі стоїть означення у формі множини, то присудок теж має форму множини.

Приклад:

Оті  три сосни  нагадували про батька.

Підмет виражено іменниками

Якщо підмет виражений словосполученням — іменник у Н.в. + із + іменник в Ор.в. («хтось із кимось»), то присудок має форму множини.

Приклад:

Гуска з кабаном їдять щось з одного корита в повній згоді (О. Довженко).

Зверни увагу!

Якщо конструкція «хтось із кимось» поєднана з присудком в однині, то в такому реченні підмет простий. 
 

Гора  з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться (Нар. творчість).

Якщо однорідні підмети вжито без сполучників або з єднальними сполучниками, то форма присудка залежить від його позиції стосовно підметів.

При однорідних підметах, з'єднаних розділовими чи протиставними сполучниками, присудок завжди має форму однини.

Приклад:

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки (О. Донченко).

Якщо підмет ужито з прикладкою, то рід присудка треба узгоджувати з родом підмета, а не прикладки.

Приклад:

Музей-садиба був реконструйований за кошти меценатів.

Узгодження складеного іменного присудка

 

Якщо іменна частина вказує на постійну ознаку, то вона набуває форми називного відмінка, якщо на тимчасову — орудного.

1. Знайди помилку

Умова завдання:

1Б.

Зв'язок між підметом і присудком порушено в рядку

 

• Коли б хоч десята частина з його бажань здійснились!
• Пара гарячих сліз збігла йому по темному лиці, по сивих вусах аж на груди (М. Левицький).
• Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (І. Франко).
• Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Леся Українка).

2. Вибери речення

Умова завдання:

1Б.

Зв’язок між підметом і присудком порушено в реченні

 

• Хлопець був дужий, високий і широкоплечий (Н. Бічуя).
• Гарне було воно, те обличчя (М. Левицький).
• Сусідні хати віддалеки були похожі на пустки (Т. Осьмачка).
• Ваза була скляною.

Виконайте подані тестові завдання

Правило вивчити

13.12.2022

Урок № 29-30

Тема:Складні випадки синтаксичного керування, узгодження.

Теорія:

Національні особливості мови найвиразніше проявляються в побудові словосполучень, особливо із синтаксичним зв'язком керування.

Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: дотримати (чого?) слова, зрадити (кого?) товариша.

Керування може бути прийменниковим (зробити відповідно до інструкції, сміятися з когось) і безприйменниковим (оволодіти знаннями).

Порушення норм керування — ознака низької мовної культури.

Зверни увагу!

ПРАВИЛЬНО
 

пробачте (кому?) йому

опанувати (що?) мову

ігнорувати (що?) попередження

завдати (чого?) збитків

набувати (чого?) імунітету

зазнати (чого?)  невдачі

сміятися (з кого?) з себе

радіти (з чого?)  з успіхів

легковажити (що?)  закони

запобігати (чому?) катастрофам

потребувати (чого?) допомоги

розмовляти українською

Іноді можливе варіативне керування: радіти з перемоги й радіти перемозі; багатий на копалини та багатий копалинами; чекати на тебе й чекати тебе.

Після прикметників типу швидкий, скупий, гострий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на: гострий на язик, скупий на емоції, хворий на бронхіт.

Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного (не викликати довіри, не мати права).

Після прикметників у вищому ступені, якщо далі йде порівняння, вживаються прийменники від, за або сполучник ніж: тяжчий від заліза, дорожчий за честь.

Записати що таке керування

Опрацювати правило на стр.67-68 у підручнику

Виконати вправи № 2-3 на стр.68

Складні випадки синтаксичного узгодження.

Складні випадки синтаксичного узгодження

Узгодження — тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі й відмінку.

Приклад:

У словосполученні бурхливої річки залежне слово бурхливої узгоджується з головним словом річки й має форму родового відмінка однини жіночого роду.

Узгодження з власними назвами

 

Зверни увагу!

У спеціальній географічній, військовій літературі, історичних документах власні назви населених пунктів і річок зберігають називний відмінок для того, щоб уникнути неточностей: біля міста Харків, до села Брід, глибина річки Уж.

Абревіатури узгоджуємо з дієсловами й прикметниками, зважаючи на рід основного слова: новостворена ОТГ (об'єднана територіальна громада), СБУ (Служба безпеки України) провела обшуки.

Синтаксичні норми

Синтаксичні норми — це загальноприйняті правила поєднання слів у

словосполучення й речення.

До синтаксичних норм належать:

• порядок слів у реченні;

• правильне використання однорідних членів;

• точність у поєднанні слів у словосполучення за допомогою узгодження

й керування;

• особливості зв’язку між підметом і присудком;

• уживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та ін.

Порушення синтаксичної норми називають синтаксичною помилкою.

У реченні

 Сестра любить квіти, троянди, хризантеми й айстри

синтаксичною помилкою є вживання іменника квіти як одного з однорідних

членів.

 Іменник квіти випадає з ряду однорідних членів, оскільки є родовою

назвою, а троянди, хризантеми й айстри — видовими.

У реченні

 Сходи за хлібом 

не виправданим є вживання прийменника за,

що і є синтаксичною помилкою.

 Для позначення мети дії в українській мові

використовують прийменник по: піти по воду, поїхати по хліб.

Однією з поширених синтаксичних помилок є неправильне узгодження

загальних і власних назв у словосполученнях.

Складні випадки синтаксичного узгодження

Узгодження — тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли форма

залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді,

числі й відмінку.

Наприклад, у словосполученні

 чорним шоколадом

 залежне слово

чорним вжито в орудному відмінку однини чоловічого роду, оскільки такі

граматичні ознаки має головне слово шоколадом.

 Коли поєднують у

словосполучення власні й загальні назви, то їх узгоджують (хоча й не завжди) у

відмінку: місто (с. р.) Київ (ч. р.), у місті Києві, містом Києвом.

Треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих

випадках.

фах, посада, звання і под. +

відмінюване прізвище

з композитором М. Леонтовичем, у

співачки Катерини Бужинської, з

міністром Петренком

місто, село, річка + власна географічна

назва

у місті Львові, селом Петриківкою, за

річкою Дніпром

вулиця + власна назва жіночого роду будинок на вулиці Каштановій, АЛЕ:

на вулиці Хрещатик (бо власна назва

чоловічого роду)

Отже, в обох реченнях вправи 1 неправильно узгоджені власні назви із

загальними: не на вулиці Лютеранська, а на вулиці Лютеранській; не міста

Київ, а міста Києва.

Основні правила записати в зошити.

Виконати вправи № 3,4 на стр.35

Підручник Олександр Авраменко "Українська мова" 11 кл.

06.12.2022

Урок №  27-28

Тема:Поняття синтаксичної норми

Завдання 1. Перегляньте відеофрагмент і згадайте, що таке синтаксис та синтаксична норма.

Законспектуйте поданий матеріал у зошити

Синтаксис – це серце граматики української мови, тому для кожної людини, що працює з текстом, дуже важливо дотримуватись правил комбінації слів у межах словосполучення і речення. Така комбінація здійснюється за певними законами (нормами), які не можна порушувати.

Синтаксична норма — це правильна будова синтаксичних конструкцій — словосполучень і речень. Завдяки дотриманню синтаксичних норм можна досягти чіткості, логічності викладу думок та зв’язності тексту. Синтаксична помилка — це порушення синтаксичної норми.

Типові помилки в побудові речень

1. Порушення в побудові речень із дієприслівниковим зворотом. Приклад: ідучи до кінотеатру, почалась злива.
2. Неправильний порядок слів у реченні, наприклад: і нову вивчили Тетяна пісню Марина сьогодні.
3. Недотримання смислового зв’язку між займенниками та тими словами, які вони замінюють, наприклад: Сашко сів на стілець і впав: у нього (Сашка чи стільця?) зламалась ніжка.
4. Займенникове подвоєння підмета, наприклад: Інна, як тільки прийшла до мами, вона одразу кинулася їй допомагати.
5. Вживання дієслів у неправильних часових і видових формах, наприклад: Маринка заходить до квартири та привіталася.
6. Невміння поділити складне речення на прості, наприклад: Коли Наталка мила посуд. Ненароком розбила тарілку.
7. Хибне узгодження підмета й присудка, наприклад: Тарас із другом говорив про економічну ситуацію в Україні. Присудок, зазвичай, узгоджується з підметом у роді, числі, особі, але у деяких випадках можливі варіанти: лікар сказав і лікар сказала, сирота спав (про чоловіка) і сирота танцювала (про жінку). Використання середнього роду — неправильне, якщо іменник — власна назва: Таїті красиве; Зімбабве велике. У такому випадку рід присудка визначається родом загальної назви: Перед дослідниками з'явився красивий Таїті (острів); Зімбабве (країна) — велична й неповторна.
8. Неправильна побудова речень з однорідними членами, наприклад: На городі росли огірки, помідори, кабачки, баклажани, овочі.
9. Неправильна побудова конструкцій з парними сполучниками, наприклад: Наша бібліотека надає не лише різноманітну літературу і проводить зустрічі з письменниками.

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

Відредагуйте речення

1. Згадуючи школу, перед нашими очима постає наш дружній клас, бібліотека та оформлений по останньому слову техніки спортзал. 2. Учасники олімпіади встигли на регістрацію, яку розпочали в 9 годин ранку. 3. Не дивлячись на спеку на протязі дня вони зберігали трудоспособність. 4. Наслідки змагання їм обявили через три неділі. 5. Без хороших знаннів дуже важко знайти своє місто в житті.

Виконайте завдання № 2 на стр.63.

29.11.2022

Урок № 26

Тема:Морфологічна норма (тестування).

“Морфологічна норма”. Тестування

Варіант 1

1. Словотвір вивчає.

А Правила вимови слів.

Б Значущі частини слова.

В Способи творення слів.

Г Слова, їх значення, походження, використання.

2. У якому рядку всі слова утворено префіксально-суфіксальним способом?

А По-французьки, беззаконний, дощик, вовчище.

Б Подорожник, суглинок, підвіконня, відхід.

В Бездоганний, надбрівний, затишок, попереписувати.

Г Криголам, перехід, пречудовий, впевненість.

3. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?

А Учити — учитель — учительство.

Б Учитель — учень — учити.

В Учениця — учити — учень.

Г Учити — учительство — учитель.

4. У якому рядку всі іменники вживаються тільки у формі однини?

А Ліс, ріка, озеро, море, океан.

Б Людство, Дніпро, масло, сум.

В Роковини, шори, зарості, сіні.

Г Петро, мед, воїн, Суми.

5. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники?

А Золотий ланцюжок, мамина казка, дівоче обличчя, зміїний характер.

Б Дзвінкий сміх, лебедина пісня, київські каштани, сьогоднішній день.

В Спокійне обличчя, приязна посмішка, полотняна скатертина, бабусина пісня.

Г Кмітливий юнак, добре серце, мудра людина, зелений ліс.

6. У якому рядку всі прикметники належать до м’якої групи?

А Осінній, ранній, художній, безкраїй.

Б Ясен, зелен, славен, ладен.

В Зеленеє, багрянії, хорошії, гарні.

Г Софіїн, прекрасний, довговіїй, житній.

7. Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярдвідмінюються як…

А Кількісні числівники.

Б Порядкові числівники.

В Займенник той.

Г Іменники.

8. У якому рядку всі числівники збірні?

А Два, три, чотири,двадцять.

Б Обидва, троє, четверо, двадцятеро.

В Двадцятеро, тридцятеро, вісімсот, кілька.

Г Один, дві п’ятих, мільйон, обидва.

9. У якому рядку всі числівники за складом прості?

А Одинадцять, двадцять чотири, тисяча дев’ятсот п’ятий, п’ятий.

Б Один, три, сотий, семеро.

В Мало, багато, тридцять, двісті.

Г Сім, два, чотири, п’ятнадцять.

1. Який займенник при відмінюванні не має називного відмінка?

А Я.

Б Хто.

В Ніякий.

Г Себе.

1. У якому рядку всі займенники заперечні?

А Ніскільки, дехто, ніщо, його.

Б Нічий, ніхто, ніякий, нікотрий.

В Я, ми, ти, ви.

Г Інший, він, мій, абихто.

2. Позначте рядок, у якому всі займенники пишуться разом.

А Ні/хто, де/який, аби/що, де/хто.

Б Ні/котрий, ні/для/кого, де/що, хтозна/що.

В Ні/скільки, ні/з/чим/ будь/що, хто/зна/який.

Г Будь/який, ні/який, аби/який, скільки/небудь.

 

 

Варіант 2

1. Морфеміка вивчає…

А Правила вимови слів.

Б Значущі частини слова.

В Способи творення слів.

Г Слова, їх значення, походження, використання.

2. У якому рядку всі слова утворені основоскладанням?

А Основоскладання, медсестра, всюдихід, надбрівний.

Б Хмарочос, життєпис, лісостеп, синьо-жовтий.

В США, УТН, СПУ, ООН.

Г Мед-пиво, туди-сюди, облвно, прехороший.

3. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?

А Правда — правдивий — правдивість.

Б Правдивість — правдивий — правда.

В Правдивий — правда — правдивість.

Г Правдолюб — правдивий — правда.

4. У якому рядку іменники мають тільки форму множини?

А Королі, Дніпро, жаль, небо.

Б Черкаси, дріжджі, двері, ножиці.

В Гроші, солодощі, золото, кисень.

Г Гордість, Чернівці, Лубни, пахощі.

5. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки відносні прикметники?

А Бурштинове намисто, осінній день, морський берег, перелітні птахи.

Б Срібний перстень, лебединий пух, смарагдове світло, твердий матеріал.

В Ніжний голос, тепла хвиля, широке поле, юна дівчина.

Г Тоненький струмок, радісна посмішка, стрункий юнак, дешевий автомобіль.

6. У якому з наведених рядків всі прикметники належать до твердої групи?

А Повен, певен, мамин, чистий.

Б Народний, вразливий, Олексіїв, короткошиїй.

В Справжній, худий, сестрин, дорогий.

Г Синій, білолиций, літній, дядьків.

7. Числівник одинвідмінюється як…

А Кількісні числівники.

Б Порядкові числівники.

В Займенник той.

Г Іменники.

8. У якому рядку всі числівники неозначено-кількісні?

А Трильйон, багато, кілька, мало.

Б Стонадцять, кількадесят, декілька, багато.

В Кілька, сорок, мало, кількасот.

Г Більйон, один, дві третіх, перший.

9. У якому рядку всі числівники за будовою є складними?

А Дев’ятнадцять, триста, двадцятеро, кількадесят.

Б Кількасот, дев’яносто п’ятий, один, три.

В Сто, триста сорок, двадцять чотири, п’ятдесят сім.

Г Тридцять сім, сорок п’ять, сімдесят шість, двадцять п’ять.

1. Які займенники відмінюються як числівник два?

А Стільки.

Б Я.

В Себе.

Г Той.

1. У якому рядку всі займенники неозначені?

А Хто, отакий, той, всякий.

Б Ніхто, нічий, ніякий, ніщо.

В Дехто, хто-небудь, якийсь, будь-чий.

Г Ні до кого, хтозна-скільки, абихто, абиякий.

2. У якому рядку всі займенники пишуться через дефіс?

А Аби/який, хтозна/який, хто/сь, казна/хто.

Б Хтозна/чий, казна/хто, будь/який, хто/небудь.

В Що/сь, що/небудь, хтозна/скільки, ні/скільки.

Г Ні/який, аби/який, казна/який, хтозна/який.

Виконайте обидва варіанти письмово у зошити.

 

29.11.2022

Урок № 25

Тема:Активні й пасивні дієприкметники.

Дієприкметники бувають активні та пасивні.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, тобто означуваний дієприкметником предмет діє сам або перебуває у певному стані: згасаюче світло, в’януча трава. Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за стосунком до дії, тобто пов’язаний із дієприкметником предмет підлягає дії іншого предмета: виконана вправа, посаджені квіти. 

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч-, -юч- від дієслів першої дієвідміни: читаючий, думаючий; -ач-, -яч- від дієслів другої дієвідміни: лежачий, стоячий. Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи неозначеної форми неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса –л-:спорожнілий, посивілий. Якщо в неозначеній формі дієслова є суфікс –ну-, за творення дієприкметника він випадає: засохнути — засохлий. Від дієслів на -ся дієприкметники не утворюються.

Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -єн-, -т-: злитий, крашений, сказаний. При творенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен- може відбуватися чергування прикінцевих приголосних основи неозначеної форми дієслова: пекти — печений, виїздити — виїжджений.

 

Законспектувати поданий матеріал.

Переглянути відео для підготовки до ЗНО.

Виконати завдання на стр.59,№2,3,4.

   

22.11.2022

Урок №23-24

Тема:Дієслівні закінчення.

Наказовий спосіб дієслова.

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2 ос.	однини	-и	= ø (нульове закінчення)
1 ос.	множини	-ім (о),	-мо
2 ос.	множини	-іть,	-те

1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:

а) Під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть.

б) У дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть.

в) У дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть.

г) У дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть); провітри, провітрім(о), провітріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:

а) Після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте.

б) Після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте.

в) Після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.

Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі – -те.  

Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).

Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).

Законспектувати поданий матеріал.

Виконати тренувальні вправи.

Вправа 

1. Кричимо, пишемо, носимо. – Це дієслова теперішнього часу.

2. Кричімо, пишімо, носімо. – Це дієслова наказового способу, бо вони утворилися від дієслів теперішнього часу шляхом додавання закінчень – імо.

Вправа 

II. Дорогі діти, уважно роздивляймося малюнок, щоб правильно відповісти на запитання. Роздивляйся скільки хочеш, а все одно не розбереш. Спочатку хай роздивляється, а потім поговоримо.

Вправа 

Спишіть. Підкресліть дієслова наказового способу як члени речення. Усно визначте особу та число дієслів, виділіть особові закінчення.

Вправа 

В українській мові, на відміну від російської, наказовий спосіб дієслів за допомогою частки давайте не утворюється. У кожному з поданих речень вжито допоміжне дієслово давайте. Це не правильно, адже дієслова наказово способу 1-ї та 2-ї особи утворюються від основи теперішнього часу за двома зразками:

– за допомогою закінчень – и, – імо, – іть.

– за допомогою нульового закінчення та закінчень – мо, – те.

Вправа .Утворіть нові слова з поданими закінченнями.

Кинь м’яч, зіграймо у вибивного, біжи до воріт, доганяймо один одного, відпочинь дві хвилини, іди швидше, тримаймося міцно, робімо колесо, біжімо наввипередки, стрибай вище, подай обруч.

Вправа 

Вибач, порадьте, їж, поклич, заходьте, подивись, відріж, насипте, виходьте, подивіться, почистьмо, залиш, вибач, зважте, замаж, повір, помнож.

ПОЯСНЕННЯ: Знак м’якшення у дієсловах наказового способу в кінці слова та складу вживаємо тільки після букв на позначення м’яких приголосних [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’]. НАПРИКЛАД: полізь, виходьте, погляньмо. АЛЕ: ріж, постав, повірте.

Вправа 

1. Обміряли б (категоричність пом’якшено) норми та повідомили б (категоричність пом’якшено), хто переміг у цьому змаганні (О. Гончар). 2. Ви лягли б (категоричність пом’якшено), мамо, спочити (Панас Мирний). 3. Королева Веселості плеснула в долоні і гукнула: “Спати (категоричність посилено) всім, спати (категоричність посилено)! До завтрашнього дня спати (категоричність посилено)!” (В. Шевчук). 4. Перемогу не віддавати (категоричність посилено) (О. Костенко). 5. Ти прочитаєш (категоричність посилено) це оповідання і перекажеш (категоричність посилено) його зміст (О. Костенко). 6. “Справді, хлопці, зайшли б (категоричність пом’якшено) ви в хату, погрілись”, – сказав він (О. Гончар). 7. “Разом з населенням рухатися (категоричність посилено) далі на німецькі окопи. Жодного пострілу” (О. Довженко).

Вправа 

1. Відпустили б дітей додому. “Відпустити дітей додому!” – наказав директор. 2. “їхали б ви!” – сказав офіцер, “їхати!” – сказав офіцер. 3. Купили б кілограм цукру. “Купити кілограм цукру!” – крикнув навздогін дідусь. 4. “Зачинили б двері”, – попросив охоронець. “Зачинити двері!” – наказав охоронець. 5. Ішов би працювати. “Іти працювати!” – почулося здалеку.

Виберіть правильні вирази.

Виконайте подані завдання.

Виконати завдання № 3, у підручнику стр.55.

Тема:Дієслівні закінчення.

Правопис дієслівних закінчень

Серед дієслівних форм виділяються змінювані форми: особові, родові та іменна
(дієприкметник).
Іменна форма (дієприкметник) своїми закінченнями збігається з прикметниками
твердої групи.
Особові форми функціонують у теперішньому і в майбутньому часі, а також у
наказовому способі.
Дійсний спосіб
І дієвідміна
Особа Однина Множина
1 -у, -ю -емо, -ємо
2 -еш, -єш -ете, -єте
3 -е, -є -уть, -ють
Примітка. Якщо при зміні слів за особами наголос залишається на закінченні, то
кореневий приголосний не пом’якшується. Якщо ж наголос переходить на закінчення, то
приголосний кореня у першій особі однини та в третій особі множини перед голосним
закінчення пом’якшується і відповідно це пом’якшення позначається буквою ю: борю —
борють, шлю — шлють.
II дієвідміна
Особа Однина Множина
1 -у, -ю -имо, -їмо
2 -иш, -іш -ите, -їте
3 -ить, -їть -ать,-ять
Примітка. Буквами я, ю, ї позначається кореневий звук [й] разом із голосним закін­
чення: стою [стойу], стоїш [стойіш], стоять [стойат*].
Дієслова І та II дієвідмін у першій особі множини можуть мати скорочену форму
закінчення: робимо і робим.
У складеній формі майбутнього часу особові закінчення має дієслово-зв’язка бути
при незмінюваній формі інфінітива. У простій формі виступають особові закінчення,
як у теперішньому часі.
Друга форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду в сучасній українській
мові має закінчення -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть. Орфографія
Особові закінчення дієслів теперішнього часу
Особа
Однина Множина
І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна
1 -у(-ю) -У (-Ю) -емо (-емо) -имо (-їмо)
2 -еш (-еш) -иш (-1ш) -ете (-ете) -ите (-їте)
3 -е (-є) -ить (-їть) -уть (-ють) -ать (-ять)
Особові закінчення дієслів недоконаного виду майбутнього часу
Особа
Однина Множина
І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна
1 -му •мемо
2 -меш -мете
3 -ме -муть
П равопис особових закінчень дієслів наказового способу
Особа Однина Множина
1 — -мо, -імо
2 -и (нуль звука) -іть (-іте)
3 -хай… -е (-є) хай… -уть (-ють)
-ить (-їть) -ать (-ять)

Законспектувати поданий матеріал.

Виконати вправи стр.51-52,№ 3,4

Перегляньте відео і перекажіть.

https://www.youtube.com/watch?v=VSAo_q2Q3qU

15.11.2022

Урок №21-22

Тема:Урок розвитку зв'язного мовлення.

Дієслово та його форми.

Дієслово, його особливі форми (дієприкметник, дієприслівник)

Дієсловом називається самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета як процес і виражає це значення в граматичних формах способу, часу, виду, стану, особи, перехідності/неперехідності. Дієслово відповідає на питання що робити? що зробити? що робить? що зробить? що зроблено? що робивши? тощо.

Основні форми дієслова: 1) Неозначена форма дієслова — означає дію, стан як процес, і відповідає на питання що робити? що зробити? (читати, прочитати). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан. У реченні може виступати будь-яким членом. 2)

Особове дієслово — означає дію, стан предмета відносно до особи, відповідає на питання що роблю/зроблю? що робимо/зробимо? що робиш/зробиш? що робите/зробите? що робить/зробить? що роблять/зроблять? (читаю, прочитаю). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан, спосіб, час, число, особа або рід; у реченні виступає присудком. 3) Дієприкметник — вказує на ознаку предмета за дією, відповідає на питання який? яка? яке? які? (прочитаний, прочитані). Має такі морфологічні ознаки: стан (активний/пасивний), вид, час, число, рід, відмінок. У реченні виступає означенням або іменною частиною складеного іменного присудка. 4) Дієприслівник — означає додаткову дію, відповідає на питання що роблячи? що робивши? що зробивши? (читаючи, прочитавши) . Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, час. У реченні виступає обставиною.

За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього для дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни — першу і другу. До І дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). До ІІ дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

У дієсловах на -ться вимовляється звук [ц'] і завжди пишеться м’який знак (вернеться, дивляться). У дієсловах на -шся вимовляється звук [с'], але м’який знак не пишеться (вернешся, задивишся).

Запишіть правила у зошити.

Виконайте завдання №3,7 настр.46-49 у підручнику.

08.11.2022

Урок №19-20

Тема:Позначення дат і часу.

Контрольна робота.

Позначення дат

Для позначення дат використовуємо порядкові числівники: вісімнадцяте березня тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмого року; перше січня дві тисячі третього року; сьоме лютого дві тисячі двадцять першого року.

Називаючи дату, слова число й місяця не використовуємо: вісімнадцяте березня утворено від вісімнадцяте число місяця березня; перше січня — від перше число місяця січня; сьоме лютого — від сьоме число місяця лютого.

В офіційно-діловому стилі (у документах) для позначення дат використовуємо цифри, відділяючи день, місяць і рік крапкою: 18.03.1998; 01.01.2003; 07.02.2021.

Позначення часу

Щоб запитати про час, ставимо запитання котра година? о котрій годині (розпочнеться онлайн-урок)?

НЕПРАВИЛЬНО: скільки годин? у скільки годин?

Зверни увагу!

Для позначення годин використовуємо порядкові числівники (котра година?), а для позначення хвилин — кількісні (скільки хвилин?).

Для позначення часу в документах використовуємо цифри, відділяючи години, хвилини, секунди двокрапкою: 18:03:56, 9:10:18.

 

Залежно від стилю мови для позначення часу вживаємо офіційні й розмовні форми.

Відповідаючи на запитання коли?, використовуємо прийменник о (об): о сьомій годині двадцять хвилин, об одинадцятій тридцять.

Зверни увагу!

Хвилинна стрілка  у правій частині циферблата — використовуємо прийменники на або по: двадцять на сьому або двадцять по шостій. 
 

Хвилинна стрілка  у лівій частині циферблата — використовуємо прийменники за або до: за двадцять сьома або двадцять до сьомої.
 

П'ятнадцять хвилин — це чверть години, тому можна використовувати такі варіанти: чверть по десятій, чверть на одинадцяту, за чверть одинадцята, чверть до одинадцятої.  

Хвилинна стрілка вказує на тридцять хвилин — використовуємо прийменник на: тридцять хвилин на сьому або пів на сьому.

 

Зверни увагу!

На позначення часу не використовуємо прийменники без і після: не без п'яти сім, а за п'ять сьома; не чверть після десяти, а чверть по десятій.

Запишіть правила у зошити (скорочено).

Виконайте завдання №4 на стр.42 у підручнику.

                      Контрольна робота

Морфологічна норма.

Практична ритори

(виконання обов‘язкове у зошитах, надіслати фотозвіт на електронну пошту)

 

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Риторика – це:

А відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу

 іншому;

Б наука про правильну вимову та наголошення слів;

В теорія ораторського мистецтва;

Г емоційне ствердження або заперечення якогось факту.

2. Батьківщиною красномовства вважають:

А Давній Єгипет;

Б Стародавній Китай;

В античну Грецію;

Г Давній Рим.

3. Батьком риторики називають:

А Арістотеля;

Б Платона;

В Демосфена;

Г Цицерона.

4. Видатні оратори Київської Русі – це:

А Демосфен та Цицерон;

Б  Іларіон та Кирило Туровський;

В  Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;

Г  Михайло Ломоносов та Георгій Кониський.

5. Думка, істинність якої вже доведена чи перевірена, - це...

А демонстація

Б аргумент

В доказ

Гтеза

6.Учення про правила ведення суперечок називають

А еристикою

Б дискусією

В диспутом

Г полемікою

7.Морфологічні норми – це…

А єдині загальноприйняті правила передачі звукової мови на письмі

Б загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів

В усталена й суспільно усвідомлювана функція (функції) мовної одиниці. 

Г система вимог, які визначають обов'язки людини по відношенню до оточуючого світу.

8.Якими членами речення бувають прикметники?

А Обставинами;

Б додатками;

В означеннями або частиною іменного складеного присудка.

9.В  якому рядку всі числівники — кількісні?

А Перший, третій, п’ятий, сьомий, дев’ятий;

Б десять, одна десята, десятеро, сто двадцять, сорок один;

В одинадцятий, тринадцятий, п’ятнадцятий, другий, шість.

10.В якому рядку всі слова з часткою не пишуться окремо?

А не/вгавати, не/волити, не/зчутися, не/зрозуміти, не/погодитися;

Б не/навидіти, не/покоїтися, не/сподіватися, не/сказати, не/подвоїти;

В не/захлинутися, не/минати, не/турбуватися, не/розкинутися,не/здійснити.

11.Оратор - це особа, яка

А Проголошує промову

Б Виразно читає

В Редагує текст

12. Виберіть всі обовязкові вимоги до оратора

А врівноваженість                 Б впевненість 

В енергійність                        Г охайність

Д невимушеність                   Е зосередженість

 Є природність                       Ж турботливість                                    

                                                                                                                     

ІІ.У формі есе розкрити зміст афоризму «Заговори, щоб я тебе побачив». 

01.11.2022

Урок :17-18

Тема:Відмінювання числівників.

Складні випадки відмінювання числівників.

Числівники один, одна, одне (одно) в називному відмінку мають форми коротких прикметників. У середньому роді паралельно вживаються дві форми: одне й одно.

1. Прислівники від п'яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:

Н. п'ять сімнадцять

Р. п'яти (п'ятьох) сімнадцяти (сімнадцятьох)

Д. п'яти (п'ятьом) сімнадцяти (сімнадцятьом)

3. п'ять (п'ятьох) сімнадцять (сімнадцятьох)

О. п'ятьма (п 'ятьома) сімнадцятьма (сімнадцятьома)

М. на п'яти (п 'ятьох) на сімнадцяти (сімнадцятьох)

 

Н. п'ятдесят

Р. п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

Д. п'ятдесяти (п 'ятдесятьом)

3. п'ятдесят (п 'ятдесятьох)

О. п'ятдесятьма (п 'ятдесятьома)

М. на п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

 

Запам 'ятайте: в усіх відмінках, крім називного, маємо паралельні форми.

 У всіх складних числівниках на -дцять, -десят — відмінюється тільки друга частина; у числівниках одинадцять, чотирнадцять наголошується склад -на-, на відміну від російської мови.

 Але у знахідному відмінку — наголос на закінченні -ох: одинадцятьох, чотирнадцятьох; у числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування і з е, о: шести, семи, восьми.

 

2. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення -а (сорока, дев'яноста, ста).

 

3. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за зразком:

Н. двісті триста п'ятсот

Р. двохсот трьохсот п'ятисот

Д. двомстам трьомстам п'ятистам

3. двісті (двохсот) триста (трьохсот) п'ятсот (п 'ятисот)

О. двомастами трьомастами п'ятьмастами (п'ятьомастами)

М. (на) двохстах (на) трьохстах (на) п'ятистах

 

Числівник чотириста відмінюється як триста.

 Числівники шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються як п'ятсот.

У цих числівниках відмінюються обидві складові частини і пишуться вони разом.

У числівниках п'ять, шість, дев'ять, десять та в усіх числівниках на -дцять зберігається пом'якшення після кінцевого приголосного т. 

Усередині такого складного числівника пом'якшення після т немає.

 Наприклад: п'ятсот, п'ятдесят, шістсот, п 'ятнадцять, дев 'ятсот.

 Але в орудному відмінку в числівниках: три, п'ять, шість, дев'ять, десять зберігається пом'якшення кінцевого приголосного основи.

 Наприклад: трьома, п 'ятьма (п 'ятьома), шістьма (шістьома). Зберігається пом'якшення в усіх числівниках на -дцять в орудному відмінку: дванадцятьма (дванадцятьома), дев 'ятьма (дев 'ятьома) тощо.

Перегляньте відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=f4m7OlCPTnA

Правила запишіть у зошити(коротко).

Виконайте завдання №2,3,5,у підручнику.

Підручник О.Авраменко "Українська література"11 клас.

25.10.2022

Урок №15-16

Тема:Ступені порівняння прикметників.

Ступені порівняння прикметників

Для того, щоб запам’ятати багато, треба вчити більше!

 

Прикметник – це така особлива частина мови, яка може утворювати ступені порівняння. Та чи всі прикметники мають таку властивість? Давайте розберемося з цим питанням!

У загальному понятті прикметник – це частина мови, яка виражає ознаку предмета та відповідає на питання «який?», «чий». Отже самі прикметники не є однаковими за характеристиками та поділяються на 3 групи:

1. Якісні прикметники виражають різні ознаки предметів. Це можуть бути різні властивості предметів або живих істот, що можна сприйняти органами почуттів, помітити в просторі або часі. Також до якісних прикметників належать риси характеру людей, фізичні та вікові характеристики.

Наприклад, висока жінка, хитра лисиця.

2. Відносні прикметники виражають певну ознаку предмета чи особи по відношенню до чогось.

Наприклад, скляне вікно, подвійна платня.

3. Присвійні прикметники вказують на належність предмета комусь або чомусь. Частіше на все – людині. Цей вид прикметників відповідає на питання «чий?», «чия?», «чиє?».

Наприклад, мамине вбрання, поетова пісня.

Не плутайте присвійні прикметники із займенниками!

Тепер вам легше зрозуміти, що ступені можуть утворювати тільки якісні прикметники. Адже тільки вони вказують на неоднакову міру якості. Та й дивно буде звучати, якщо ми назвемо вбрання більш або менш маминим. Хоча в реальному житті це може зустрічатися. Але ми ж зараз про правильність мови кажемо, тому давайте запам’ятаємо правила утворення ступенів порівняння якісних прикметників.

Існує 2 ступеня порівняння прикметників – вищий та найвищий. І в кожному зі ступенів розрізняють 2 форми утворення прикметників – просту та складену. Це ви можете наглядно спостерігайте на прикладі таблиці.

Вищий ступінь		Найвищий ступінь
Проста форма	Складена   форма	Проста форма	Складена форма
тепліший, красивіша	більш теплий, більш красива	найтепліший, найкрасивіша	найбільш теплий, найбільш красива

Із наведених прикладів ми бачимо, що проста форма вищого та найвищого ступенів порівняння утворюється шляхом зміни будови самого прикметника. В той час, як найвищий ступінь не впливає на будову прикметника, в ньому тільки додається додаткове слово, яке вказує на зміну міри ознаки.

Вищий ступінь порівняння прикметника вказує на те, що в одному об’єкті ознака проявляється більшою або меншою мірою, ніж в іншому.

Проста форма вищого ступеня порівняння створюється за допомогою додавання суфіксів –ш та -іш: спритний – спритніший. Але будьте уважні, тому що деякі прикметники можуть втрачати суфікси –к, -ек, -ок: легкий – легший.

Після додавання суфікса –ш, у будові деяких прикметників може спостерігатися чергування приголосних, та як результат – звукові сполуки: жч: близький – ближчий, але с+ш міняється на щ: високий – вищий.

Складена форма порівняння вищого ступеня утворюється дуже легко – шляхом додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: товстий – більш товстий, гучний – менш гучний.

Найвищий ступінь порівняння є свідченням того, що в цьому об’єкті відповідна ознака проявляється найбільшим або найменшим чином у порівнянні до всіх інших об’єктів.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня порівняння такого префікса, як най-: кращий – найкращий. Але це значення можна також додатково ще посилити префіксами що- та як-: модний - щонаймодніший, спокійна - якнайспокійніша.

Складена форма порівняння найвищого ступеня утворюється так само, як і форма вищого ступеня – за допомогою додавання слів найбільш або найменш до звичайної форми прикметника: холодний – найбільш холодник, гостра – найменш гостра.

Винятки!

Запам’ятайте, що ступені порівняння ніколи не утворюють такі якісні прикметники:

- ті, що називають абсолютну якість: порожній;

- ті, що утворюються за допомогою наступних суфіксів: -уват, -езн, -есеньк, -еньк, -енн, : здоровенний, чорнесенький.

Це є всі правила утворення ступенів порівняння прикметників. Тема дійсно не складна, потрібно лише бути уважними!

Законспектувати поданий матеріал у зошити.

Виконайте завдання №2,4,7,стр.30-33

Підручник О.Авраменко 11 класс укр.мова(Головна сторінка)

18.10.2022

Урок № 13-14

Тема:Прикметник.Відмінкові закінчення прикметників

Написання контрольного есе на одну з тем:

"Дешева риба-погана юшка"

"Краще жити мріями чи будувати плани й утілювати їх у життя?"

Відмінювання прикметників

Прикметники, змінюючись за родами, відмінками й числами, відповідають на такі питання:

1)	називний	— який? яка? яке? які?;
2)	родовий	— якого? якої? якого? яких?;
3)	давальний	— якому? якій? якому? яким?;
4)	знахідний	— який? або якого? яку? яке? які? або яких?;
5)	орудний	— яким? якою? яким? якими? ;
6)	місцевий	— (на) якому? якій? якому? яких?

Усі прикметники відмінюються за одним зразком без винятків. Є лише невелика різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м’якої груп.

До твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний: гарячий, чужий, короткий, зелений, братів, сестрин.

До м’якої групи належать прикметники з основою на м’який [нˊ]: синій, давній, ранній, пізній. Сюди належать також безкраїй, довговіїй, короткошиїй з основою на [й].

Нижче в таблиці наведено буквені (не звукові) закінчення прикметників за родами, числами і групами.

У середньому роді прикметники мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного й знахідного відмінків, де в середньому роді виступає закінчення -е (-є): зелене, синє.

Відмінки	Чоловічий рід		Жіночий рід		Множина
	Тверда група (жовтий)	М’яка група (синій)	Тверда група (жовта)	М’яка група (синя)	Тверда група (жовті)	М’яка група (сині)
Н.	-ий,	-ій	-а	-я	-і	-і
Р.	-ого	-ого	-ої	-ої	-их	-іх
Д.	-ому	-ому	-ій	-ій	-им	-їм
Зн.	Як у називному або родовому відмінку		-у	-ю	Як у називному або родовому відмінку
Ор.	-им	-ім	-ою	-ою	-ими	-іми
М. (на)	-ому/ -ім	-ому/ -ім	-ій	-ій	-их	-іх

ІІ. Виконайте вправи

1. Дослідження-відновлення

Відновіть поетичні уривки з творів  Ліни Костенко, утворивши прикметники від слів, поданих у дужках. Яким способом утворено прикметники?

Мені хтось душу тихо взяв за плечі —заговорив (Шопен) ноктюрн. Вона ледача (баба) дочка. (Калина) сопілка всю правду скаже голосом моїм. ти розкажи свою пригоду (вовк). (Вечір) сонце , якую за день! Поезія – це завжди неповторність,якийсь (безсмертя) дотик до душі. Тут на одному обеліску є навіть пошта (поле). Ти не дивись, що дівчинка (сум) ця. (Страх )слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись. Малює хмари (пурпур) якесь веселе чортеня. Любіть травинку, і тваринку, і сонце (завтра)дня.

2. Дослідження-моделювання.

Від поданих слів змоделюйте прикметники зі значенням здрібнілості. За допомогою яких суфіксів можна утворити такі форми?

Малий, старий, вузький, високий, глибокий, худий.

3. Вибіркова робота

Випишіть із уривку роману О.Гончара “Собор” прикметники. Визначте їх розряди.

У жодній енциклопедії світу не знайти нам цієї Зачіплянки. А вона є, існує в реальності. Живуть там здебільшого праведні  люди, роботяги, металурги.  Ті, чиє життя розбите на  зміни. З одного  краю села сага блищить, з  другого – облуплений собор біліє. Старовинний, козацький.

Повертається з інституту Микола Баглай, студент металургійного, то він, ясна річ, зупиниться на майдані і за звичкою послухає собор. Віки промовляють до нього. Вночі собор ніби ще  величавіший,  ніж удень. І ніколи не набридає студентові  на нього дивитися.

Для нього, для Баглая-молодшого, тут епіцентр життя. Крім нього є ще Баглай-старший, що за свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як Іван-дикий, а з певного часу відомий більше, як «отой Баглай, що в Індії», або просто Віруньчин Іван. Зійшлися характерами Іван  та Вірунька. Живуть душа в душу. Вірунька – кругловида, повноплеча,  розкохалась, розповніла в щасливім заміжжі, хоча на роботі їй доводиться нелегко, у тій гуркотняві шахтового двору, де  вона не перший рік висиджує зміни  в кабіні свого крана. У цеху її називають ас машиніст.

Садки стоять безшелесні, крізь них Микола час від часу дослухається до подвір’я Ягора  Катратого. Той вийшов на пенсію, знайшов інший промисел – влаштувався бакенщиком на Дніпрі. Завелися в діда снасті риболовецькі, завелися знайомства з рибінспекторами. Приїхала до Ягора племінниця, красуня, Єлькою зветься. Однак нікому поки що  не вдалося познайомитися з нею. Сама суворість та неприступність.

Мовчить собор. Щоразу перед ним Баглай почуває  якийсь дивний смуток і щось  навіть тривожне. Собор ніби має в  собі щось від стихії, навіває щось  таке ж велике. Невже  знесуть?.. Ох, важко буде встояти йому!.. А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?

Перегляньте відеоматеріал за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=Z6pbQFHQ0Yk

ІІІ. Домашнє завдання

Написати контрольне есе на одну з поданих тем.

Вправа 7, с. 28. Піручник О.Авраменка . Українська мова 11 кл. – К.: Грамота, 2019

11.10.2022

Урок № 11-12

Тема:Риторичне запитання,звернення,антитеза,градація.

Теорія:

Риторичне звернення — це риторична фігура у формі звернення до абстрактних понять, неживих предметів, до відсутніх людей як до присутніх. Таке звернення часто містить оцінну характеристику, виявляє ставлення промовця до об'єкта мовлення, викликає експресію.

Приклад:

Весно – слов'янко синьоока, тобі мої пісні складаю! Моя пісня тобі і мій спів, динаміко суворих днів! (Б.-І. Антонич)

Риторичне запитання — це риторична фігура у формі запитання, яке не передбачає відповіді й спрямоване на ствердження чи заперечення якоїсь думки, привернення уваги аудиторії.

Приклад:

І стиглі пресолодкі полуниці,
Що на очах палали і росли,
Що ти мені на підвіконня вранці
Тихенько клала,— чи забути ж їх? (М. Рильський)

Риторичне запитання ставлять, коли відповідь уже очевидна і міститься уже в самому запитанні. Оратору потрібно тільки активізувати слухачів.

Приклад:

То невже ми повинні про це забути? Про мільйони марно загублених душ, знищених тогочасним режимом? Невже повинні мовчати перед дітьми? (О. Науменко).

Також риторичне запитання ставлять, коли відповіді немає або її ніхто не знає. Таке запитання підкреслює незвичайність ситуації, її трагізм або комізм.

Приклад:

Хто ми такі й куди йдемо? Бути чи не бути? (В. Шекспір)

Повторення одних і тих самих слів, їхніх складових частин чи однакових словосполучень у мові твору будь-якого жанру виконують певну стилістичну функцію.

Повтореннями слів письменники часто користуються як одним із засобів художнього зображення – переважно для підсилення, увиразнення висловленого. Види повторення — асонанс, алітерація, анафора, епіфора, рефрен, кільце.

Приклад:

Чорний птах, чорний птах кряче.  І б'ються в їх серця у такт — ідуть! ідуть! — Дзвонять немов сонця у такт — ідуть! ідуть!  (П. Тичина).

Повторення використовують для наголошення, увиразнення певної думки, зображення збудженого, психологічно напруженого стану, інтенсивності переживань мовця, для посилення зв’язку між реченнями.

Одним з видів повторення є тавтологія, яка може бути як виражальним засобом,  так і вадою тексту. Тавтологія може бути виправдана  в науковому й офіційно-діловому стилях. Зазвичай  трапляється серед термінів.

Приклад:

На схід, на схід, на схід, на схід,
на схід, на схід, на схід —
зболіло серце, як болід,

згубився й болю слід (В. Стус).

Промінь (в геометрії), або півпряма — частина прямої, обмежена лише з однієї сторони, тобто промінь є частиною прямої, яка виходить із заданої точки й прямує до нескінченності в даному напрямку (Вікіпедія).

Зверни увагу!

У розмовному, публіцистичному, художньому стилях уникнути небажаної тавтології допомагають синоніми, займенники, неповні речення.

Порівняй: Короткий виклад матеріалу полягає в короткому викладі основних тез. — Стислий виклад матеріалу полягає в короткому викладі основних тез.
В добрім житті кучері в’ються, в поганім житті кучері січуться. — В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться.

Порівняння — риторична фігура, у якій словесне зображення одного предмета передається через характерні ознаки іншого, подібного до нього. Ознака може визначатися за кольором, розміром, формою, запахом тощо.

Приклад:

І десь у дальнім лоні інших піль твоя весна, мов тихий колос, зріє (Юрій Клен). Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (М. Драй-Хмара).

Градація є одним з художніх засобів створення образної мови. Цей лінгвістичний термін позначає фігуру поетичної мови, в якій використовуються синтаксичні повтори і таке розташування слів і виразів, що відбувається наростання або спадання смислової значущості попереднього слова.

Приклад:

Пропало, пройшло, пролетіло,
Минулося, щезло, спливло,
Лишень головешками тліло,
Лишень попелищем цвіло (І. Драч).

Антитеза — це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів — це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у вірші створюватимуть враження протилежних явищ.

Загалом антитеза означає гостре протиставлення образів або суджень, протилежних по суті, але з’єднаних між собою загальним внутрішнім механізмом або змістом. У літературних творах антитеза — це узгодження контрастних або зовсім протилежних характеристик образів або понять, яке підсилює імпресію від прочитаного, робить текст яскравішим та цікавішим.

Приклад:

У тій хатині, у раю, я бачив пекло… (Т. Шевченко). Ситий голодного не розуміє (Нар. творчість).
Не мого він зошита допише, —
Свій почне новим своїм пером! (М. Рильський)

Антитезу використовують для опису й характеристики предметів, іноді й для надання іронічного звучання вислову: Всякий, хто вище, то нижчого гне, — дужий безсильного давить і жме, бідний — багатого певний слуга, корчиться, гнеться пред ним, як дуга (І. Котляревський).

Градація сприяє поступовому посиленню, нагнітанню емоцій (або навпаки); дає можливість відтворити динаміку подій, відчуттів: А ми дивились та мовчали, та мовчки чухали чуби. Німії, подлії раби! Підніжки царськії, лакеї капрала п’яного (Т. Шевченко). У місті народжується розкіш, з розкоші неминуче виростає жадібність, з жадібності проривається зухвалість, потім виникають усі злочини й лиходійства (Цицерон).

1.Прочитайте речення й визначте в них тропи й риторичні фігури (усно).

1. Нараз за стосами ящиків щось зашаруділо, зашурхотіло, задзвеніло, задеренчало скло, і з вузького проходу з’явився молодик із дженджуристою борідкою та довгим волоссям (М. Стельмах). 2. Верни до мене, пам’яте моя! (В. Стус). 3. Щоранку йде в холонучі сузір’я одвічний дим одвічних димарів (Л. Костенко). 4. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито наші сподівання молоді? (В. Симоненко). 5. І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя (Г. Чубач). 6. Андрій тепер уже завив із болю, заревів і застогнав (Л. Дереш). 7. Є вірші-квіти… є іграшкові вірші. Є рани, є пове- 21 Риторичні фігури лителі і раби. І вірші є каторжани (Л. Костенко). 8. Багатство дме, а бідність удвоє гне (Нар. тв.). 9. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти (М. Коцюбинський). 10. Коли гримить зброя, закони мовчать (Цицерон). 11. Земля пахне торішніми травами й молодою м’ятою, вічністю та миттю (Гр. Тютюнник). 12. Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром (Д. Павличко).
2. Виконайте тестові завдання.
3. У реченнях Тріснуло, струхло і стихло. Лиш шум все шумів рясношумний НЕМАЄ

А градації                                          Б антитези

В алітерації                                       Г повторення

1. Установіть відповідність.

Уривок із твору                                                                        Засіб мовного вираження

1 Ще не всі, ще не всі, ще не всі відпекли недоспівані рани.                    А антитеза

2 Згинь, старе, із мріями — йди, нове, з героями.                         Б градація

3 Згорнути б цей світ, заорать, загребти…Але він все чавунно сіріє.     В повторення

4 В цьому, напевне, правда пташина…А як же людина?                         Г риторичне запитання                                                                                                                Д риторичне звернення

 

3.Установіть відповідність.

Уривок із твору                                                                   Засіб художнього вираження

1 Вони зійшлися: тьма і промінь, пісні і проза, лід і пломінь ховають більше схожих рис. 2 Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно! Далека красо моя, щасливий я, що народився на твоєму березі!

3 Найшли, налетіли, зом’яли, спалили, побрали з собою в чужину весь тонкоголосий ясир. 4 Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору.

Засіб художнього вираження

А антитеза

Б градація

В повторення

Г риторичне запитання

 Д риторичне звернення

 

 3.Прочитайте текст і виконайте завдання.

 

Славетний дизайнер і креативний директор модного дому «Chanel» Карл Лагерфельд, який був відомий своїм незворушним за будь-яких обставин виразом обличчя, став посправжньому одержимим кішкою, на ім’я Шупетт.

Бірманська красуня із сапфіровими очима має власні акаунти у «Twitter» та «Instagram» із тисячами підписників. Про неї навіть написали книжку «Шупетт: приватне життя кішки зі світу високої моди». У ній описано подробиці життя пухнастої аристократки: тут ви прочитаєте про рецепти їжі, яку для неї готує власний кухар, а подають придворні пані (зокрема, коктейль з п’яти видів мінеральної води); довідаєтеся про подорожі кішки приватним літаком та ін. «Шупетт народилася, щоб працювати з найбільш шанованими супермоделями світових подіумів», — читаємо в книжці. Її аристократичний вигляд і вишукане хутро прикрашають фото Летиції Кастри й Лінди Євангелісти.

«Vogue» і «Harper’s Bazaar» помістили неординарну кішку на свої обкладинки. Нині вона є справжньою музою високої моди. Шупетт надихає колекції от-кутюр і є «обличчям» нової лінії макіяжу від Шу Уемура, яка, звісно, дістала назву «Shu-Pette». Це тіні для очей, які зроблять ваш погляд таким же загадковим, як і блискучі сапфіри Шупетт (Ф. Макдональд).

 

А. Уведіть до тексту риторичні запитання та звернення (усно).

Б. Замініть виділені слова питомими українськими відповідниками.

В. Перекажіть текст, урахувавши завдання А і Б (усно).

 

4. Прочитайте речення й виконайте завдання.
5. Відлюблю, відспіваю, відплачу щиро й несміло (І. Павлюк). 2. Душа полів, ти пам’ятаєш стерні? Оцю печаль, покинутість оцю (Л. Костенко). 3. Я музу кличу не такую: веселу, гарну, молодую, — старих нехай брика Пегас (І. Котляревський). 4. То невже ми повинні про це забути? Про мільйони марно загублених душ, знищених тогочасним режимом? Невже повинні мовчати перед дітьми? (О. Науменко). 5. Нехай ще раз усміхнеться серце на чужині, поки ляже в чужу землю, в чужій домовині (Т. Шевченко). 6. Пропало, пройшло, пролетіло, минулося, щезло, спливло, лишень головешками тліло, лишень попелищем цвіло (І. Драч). 7. Мир хатам, війна палацам (Ю. Смолич). 8. Рання пташка росу п’є, а пізня — сльози ллє (Нар. тв.). 9. Серце довго так страждало, я благав у неба ласки. Серце ласки так жадало, я благав у неба ласки, небо ласки не послало (П. Савченко).

 

А. Перепишіть кожне речення з нового рядка, підкресліть граматичні основи.

 Б. Визначте в них тропи й риторичні фігури, запишіть їх наприкінці кожного речення (у дужках).

 

5.Прочитайте текст і виконайте завдання.

Український винахідник

Хто є батьками кіно? Брати Люм’єр? І так, і ні. Адже за два роки до їхнього відкриття український механік Йосип Тимченко з фізиком Миколою Любимовим розробили механізм «равлик». Його принцип дії був узятий за основу створення кінескопа! Тож саме Тимченко є справжнім батьком кінематографії.

1893 року в Україні (а саме в Одесі) показали два фільми, знятих за допомогою першого кінескопа. Тимченко випередив братів Люм’єр! У чому ж тоді справа? Його пристрій не був запатентований… До речі, кінескоп Тимченка досі зберігається в сховищі Політехнічного музею в Москві.

Однак це не всі досягнення науковця! Він — автор автоматичних метеорологічних, фізичних та астрономічних приладів. За ці винаходи не раз отримував найвищі нагороди на світових виставках. Брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга (Н. Сукач).

 

А. Випишіть риторичні фігури й тропи.

Б. Потренуйтеся правильно читати текст для аудиторії (як диктор радіо чи телебачення). Зверніть увагу на логічні наголоси, довжину пауз та інтонування речень.

Дом.завд.

Ознайомтеся з правилами і виконайте подані завдання.

27.09.2022

Урок № 7-8

Тема:Риторична фігура як засіб мовного вираження.

Риторичне запитання

Риторичні фігури

Риторичні фігури, зокрема риторичні звертання й запитання, належать до основних теоретико-літературних понять, які має знати і вміти визначати у тексті учасник ЗНО. До того ж, користуючись ними, письменники можуть краще передавати свої відчуття — питання, заперечення, вагання.  Якими вони бувають і хто з відомих митців вдало ними послуговувався? Шукайте в нашому матеріалі!

Риторичними    фігурами називаються фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер.

Риторичні фігури постають внаслідок порушення комунікативно-логічних норм висловлювання, оскільки ті діалогічні інтонації, які вони вносять у процес мовлення, не розраховані на реальну відповідь або практичну дію, як це має місце в «живому», побутовому спілкуванні, коли діалог слугує передусім потребам обміну інформацією, такому звертанню до співрозмовника, яке передбачає відповідь або спонукає його до конкретних учинків.

Діалогічність риторичних і словесних зворотів цілком умовна і слугує у творах художньої літератури меті індивідуалізації та емоційного увиразнення мовлення, привертання особливої уваги до певних аспектів зображуваного явища, в окремих випадках використовується з композиційною метою.

Серед риторичних фігур виділяють фігури звертання, запитання, заперечення, оклику.

Риторичним називається звертання, яке не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й висловити ставлення мовця:

Україно моя!
Чисті хвилі ланів,
Променисті міста, голубінь легкокрила!
Україно!
Сьогодні звірів-ворогів
Ти грудьми вогняними зустріла.
(М. Рильський)

Риторичне звертання частіше застосовується у віршових, аніж у прозаїчних текстах, де воно, крім усього іншого, досить часто оформлює, «вводить» тему твору.

Риторичне питання — це питання, яке ставиться не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагальнення загальновідомої або очевидної думки:

Кати знущаються над нами,
А правда наша п’яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, Боже утомлений?
(Т. Шевченко)

Інколи поставлене автором запитання мотивує подальше розгортання художнього викладу, яке розкриває ті чи інші, пов’язані з запитанням, смислові аспекти.

Риторичне заперечення — це заперечення, що має форму відповіді на вірогідне припущення, думку уявного співрозмовника:

Ні, друже мій, не та родина!
Сучасна пісня — не перина…
(І. Франко)

Риторичний оклик — це вислів, що має підкреслено-емоційний характер і вводиться переважно з метою затримати або посилити увагу на якомусь з аспектів зображуваного. Наприклад:

О, що за туга розум мій опала!
Яка крізь серце потекла Каяла,
Що за чуття на серце налягло!
(М. Зеров)

Завдання 1. Перегляньте першу частину навчального відеофрагменту  і з’ясуйте, якими бувають засоби мовного вираження промови.

Перегляньте другу частину навчального відеофрагменту  і з’ясуйте, як використовувати засоби мовного вираження промови.

Завдання 2. Перегляньте презентацію та складіть конспект за нею. 

Завдання 3. Виконайте домашнє завдання (останній слайд презентації) та надішліть на мою електронну адресу

20.09.2022

Урок № 5-6

Тема:Тропи як засіб мовного вираження

Метафора,метонімія,їхня роль у мовленні.

1. 1. Установіть відповідність між видами публічних виступів та їх змістом

А.	Одна з форм пропаганди, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми.	1	доповідь ділова
Б.	Об’єктивно висвітлені факти й реалії за певний період діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу.	2	мітингова промова
В.	Промова на злободенну тему, стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал.	3	доповідь звітна
Г.	Містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями; інформація розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання запропонованих проблем.	4	ювілейна промова
		5	лекція

2. 2. Розташуйте послідовно кроки підготовки публічного виступу (докомунікативнвий етап)

а) розмічування тексту;

б) вибір теми;

в) моделювання аудиторії;

г) формування мети;

д) складання плану;

е) написання й редагування тексту промови;

є) тренування;

ж) добір і вивчення літератури.

Тропи вживаються майже в усіх стилях мовлення, та найчастіше — у художньому стилі. До тропів належать порівняння, епіте­ти, метафори, метонімії, синекдохи, персоні­фікація, гіпербола, алегорія.

Порівняння — слово або вислів, що містить зі­ставлення одного предмета (явища) з іншим.

Епітети — визначення, що виражає образність і емоцію, підкреслює ознаку предмета чи вражен­ня від нього.

Метафора — переносне значення слова (за схожіс­тю або контрастом).(за подібністю) :загальномовні і індивідуально-авторські.

Метонімія — троп, заміна одного слова іншим на основі зв’язку їхніх значень за суміжністю.

Синекдоха — троп, назва частини (меншого) за­мість цілого (більшого) чи навпаки.

Алегорія — конкретне зображення предмета чи явища дійсності, що втілює абстрактне поняття чи думку.

Уособлення – перенесення властивостей живих істот но предмети, явища чи абстрактні поняття.

Персоніфікація — вид метафори: уподібнення не­живих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх (на відміну від уособлен­ня — оживлення)

Гіпербола — надмірне перебільшення характер­них властивостей чи ознак певного предмета, яви­ща або дії

Літота –  — надмірне зменшення  характер­них властивостей чи ознак певного предмета, яви­ща або дії.

 

–         У яких стилях мовлення вживаються?

Науковий, офіційно-діловий стилі позбав­лені тропеїчної образності. В розмовному ж та публіцистичному стилі вона використовуєть­ся досить часто. У творах художньої літерату­ри тропи є одним з основних засобів образнос­ті. Елементами образності, крім переносних значень слів є граматичні засоби. Це різно­манітні префікси, суфікси, відмінкові закін­чення іменників, дієслів, прислівники, різні види речень. Разом з ритмікою, мелодикою, звукоповторами вони здатні створювати ху­дожні образи.

 

3. Самостійна робота ( виписати тропи та пояснити їхнє значення)

1.Сліз поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море. 2.Радіє Київ рідний мій.3. Прощавайте, сині гори, білії сніги. 4. Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. 5. Дівчинонька така гарна, як зіронька. 6. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою… 7. У роки  війни Україна протягнула руку допомоги    поневоленим народам. 8. Вже поставила турбіну міцна робочого рука… 9. Мій ти єдиний, зламаний квіте… 10. Я з’їв цілу тарілку.

1. Ноги моєї тут не буде. 12. Полетів у магазин по цукерки.

 

►       Визначити тропи у реченнях

• Йдесніг – сніжинки, як відомо, «ходити» не вміють;
• Полетіву магазин по цукерки – не на літаку«полетів», а дуже швидко пішов;
• «Трояндиднів», «крило зорі» (В. Соссюра)
• Читати Підмогильного– не сам твір, а його автор;
• Київпрокидається – не самі люди, а місто, в якому вони перебувають.
• Вчися шанувати копійку– на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

13.09.2022

Урок №3-4

Тема::Засоби мовного вираження промови

                                     СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте тексти й виконайте завдання. 

А. Поміркуйте, який вступ до промови науковця матиме більшу силу впливу на аудиторію. 

Б. Знайдіть у тексті ІІ слова й сполуки слів, що мають емоційне забарвлення. 

                                                                                МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

  Щоб надати мовленню експресії, використовують мовні виражальні засоби — тропи й риторичні фігури. Промова без тропів і риторичних фігур пісна, нею важко зацікавити аудиторію. Засоби мовного вираження якнайкраще впливають на емоційну сферу людини, вони міцно утримують увагу аудиторії.

Тропи увиразнюють мовлення, додають йому емоційності, образності, роблять виклад більш влучним. Вони можуть як пом’якшити висловлення думок, так і загострити його. Використати троп — означає вжити слово в переносному значенні на основі: • подібності (метафора, порівняння); • тотожності (перифраза, евфемізм); • суміжності (метонімія, синекдоха); • протилежності (оксиморон) та ін. 

Запишіть у зошити головні терміни

Виконайте завдання №3 на стр.11,та завдання №7 на стр.13

 06.09.2022

Урок №1-2

Тема:Мовна стійкість

1.Прочитайте теоретичні відомості про мовну стійкість. Проведіть спостереження у вашому місті чи селі: з’ясуйте, у якій галузі (освіти, діяльності державних та адміністративних органів, у сфері виробництва, науки й техніки, культури й мистецтва, ЗМІ й под.) найбільше виявляється дотримання мовної стійкості. Які заходи щодо його виконання ви пропонуєте?

Поняття «мовна стійкість» означає намір та поведінку особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від того, якою мовою послуговується співрозмовник. На думку дослідників, головні джерела, що живлять мовну стійкість,— це національна традиція, національна свідомість і солідарність; національна культура; національний мир і співробітництво з іншими народами.

Україна проголосила, що будує правову демократичну державу. Для цього їй необхідні передовсім духовні, інтелектуальні особистості, високопрофесійні викладачі, політики, правники. Вміння говорити становить фундамент професіоналізму спеціаліста гуманітарного фаху. Проте й для представників професій, пов’язаних з технікою, це вміння є важливою професіограмою.

Уміння людини спілкуватися засобом слова зумовлюється загальною ерудицією, здібностями, самоосвітою, прагненням до самовдосконалення.

Словник.

Інтелектуальний – який стосується інтелекту – здатності до мислення, особливо до його вищих, теоретичних рівнів. Професіограма – важливий показник здатності до певної професії, роду діяльності: набір необхідних і достатніх якостей особистості, її знань та вмінь. Ерудиція – глибокі знання в певній галузі чи в багатьох галузях, широка обізнаність, начитаність, енциклопедизм

Мовна стійкість — намір та поведінка особистості чи групи людей спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від того, якою мовою послугується співрозмовник.

2.Прочитайте уривок зі статті І. Каганця. Підготуйте свої рекомендації для ровесників щодо дотримання мовної стійкості.

Переходь на українську мову, заохочуй до цього друзів та знайомих, використовуй україномовні джерела, допомагай російськомовним українцям перекладати їхній інформаційний продукт на українську, сприяй їхній практиці розмовної української мови.

Спілкування з українцями українською: що може бути природніше і простіше!

Українські воїни! Не допомагайте ворожій розвідці перехоплювати ваші розмови: говоріть українською — ворог її не розуміє.

Українські журналісти, експерти, громадські лідери! Говорячи російською, ви просуваєте в Україні «русскій мір», адже він ґрунтується на російській мові. Не стидайтесь української мови, ви ж нею володієте. Не досконало? То є гарна нагода вдосконалитись — у цьому вас усі зрозуміють і підтримають.

Друже, не чекай, поки інші перейдуть на українську. Пам’ятай, що ти — людина-армія. Твоє персональне долучення до тотальної війни може стати останньою краплею, яка приведе в рух лавину народної активності.

Політика — це ти. Проводь свою інформаційну політику (За матеріалами ЗМІ).

 

3.Ознайомтеся з дослідженням журналістки А. Каленської. Висловте припущення щодо важливості цієї риси мовної особистості. Використайте ці матеріали в роботі над проектом «Приклади мовної стійкості в художній літературі й українському кіно».

 

Бути собою: мовна стійкість дає людям змогу формувати середовище, а не залежати від нього

«Лінгвістична» нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською?

Нас навчали вихованості. «Відповідати тією самою мовою, якою до тебе звертаються,— це ознака ввічливості»,— методично повторювали вчителі в школі. Ми виросли дуже ґречними й тепер, спілкуючись із російськомовними колегами, друзями і просто перехожими, чемно переходимо на їхню мову. Ніби інакше вони нас не зрозуміють. А українська — це для особливих випадків: у когось — для дому, ще в когось — для офіційних урочистостей. Звичайно, якою мовою де і з ким говорити — особиста справа кожного. Тільки в масштабах країни «лінгвістична» нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською? Навіть вихованість має межу.

Перестрибування з мови на мову — це аж ніяк не ввічливість, вважає соціолінгвістка Лариса Масенко. «У великих містах сформоване російськомовне середовище, воно тисне. Людині здається, якщо говоритимеш українською, тебе сприйматимуть як білу ворону»,— вважає пані мовознавець. Її батько — відомий український поет Терень Масенко, автор спогадів про письменників «розстріляного Відродження», тож у сім’ї панувала україномовна атмосфера, але за її межами — середовище зросійщеного Києва. У підлітковому віці Лариса була радше російсько-, аніж україномовною. Усвідомлений вибір прийшов згодом.

Часто той, хто вийшов з україномовної родини, на деякий час утратив «лінгвістичну» стійкість і вже у зрілому віці вирішив повернутись до одномовності, переживає такий перехід значно важче. Додається певне неприйняття середовищем, із яким раніше спілкувався російською. «Більшість прагне зливатися з оточенням. Їй не вистачає сміливості вирізнятися якимось чином, мовою зокрема»,— вважає психоаналітик Ганна Бойченко. Формування нової мовної звички вимагає постійного контролю над власним мовленням.

Від народження до трьох років дитина більшість часу проводить у колі сім’ї — тут задовольняються її основні потреби та інтереси. Окрім слів «домашньої» мови, малюк вбирає властиві йому поняття, акценти й належний стиль мислення. «Якщо українська не є питомою і дитина вивчила її лише 6 у школі, то вона і звикає до неї як до мови навчання або офіційного спілкування, а в побуті все одно користуватиметься російською»,— зауважує Бойченко. Людина висловлюватиме глибокі почуття і сприйматиме їх зі слів саме за допомогою мови дитинства. Друга — буде «мовою спілкування зі світом», більш інформативною і розвиненою, але значно менш інтимною.

Позбавляючись постколоніального баласту, нації робили стрибок в економічному й суспільно-культурному розвитку. Таким прикладом може бути Чехія, значна кількість населення якої на початку минулого століття була німецькомовною, але вже за півстоліття держава змогла подолати цю проблему. У Фінляндії тривалий час у великих містах розмовляли шведською.

Для нашої держави важлива критична маса україномовних людей, яким притаманна «лінгвістична» стійкість. «Тоді зберігається мова»,— резюмує Масенко. Крім того, це захищає її від розмивання норм і перетворення на суржик. Постійне перемикання з однієї мови на другу й навпаки ламає нормальний «код» переходу й робить із них обох мішанину.

«Мова — це страшенна зброя. Тим, що говориш українською, ти вже чиниш протест владі хамів»,— вважає Ірена Карпа. На її думку, поки наші співвітчизники потроху переходитимуть на українську, потрібно творити нові міфи. Бути кращим — це завжди бути іншим. І це завжди важче — зробити щось, чого оточення може не зрозуміти. Потрібно просто вирішити для себе, чого ти прагнеш: бути таким, як більшість, чи бути собою.

Українці мають нарешті зрозуміти, що мова — це наш стратегічний ресурс, не менш важливий за газ чи нафту, що за використання іншої мови доводиться платити, хай у побуті це й не одразу помітно. Проте в масштабах нації та країни видно дуже чітко, тому мати власну мову, власну культуру, інформаційний простір потрібно навіть із наймеркантильніших міркувань.

Говорити рідною мовою — означає встановити зв’язок із поколіннями наших пращурів, підживлюватися їхніми знаннями, досвідом, почуттями. Якщо Україна відбудеться як сучасна держава європейського типу, тут майже всі говоритимуть саме українською. Нехай це поки мрія, і для того, щоб вона справдилася, намагайтеся жити нею вже сьогодні (За матеріалами ЗМІ).

Виконайте завдання на стр.9 №6,7

Перегляньте фрагмент інтерв'ю за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=n8XrwDEcM7Y